Київ, 2 серпня 2003 року.
Тарас Марусик
Говорить радіо “Свобода”. Ранкову передачу продовжить оглядова програма “Тиждень реґіонів”. З київської студії вас, шановні слухачі, вітають укладач та ведучий Тарас Марусик, звукооператор Сергій Балабанов.
27 липня у Львові було днем скорботи за сімдесятьома сімома загиблими під час Скнилівської трагедії. Понад 3 тисячі осіб прийшли минулої неділі на летовище, щоб віддати шану тим, хто став жертвою злочинної безвідповідальності організаторів авіашоу. Однак, як зазначає наша львівська колега Галина Терещук, і відзначення роковин трагедії не вирізнялося організованістю та турботою про тих, хто втратив своїх дорогих людей у мирний час.
Послухайте її репортаж, який прозвучав у понеділок в передачі “Україна реґіональна”.
Галина Терещук
27 липня о 12.45, у мить вибуху літака, в усіх церквах Львова задзвонили дзвони. На Скнилівському летовищі 77 осіб у жалобному вбранні несли у руках фотографії рідних, які загинули внаслідок падіння винищувача. На портретах переважали обличчя діток і молодих людей віком від 17 до 30 років. Море квітів, свічки і вистраждані від горя обличчя батьків. Пам’ятник встановлять на місці, де загинула найбільша кількість людей – близько 60 осіб. Представники різних релігійних згромаджень відправили панахиду за загиблими.
Пані Галина Пудлик втратила свого 14-літнього сина.
Галина Пудлик
Вже неможливо жити, але треба миритися. То вже нічого не змінить. Я сама просто собі даю раду.
Галина Терещук
Марія Щепиніна поховала свого 28-літнього сина Олега.
Марина Щепиніна
Втрата дитина для кожної мами – це чуйна біль. Це – крик душі. Не найдеться слів. То до кінця життя.
Галина Терещук
Того страшного дня загинув разом із своїм 9-річним сином підполковник Віктор Омельчук, який повернувся свого часу живим з Афганістану. Його родич і приятель Ігор Онітченко розповідає:
Ігор Онітченко
Це чоловік моєї двоюрідної сестри. Служив він тут замісником командира по виховній роботі. Він і його син Андрій 9-ти років загинули.
Галина Терещук
Чи змінилась ситуація на краще у Збройних Силах України після авіакатастрофи? Про це запитую у Головнокомандувача Військово-Повітряними Силами Збройних Сил України Ярослава Скалька.
Ярослав Скалько
Мені важко говорити зараз, але напевне так. Висновки зроблені під контролем президента, виконані всі заходи, які були відпрацьовані, комісією, яка проводила розслідування.
Галина Терещук
Люди, котрі прийшли у неділю на летовище розділити горе із рідними загиблих, висловлювали невдоволення організацією дня скорботи. Адже присутні не могли послухати службу Божу.
Важко було підходити до родичів загиблих із мікрофоном. Питання про те, як для них минув останній рік, або про те, кого ви втратили, направду видавались недоречними. Але коли починала розмову з ними, то до мікрофону підходили із фотографіями дітей матері загиблих. Вони хотіли говорити про своїх дітей уголос. Вони нікого не звинувачували у цій трагедії, кажучи, що така вже доля і цей хрест вони нестимуть до кінця життя. Адже ані пілоти, ані влада не хотіли навмисно вбивати їхніх рідних. Але кидався увічі і той факт, що жоден представник адміністрації президента чи Кабінету Міністрів, ні навіть сам міністр оборони Євген Марчук, колишній секретар Ради нацбезпеки та оборони та ще й голова комісії з розслідування причин катастрофи у неділю так і не приїхали до Львова. До того ж, і місцеві керівники не знайшли навіть формальних слів співчуття для родичів загиблих.
Отож, скінчився молебень, начальство сіло у свої авто і поїхало, а люди, кожен зокрема, поніс своє горе із Скнилівського летовища. А над їхніми головами безперестанно шугали і гули літаки.
Тарас Марусик
30 липня Дніпропетровськ готувався до візиту Президента України. Щоправда, повної певності, що Леонід Кучма покине відпочинок у Криму для того, щоб представити нового керівника області, не було. За однією з версій, цю місію мав виконати прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Однак за певними прикметами наш дніпропетровський кореспондент безпомилково визначив, хто їде з візитом.
Далі - Геннадій Сахаров.
Геннадій Сахаров
Якщо у Дніпропетровську починають латати чи укладати асфальт на Запорізькому шосе та проспекті Гагаріна, якими пролягає шлях з летовища до резиденції високих гостей, то це означає, що незабаром відбудеться візит президента. Цього разу укладанням асфальту не обмежилися: на проспекті Гагаріна майже встигли пофарбувати фасади будинків, а на перехресті трьох доріг, яке чомусь називається майданом, споруджений монумент на честь підкорювачів космосу. Відкрити монумент має особисто президент. Зварений зі сталевих труб і виконаний досить недбало у дусі 60-х років. Таке ставили біля входу до піонерських таборів, хіба що поменше розміром. Але цей витвір не знати вже й якої думки став бюджету міста у мільйон гривень.
