Прага, 6 липня 2003 року.
Василь Зілгалов
Говорить радіо «Свобода». В ефірі щотижневий «Економічний журнал» - огляд подій в економіці, фінансах, соціально-економічному житті України та різних держав світу.
Розбудова демократії - це процес, який у деяких своїх проявах інколи ставить перед суспільством, скажімо так, парадоксальні проблеми. Україна ось вже 12 років намагається підвищити рівень виробництва, збільшити внутрішній валовий продукт. Водночас, велика кількість безробітних не задіяна у виробництві, а в окремі місяці ті, хто працює, має стільки узаконених вихідних, що і працювати, фактично, ніколи. Показовим у цьому сенсі був травень цього року.
Виникає запитання: невже ніхто цього не бачить, невже ніхто не підрахував збитки держави від цих затяжних свят? Куди дивиться Верховна Рада? Про це та про кількість вихідних і їх вплив на економіку країни наш колега Віктор Березанець запитав в українських законодавців.
Віктор Березанець
Насамперед слід нагадати, що Верховна Рада двох попередніх скликань вже намагалася скасувати норму про додатковий вихідний день в разі, якщо публічні свята випадають на суботу неділю. Коментує народний депутат В’ячеслав Кириленко.
В’ячеслав Кириленко
Декілька разів вносилися пропозиції до зміни Кодексу законів про працю у частині скасування норми, яка передбачає, що у випадку, якщо святковий день співпав з вихідним, то наступний день також оголошується вихідним.
Ця норма, з одного боку, є у частини наших виборців досить популярною, оскільки дає змогу більше відпочити. З іншого боку, не менш велика частина наших виборців говорить про те, що вона зараз економічно не обгрунтована. Люди, які мають роботу, які хочуть працювати, які вже зараз у багатьох випадках отримують належну платню за це, вони б хотіли працювати у тій кількості робочого часу, яка є ефективною для них, щоб отримувати більшу зарплатню.
Віктор Березанець
Народний депутат Юрій Кармазін оцінює норму закону з огляду на державні економічні інтереси.
Юрій Кармазін
З точки зору держави, в травні місяці держава мінімум півмісяця не працює. Держава, яка є одою з найбідніших в світі дозволяє собі найбільше у світі відпочивати.
Я думаю, що поки ми так погано живемо, нам треба дивитися на ті країни, які живуть добре. Лише скасування цього положення привело б, мінімум, до сотні мільйонів гривень в бюджет, а то, по різним підрахункам, ця сума в кілька разів більша.
Віктор Березанець
Очевидно з аналогічних міркувань виходять і ті підприємці, котрі проігнорували право на відпочинок.
Вячеслав Кириленко
Практика говорить про те, що багато підприємств, а також навіть подекуди і місцева влада всупереч загальнонаціональному законодавству так чи інакше сприяють тому, щоб ці вихідні не були вихідними. Люди просто працюють.От останній приклад. 28 червня День Конституції, 30 червня також було вихідним днем. Практично увесь Київ 30 червня працював. Тому, я вважав би як член Комітету з питань соціальної політики через який, до речі, і проходять ці зміни до Кодексу законів про працю, що нам необхідно скасувати цю норму, принаймні, у тій частині, що стосується публічних свят. Інше питання - релігійні свята. А День Незалежності, День Конституції, 1 травня і таке інше, вони не повинні підпадати під дію цієї норми. Це по-перше.
А по-друге, взагалі то, нам необхідно комплексно переглянути чинний Кодекс законів про працю, який латаний-перелатаний, бо це є совєтський КЗОТ, КЗОТ УРСР, який з огляду на нові економічні обставини у тій чи іншій своїй частині перероблявся. Зараз уряд готує нову редакцію, але він її готує довго і недостатньо прозоро.
Віктор Березанець
Колізія між правом на відпочинок і правом на працю ще не врегульована, але за свідченням моїх респондентів, в Україні все більше прихильників реалізувати свої громадянські права через право на працю.
Василь Зілгалов
Поки в Україні минулого тижня відгулювали святкові дні, що випадають на вихідні, а Верховна Рада ніяк не могла навести у цьому порядок і депутати закликали Україну, яка так бідно живе, дивитися на ті держави, що живуть добре, звернімося до Німеччини. Вона живе добре і все ж там точаться гарячі дискусії про збільшення робочого часу. Політики та експерти сподіваються, що таким чином вдасться прискорити економічне зростання та пожвавити кон’юнктуру. Дехто навіть пропагує відмовитися задля цього від одного святкового дня, яких у Німеччині припадає в середньому 13 на рік. Щоправда, робочий день без оплати таке вже, здається, було і назва йому - комуністичний суботник. Але повернімося до Німеччини. Перед мікрофоном Надія Кандиба.
Надія Кандиба
У Німеччині дедалі гучніше лунають голоси тих, хто виступає за скасування частини святкових днів та збільшення робочого часу. Так, голова фракції християнських демократів у бундестазі Фрідріх Мерц наголосив на доцільності збільшення робочого часу на тижні. Крім того, він запропонував підвищити пенсійний вік.
