Москва, 10 липня 2003 – Виправдання судом колишніх співробітників Міністерства оборони Російської Федерації Олександра Ізгагіна та Бориса Чурилова стало справжньою сенсацією для російських засобів масової інформації. Однак, очевидно, не тільки для російських, адже справа Ізгагіна і Чурилова була пов’язана з звинуваченнями на адресу колишнього віце-прем’єра України Юлії Тимошенко.
Втім, насправді такою вже й великою сенсацією сам факт виправдання Олександра Ізгагіна та Бориса Чурилова назвати не можна. Вже не один раз бували ситуації, коли чільних чиновників, яких звинувачували за складом економічних злочинів, виправдовували в суді, бо виявлялося, що у слідства немає достатніх доказів для того, щоб довести їхню провину. І тоді спостерігачі, які ще на початку самого слідства зазначали, що мова йде швидше про політичні обставини арешту або про якусь кланову боротьбу у колах російської номенклатури, наголошували, що саме виправдання є доказом ймовірності такої версії.
Однак тепер мова йде не просто про російську справу. Як відомо, саме із Олександром Ізгагіним та Борисом Чуриловим були пов’язані звинувачення на адресу колишнього віце-прем’єра України Юлії Тимошенко. Саме тоді, коли відбувалося слідство проти працівників Міністерства оборони Російської Федерації, Головна військова прокуратура Росії намагалася викликати Юлію Тимошенко на допит, і, як зазначали тоді в московських і київських кулуарах, російські та українські керівники навіть обмірковували можливість видачі Юлії Тимошенко російському правосуддю для того, щоб вона все достеменно розповіла слідчим російської військової прокуратури. Розповіла про що? Про те, в чому зараз сам російський суд не знайшов складу злочину. Хоча деякі російські видання і наголошують, що до Юлїї Тимошенко ще залишилися запитання у слідства, тим не менше, є очевидним, що таких запитань немає у суддів, які виправдали Олександра Ізгагіна і Бориса Чурилова.
Як повідомляють, Головна військова прокуратура, як завжди не задоволена тим, що судді не визнали якості її роботи, збирається виступати з протестом проти цього вироку. Це також досить традиційний крок з боку прокурорів. Однак, як вважають у російській столиці, до того часу, доки прокуратура буде знаряддям у політичній і економічній боротьбі, довіряти її слідчим не варто і залишається лише очікувати, що суд буде більш обережним, ніж прокуратура у винесенні тих чи інших вердиктів.
Втім, насправді такою вже й великою сенсацією сам факт виправдання Олександра Ізгагіна та Бориса Чурилова назвати не можна. Вже не один раз бували ситуації, коли чільних чиновників, яких звинувачували за складом економічних злочинів, виправдовували в суді, бо виявлялося, що у слідства немає достатніх доказів для того, щоб довести їхню провину. І тоді спостерігачі, які ще на початку самого слідства зазначали, що мова йде швидше про політичні обставини арешту або про якусь кланову боротьбу у колах російської номенклатури, наголошували, що саме виправдання є доказом ймовірності такої версії.
Однак тепер мова йде не просто про російську справу. Як відомо, саме із Олександром Ізгагіним та Борисом Чуриловим були пов’язані звинувачення на адресу колишнього віце-прем’єра України Юлії Тимошенко. Саме тоді, коли відбувалося слідство проти працівників Міністерства оборони Російської Федерації, Головна військова прокуратура Росії намагалася викликати Юлію Тимошенко на допит, і, як зазначали тоді в московських і київських кулуарах, російські та українські керівники навіть обмірковували можливість видачі Юлії Тимошенко російському правосуддю для того, щоб вона все достеменно розповіла слідчим російської військової прокуратури. Розповіла про що? Про те, в чому зараз сам російський суд не знайшов складу злочину. Хоча деякі російські видання і наголошують, що до Юлїї Тимошенко ще залишилися запитання у слідства, тим не менше, є очевидним, що таких запитань немає у суддів, які виправдали Олександра Ізгагіна і Бориса Чурилова.
Як повідомляють, Головна військова прокуратура, як завжди не задоволена тим, що судді не визнали якості її роботи, збирається виступати з протестом проти цього вироку. Це також досить традиційний крок з боку прокурорів. Однак, як вважають у російській столиці, до того часу, доки прокуратура буде знаряддям у політичній і економічній боротьбі, довіряти її слідчим не варто і залишається лише очікувати, що суд буде більш обережним, ніж прокуратура у винесенні тих чи інших вердиктів.