На шляху президентського кортежу гасають автомобілі ДАІ з сиренами і гучномовцями, вимагаючи звільнити шлях для проходження колони, яку імітують ті ж авто ДАІ - лякають водіїв, щоб вони призвичаювалися поступатися дорогою. Це називається "операція Маячок". ДАІ не залишилося осторонь у підготовці до візиту.
Президент приїде не сам, а з Володимиром Яцубою, котрого має представити як нового голову облдержадміністрації. Крокодилячі сльози керівництва обласної ради, візити її керівників до Віктора Януковича, бурхлива підготовка до включення на повну потужність з нагоди президентського візиту за висловом одного з колишніх міністрів уряду "дніпропетровської дуполизної машини" і принесення у жертву двох чиновників адміністрації не допомогли.
Не виключено, що нового голову адміністрації спробує представити 31-го липня Віктор Янукович, котрий може святкувати перемогу. Перемогу не повну, бо Володимир Яцуба - людина, вірна президенту, до донецьких кланів не належить і не дасть донеччанам надто розгулятися в області. Звільнений же з посади пан Швець не в тім''я битий і зарані підготував собі запасну позицію: вірній йому голові облради Галині Булавці доведеться поступитися кріслом депутатові обласної ради Миколі Швецю, у котрого в раді все, як мовиться, схоплене.
На Придніпровській залізниці тимчасом готуються до урочистого за участю президента і міністра транспорту Георгія Кирпи пуску швидкісного потяга "Дніпропетровськ - Київ". Підготовка до пуску потяга стала у 700 мільйонів гривень, головним чином за рахунок реконструкції залізничної колії, мостів і споруд. Потяг, який коштує понад 35 мільйонів гривень, розвиватиме швидкість 140 кілометрів на годину і долатиме відстань від Дніпропетровська до Києва за 5 з половиною годин. Вже організована поява на привокзальній площі десяти тисяч працівників дніпропетровських підприємств і установ, котрі вітатимуть Леоніда Кучму. І, як сказав на прес-конференції начальник Придніпровської залізниці Олександр Момот:
Олександр Момот
“Я хотєл би, штоби пєрвим пасажиром бил прєзідєнт”.
Геннадій Сахаров
" Я хотів би, щоб першим пасажиром став президент,” - сказав Олександр Момот, маючи на увазі, першим пасажиром нового потяга.
Хоча чи матиме Леонід Кучма для цього час, бо у перебігу візиту плануються також відвідини президентом України ракетного конструкторського бюро "Південне" і Нікопольського заводу ферросплавів.
То ж 1 серпня буде у Дніпропетровську днем, багатим на події.
Тарас Марусик
І справді, цей день виявився таким, оскільки, як відомо, в Україні головним джерелом інформації залишається поки що президент. Перебуваючи в п’ятницю в Дніпропетровську, він встиг не тільки відкрити новий залізничний маршрут, але й покритикував місцеву владу за поганий комунальний стан міста, за кризу на ринку продовольства, а також роздав ще чимало подібних “слонів” різним винуватцям, як і належить верховному володареві пігмеїв. До речі, новий голова Дніпропетровської обласної держадміністрації донедавна керував секретаріатом Кабінету Міністрів України. Нагадаю, що саме за його керівництва був ліквідований сектор мовної і національної політики, останній орган центральної виконавчої влади з координації цих питань.
Змінимо тему. В Криму триває скандал довкола можливого ізраїльського громадянства народного депутата України Лева Міримського. До нього долучився голова слідчої комісії українського парламенту, народний депутат України Григорій Омельченко. У вівторок в Симферополі він провів прес-конференцію.
Детальніше про це розповів наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
Питання про можливість існування ізраїльського громадянства у впливового кримського політика, народного депутата України Лева Міримського вперше кілька років тому підняв тодішній начальник кримської міліції Геннадій Москаль. Результатом стало його переведення на роботу за межами Криму. Однак проблема не втратила актуальності, оскільки зараз її активно піднімає віце-спікер кримського парламенту, колишній представник президента України в Криму Василь Кисельов, який публічно звинуватив Лева Міримського у приховуванні свого ізраїльського громадянства і висунув вимогу про позбавлення його депутатського статусу. Поки це були публічні заяви, то вони й сприймалися як політичні кроки. Але на початку цього року до скандальної теми приєднався відомий український політик, заступник голови Парламентського комітету з боротьби з організованою злочинністю Григорій Омельченко, і політичні заяви почали підкріплюватися конкретними слідчими діями і документами.
Прибувши до Криму пан Омельченко провів у вівторок у Симферополі прес-конференцію, де повідомив, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, яку він очолює, встановила “причетність народного депутата України Лева Міримського до здійснення важких злочинів у Криму, і те, що цей народний депутат є громадянином Ізраїлю”. За словами Григорія Омельченка, матеріали комісії про це надіслані до президента і керівництва правоохоронних органів України.
Григорій Омельченко
Те, що Лев Міримський є громадянином Ізраїлю знає і президент України, і голова Координаційної комітету Ольга Колінько і Генеральний прокурор Піскун, і міністр внутрішніх справ Юрій Смірнов, і голова СБУ Володимир Радченко, тому що це встановлено самими правоохоронними органами на підставі проведених слідчою комісією розслідувань, отриманих документів, направлених депутатських запитів і звернень від імені слідчої комісії і встановлено Генеральною прокуратурою України.