На думку експерта з економічних питань парламентської фракції лібералів Райнера Брюдерле, можна було б запровадити одну додаткову робочу годину без грошової компенсації. За його підрахунками, внаслідок такого кроку соціальний продукт збільшився б на 23 мільярди євро, а доходи від податків зросли б на п’ять мільярдів. “Слід нарешті зрозуміти, що зменшення робочого часу не допоможе підвищити життєвий рівень”, - заявив Брюдерле.
Дискусія довкола збільшення робочого часу розгорілася в Німеччині після того, як федеральний міністр економіки Вольфганг Клемент запропонував подумати про скорочення частини святкових днів. За кількістю свят німці посідають одне з перших місць у країнах Європейського Союзу. Таких днів у Німеччині, залежно від федеральної землі, налічується тринадцять. Її випередили тільки Іспанія та Португалія, які мають 14 святкових днів. Про необхідність, засукавши рукава, серйозно взятися за роботу, замислилися також рядові німці.
Як засвідчило соціологічне опитування, проведене Інститутом “Infratest dimap”, дві третини респондентів готові відмовитися від одного вільного дня заради покращення справ в економіці. Тим часом колишній федеральний міністр юстиції Сабіне Лойтхойссер-Шнарренбергер висунула вимогу про зрівняння в правах виборців і парламентаріїв і закликала депутатів бундестагу провести під час літніх парламентських канікул додаткові обговорення, присвячені економічним та соціальним реформам.
Василь Зілгалов
Американська економіка, як вважають експерти, починає виходити з застою, що тривав понад три роки. З деякими подробицями на цю тему наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
За багатьма ознаками, починається період піднесення економіки Сполучених Штатів. Враховуючи той факт, що на Америку припадає більше чверті всієї світової продукції, добрі новини для американського господарства можуть потягти за собою позитивні зміни в економіці багатьох інших країн, які пов’язані з Америкою комерцією, інвестиціями, спільним виробництвом, або діяльністю багатонаціональних корпорацій.
За показниками другого кварталу нинішнього року, який щойно завершився, економісти відзначають, що від 1998 року не було кращих результатів. Насамперед – завдяки тому, що дрібні інвестори, ігноруючи непевні прогнози спеціалістів та аналітиків з Уолл-стріт, активно вкладали свої заощадження у цінні папери. Отже, на фондовій біржі індустріальний індекс Дау Джонса, що включає показники 30 найпотужніших компаній Америки, зріс на 12,4 %. Показник НАЗДАК, на списку якого – 100 найбільших, головно високотехнологічних компаній, підвищився на 21% . Такого росту не було від кінця 2001-го року.
На думку Ендрю Каффрі, фінансового оглядача газети “Boston Globe”, після того, як Сполучені Штати швидко й успішно провели воєнну акцію в Іраку, оптимізм перекинувся на ринок. До певної міри знизилася ціна нафти, краще пішли справи у таких галузях промисловості, як біотехнологія, авіа-будівництво, телекомунікації, електроніка, виробництво електроенергії. Всі ці галузі тривалий час перебували в стані застою.
Щодо позитивних результатів другого кварталу й успішного початку третього, то економісти підкреслюють, що, звичайно, влітку фондова біржа уповільнює свою ходу, але цього року очікують дальше піднесення, хоча й, можливо, не таке активне, як у другому кварталі. Цьому сприятиме зниження податків і впровадження додаткових пільг для тих компаній, які вирішать купувати нове обладнання.
Василь Зілгалов
На черзі рубрика «Українські підприємці в історії».
В останній третині ХІХ та на початку ХХ століть у Києві працював Давид Марголін, схожий на оспіваного поетом містера Твістера: підприємець і багатій, власник заводів, трамваїв і пароплавів. Про київського цукрозаводчика, фінансиста і філантропа Давида Марголіна розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Наочними результатами підприємницької діяльності Давида Марголіна стали для Києва пароплави на Дніпрі, селище на Трухановому острові, газове освітлення вулиць, київські трамвай, водогін, школи і церква.
Син і онук купця, Давид Марголін вісімнадцяти років розпочав у Києві свою підприємницьку діяльність аґентом «Товариства пароплавства Дніпром та його притоками». 1892 року він очолив інше «Друге товариство пароплавства». Після нетривалого періоду конкуренції обидва підприємства почали узгоджену діяльність вже як «Сполучені Товариства». Невдовзі вони монополізували пасажирські перевезення Дніпром вище порогів – від Орши до Катеринослава, а також Десною, Прип’яттю, Сожем. Першому товариству належало 36 пароплавів, Другому – 21, і ще 12 суден та 84 пасажирські і вантажні пристані перебували у спільному володінні. Правління «Товариств» розмістилося на Подолі на теперішній вулиці Сагайдачного – у власному будинку Марголіна. За його ініціативи «Сполучені Товариства» замовляли пароплави тільки в Україні, цим стимулюючи тут розвиток суднобудування. А на Трухановому острові Марголін заснував ремонтно-механічні пароплавні майстерні із селищем для ста тридцяти робітників.
Купець Першої гільдії Марголін був також директором-розпорядником, а згодом і власником, Ново-Биковського цукроварного заводу та директором Грозно-Дніпровського нафтопромислового товариства. Він очолював правління київських акціонерних товариств трамваю, водогону та газоосвітлення. Марголін збудував Деміївське трамвайне депо, прокладав трамвайні шляхи і навіть пересувався містом у персональному вагоні, а 1913 року пустив по території Київської промислової виставки трамвай на вузькій колії.
1911 року Марголін звів на Подолі Талмуд-Тору, тобто початкову єврейську школу, на 400 учнів, витративши на це 100 тисяч рублів. Як і інші київські підприємці єврейського походження (приміром, брати Бродські), він не обмежувався підтримкою самої лише єврейської громади. Ще 1908 року у селищі на Трухановому острові Марголін власним коштом побудував ремісниче училище і поруч з ним – через 2 роки – муровану церкву святої Єлизавети. Київським школярам він безплатно надавав для прогулянок і екскурсій свої трамваї та пароплави.
Після Жовтневого перевороту Давид Марголін виїхав за кордон. У травні 1919 року більшовики конфіскували «Сполучені Товариства пароплавства Дніпром», пізніше вони ж зруйнували Єлизаветинську церкву.
Василь Зілгалов
У другій частині нашого «Економічного журналу» ми наведемо деякі приклади, як у різних країнах реалізується пенсійна реформа.
Нову модель пенсійного забезпечення готуються запровадити в Чеській Республіці. «Без цієї реформи країні не справитись з зі швидким старінням чеського суспільства», - пояснює свою позицію уряд. «Ви змушуєте старших осіб працювати», - захищаються громадяни і виходять з протестами на вулиці. Протистояння триває. Яка ж перспектива чекає сьогодні тих, кому завтра потрібно буде жити на пенсію ? З Праги повідомляє Оксана Пеленська.
Оксана Пеленська
В чеському Міністерстві праці й соціальних справ підрахували, що без реформи пенсійної політики Чехія не зуміє вижити в Європейському Союзі, членом якого стане вже наступного року. Першими вже кілька років тому забили тривогу демографи: увага, через 10 років працездатним буде вважатись 60 річна людина, а за 20 років на роботу змушені будуть ходити 70-літні. Смертність випереджує приріст населення, а люди пенсійного віку живуть довше. Хто годуватиме їх, хто заробить їм пенсію ?
Уряд вирішив іти кількома шляхами. Передусім, підвищити вікову межу виходу на пенсію. Вона посувається з нинішніх 50 років – для жінок і 55 років - для чоловіків на 63 роки незалежно від статі. Але і цю межу передбачають з часом підвищити. Кожний перероблений після 63-ого року рік позитивно відіб’ється на рівні пенсії. І навпаки. Хочете мати більше вільного часу для себе – можете його мати, але доведеться заплатити з власної кишені.
Уряд вважає, що матеріальний стимул не залишить людей байдужими, хоча інерція минулих часів досить сильна. Нинішні 55-річні громадяни, чий трудовий стаж зароблений переважно за комуністичної доби, до змін морально не готові й чекати ще 8-10 років на вищу пенсію не дуже хочуть.
Другий шлях - це перекваліфікація. Нею можуть скористатись ті, хто хотів би заробити вищу пенсію. І, врешті, третє: можливість власними забезпеченнями збільшити пенсію. Ви щомісяця відкладаєте, скільки можете, а держава до пенсії додасть відповідний відсоток.
Фахівці вважають, що проведення пенсійної реформи забезпечить чеським пенсіонерам за 3-5 років європейський стандарт залуженого відпочинку. Нині середня пенсія в Чехії становить 250 доларів США.
Василь Зілгалов
Про необхідність пенсійної реформи в Україні мовиться вже не перший день і навіть не перший рік. От і минулого тижня Верховна Рада України мала розглянути закон про пенсійне страхування, до якого черга так і не дійшла. І все ж спробуємо розібратися, що має на меті пенсійна реформа в Україні? Перед мікрофоном Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Пенсійна реформа в Україні, як відомо, має на меті поступове запровадження трирівневої пенсійної системи. Про що йдеться?
Перший рівень цієї системи фактично становитиме чинна донині система, так звана, солідарна, за якою всі працюючі українські громадяни охоплені загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Іншими словами, з зароблених ними грошей автоматично відраховуються певні суми у Пенсійний фонд, що належить державі. Цей рівень також буде реформований, передусім у напрямі грошового стимулювання більш пізнього виходу на пенсію, що є вельми актуальним для України у зв’язку із неухильним зростанням кількості громадян пенсійного віку.
