Доступність посилання

ТОП новини

“Права людини”: 1. Всесвітній день боротьби з тортурами. Наскільки актуальна ця проблема для України – думки експертів. 2. Журналіст “Сільський вістей” Іван Бокий звернувся із заявою до Генпрокуратури та СБУ з вимогою захистити від підозрілого інтересу до нього з боку невідомих осіб. 3. Рубрика “Минуле”: у Львові знайшли поховання немовлят – дітей політв’язнів, закатованих НКВД у 1941 році. 4. Іноземні інвестори скаржаться на порушення своїх прав – рубрика “Голоси скривджених.”


Надія Шерстюк “Права людини”: 1. Всесвітній день боротьби з тортурами. Наскільки актуальна ця проблема для України – думки експертів. 2. Журналіст “Сільський вістей” Іван Бокий звернувся із заявою до Генпрокуратури та СБУ з вимогою захистити від підозрілого інтересу до нього з боку невідомих осіб. 3. Рубрика “Минуле”: у Львові знайшли поховання немовлят – дітей політв’язнів, закатованих НКВД у 1941 році. 4. Іноземні інвестори скаржаться на порушення своїх прав – рубрика “Голоси скривджених.”

Київ, 1 липня 2003 року.

Надія Шерстюк

На хвилях української служби радіо “Свобода” Ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. Перед мікрофоном у київській студії Надія Шерстюк. За режисерським пультом Сергій Балабанов. Вітаємо Вас, шановні слухачі.

Сьогодні у програмі такі теми:

- Всесвітній день боротьби з тортурами. Наскільки актуальна ця проблема для України – думки експертів.

- Журналіст “Сільський вістей” Іван Бокий звернувся із заявою до Генпрокуратури та СБУ з вимогою захистити від підозрілого інтересу до нього з боку невідомих осіб.

- Рубрика “Минуле”: у Львові знайшли поховання немовлят – дітей політв’язнів, закатованих НКВД у 1941 році. - Іноземні інвестори скаржаться на порушення своїх прав – рубрика “Голоси скривджених.”

26 червня відзначали Всесвітній день проти тортур. Минулого року міжнародні правозахисники зафіксували факти катувань у 150 держав світу. Упродовж кількох років Україна потрапляє до звітів міжнародних правозахисних організацій як країна, в якій працівники правоохоронних органів і співробітники пенітенціарних закладів систематично застосовують тортури до підслідних і в’язнів.

За словами речниці Української Асоціації Міжнародної Амністії Антоніни Тарановської, тортури і нелюдське поводження із затриманими є однією з найактуальніших проблем для України, і це зафіксовано у черговому щорічному звіті “Amnesty international”.

Як каже Антоніна Тарановська, ніякого поступу у розв’язанні цього питання не спостерігається.

Антоніна Тарановська

І ще нас непокоїть таке питання: в Україні – це можливості українця знаходити захист на міжнародній арені. Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти тортур ще в 87 році, але лише в 98 році вона ратифікувала статті 21 та 22, які дають можливість фізичній особі звертатися за захистом до Комітету ООН проти тортур. За нашою інформацією на травень місяць, вірчі грамоти про ратифікацію саме 22 статті, яка дає можливість фізичній особі звертатися до Комітету, Генсекретар не отримав.

Надія Шерстюк

Комітет РЄ із запобігання тортур називає катування проблемою номер один для України. Протягом 1998 –2000 років Комітет тричі відвідував українські міліцейські відділення і в’язниці. У своїх висновках-рекомендаціях українському уряду члени Комітету наголошували, що люди, котрі перебувають у відділеннях міліції, опиняються у великій небезпеці фізичного насильства, особливо у перші години арешту та під час допитів.

Говорить Володимир Євінтов, член Комітету РЄ із запобігання тортур.

Володимир Євінтов

Катування, нелюдське поводження, поводження, яке принижує гідність на перших етапах, коли людину затримують, допитують буквально на перших етапах. Це не в СІЗО, це не у в’язниці.

Надія Шерстюк

За словами Володимира Євінтова, кількість скарг на застосування тортур, що надходять до Комітету, є невеликою. Це, на його думку, аж ніяк не зменшує масштабів проблеми, якраз навпаки – переважна більшість тих, хто зазнав тортур, просто не знають куди звертатися, як юридично грамотно оформлювати скаргу. “А частіше”, - каже Володимир Євінтов, - “люди бояться це робити, або ж просто не знають куди звертатися з цією проблемою”.

Радіо “Свобода” одержала копію заяви журналіста газети “Сільські вісті”, народного депутата України, члена Соцпартії Івана Бокого. Заява адресована голові СБУ, Генеральному прокуророві України та голові Верховної Ради України. У ній, зокрема, йдеться про загрозу життю пана Бокого і його дочки з боку невідомих осіб.