Перед вами офіційна відповідь центрального бюро Інтерполу України на звернення тимчасової слідчої комісії щодо перевірки обставин отримання Міримським громадянства країни Ізраїль. Відповідь зроблена на підставі відповіді, яка прийшла з національно-центрального борю Інтерполу в Ізраїлі. Інтерпол Ізраїлю підтвердив, що Лев Міримський є громадянином держави Ізраїль, отримав закордонний паспорт (вказана серія, номер і коли). Відповідь заступника Генерального прокурора України Медведька, цитую: “Щодо набуття народним депутат Міримським Л.Ю. громадянства держави Ізраїль та за інформацією Міністерства закордонних справ України йому видано паспорт №5307341 держави Ізраїль, що є підтвердженням належності його до громадянства цієї країни”. Така сама відповідь підписана і Генеральним прокурором Піскуном, і відповідь Міністерства закордонних справ (одна з останніх, яка прийшла): “За цим паспортом Л.Ю.Міримський вибув за межі Ізраїлю 11 грудня 1994 року з закордонним паспортом громадянина держави Ізраїль”.
Шановні люди, зрозумійте одне, ще раз підкреслюю, справа не в якомусь там Міримському.
Володимир Притула
Голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Григорій Омельченко вважає, що справа в тому, що правоохоронні органи і керівники України, маючи подібну інформацію про багатьох нардепів і високопосадовців, ніяк на неї не реагують. Водночас пан Омельченко висловив подив діям посла держави Ізраїль пані Анни Азарі.
Григорій Омельченко
Я вам продемонстрував далеко не всі документи, які підтверджують, що Л.Ю.Міримський є громадянином держави Ізраїль (отримав це громадянство у 1993 році). До цього додам ще одне: мені було дуже дивно дивитися, але це позиція держави Ізраїль, як пані Азарі , посол держави Ізраїль в Україні, робила спроби відбілити Л.Ю.Міримського, даючи в приватній переписці йому відповідь, що він за даними ізраїльської сторони не зареєстрований громадянином держави Ізраїль. Ви бачите різницю між словом зареєстрований і тим, що не є громадянином держави Ізраїль?
Володимир Притула
Це був народний депутат України Григорій Омельченко.
У свою чергу народний депутат України Лев Міримський, у телефонній розмові зі мною знову категорично спростовував усі повідомлення про його ізраїльське громадянство, заявивши, що це політична провокація. Досі він подавав до суду на тих, хто це стверджував публічно. Правда, тільки не на Григорія Омельченка. На нього пан Міримський подав заяву до прокуратури.
Тарас Марусик
Ви слухаєте “Тиждень реґіонів”. Це огляд найважливіших матеріалів, які прозвучали на тижні, що минає, в програмах радіо “Свобода” “Україна реґіональна”. Перед мікрофоном – ведучий Тарас Марусик. Продовжуємо.
Пропонуємо вам матеріал, який прозвучав у вівторок, 29 липня, в якому ми продовжили відстежувати розгортання конфлікту між прихильниками і супротивниками закриття 36-ої школи міста Донецька з українською мовою навчання. Тривають судові засідання Ворошиловського місцевого суду Донецька, а представники громадських організацій, які захищають права учнів і їхніх батьків на навчання державною мовою, зустрічалися з посадовими особами області й міста.
Судове засідання 23 липня було присвячене одному питанню – долученню доказових документів про ліквідацію Ленінським районним відділом освіти міста Донецька школи № 36.
Говорить заступник голови обласного відділу Всеукраїнського товариства “Просвіта” Марія Олійник.
Марія Олійник
Ми долучили всі документи, за винятком єдиного протоколу засідання під керівництвом голови облдержадміністрації В.М.Лобаса. Справа в тому, що на сьогоднішній день існує два протоколи.
Тарас Марусик
Отже, місцеві чиновники після засідання однієї й тієї самої комісії склали два протоколи, зміст яких повністю суперечить один одному: зберегти школу і ліквідувати школу.
Марія Олійник продовжує.
Марія Олійник
Виступав з обґрунтуванням цього начальник головного управління освіти та науки Донецької обласної адміністрації Тесленко В.В., а другий протокол, який мені показував сам Тесленко, про те, що школу треба зберегти.
Тарас Марусик
Очевидно, пан Тесленко таким чином перестрахувався, за принципом: і Богові свічка, і чортові.
Ворошиловський місцевий суд Донецька зробив відповідний запит, щоб одержати протокол, в рішенні якого записано, що 36-у школу треба зберегти, до чергового засідання 30 липня.
Марія Олійник
Крім того, я двічі зверталася, але мені замість протоколу давали якийсь лист підписаний Лобасом на ім’я донецького міського голови пана Лук’янченка. Я повертала їм цей лист, просила, щоб мені видали протокол, проте копію цього протоколу мені не вдалося отримати, тому суд запросив тепер.
Тарас Марусик
Минулої п’ятниці Марію Олійник прийняв голова Донецької обласної держадміністрації Анатолій Близнюк. Ось що повідомила радіо “Свобода” Марія Олійник:
Марія Олійник
У нас практично розмови не вийшло, тому що жодних доказів Анатолій Михайлович слухати не хотів. Він заявляв, що за його даними школа №45, куди переводять школу №36, є українською. Я йому заявила, що там лише 3% дітей навчаються російською, а школа ця повністю російська. Він сказав, що вірить більше своїм заступникам і заявив, що на його переконання школа повинна бути закрита.
Тарас Марусик
Зі свого боку я неодноразово, починаючи з 21 липня, звертався за коментарем до Анатолія Близнюка, але все дотепер закінчувалося обіцянками передати йому прохання радіо. Оскільки особисто поспілкуватися з головою Донецької обласної держадміністрації мені не вдалося, залишається допустити, що його підлеглі не передали йому прохання “Свободи”. Мабуть, державні службовці мають на це якесь право, як і право не розмовляти з кореспондентом державною мовою. Може й справді мала рацію Марія Олійник, назвавши останню свою статтю в тижневику “Шлях перемоги” репортажем із державного заповідника російського шовінізму?
На початку липня державний секретар Міністерства освіти та науки Віталій Журавський звернувся з двома листами: один адресований прем’єр-міністрові України Вікторові Януковичу, інший - згаданому тут Анатолієві Близнюку. Процитую уривок з листа Януковичу: “... в Донецькій області склалася тривожна ситуація із закриттям загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання... Лише 19% учнів навчається українською мовою (по Україні – 73,5 %). Це один з найнижчих показників по Україні... Особливе занепокоєння викликає закриття україномовних шкіл у Донецьку, де впродовж останніх років були закриті школи №№ 11 і 24 та класи з українською мовою навчання в школах № 17, 59, 78, і 92, тоді як у місті українською мовою навчається лише 10, 1 % учнів”.
Цікаво, що цей офіційний лист з державною позицією мені так і не вдалося одержати в Міністерстві. І це незважаючи на мій запит на ім’я Віталія Журавського від 3 липня. Може, тому, що пан Журавський має відношення до очолюваної прем’єр-міністром України Віктором Януковичем Партії реґіонів?
Зараз Донецька обласна організація Всеукраїнського комітету оборони прав людини та обласний відділ Всеукраїнського товариства “Просвіта” звернулися до кількох депутатів Верховної Ради України з проханням перепідпорядкувати 36-у школу Міністерству освіти і науки.
Говорить Марія Олійник.
Марія Олійник
Саме таким способом в місті Донецьк в 1990 році була відкрита перша в Донецьку школа №65. Ми не змогли на рівні ні району, ні міста, ні області вирішити тоді цю проблему і тоді на себе взяли Міністерство. Незважаючи на те, що ми вже 12 рік живемо в незалежній Україні, ми бачимо, що історія повторюється. Ми думаємо, що міністр нарешті допоможе нам розв’язати цю проблему.
Тарас Марусик
Це була заступник голови обласного відділу Всеукраїнського товариства “Просвіта” Марія Олійник.
3 серпня ввечері в програмі “Про і контра” ми продовжимо розмову про 36-у школу міста Донецька.
Згідно з внутрішнім документом Національного банку України рекомендовано працівникам усіх відділень НБУ використовувати у своїй роботі російську мову. Це розпорядження підписав заступник голови нацбанку, що цікаво колишній львів’янин, колишній міністр економіки Олександр Шлапак. У документі керівництво банку посилається на закон “Про мови в Українській РСР”!..
Про радянські порядки нацбанку у незалежній Україні Галина Терещук докладніше.
Галина Терещук
Відповідно до статей Закону України “Про мови в Українській РСР” нацбанк рекомендує своїм відділенням використовувати як мови роботи, діловодства, документації поряд з українською – національні мови більшості населення тієї чи іншої місцевості. Зокрема російську. У документі, копії якого надіслали в усі представництва НБУ ще 1 травня 2003 року зазначено, що оскільки “мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови”, то “службові особи державних, громадських органів, установ і організацій повинні володіти українською та російською мовами, а в разі необхідності й іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків”. “У випадках, передбачених вищезазначеним законом, - мовиться у рекомендаційному листі, - мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості”.
Власне, чому головні українські банкіри посилаються на закон УРСР, а не на діючу Конституцію? Адже в основному документі держави чітко сказано, що українська мова є державною в Україні.
За словами фахівців з юридичних питань нацбанку розпорядження не порушує жодним чином закон, а положення не суперечать ні чинній Конституції, ні Закону “Про мови в Українській РСР”, оскільки в Україні досі, з деякими поправками, діє цей закон. До того ж рекомендаційний лист стосується лише роботи з нерезидентами, ніхто не змушує у банку працівників вивчати російську мову.
До речі, нацбанк України надіслав навіть офіційне пояснення щодо розпорядження на адресу “Львівської газети”. І вказав, що документи іноземною мовою в обов’язковому порядку перекладаються на українську мову та нотаріально засвідчені в Україні. Положення щодо перекладу документів на українську мову та їх нотаріального засвідчення не поширюється на документи, складені російською мовою”. НБУ в цьому випадку спирається на статтю Конституції, в якій російську розглядають не як іноземну, а мову нацменшин України.
Тарас Марусик
Ви слухали оглядову програму “Тиждень реґіонів”. Її підготував і провів Тарас Марусик. Зі мною в студії працював Сергій Балабанов. Зустрінемося завтра, 3 серпня о 20-ій годині, в програмі “Про і контра”, присвяченій долі 36-ої школи міста Донецька з українською мовою навчання. На все добре, шановні слухачі.
Говорить радіо “Свобода”. Ранкову передачу продовжить оглядова програма “Тиждень реґіонів”. З київської студії вас, шановні слухачі, вітають укладач та ведучий Тарас Марусик, звукооператор Сергій Балабанов.
27 липня у Львові було днем скорботи за сімдесятьома сімома загиблими під час Скнилівської трагедії. Понад 3 тисячі осіб прийшли минулої неділі на летовище, щоб віддати шану тим, хто став жертвою злочинної безвідповідальності організаторів авіашоу. Однак, як зазначає наша львівська колега Галина Терещук, і відзначення роковин трагедії не вирізнялося організованістю та турботою про тих, хто втратив своїх дорогих людей у мирний час.
Послухайте її репортаж, який прозвучав у понеділок в передачі “Україна реґіональна”.
Галина Терещук
27 липня о 12.45, у мить вибуху літака, в усіх церквах Львова задзвонили дзвони. На Скнилівському летовищі 77 осіб у жалобному вбранні несли у руках фотографії рідних, які загинули внаслідок падіння винищувача. На портретах переважали обличчя діток і молодих людей віком від 17 до 30 років. Море квітів, свічки і вистраждані від горя обличчя батьків. Пам’ятник встановлять на місці, де загинула найбільша кількість людей – близько 60 осіб. Представники різних релігійних згромаджень відправили панахиду за загиблими.
Пані Галина Пудлик втратила свого 14-літнього сина.
Галина Пудлик
Вже неможливо жити, але треба миритися. То вже нічого не змінить. Я сама просто собі даю раду.
Галина Терещук
Марія Щепиніна поховала свого 28-літнього сина Олега.
Марина Щепиніна
Втрата дитина для кожної мами – це чуйна біль. Це – крик душі. Не найдеться слів. То до кінця життя.
Галина Терещук
Того страшного дня загинув разом із своїм 9-річним сином підполковник Віктор Омельчук, який повернувся свого часу живим з Афганістану. Його родич і приятель Ігор Онітченко розповідає:
Ігор Онітченко
Це чоловік моєї двоюрідної сестри. Служив він тут замісником командира по виховній роботі. Він і його син Андрій 9-ти років загинули.
Галина Терещук
Чи змінилась ситуація на краще у Збройних Силах України після авіакатастрофи? Про це запитую у Головнокомандувача Військово-Повітряними Силами Збройних Сил України Ярослава Скалька.
Ярослав Скалько
Мені важко говорити зараз, але напевне так. Висновки зроблені під контролем президента, виконані всі заходи, які були відпрацьовані, комісією, яка проводила розслідування.
Галина Терещук
Люди, котрі прийшли у неділю на летовище розділити горе із рідними загиблих, висловлювали невдоволення організацією дня скорботи. Адже присутні не могли послухати службу Божу.
Важко було підходити до родичів загиблих із мікрофоном. Питання про те, як для них минув останній рік, або про те, кого ви втратили, направду видавались недоречними. Але коли починала розмову з ними, то до мікрофону підходили із фотографіями дітей матері загиблих. Вони хотіли говорити про своїх дітей уголос. Вони нікого не звинувачували у цій трагедії, кажучи, що така вже доля і цей хрест вони нестимуть до кінця життя. Адже ані пілоти, ані влада не хотіли навмисно вбивати їхніх рідних. Але кидався увічі і той факт, що жоден представник адміністрації президента чи Кабінету Міністрів, ні навіть сам міністр оборони Євген Марчук, колишній секретар Ради нацбезпеки та оборони та ще й голова комісії з розслідування причин катастрофи у неділю так і не приїхали до Львова. До того ж, і місцеві керівники не знайшли навіть формальних слів співчуття для родичів загиблих.
Отож, скінчився молебень, начальство сіло у свої авто і поїхало, а люди, кожен зокрема, поніс своє горе із Скнилівського летовища. А над їхніми головами безперестанно шугали і гули літаки.
Тарас Марусик
30 липня Дніпропетровськ готувався до візиту Президента України. Щоправда, повної певності, що Леонід Кучма покине відпочинок у Криму для того, щоб представити нового керівника області, не було. За однією з версій, цю місію мав виконати прем’єр-міністр України Віктор Янукович. Однак за певними прикметами наш дніпропетровський кореспондент безпомилково визначив, хто їде з візитом.
Далі - Геннадій Сахаров.
Геннадій Сахаров
Якщо у Дніпропетровську починають латати чи укладати асфальт на Запорізькому шосе та проспекті Гагаріна, якими пролягає шлях з летовища до резиденції високих гостей, то це означає, що незабаром відбудеться візит президента. Цього разу укладанням асфальту не обмежилися: на проспекті Гагаріна майже встигли пофарбувати фасади будинків, а на перехресті трьох доріг, яке чомусь називається майданом, споруджений монумент на честь підкорювачів космосу. Відкрити монумент має особисто президент. Зварений зі сталевих труб і виконаний досить недбало у дусі 60-х років. Таке ставили біля входу до піонерських таборів, хіба що поменше розміром. Але цей витвір не знати вже й якої думки став бюджету міста у мільйон гривень.
На шляху президентського кортежу гасають автомобілі ДАІ з сиренами і гучномовцями, вимагаючи звільнити шлях для проходження колони, яку імітують ті ж авто ДАІ - лякають водіїв, щоб вони призвичаювалися поступатися дорогою. Це називається "операція Маячок". ДАІ не залишилося осторонь у підготовці до візиту.
Президент приїде не сам, а з Володимиром Яцубою, котрого має представити як нового голову облдержадміністрації. Крокодилячі сльози керівництва обласної ради, візити її керівників до Віктора Януковича, бурхлива підготовка до включення на повну потужність з нагоди президентського візиту за висловом одного з колишніх міністрів уряду "дніпропетровської дуполизної машини" і принесення у жертву двох чиновників адміністрації не допомогли.
Не виключено, що нового голову адміністрації спробує представити 31-го липня Віктор Янукович, котрий може святкувати перемогу. Перемогу не повну, бо Володимир Яцуба - людина, вірна президенту, до донецьких кланів не належить і не дасть донеччанам надто розгулятися в області. Звільнений же з посади пан Швець не в тім''я битий і зарані підготував собі запасну позицію: вірній йому голові облради Галині Булавці доведеться поступитися кріслом депутатові обласної ради Миколі Швецю, у котрого в раді все, як мовиться, схоплене.
На Придніпровській залізниці тимчасом готуються до урочистого за участю президента і міністра транспорту Георгія Кирпи пуску швидкісного потяга "Дніпропетровськ - Київ". Підготовка до пуску потяга стала у 700 мільйонів гривень, головним чином за рахунок реконструкції залізничної колії, мостів і споруд. Потяг, який коштує понад 35 мільйонів гривень, розвиватиме швидкість 140 кілометрів на годину і долатиме відстань від Дніпропетровська до Києва за 5 з половиною годин. Вже організована поява на привокзальній площі десяти тисяч працівників дніпропетровських підприємств і установ, котрі вітатимуть Леоніда Кучму. І, як сказав на прес-конференції начальник Придніпровської залізниці Олександр Момот:
Олександр Момот
“Я хотєл би, штоби пєрвим пасажиром бил прєзідєнт”.
Геннадій Сахаров
" Я хотів би, щоб першим пасажиром став президент,” - сказав Олександр Момот, маючи на увазі, першим пасажиром нового потяга.
Хоча чи матиме Леонід Кучма для цього час, бо у перебігу візиту плануються також відвідини президентом України ракетного конструкторського бюро "Південне" і Нікопольського заводу ферросплавів.
То ж 1 серпня буде у Дніпропетровську днем, багатим на події.
Тарас Марусик
І справді, цей день виявився таким, оскільки, як відомо, в Україні головним джерелом інформації залишається поки що президент. Перебуваючи в п’ятницю в Дніпропетровську, він встиг не тільки відкрити новий залізничний маршрут, але й покритикував місцеву владу за поганий комунальний стан міста, за кризу на ринку продовольства, а також роздав ще чимало подібних “слонів” різним винуватцям, як і належить верховному володареві пігмеїв. До речі, новий голова Дніпропетровської обласної держадміністрації донедавна керував секретаріатом Кабінету Міністрів України. Нагадаю, що саме за його керівництва був ліквідований сектор мовної і національної політики, останній орган центральної виконавчої влади з координації цих питань.
Змінимо тему. В Криму триває скандал довкола можливого ізраїльського громадянства народного депутата України Лева Міримського. До нього долучився голова слідчої комісії українського парламенту, народний депутат України Григорій Омельченко. У вівторок в Симферополі він провів прес-конференцію.
Детальніше про це розповів наш кримський кореспондент Володимир Притула.
Володимир Притула
Питання про можливість існування ізраїльського громадянства у впливового кримського політика, народного депутата України Лева Міримського вперше кілька років тому підняв тодішній начальник кримської міліції Геннадій Москаль. Результатом стало його переведення на роботу за межами Криму. Однак проблема не втратила актуальності, оскільки зараз її активно піднімає віце-спікер кримського парламенту, колишній представник президента України в Криму Василь Кисельов, який публічно звинуватив Лева Міримського у приховуванні свого ізраїльського громадянства і висунув вимогу про позбавлення його депутатського статусу. Поки це були публічні заяви, то вони й сприймалися як політичні кроки. Але на початку цього року до скандальної теми приєднався відомий український політик, заступник голови Парламентського комітету з боротьби з організованою злочинністю Григорій Омельченко, і політичні заяви почали підкріплюватися конкретними слідчими діями і документами.
Прибувши до Криму пан Омельченко провів у вівторок у Симферополі прес-конференцію, де повідомив, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради України, яку він очолює, встановила “причетність народного депутата України Лева Міримського до здійснення важких злочинів у Криму, і те, що цей народний депутат є громадянином Ізраїлю”. За словами Григорія Омельченка, матеріали комісії про це надіслані до президента і керівництва правоохоронних органів України.
Григорій Омельченко
Те, що Лев Міримський є громадянином Ізраїлю знає і президент України, і голова Координаційної комітету Ольга Колінько і Генеральний прокурор Піскун, і міністр внутрішніх справ Юрій Смірнов, і голова СБУ Володимир Радченко, тому що це встановлено самими правоохоронними органами на підставі проведених слідчою комісією розслідувань, отриманих документів, направлених депутатських запитів і звернень від імені слідчої комісії і встановлено Генеральною прокуратурою України.
Перед вами офіційна відповідь центрального бюро Інтерполу України на звернення тимчасової слідчої комісії щодо перевірки обставин отримання Міримським громадянства країни Ізраїль. Відповідь зроблена на підставі відповіді, яка прийшла з національно-центрального борю Інтерполу в Ізраїлі. Інтерпол Ізраїлю підтвердив, що Лев Міримський є громадянином держави Ізраїль, отримав закордонний паспорт (вказана серія, номер і коли). Відповідь заступника Генерального прокурора України Медведька, цитую: “Щодо набуття народним депутат Міримським Л.Ю. громадянства держави Ізраїль та за інформацією Міністерства закордонних справ України йому видано паспорт №5307341 держави Ізраїль, що є підтвердженням належності його до громадянства цієї країни”. Така сама відповідь підписана і Генеральним прокурором Піскуном, і відповідь Міністерства закордонних справ (одна з останніх, яка прийшла): “За цим паспортом Л.Ю.Міримський вибув за межі Ізраїлю 11 грудня 1994 року з закордонним паспортом громадянина держави Ізраїль”.
Шановні люди, зрозумійте одне, ще раз підкреслюю, справа не в якомусь там Міримському.
Володимир Притула
Голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Григорій Омельченко вважає, що справа в тому, що правоохоронні органи і керівники України, маючи подібну інформацію про багатьох нардепів і високопосадовців, ніяк на неї не реагують. Водночас пан Омельченко висловив подив діям посла держави Ізраїль пані Анни Азарі.
Григорій Омельченко
Я вам продемонстрував далеко не всі документи, які підтверджують, що Л.Ю.Міримський є громадянином держави Ізраїль (отримав це громадянство у 1993 році). До цього додам ще одне: мені було дуже дивно дивитися, але це позиція держави Ізраїль, як пані Азарі , посол держави Ізраїль в Україні, робила спроби відбілити Л.Ю.Міримського, даючи в приватній переписці йому відповідь, що він за даними ізраїльської сторони не зареєстрований громадянином держави Ізраїль. Ви бачите різницю між словом зареєстрований і тим, що не є громадянином держави Ізраїль?
Володимир Притула
Це був народний депутат України Григорій Омельченко.
У свою чергу народний депутат України Лев Міримський, у телефонній розмові зі мною знову категорично спростовував усі повідомлення про його ізраїльське громадянство, заявивши, що це політична провокація. Досі він подавав до суду на тих, хто це стверджував публічно. Правда, тільки не на Григорія Омельченка. На нього пан Міримський подав заяву до прокуратури.
Тарас Марусик
Ви слухаєте “Тиждень реґіонів”. Це огляд найважливіших матеріалів, які прозвучали на тижні, що минає, в програмах радіо “Свобода” “Україна реґіональна”. Перед мікрофоном – ведучий Тарас Марусик. Продовжуємо.
Пропонуємо вам матеріал, який прозвучав у вівторок, 29 липня, в якому ми продовжили відстежувати розгортання конфлікту між прихильниками і супротивниками закриття 36-ої школи міста Донецька з українською мовою навчання. Тривають судові засідання Ворошиловського місцевого суду Донецька, а представники громадських організацій, які захищають права учнів і їхніх батьків на навчання державною мовою, зустрічалися з посадовими особами області й міста.
Судове засідання 23 липня було присвячене одному питанню – долученню доказових документів про ліквідацію Ленінським районним відділом освіти міста Донецька школи № 36.
Говорить заступник голови обласного відділу Всеукраїнського товариства “Просвіта” Марія Олійник.
Марія Олійник
Ми долучили всі документи, за винятком єдиного протоколу засідання під керівництвом голови облдержадміністрації В.М.Лобаса. Справа в тому, що на сьогоднішній день існує два протоколи.
Тарас Марусик
Отже, місцеві чиновники після засідання однієї й тієї самої комісії склали два протоколи, зміст яких повністю суперечить один одному: зберегти школу і ліквідувати школу.
Марія Олійник продовжує.
Марія Олійник
Виступав з обґрунтуванням цього начальник головного управління освіти та науки Донецької обласної адміністрації Тесленко В.В., а другий протокол, який мені показував сам Тесленко, про те, що школу треба зберегти.
Тарас Марусик
Очевидно, пан Тесленко таким чином перестрахувався, за принципом: і Богові свічка, і чортові.
Ворошиловський місцевий суд Донецька зробив відповідний запит, щоб одержати протокол, в рішенні якого записано, що 36-у школу треба зберегти, до чергового засідання 30 липня.
Марія Олійник
Крім того, я двічі зверталася, але мені замість протоколу давали якийсь лист підписаний Лобасом на ім’я донецького міського голови пана Лук’янченка. Я повертала їм цей лист, просила, щоб мені видали протокол, проте копію цього протоколу мені не вдалося отримати, тому суд запросив тепер.
Тарас Марусик
Минулої п’ятниці Марію Олійник прийняв голова Донецької обласної держадміністрації Анатолій Близнюк. Ось що повідомила радіо “Свобода” Марія Олійник:
Марія Олійник
У нас практично розмови не вийшло, тому що жодних доказів Анатолій Михайлович слухати не хотів. Він заявляв, що за його даними школа №45, куди переводять школу №36, є українською. Я йому заявила, що там лише 3% дітей навчаються російською, а школа ця повністю російська. Він сказав, що вірить більше своїм заступникам і заявив, що на його переконання школа повинна бути закрита.
Тарас Марусик
Зі свого боку я неодноразово, починаючи з 21 липня, звертався за коментарем до Анатолія Близнюка, але все дотепер закінчувалося обіцянками передати йому прохання радіо. Оскільки особисто поспілкуватися з головою Донецької обласної держадміністрації мені не вдалося, залишається допустити, що його підлеглі не передали йому прохання “Свободи”. Мабуть, державні службовці мають на це якесь право, як і право не розмовляти з кореспондентом державною мовою. Може й справді мала рацію Марія Олійник, назвавши останню свою статтю в тижневику “Шлях перемоги” репортажем із державного заповідника російського шовінізму?
На початку липня державний секретар Міністерства освіти та науки Віталій Журавський звернувся з двома листами: один адресований прем’єр-міністрові України Вікторові Януковичу, інший - згаданому тут Анатолієві Близнюку. Процитую уривок з листа Януковичу: “... в Донецькій області склалася тривожна ситуація із закриттям загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання... Лише 19% учнів навчається українською мовою (по Україні – 73,5 %). Це один з найнижчих показників по Україні... Особливе занепокоєння викликає закриття україномовних шкіл у Донецьку, де впродовж останніх років були закриті школи №№ 11 і 24 та класи з українською мовою навчання в школах № 17, 59, 78, і 92, тоді як у місті українською мовою навчається лише 10, 1 % учнів”.
Цікаво, що цей офіційний лист з державною позицією мені так і не вдалося одержати в Міністерстві. І це незважаючи на мій запит на ім’я Віталія Журавського від 3 липня. Може, тому, що пан Журавський має відношення до очолюваної прем’єр-міністром України Віктором Януковичем Партії реґіонів?
Зараз Донецька обласна організація Всеукраїнського комітету оборони прав людини та обласний відділ Всеукраїнського товариства “Просвіта” звернулися до кількох депутатів Верховної Ради України з проханням перепідпорядкувати 36-у школу Міністерству освіти і науки.
Говорить Марія Олійник.
Марія Олійник
Саме таким способом в місті Донецьк в 1990 році була відкрита перша в Донецьку школа №65. Ми не змогли на рівні ні району, ні міста, ні області вирішити тоді цю проблему і тоді на себе взяли Міністерство. Незважаючи на те, що ми вже 12 рік живемо в незалежній Україні, ми бачимо, що історія повторюється. Ми думаємо, що міністр нарешті допоможе нам розв’язати цю проблему.
Тарас Марусик
Це була заступник голови обласного відділу Всеукраїнського товариства “Просвіта” Марія Олійник.
3 серпня ввечері в програмі “Про і контра” ми продовжимо розмову про 36-у школу міста Донецька.
Згідно з внутрішнім документом Національного банку України рекомендовано працівникам усіх відділень НБУ використовувати у своїй роботі російську мову. Це розпорядження підписав заступник голови нацбанку, що цікаво колишній львів’янин, колишній міністр економіки Олександр Шлапак. У документі керівництво банку посилається на закон “Про мови в Українській РСР”!..
Про радянські порядки нацбанку у незалежній Україні Галина Терещук докладніше.
Галина Терещук
Відповідно до статей Закону України “Про мови в Українській РСР” нацбанк рекомендує своїм відділенням використовувати як мови роботи, діловодства, документації поряд з українською – національні мови більшості населення тієї чи іншої місцевості. Зокрема російську. У документі, копії якого надіслали в усі представництва НБУ ще 1 травня 2003 року зазначено, що оскільки “мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови”, то “службові особи державних, громадських органів, установ і організацій повинні володіти українською та російською мовами, а в разі необхідності й іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків”. “У випадках, передбачених вищезазначеним законом, - мовиться у рекомендаційному листі, - мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості”.
Власне, чому головні українські банкіри посилаються на закон УРСР, а не на діючу Конституцію? Адже в основному документі держави чітко сказано, що українська мова є державною в Україні.
За словами фахівців з юридичних питань нацбанку розпорядження не порушує жодним чином закон, а положення не суперечать ні чинній Конституції, ні Закону “Про мови в Українській РСР”, оскільки в Україні досі, з деякими поправками, діє цей закон. До того ж рекомендаційний лист стосується лише роботи з нерезидентами, ніхто не змушує у банку працівників вивчати російську мову.
До речі, нацбанк України надіслав навіть офіційне пояснення щодо розпорядження на адресу “Львівської газети”. І вказав, що документи іноземною мовою в обов’язковому порядку перекладаються на українську мову та нотаріально засвідчені в Україні. Положення щодо перекладу документів на українську мову та їх нотаріального засвідчення не поширюється на документи, складені російською мовою”. НБУ в цьому випадку спирається на статтю Конституції, в якій російську розглядають не як іноземну, а мову нацменшин України.
Тарас Марусик
Ви слухали оглядову програму “Тиждень реґіонів”. Її підготував і провів Тарас Марусик. Зі мною в студії працював Сергій Балабанов. Зустрінемося завтра, 3 серпня о 20-ій годині, в програмі “Про і контра”, присвяченій долі 36-ої школи міста Донецька з українською мовою навчання. На все добре, шановні слухачі.