Другий рівень пенсійної системи, як такої, становитиме система загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Ідеться про запровадження індивідуальних пенсійних рахунків громадян, на яких зосереджуватимуться певні кошти, залежно від статків цих громадян. Ці кошти будуть інвестовані в економіку України з метою отримання інвестиційного доходу, який має стати захистом від інфляції.
Теоретично звучить дуже правильно, але у разі повторення, скажімо, фінансової кризи 1998 року жодні інвестиції не порятують від різкого зменшення реальної купівельної спроможності коштів на цих рахунках. Державні ж гарантії збереження цих рахунків у разі банкрутства компаній, які ними керуватимуть, на думку незалежних експертів, виглядають не надто переконливими. Тим більше, що гарантовані державою заощадження на рахунках в Ощадбанку (а ці заощадження у минулі часи фактично якраз і відігравали роль індивідуальних пенсійних накопичувальних рахунків) досі реально не повернуті вкладникам.
І, нарешті, третій рівень – система добровільного недержавного пенсійного забезпечення, основу якої мають становити недержавні пенсійні фонди, акумульовані в яких кошти мають істотно підвищити рівень пенсій. Прихильники пенсійної реформи у цьому посилаються на світовий досвід та суворі законодавчі вимоги до процедур заснування недержавних пенсійних фондів, до їхньої діяльності. Проте пам’ять українських громадян нагадує: такі фонди вже існували десять років тому і вони обіцяли літнім громадянам ледь не золоті гори. Реально ж, після накопичення значних сум цими фондами чи то за збігом обставин, чи то з інших причин спалахнула гіперінфляція, відтак, з’ясувалося, що вагомі карбованці громадян перетворилися на копійки і ніхто не збирається компенсувати втрати від такої гіперінфляції.
І знов-таки, чи за збігом обставин, чи ні, але деякі теперішні олігархи, партії яких нині лобіюють пенсійну реформу, свого часу здобули стартовий капітал якраз за допомогою створення недержавних пенсійних фондів.
Василь Зілгалов
У російській столиці затримано відомого бізнесмена, керівника групи «МЕНАТЕП» Платона Лєбєдєва. Більшість спостерігачів минулого тижня називали це серйозним сигналом для найбагатшого серед російських бізнесменів підприємця Михайла Ходорковського, керівника нафтової компанії «Юкос», а також для західних інвесторів в Росії. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Затримання Платона Лєбєдєва відбулося напередодні злиття нафтової компанії “Юкос” і нафтової компанії “Сібнєфть”. Після здійснення цієї домовленості, Михайло Ходорковський став би найбагатшою людиною Росії і королем не лише російського, але і світового нафтового ринку.
Однак, перед цим відбулася подія, яка може серйозно змінити не лише особисту ситуацію Михайла Ходорковського, не лише можливості “Юкосу” і “Сібнєфті”, але і шанси самої російської економіки. Можна сказати, російські правоохоронні органи завдали власній економіці такого удару, від якого вона, навряд чи швидко оговтається.
Що ж відбулося? Затримання відомого бізнесмена, одного з співвласників групи «МЕНАТЕП» і «Юкоса» Платона Лєбєдєва. Ходорковський повідомив про це на урочистому прийнятті в американському посольстві у присутності групи журналістів. Ходорковський назвав затримання Платона Лєбєдєва «неправовими діями». Лєбєдєва підозрюють у тому, що він ще 1998 року шляхом шахрайства отримав пакет 20% акцій комбінату «Апатит» на суму більше, як 280 мільйонів доларів. Сам він, як повідомив прес-секретар бізнесмена, цих звинувачень не визнає. І, як вважають, одночасно із затриманням Лєбєдєва повідомлення про розслідування ще двох кримінальних справ, в яких діють особи, які мають відношення до «МЕНАТЕПу» і до «Юкосу» є очевидним сигналом на адресу Михайла Ходорковського і його підприємницьких та політичних амбіцій.
Між тим, представник Генеральної прокуратури Росії Наталя Вишнякова порадила журналістам не робити висновків із затримання Платона Лєбєдєва. «Це звичайна кримінальна справа про те, як крадуть державні кошт», - зазначила пані Вишнякова вже після затримання Платона Лєбєдєва.
Один з відомих російських економічних аналітиків Стівен Дашевський, втім, інтерв’ю агенції «Ройтерз» зазначив, що затримання Платона Лєбєдєва стало холодним душем для інвесторів і допоможе багато кому з них більш тверезо подивитися на власні шанси в Росії. Затримання нагадало про те, які ризики існують в Росії, хоча останнім часом люди почали їх ігнорувати, - наголосив Стівен Дашевський.
Василь Зілгалов
На цьому повідомленні з Росії ми завершуємо наш «Економічний журнал».
І перш, ніж попрощатися з Вами, шановні слухачі, я хочу Вам побажати, щоб Ви успішно вирішували свої економічні проблеми, працювали стільки, скільки потрібно для Вашого добробуту і відпочивали, як всі цивілізовані люди. На все добре. До нових зустрічей в ефірі. Говорить радіо «Свобода».
Василь Зілгалов
Говорить радіо «Свобода». В ефірі щотижневий «Економічний журнал» - огляд подій в економіці, фінансах, соціально-економічному житті України та різних держав світу.
Розбудова демократії - це процес, який у деяких своїх проявах інколи ставить перед суспільством, скажімо так, парадоксальні проблеми. Україна ось вже 12 років намагається підвищити рівень виробництва, збільшити внутрішній валовий продукт. Водночас, велика кількість безробітних не задіяна у виробництві, а в окремі місяці ті, хто працює, має стільки узаконених вихідних, що і працювати, фактично, ніколи. Показовим у цьому сенсі був травень цього року.
Виникає запитання: невже ніхто цього не бачить, невже ніхто не підрахував збитки держави від цих затяжних свят? Куди дивиться Верховна Рада? Про це та про кількість вихідних і їх вплив на економіку країни наш колега Віктор Березанець запитав в українських законодавців.
Віктор Березанець
Насамперед слід нагадати, що Верховна Рада двох попередніх скликань вже намагалася скасувати норму про додатковий вихідний день в разі, якщо публічні свята випадають на суботу неділю. Коментує народний депутат В’ячеслав Кириленко.
В’ячеслав Кириленко
Декілька разів вносилися пропозиції до зміни Кодексу законів про працю у частині скасування норми, яка передбачає, що у випадку, якщо святковий день співпав з вихідним, то наступний день також оголошується вихідним.
Ця норма, з одного боку, є у частини наших виборців досить популярною, оскільки дає змогу більше відпочити. З іншого боку, не менш велика частина наших виборців говорить про те, що вона зараз економічно не обгрунтована. Люди, які мають роботу, які хочуть працювати, які вже зараз у багатьох випадках отримують належну платню за це, вони б хотіли працювати у тій кількості робочого часу, яка є ефективною для них, щоб отримувати більшу зарплатню.
Віктор Березанець
Народний депутат Юрій Кармазін оцінює норму закону з огляду на державні економічні інтереси.
Юрій Кармазін
З точки зору держави, в травні місяці держава мінімум півмісяця не працює. Держава, яка є одою з найбідніших в світі дозволяє собі найбільше у світі відпочивати.
Я думаю, що поки ми так погано живемо, нам треба дивитися на ті країни, які живуть добре. Лише скасування цього положення привело б, мінімум, до сотні мільйонів гривень в бюджет, а то, по різним підрахункам, ця сума в кілька разів більша.
Віктор Березанець
Очевидно з аналогічних міркувань виходять і ті підприємці, котрі проігнорували право на відпочинок.
Вячеслав Кириленко
Практика говорить про те, що багато підприємств, а також навіть подекуди і місцева влада всупереч загальнонаціональному законодавству так чи інакше сприяють тому, щоб ці вихідні не були вихідними. Люди просто працюють.От останній приклад. 28 червня День Конституції, 30 червня також було вихідним днем. Практично увесь Київ 30 червня працював. Тому, я вважав би як член Комітету з питань соціальної політики через який, до речі, і проходять ці зміни до Кодексу законів про працю, що нам необхідно скасувати цю норму, принаймні, у тій частині, що стосується публічних свят. Інше питання - релігійні свята. А День Незалежності, День Конституції, 1 травня і таке інше, вони не повинні підпадати під дію цієї норми. Це по-перше.
А по-друге, взагалі то, нам необхідно комплексно переглянути чинний Кодекс законів про працю, який латаний-перелатаний, бо це є совєтський КЗОТ, КЗОТ УРСР, який з огляду на нові економічні обставини у тій чи іншій своїй частині перероблявся. Зараз уряд готує нову редакцію, але він її готує довго і недостатньо прозоро.
Віктор Березанець
Колізія між правом на відпочинок і правом на працю ще не врегульована, але за свідченням моїх респондентів, в Україні все більше прихильників реалізувати свої громадянські права через право на працю.
Василь Зілгалов
Поки в Україні минулого тижня відгулювали святкові дні, що випадають на вихідні, а Верховна Рада ніяк не могла навести у цьому порядок і депутати закликали Україну, яка так бідно живе, дивитися на ті держави, що живуть добре, звернімося до Німеччини. Вона живе добре і все ж там точаться гарячі дискусії про збільшення робочого часу. Політики та експерти сподіваються, що таким чином вдасться прискорити економічне зростання та пожвавити кон’юнктуру. Дехто навіть пропагує відмовитися задля цього від одного святкового дня, яких у Німеччині припадає в середньому 13 на рік. Щоправда, робочий день без оплати таке вже, здається, було і назва йому - комуністичний суботник. Але повернімося до Німеччини. Перед мікрофоном Надія Кандиба.
Надія Кандиба
У Німеччині дедалі гучніше лунають голоси тих, хто виступає за скасування частини святкових днів та збільшення робочого часу. Так, голова фракції християнських демократів у бундестазі Фрідріх Мерц наголосив на доцільності збільшення робочого часу на тижні. Крім того, він запропонував підвищити пенсійний вік.
На думку експерта з економічних питань парламентської фракції лібералів Райнера Брюдерле, можна було б запровадити одну додаткову робочу годину без грошової компенсації. За його підрахунками, внаслідок такого кроку соціальний продукт збільшився б на 23 мільярди євро, а доходи від податків зросли б на п’ять мільярдів. “Слід нарешті зрозуміти, що зменшення робочого часу не допоможе підвищити життєвий рівень”, - заявив Брюдерле.
Дискусія довкола збільшення робочого часу розгорілася в Німеччині після того, як федеральний міністр економіки Вольфганг Клемент запропонував подумати про скорочення частини святкових днів. За кількістю свят німці посідають одне з перших місць у країнах Європейського Союзу. Таких днів у Німеччині, залежно від федеральної землі, налічується тринадцять. Її випередили тільки Іспанія та Португалія, які мають 14 святкових днів. Про необхідність, засукавши рукава, серйозно взятися за роботу, замислилися також рядові німці.
Як засвідчило соціологічне опитування, проведене Інститутом “Infratest dimap”, дві третини респондентів готові відмовитися від одного вільного дня заради покращення справ в економіці. Тим часом колишній федеральний міністр юстиції Сабіне Лойтхойссер-Шнарренбергер висунула вимогу про зрівняння в правах виборців і парламентаріїв і закликала депутатів бундестагу провести під час літніх парламентських канікул додаткові обговорення, присвячені економічним та соціальним реформам.
Василь Зілгалов
Американська економіка, як вважають експерти, починає виходити з застою, що тривав понад три роки. З деякими подробицями на цю тему наш нью-йоркський кореспондент Юрій Дулерайн.
Юрій Дулерайн
За багатьма ознаками, починається період піднесення економіки Сполучених Штатів. Враховуючи той факт, що на Америку припадає більше чверті всієї світової продукції, добрі новини для американського господарства можуть потягти за собою позитивні зміни в економіці багатьох інших країн, які пов’язані з Америкою комерцією, інвестиціями, спільним виробництвом, або діяльністю багатонаціональних корпорацій.
За показниками другого кварталу нинішнього року, який щойно завершився, економісти відзначають, що від 1998 року не було кращих результатів. Насамперед – завдяки тому, що дрібні інвестори, ігноруючи непевні прогнози спеціалістів та аналітиків з Уолл-стріт, активно вкладали свої заощадження у цінні папери. Отже, на фондовій біржі індустріальний індекс Дау Джонса, що включає показники 30 найпотужніших компаній Америки, зріс на 12,4 %. Показник НАЗДАК, на списку якого – 100 найбільших, головно високотехнологічних компаній, підвищився на 21% . Такого росту не було від кінця 2001-го року.
На думку Ендрю Каффрі, фінансового оглядача газети “Boston Globe”, після того, як Сполучені Штати швидко й успішно провели воєнну акцію в Іраку, оптимізм перекинувся на ринок. До певної міри знизилася ціна нафти, краще пішли справи у таких галузях промисловості, як біотехнологія, авіа-будівництво, телекомунікації, електроніка, виробництво електроенергії. Всі ці галузі тривалий час перебували в стані застою.
Щодо позитивних результатів другого кварталу й успішного початку третього, то економісти підкреслюють, що, звичайно, влітку фондова біржа уповільнює свою ходу, але цього року очікують дальше піднесення, хоча й, можливо, не таке активне, як у другому кварталі. Цьому сприятиме зниження податків і впровадження додаткових пільг для тих компаній, які вирішать купувати нове обладнання.
Василь Зілгалов
На черзі рубрика «Українські підприємці в історії».
В останній третині ХІХ та на початку ХХ століть у Києві працював Давид Марголін, схожий на оспіваного поетом містера Твістера: підприємець і багатій, власник заводів, трамваїв і пароплавів. Про київського цукрозаводчика, фінансиста і філантропа Давида Марголіна розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Наочними результатами підприємницької діяльності Давида Марголіна стали для Києва пароплави на Дніпрі, селище на Трухановому острові, газове освітлення вулиць, київські трамвай, водогін, школи і церква.
Син і онук купця, Давид Марголін вісімнадцяти років розпочав у Києві свою підприємницьку діяльність аґентом «Товариства пароплавства Дніпром та його притоками». 1892 року він очолив інше «Друге товариство пароплавства». Після нетривалого періоду конкуренції обидва підприємства почали узгоджену діяльність вже як «Сполучені Товариства». Невдовзі вони монополізували пасажирські перевезення Дніпром вище порогів – від Орши до Катеринослава, а також Десною, Прип’яттю, Сожем. Першому товариству належало 36 пароплавів, Другому – 21, і ще 12 суден та 84 пасажирські і вантажні пристані перебували у спільному володінні. Правління «Товариств» розмістилося на Подолі на теперішній вулиці Сагайдачного – у власному будинку Марголіна. За його ініціативи «Сполучені Товариства» замовляли пароплави тільки в Україні, цим стимулюючи тут розвиток суднобудування. А на Трухановому острові Марголін заснував ремонтно-механічні пароплавні майстерні із селищем для ста тридцяти робітників.
Купець Першої гільдії Марголін був також директором-розпорядником, а згодом і власником, Ново-Биковського цукроварного заводу та директором Грозно-Дніпровського нафтопромислового товариства. Він очолював правління київських акціонерних товариств трамваю, водогону та газоосвітлення. Марголін збудував Деміївське трамвайне депо, прокладав трамвайні шляхи і навіть пересувався містом у персональному вагоні, а 1913 року пустив по території Київської промислової виставки трамвай на вузькій колії.
1911 року Марголін звів на Подолі Талмуд-Тору, тобто початкову єврейську школу, на 400 учнів, витративши на це 100 тисяч рублів. Як і інші київські підприємці єврейського походження (приміром, брати Бродські), він не обмежувався підтримкою самої лише єврейської громади. Ще 1908 року у селищі на Трухановому острові Марголін власним коштом побудував ремісниче училище і поруч з ним – через 2 роки – муровану церкву святої Єлизавети. Київським школярам він безплатно надавав для прогулянок і екскурсій свої трамваї та пароплави.
Після Жовтневого перевороту Давид Марголін виїхав за кордон. У травні 1919 року більшовики конфіскували «Сполучені Товариства пароплавства Дніпром», пізніше вони ж зруйнували Єлизаветинську церкву.
Василь Зілгалов
У другій частині нашого «Економічного журналу» ми наведемо деякі приклади, як у різних країнах реалізується пенсійна реформа.
Нову модель пенсійного забезпечення готуються запровадити в Чеській Республіці. «Без цієї реформи країні не справитись з зі швидким старінням чеського суспільства», - пояснює свою позицію уряд. «Ви змушуєте старших осіб працювати», - захищаються громадяни і виходять з протестами на вулиці. Протистояння триває. Яка ж перспектива чекає сьогодні тих, кому завтра потрібно буде жити на пенсію ? З Праги повідомляє Оксана Пеленська.
Оксана Пеленська
В чеському Міністерстві праці й соціальних справ підрахували, що без реформи пенсійної політики Чехія не зуміє вижити в Європейському Союзі, членом якого стане вже наступного року. Першими вже кілька років тому забили тривогу демографи: увага, через 10 років працездатним буде вважатись 60 річна людина, а за 20 років на роботу змушені будуть ходити 70-літні. Смертність випереджує приріст населення, а люди пенсійного віку живуть довше. Хто годуватиме їх, хто заробить їм пенсію ?
Уряд вирішив іти кількома шляхами. Передусім, підвищити вікову межу виходу на пенсію. Вона посувається з нинішніх 50 років – для жінок і 55 років - для чоловіків на 63 роки незалежно від статі. Але і цю межу передбачають з часом підвищити. Кожний перероблений після 63-ого року рік позитивно відіб’ється на рівні пенсії. І навпаки. Хочете мати більше вільного часу для себе – можете його мати, але доведеться заплатити з власної кишені.
Уряд вважає, що матеріальний стимул не залишить людей байдужими, хоча інерція минулих часів досить сильна. Нинішні 55-річні громадяни, чий трудовий стаж зароблений переважно за комуністичної доби, до змін морально не готові й чекати ще 8-10 років на вищу пенсію не дуже хочуть.
Другий шлях - це перекваліфікація. Нею можуть скористатись ті, хто хотів би заробити вищу пенсію. І, врешті, третє: можливість власними забезпеченнями збільшити пенсію. Ви щомісяця відкладаєте, скільки можете, а держава до пенсії додасть відповідний відсоток.
Фахівці вважають, що проведення пенсійної реформи забезпечить чеським пенсіонерам за 3-5 років європейський стандарт залуженого відпочинку. Нині середня пенсія в Чехії становить 250 доларів США.
Василь Зілгалов
Про необхідність пенсійної реформи в Україні мовиться вже не перший день і навіть не перший рік. От і минулого тижня Верховна Рада України мала розглянути закон про пенсійне страхування, до якого черга так і не дійшла. І все ж спробуємо розібратися, що має на меті пенсійна реформа в Україні? Перед мікрофоном Сергій Грабовський.
Сергій Грабовський
Пенсійна реформа в Україні, як відомо, має на меті поступове запровадження трирівневої пенсійної системи. Про що йдеться?
Перший рівень цієї системи фактично становитиме чинна донині система, так звана, солідарна, за якою всі працюючі українські громадяни охоплені загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Іншими словами, з зароблених ними грошей автоматично відраховуються певні суми у Пенсійний фонд, що належить державі. Цей рівень також буде реформований, передусім у напрямі грошового стимулювання більш пізнього виходу на пенсію, що є вельми актуальним для України у зв’язку із неухильним зростанням кількості громадян пенсійного віку.