“До консьєржа, який працює в під’їзді будинку, де мешкає Іван Бокий”, - мовиться у заяві, - “прийшли двоє осіб і почали розпитувати, в якій квартирі живе народний депутат, і хто ще з ним мешкає”.

Таку увагу з боку невідомих Іван Бокий пов’язує із своєю політичною і, насамперед, журналістською діяльністю. Мій колега Тарас Марусик зв’язався з Іваном Боким.

Тарас Марусик

Розмова між консьєржем і двома невідомими носила, на думку народного депутата, явно провокативний характер, а зміст запитань і реакція на відповіді викликала в консьєржа серйозну тривогу за життя Івана Бокого.

Іван Бокий

Я за цим всім, здавалося б, побутовим фактам побачив, що це річ зовсім не побутова. Я не тільки заяву написав, я був у голови СБУ – в нас відбулася розмова з цього приводу. Мене здивувала ця агресивність молодиків, які приходили. Вони відразу запитали номер квартири, в якій я живу, тобто, вони номер не знали, лише хотіли переконатися, що я дійсно тут живу. І відразу перейшли на дочку: цікавилися її колом спілкування, хто до неї там ходить і т.д. Вони знали, що я – народний депутат. Показали посвідчення якогось ВОІР ( “Всесоюзное общество изобретателей и рационализаторов”). Я зрозумів, що це може бути одне з двох: можливо, це примітивний спосіб мене залякати, або, можливо, за цим стоїть щось серйозніше.

Тарас Марусик

На моє запитання, з чим він пов’язує згаданий інцидент, Іван Бокий відповів наступне:

Іван Бокий

Я безпосередньо це пов’язую з своєю політичною і журналістською діяльністю. Не є секретом, кого я постійно критикую, кого постійно зачіпаю, і для мене не є секретом їхня реакція на це. Реакція безумовно негативна. Я знаю, що у вузькому колі не раз обговорювалися питання, як мене нейтралізувати. Я не знаю чи йдеться там про якісь крайні заходи, хоча, звичайно, від цих людей можна чекати всього.

Тарас Марусик

Іван Бокий продовжує...

Іван Бокий

Я можу назвати цих осіб. Повторюю лише єдине: я не звинувачую, я не стверджую, що це вони організували, я тільки припускаю, що це могло бути, бо я нікого іншого, начебто, не зачіпаю. Це – постійний герой моїх публікацій Л.Д.Кучма, віце-прем’єр Д.Табачник. Не раз я зачіпав і керівне ядро СДПУ(о): це і Л.Кравчук, і В.Медведчук і інші. Останнім часом були такі помітні публікації по відходу О.Зінчека від них. Це був матеріал про підвищення тарифів у “Чернігівобленерго”, де, як відомо, губернатором є есдек об’єднаний, і де інтереси певних бізнесових кіл цілком прозорі.

Тарас Марусик

Говорив Іван Бокий - народний депутат України, журналіст газети “Сільські вісті”.

Процитую ще один фрагмент заяви Івана Бокого на ім’я Володимира Радченка і Святослава Піскуна: “...якщо зі мною чи донькою щось станеться, наперед покладаю всю вину на Вас і Леоніда Кучму. Але відносно дій осіб, які виявляють до мене і сім’ї підозрілий інтерес, я, поки живий, вимагаю розслідування і повної інформації”.

Із заявою Іван Бокий звернувся також до Шевченківського райуправління міліції столиці України.

Надія Шерстюк

Львівські науковці, ректори численних львівських вузів, відомі митці, колишні політв’язні і народні депутати вимагають від місцевої влади увічнити пам’ять про патріотів України і спорудити на Марсовому полі Личаківського кладовища величний Український військовий меморіал.

Не так давно львівські історики виявили архівні документи з прізвищами 123-ох немовлят - дітей політв’язнів, які були народжені у тюрмах, і яких вбили енкаведисти у 1941році. Відоме й місце поховання малюків.

Тему продовжує Галина Терещук.

Галина Терещук

Лише за січень-лютий 1941 року із львівських тюрем були привезені на Личаківський цвинтар тіла 123 немовлят. Їм було від 1 до 30 днів. Усі ці малюки народились у львівських тюрмах і одразу були жорстоко вбиті енкаведистами. Імена усіх цих дітей відомі - це немовлята із польськими, єврейськими, але найбільше із українськими прізвищами.