Другий рівень пенсійної системи, як такої, становитиме система загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Ідеться про запровадження індивідуальних пенсійних рахунків громадян, на яких зосереджуватимуться певні кошти, залежно від статків цих громадян. Ці кошти будуть інвестовані в економіку України з метою отримання інвестиційного доходу, який має стати захистом від інфляції.
Теоретично звучить дуже правильно, але у разі повторення, скажімо, фінансової кризи 1998 року жодні інвестиції не порятують від різкого зменшення реальної купівельної спроможності коштів на цих рахунках. Державні ж гарантії збереження цих рахунків у разі банкрутства компаній, які ними керуватимуть, на думку незалежних експертів, виглядають не надто переконливими. Тим більше, що гарантовані державою заощадження на рахунках в Ощадбанку (а ці заощадження у минулі часи фактично якраз і відігравали роль індивідуальних пенсійних накопичувальних рахунків) досі реально не повернуті вкладникам.
І, нарешті, третій рівень – система добровільного недержавного пенсійного забезпечення, основу якої мають становити недержавні пенсійні фонди, акумульовані в яких кошти мають істотно підвищити рівень пенсій. Прихильники пенсійної реформи у цьому посилаються на світовий досвід та суворі законодавчі вимоги до процедур заснування недержавних пенсійних фондів, до їхньої діяльності. Проте пам’ять українських громадян нагадує: такі фонди вже існували десять років тому і вони обіцяли літнім громадянам ледь не золоті гори. Реально ж, після накопичення значних сум цими фондами чи то за збігом обставин, чи то з інших причин спалахнула гіперінфляція, відтак, з’ясувалося, що вагомі карбованці громадян перетворилися на копійки і ніхто не збирається компенсувати втрати від такої гіперінфляції.
І знов-таки, чи за збігом обставин, чи ні, але деякі теперішні олігархи, партії яких нині лобіюють пенсійну реформу, свого часу здобули стартовий капітал якраз за допомогою створення недержавних пенсійних фондів.
Василь Зілгалов
У російській столиці затримано відомого бізнесмена, керівника групи «МЕНАТЕП» Платона Лєбєдєва. Більшість спостерігачів минулого тижня називали це серйозним сигналом для найбагатшого серед російських бізнесменів підприємця Михайла Ходорковського, керівника нафтової компанії «Юкос», а також для західних інвесторів в Росії. Розповідає наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Затримання Платона Лєбєдєва відбулося напередодні злиття нафтової компанії “Юкос” і нафтової компанії “Сібнєфть”. Після здійснення цієї домовленості, Михайло Ходорковський став би найбагатшою людиною Росії і королем не лише російського, але і світового нафтового ринку.
Однак, перед цим відбулася подія, яка може серйозно змінити не лише особисту ситуацію Михайла Ходорковського, не лише можливості “Юкосу” і “Сібнєфті”, але і шанси самої російської економіки. Можна сказати, російські правоохоронні органи завдали власній економіці такого удару, від якого вона, навряд чи швидко оговтається.
Що ж відбулося? Затримання відомого бізнесмена, одного з співвласників групи «МЕНАТЕП» і «Юкоса» Платона Лєбєдєва. Ходорковський повідомив про це на урочистому прийнятті в американському посольстві у присутності групи журналістів. Ходорковський назвав затримання Платона Лєбєдєва «неправовими діями». Лєбєдєва підозрюють у тому, що він ще 1998 року шляхом шахрайства отримав пакет 20% акцій комбінату «Апатит» на суму більше, як 280 мільйонів доларів. Сам він, як повідомив прес-секретар бізнесмена, цих звинувачень не визнає. І, як вважають, одночасно із затриманням Лєбєдєва повідомлення про розслідування ще двох кримінальних справ, в яких діють особи, які мають відношення до «МЕНАТЕПу» і до «Юкосу» є очевидним сигналом на адресу Михайла Ходорковського і його підприємницьких та політичних амбіцій.
Між тим, представник Генеральної прокуратури Росії Наталя Вишнякова порадила журналістам не робити висновків із затримання Платона Лєбєдєва. «Це звичайна кримінальна справа про те, як крадуть державні кошт», - зазначила пані Вишнякова вже після затримання Платона Лєбєдєва.
Один з відомих російських економічних аналітиків Стівен Дашевський, втім, інтерв’ю агенції «Ройтерз» зазначив, що затримання Платона Лєбєдєва стало холодним душем для інвесторів і допоможе багато кому з них більш тверезо подивитися на власні шанси в Росії. Затримання нагадало про те, які ризики існують в Росії, хоча останнім часом люди почали їх ігнорувати, - наголосив Стівен Дашевський.
Василь Зілгалов
На цьому повідомленні з Росії ми завершуємо наш «Економічний журнал».
І перш, ніж попрощатися з Вами, шановні слухачі, я хочу Вам побажати, щоб Ви успішно вирішували свої економічні проблеми, працювали стільки, скільки потрібно для Вашого добробуту і відпочивали, як всі цивілізовані люди. На все добре. До нових зустрічей в ефірі. Говорить радіо «Свобода».