Архівні матеріали збереглися лише тому, що були написані польською мовою. Із немовлят, народжених у львівських в’язницях, у 1941 році вижив лише львівський митець Богдан Сорока - син відомої української патріотки, політв’язня Катерини Зарицької. Злочинці побоялись розголосу, оскільки тато пані Катерини був відомим науковцем, і тому віддали дитину батькам політв’язня.

Цього року вперше на місці похованні 123 немовлят відбулась панахида, зініційована подружжям, колишніми політв’язнями, письменниками Іриною та Ігорем Калинцями.

Це поховання нині розташоване на найвищому пагорбі на Личаківському цвинтарі. Донедавна туди скидали сміття. Львівська інтелігенція домагається встановлення на місці поховання немовлят каплички.

Як до цієї ініціативи ставиться місцева влада, я поцікавилась у заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Ірини Романів, яка відвідала місце поховання.

Ірина Романів

Ми пішли на це місце подивитися. Сміття там прибране. Я вважаю, що ми повинні там хоча б поставити якийсь знак: маленьку капличку. Знаєте, шкода, що інформація про цих дітей була лише в одній публікації, і не всі знайомі з цією ситуацією.

Галина Терещук

Громадська рада з питань спорудження у Львові на Марсовому полі Українського військового меморіалу домагатиметься від місцевої влади впорядкувати могили львів’ян, замордованих НКВД. На Марсовому полі є поховання 172 стрільців з Легіонів Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії, які загинули захищаючи ЗУНР у 1918 році, а також колективні могили багатьох сотень жертв терору НКВД - НКГБ, похованих тут у 1941році.

Зауважу, що Львівська обласна адміністрація і міськрада ще у 1997 - 1998 роках ухвалила рішення щодо спорудження Українського військового меморіалу борцям за волю України саме на Марсовому полі, яке свого часу придбав за власні кошти митрополит УГКЦ Андрей Шептицький для поховань українських стрільців. Однак, схоже на те, що сьогодні про це рішення у Львові забули.

Надія Шерстюк

Останнім часом на порушення прав в Україні почали скаржитися іноземні інвестори. Так, представники миколаївського суднобудівного заводу “Океан”, який кілька років тому приватизувала голландська компанія “Дамен Шіпярдс Груп” заявляють, що попри певне покращення інвестиційного клімату в Україні, іноземні інвестори все ще зустрічаються з низкою проблем, передовсім, правового характеру.

Вони також заявляють, що в Україні є підприємства, які розглядають іноземного інвестора як джерело легкого і незаконного збагачення.

З подробицями наша київська кореспондентка Марина Пирожук.

Марина Пирожук

Представники західних компаній, які інвестують українські підприємства, найбільше нарікають на недосконалу законодавчу систему, засилля бюрократії та відсутність правових механізмів вирішення спорів між підприємствами.

Представники компанії “Дамен Шіпярдс Груп” заявляють про недоброчесність української компанії “Конверт-Інвест”, яка впродовж шести років намагається стягнути з іноземного інвестора необґрунтовану кредиторську заборгованість. Адвокат “Дамен Шіпярдс Груп” Ганна Вронська каже, що компанія успадкувала цей борг від старих господарів заводу, які у 95 році купили у “Конверт-Інвесту” 24 тонни сталі і через брак коштів змушені були розраховуватися за неї простими векселями.

Як виявилося пізніше, видача векселів суперечила тодішньому законодавству, а ціна на сталь була значно завищена. Ганна Вронська каже, що такі суперечки втрачають свою чинність протягом трьох років. Однак “Конверт-Інвест” доді наполягає на виплаті боргу, який до того ж, за її словами, завищений у 15 разів.

Виконавчий директор компанії Герман Кваст “Дамен Шіпярдс Океан” вважає, що “Конверт-Інвест” використовує його компанію як джерело легкого і незаконного збагачення.

Він переконаний, що такі конфлікти не сприяють покращенню інвестиційного клімату і негативно впливають не лише на імідж компанії, а й України.

Говорить Герман Кваст. Герман Кваст

На рівні виконавців ми стикаємося або з опозицією, або з убивчою бюрократією. Крім того, є люди, які продовжують розглядати іноземних інвесторів як джерело доходів. Вони намагаються просто отримати гроші, і вони абсолютно не замислюються про розвиток промисловості і розвитку України вцілому. Коли на це нашаровується ще й недосконалість юридичної системи, то виходить критична ситуація. Я знаю, що не лише “Дамен Шіпярдс Океан”, а й багато інших компаній стикаються з такою проблемою.

Марина Пирожук

Герман Кваст заявляє, що його компанія готова врегульовувати будь-які конфлікти, але виключно на правових умовах.

Надія Шерстюк

На цьому програму “Права людини: українська реальність” ми завершуємо. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Сергій Балабанов. На все добре. Говорить радіо “Свобода”.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG