Київ, 12 вересня 2003 року.
Надія Степула
Вітаємо вас, дорогі слухачі! До вашої уваги – новий випуск радіожурналу “Сюжети”. Підготували його – автор і ведуча – я, Надія Степула і звукорежисер Наталя Антоненко. Вітаємо вас.
У дощову похмуру ніч Я скучив за півоніями так, Що з ліхтарем пішов у сад – Щоб трішки в ньому поблукати, Півонії провідати нарешті.
Цим поетичним рядкам з антології японської лірики “Кокінсю” - понад тисяча років. Та вони навіть не пахнуть архаїкою. Натомість вертають у свідомість згублений десь, колись- недавно, вчора? - аромат півоній…
Література Японії, як і її культура та філософія загалом, впродовж віків протиставлялася або принаймні відмежовувалася від інших літератур, культур. На рівні, в основному, понять “схід” і “захід”. У нашому столітті межа між сходом і заходом все частіше існує переважно на рівні душі.
А література Японії, як і справіку, є складовою скарбниці літератури світової, залишаючись при цьому самобутнім літописом гір, сосен, квітів і душ саме японських. Проблеми, проте, порушуючи загальнолюдські. Водночас, і впливаючи на інші культури, і зазнаючи їхнього впливу теж.
Нова сторінка в історії таких взаємовпливів перегорнута нещодавно у Києві. За словами прес-секретаря японського зовнішньополітичного відомства пана Хастугіса Такашіми, цю нову сторінку в історії культурних взаємин України і Японії відкрила пані Йоріко Кавагучі - міністр закордонних справ Японії. Детальніше – в сюжеті від Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Пані Кавагучі передала обладнання і сертифікати культурних грантів оперним театрам Києва і Львова, а також поінформувала українських урядовців про підтримку офіційним Токіо діяльності Японського культурного центру у Києві.
Пан Такашіма зазначив:
“Ми маємо намір забезпечити Японський культурний центр у Києві необхідним обладнанням, передати книги про культуру, економіку, історію і традиції Японії. Ми хочемо, щоб українці познайомилися з Японією, щоб наша культура стала відомою на берегах Дніпра. У планах Токіо – посприяти обмінові мистецькими проектами і творчими колективами для поглиблення гуманітарних зв’язків між нашими державами. Адже якраз культурні і гуманітарні взаємини між різними народами треба розвивати у першу чергу, оскільки мистецтво торкається матеріального життя і духовного світу як окремих людей, так і цілих країн”.
У цьому переконаний пан Такашіма. На його думку, Україна та Японія мають багаті культурні традиції, які формувались упродовж тисячоліть і які дозволили народам цих держав вижити у катаклізмах навколишнього світу.
Надія Степула
Традиції українсько-японських та японсько-українських культурних взаємовпливів давні. Продовжуються вони і в нашому столітті. У 2002 році в Києві з’явилася “Антологія японської поезії. Хайку (XVII-ХХ ст).”
У книзі представлено творчість кількох класиків японської літератури, зокрема, Мацуо Басьо, Накацуки Іппекіро, Одзакі Хоосай та інших. Більшість творів перекладені українською мовою вперше.
У минулому столітті, в 1966 році у Мюнхені побачило світ цікаве видання – “Сто поетів – сто пісень гіаку-нін-ішшу: збірник давньої японської поезії” в перекладах Ігоря Шанковського, який написав і вступ до книжки. Перекладали з японської й інші тлумачі українською: Нестор Ріпецький, Геннадій Турков.
Ще до першої світової війни в Японії жив кілька років Федір Пущенко, який не тільки перекладав з японської на українську, а й у 20—х роках минулого століття викладав у Києві японську мову. Відомий він і як укладач українсько-японського та японсько-українського словників. Перший підручник японської мови в Україні теж створив Федір Пущенко, у сумнозвісних 30-х роках репресований…
Відомий тлумач Микола Лукаш переклав твори з антології VIII століття “Манйосю”, дивним чином прищепивши давні японські тексти на ґрунті української ментальності
(Звучить традиційна японська музика)
У гірське село Як до дівчини ішов – Похмурно було. Небо хмари затягли, Дощик полоснув; Майське тучі затягли, Сніжок сипонув. Кукурікають півні, Птиця домова; Десь болбочуть фазани, Птиця горова. Кінчається майська ніч, Не лишилось майже нич…
Класик японської літератури Рюноске Акутагава сучасному українському читачеві досить відомий . А влітку цього року одна з його новел лягла в основу кінофільму “Хробаки”, знятого на українському ґрунті молодим режисером Аркадієм Непитолюком і творчою групою київської студії “Лізард філмс”.
Розповідає Аркадій Непитолюк
Коли я вперше прочитав цю новелу, мене здивувала ситуація, яка там сталася. Раптом до задоволеного життям заможного чоловіка приходить якийсь невідомий таємничий лікар і каже, що він хворий, а насправді він не почуває себе хворим, шукає, що потрібно з нього вивести якихось хробаків, а насправді він не знає, що в нього щось є взагалі і що потрібно лікувати. І перевпевнює його і виліковує є змінює докорінно його життя - і ніхто не знає чи на гірше, чи на краще. Спочатку я хотів стилізувати під Японію, знімати в нас в Україні, але робити все з театральним гримом з таким умовним, як театр “Кабукі” робити і знімати це все на відео, але потім інший варіант з’явився, і я переніс повністю на український ґрунт дію, і зовсім змінив персонажів, і імена. Вино змінив на воду. Один з головних персонажів... вже лікар лікує від спраги , виводить з нього водяних хробаків. Кілька новел Акутагави я зразу переносив на український ґрунт, а саме в Карпати, чомусь у мене виникали такі паралелі між японською атмосферою і гуцульською. Характеристики персонажів, ті якісь незвичні речі, які там відбуваються в новелах Акутагави якось відгукувалися з такими незвичними речами в сприйнятті саме наших Карпат. І тут, коли я переносив хробаків на український ґрунт, я думаю, невипадково один головний персонаж - карпатський бізнесмен, гуцул, і одна з головних музичних тем у виконанні гуцульської групи “Таркалаба”, з закарпатського села Таркалаба хлопці....“
Надія Степула
Радіючи тому, що творчість Акутагави спричинилася до появи українського кінофільму, можна пригадати й “дзеркальний” сюжет.
У книзі “Найважливіше мистецтво. Панорамна історія кіна”, виданій у Нью-Йорку в 1957 році, Артур Найт стверджує, що кращі японські фільми “Роша мун” і “Ворота пекла” зроблені під впливом Олександра Довженка…
Анаталь Франс колись стверджував, що “переміни є умовою життя” і радив змін не боятися.
Задля прогресивних перемін іноді треба зійтися докупи багатьом людям… Як письменникам України на свій пленум, наприклад…
Правда, Пленум Національної спілки письменників України відбувся у вересневі дні, позначені магнітними бурями та протистоянням Землі і Марса, - у такі дні астрологи та мудреці не радять нічого починати. Та – почалося…
Що і як – у сюжеті від Павла Вольвача.
Павло Вольвач
Почалося все із доповіді голови національної спілки письменників України Володимира Яворівського, котрий прозвітував перед колегами про роботу секретаріату та спілчанське життя загалом. За словами письменницького голови, новому керівництву вдалося пожвавити не лише творче життя, а й значно покращити економічний стан спілки. Щоб картина не видавалася зовсім райдужною , торкнувся пан Яворівський і проблемних питань.
Володимир Яворівський
Я б не кидав тут чепчики і не казав би, що все прекрасно, звичайно, сьогодні Україна застряла в цих інтригах, які нам пропонує наша Верховна влада - з боку це все виглядає смішно, виглядає ганебно, президент сахається то в одні.. то йде на якісь компроміси, потім сам від цього відмовляється. Народ сьогодні перебуває в якійсь такій ситуації .. коли це врешті-решт вже закінчиться.
Павло Вольвач
Але всі негаразди, які стоять перед письменницькою громадою, схоже потьмяніли, у порівнянні з проблемою стосунків всеукраїнського письменницького голови Володимир Яворівського та голови київського осередку НСПУ Леоніда Череватенка. Олії в вогонь додала і поява в газеті 2000 останнього інтерв’ю пана Череватенка, яке, схоже, стало лейтмотивом письменницького зібрання.
Леонід Череватенко
Виходить газета, де обзивається Пагрібний, що він виключав людей за націоналізм, почитайте, будь ласка, ніколи він нікого не виключав і ніколи не був парткомі. Яворівський, виявляється, був парторгом, та ніколи, Ніна Гнатюк працювала в райкові – молиться, що ніколи не працювала. А якби і працювала, сьогодні ініціюється, особливо влада, підтримує це все. Проведення з’їзду вирішить сьогодні - хочете проводити позачерговий з’їзд, переобрати Яворівського – немає жоднісінської проблеми. Але я проти того, щоб спілку оббріхували. І моїх колег. Якийсь Медведєв там, про Осадчука, скільки можна товкти вже, що Осадчук працював в ЦК...”
Павло Вольвач
Поява статті - лише останній у часі вибух пристрастей, за яким криється цілий комплекс проблем. Це й нелегітимність останніх зборів Київської організації, а відтак і нелегітимність її голови. Принаймні, так вважали більшість промовців.
Говорить голова одеського осередку НСПУ Геннадій Щепківський.
Геннадій Щепківський
Скільки можна поплюжити і області організації , і це буде продовжуватися, і з кожним місяцем ближче до виборів, якщо не куплять цих 301 голос, оце все ми вирішуємо тут .. або його потрібно виключити з спілки.
Павло Вольвач
Говорить Леонід Череватенко.
Леонід Череватенко
Я не писав цієї статті. Не треба пересмикувати факти. Це інтерв’ю. Далі в газеті “Українське слово”, але навіть в газеті “Українське слово” не та проблема НСП. Колись той самий.. брав в мене інтерв’ю для газети “Столиця”, і чомусь його поніс не мені на вичитку, а шановному Володимиру Олександровичу..
Голос
Це неправда...
Володимир Яворівський
Товариство, письменники, ну на якому рівні ми говоримо, на базарному рівні! Хто кому що сказав, шепнув....
Павло Вольвач
Додав куті меду і виступ директора видавництва український письменник Володимира Яковенка.
Володимир Яковенко
Володимир Олександрович колектив водив за ніс, обіцяв розрахуватися...
Володимир Яворівський
Товариство, хто за те, щоб припинити цей виступ. Він не знає чого він прийшов і чого виступає. Ну ви на пленумі!
Павло Вольвач
Після письменницького пленуму можна сказати з упевненістю, так це те, що позачергового з’їзду таки- не відбудеться і Володимир Яворівський залишається керівником спілки, питання ж з керівником столичних літераторів залишається відкритим. Ось як про це сказав Володимир Яворівський.
Володимир Яворівський
Збори київської організації не відбулися. 662 - на сьогоднішній день членів спілки письменників , які перебувають в київській письменницькій організації. Для того, щоб відбулися збори, мало б бути присутніх 333 письменники, було 224 чи 229. Зборів не було. Запропонували – давайте на осінь, збираємо легітимні нормальні збори і вибирають – кого вони хочуть.
Надія Степула
Азарт, із яким навіть байдужа до набутків і долі українського письменства вітчизняна преса взялася обговорювати на своїх сторінках цей пленум, засвідчує, що сюжет матиме розвиток.
Тим часом можна б закластися, що жоден із членів літературної еліти нації, хто на тому пленумі був, йдучи додому, не сказав, що його “серце летить услід за хмаркою, схожою на розквітлу вишню”.
Це слова Сато Норікійо, мандрівного японського поета і ченця 12 століття, відомого в літературі як Сайгьо-хосі – “той, хто прямує на захід”….
До розквітлих вишень іще можна сягати й справді хіба серцем. Та, до слова, у Києві цвітуть каштани. Уже не вперше – восени, дивуючи таким негаданим сюжетом кожного, хто дивиться не тільки собі під ноги, а й зводить погляд до неба…
Дорогі слухачі! Радіожурнал “Сюжети” відзвучав.
Його для вас підготували: звукорежисер – Наталя Антоненко, автор і ведуча –я, Надія Степула. Дякуємо за увагу.
Говорить радіо “Свобода”!
Надія Степула
Вітаємо вас, дорогі слухачі! До вашої уваги – новий випуск радіожурналу “Сюжети”. Підготували його – автор і ведуча – я, Надія Степула і звукорежисер Наталя Антоненко. Вітаємо вас.
У дощову похмуру ніч Я скучив за півоніями так, Що з ліхтарем пішов у сад – Щоб трішки в ньому поблукати, Півонії провідати нарешті.
Цим поетичним рядкам з антології японської лірики “Кокінсю” - понад тисяча років. Та вони навіть не пахнуть архаїкою. Натомість вертають у свідомість згублений десь, колись- недавно, вчора? - аромат півоній…
Література Японії, як і її культура та філософія загалом, впродовж віків протиставлялася або принаймні відмежовувалася від інших літератур, культур. На рівні, в основному, понять “схід” і “захід”. У нашому столітті межа між сходом і заходом все частіше існує переважно на рівні душі.
А література Японії, як і справіку, є складовою скарбниці літератури світової, залишаючись при цьому самобутнім літописом гір, сосен, квітів і душ саме японських. Проблеми, проте, порушуючи загальнолюдські. Водночас, і впливаючи на інші культури, і зазнаючи їхнього впливу теж.
Нова сторінка в історії таких взаємовпливів перегорнута нещодавно у Києві. За словами прес-секретаря японського зовнішньополітичного відомства пана Хастугіса Такашіми, цю нову сторінку в історії культурних взаємин України і Японії відкрила пані Йоріко Кавагучі - міністр закордонних справ Японії. Детальніше – в сюжеті від Богдани Костюк.
Богдана Костюк
Пані Кавагучі передала обладнання і сертифікати культурних грантів оперним театрам Києва і Львова, а також поінформувала українських урядовців про підтримку офіційним Токіо діяльності Японського культурного центру у Києві.
Пан Такашіма зазначив:
“Ми маємо намір забезпечити Японський культурний центр у Києві необхідним обладнанням, передати книги про культуру, економіку, історію і традиції Японії. Ми хочемо, щоб українці познайомилися з Японією, щоб наша культура стала відомою на берегах Дніпра. У планах Токіо – посприяти обмінові мистецькими проектами і творчими колективами для поглиблення гуманітарних зв’язків між нашими державами. Адже якраз культурні і гуманітарні взаємини між різними народами треба розвивати у першу чергу, оскільки мистецтво торкається матеріального життя і духовного світу як окремих людей, так і цілих країн”.
У цьому переконаний пан Такашіма. На його думку, Україна та Японія мають багаті культурні традиції, які формувались упродовж тисячоліть і які дозволили народам цих держав вижити у катаклізмах навколишнього світу.
Надія Степула
Традиції українсько-японських та японсько-українських культурних взаємовпливів давні. Продовжуються вони і в нашому столітті. У 2002 році в Києві з’явилася “Антологія японської поезії. Хайку (XVII-ХХ ст).”
У книзі представлено творчість кількох класиків японської літератури, зокрема, Мацуо Басьо, Накацуки Іппекіро, Одзакі Хоосай та інших. Більшість творів перекладені українською мовою вперше.
У минулому столітті, в 1966 році у Мюнхені побачило світ цікаве видання – “Сто поетів – сто пісень гіаку-нін-ішшу: збірник давньої японської поезії” в перекладах Ігоря Шанковського, який написав і вступ до книжки. Перекладали з японської й інші тлумачі українською: Нестор Ріпецький, Геннадій Турков.
Ще до першої світової війни в Японії жив кілька років Федір Пущенко, який не тільки перекладав з японської на українську, а й у 20—х роках минулого століття викладав у Києві японську мову. Відомий він і як укладач українсько-японського та японсько-українського словників. Перший підручник японської мови в Україні теж створив Федір Пущенко, у сумнозвісних 30-х роках репресований…
Відомий тлумач Микола Лукаш переклав твори з антології VIII століття “Манйосю”, дивним чином прищепивши давні японські тексти на ґрунті української ментальності
(Звучить традиційна японська музика)
У гірське село Як до дівчини ішов – Похмурно було. Небо хмари затягли, Дощик полоснув; Майське тучі затягли, Сніжок сипонув. Кукурікають півні, Птиця домова; Десь болбочуть фазани, Птиця горова. Кінчається майська ніч, Не лишилось майже нич…
Класик японської літератури Рюноске Акутагава сучасному українському читачеві досить відомий . А влітку цього року одна з його новел лягла в основу кінофільму “Хробаки”, знятого на українському ґрунті молодим режисером Аркадієм Непитолюком і творчою групою київської студії “Лізард філмс”.
Розповідає Аркадій Непитолюк
Коли я вперше прочитав цю новелу, мене здивувала ситуація, яка там сталася. Раптом до задоволеного життям заможного чоловіка приходить якийсь невідомий таємничий лікар і каже, що він хворий, а насправді він не почуває себе хворим, шукає, що потрібно з нього вивести якихось хробаків, а насправді він не знає, що в нього щось є взагалі і що потрібно лікувати. І перевпевнює його і виліковує є змінює докорінно його життя - і ніхто не знає чи на гірше, чи на краще. Спочатку я хотів стилізувати під Японію, знімати в нас в Україні, але робити все з театральним гримом з таким умовним, як театр “Кабукі” робити і знімати це все на відео, але потім інший варіант з’явився, і я переніс повністю на український ґрунт дію, і зовсім змінив персонажів, і імена. Вино змінив на воду. Один з головних персонажів... вже лікар лікує від спраги , виводить з нього водяних хробаків. Кілька новел Акутагави я зразу переносив на український ґрунт, а саме в Карпати, чомусь у мене виникали такі паралелі між японською атмосферою і гуцульською. Характеристики персонажів, ті якісь незвичні речі, які там відбуваються в новелах Акутагави якось відгукувалися з такими незвичними речами в сприйнятті саме наших Карпат. І тут, коли я переносив хробаків на український ґрунт, я думаю, невипадково один головний персонаж - карпатський бізнесмен, гуцул, і одна з головних музичних тем у виконанні гуцульської групи “Таркалаба”, з закарпатського села Таркалаба хлопці....“
Надія Степула
Радіючи тому, що творчість Акутагави спричинилася до появи українського кінофільму, можна пригадати й “дзеркальний” сюжет.
У книзі “Найважливіше мистецтво. Панорамна історія кіна”, виданій у Нью-Йорку в 1957 році, Артур Найт стверджує, що кращі японські фільми “Роша мун” і “Ворота пекла” зроблені під впливом Олександра Довженка…
Анаталь Франс колись стверджував, що “переміни є умовою життя” і радив змін не боятися.
Задля прогресивних перемін іноді треба зійтися докупи багатьом людям… Як письменникам України на свій пленум, наприклад…
Правда, Пленум Національної спілки письменників України відбувся у вересневі дні, позначені магнітними бурями та протистоянням Землі і Марса, - у такі дні астрологи та мудреці не радять нічого починати. Та – почалося…
Що і як – у сюжеті від Павла Вольвача.
Павло Вольвач
Почалося все із доповіді голови національної спілки письменників України Володимира Яворівського, котрий прозвітував перед колегами про роботу секретаріату та спілчанське життя загалом. За словами письменницького голови, новому керівництву вдалося пожвавити не лише творче життя, а й значно покращити економічний стан спілки. Щоб картина не видавалася зовсім райдужною , торкнувся пан Яворівський і проблемних питань.
Володимир Яворівський
Я б не кидав тут чепчики і не казав би, що все прекрасно, звичайно, сьогодні Україна застряла в цих інтригах, які нам пропонує наша Верховна влада - з боку це все виглядає смішно, виглядає ганебно, президент сахається то в одні.. то йде на якісь компроміси, потім сам від цього відмовляється. Народ сьогодні перебуває в якійсь такій ситуації .. коли це врешті-решт вже закінчиться.
Павло Вольвач
Але всі негаразди, які стоять перед письменницькою громадою, схоже потьмяніли, у порівнянні з проблемою стосунків всеукраїнського письменницького голови Володимир Яворівського та голови київського осередку НСПУ Леоніда Череватенка. Олії в вогонь додала і поява в газеті 2000 останнього інтерв’ю пана Череватенка, яке, схоже, стало лейтмотивом письменницького зібрання.
Леонід Череватенко
Виходить газета, де обзивається Пагрібний, що він виключав людей за націоналізм, почитайте, будь ласка, ніколи він нікого не виключав і ніколи не був парткомі. Яворівський, виявляється, був парторгом, та ніколи, Ніна Гнатюк працювала в райкові – молиться, що ніколи не працювала. А якби і працювала, сьогодні ініціюється, особливо влада, підтримує це все. Проведення з’їзду вирішить сьогодні - хочете проводити позачерговий з’їзд, переобрати Яворівського – немає жоднісінської проблеми. Але я проти того, щоб спілку оббріхували. І моїх колег. Якийсь Медведєв там, про Осадчука, скільки можна товкти вже, що Осадчук працював в ЦК...”
Павло Вольвач
Поява статті - лише останній у часі вибух пристрастей, за яким криється цілий комплекс проблем. Це й нелегітимність останніх зборів Київської організації, а відтак і нелегітимність її голови. Принаймні, так вважали більшість промовців.
Говорить голова одеського осередку НСПУ Геннадій Щепківський.
Геннадій Щепківський
Скільки можна поплюжити і області організації , і це буде продовжуватися, і з кожним місяцем ближче до виборів, якщо не куплять цих 301 голос, оце все ми вирішуємо тут .. або його потрібно виключити з спілки.
Павло Вольвач
Говорить Леонід Череватенко.
Леонід Череватенко
Я не писав цієї статті. Не треба пересмикувати факти. Це інтерв’ю. Далі в газеті “Українське слово”, але навіть в газеті “Українське слово” не та проблема НСП. Колись той самий.. брав в мене інтерв’ю для газети “Столиця”, і чомусь його поніс не мені на вичитку, а шановному Володимиру Олександровичу..
Голос
Це неправда...
Володимир Яворівський
Товариство, письменники, ну на якому рівні ми говоримо, на базарному рівні! Хто кому що сказав, шепнув....
Павло Вольвач
Додав куті меду і виступ директора видавництва український письменник Володимира Яковенка.
Володимир Яковенко
Володимир Олександрович колектив водив за ніс, обіцяв розрахуватися...
Володимир Яворівський
Товариство, хто за те, щоб припинити цей виступ. Він не знає чого він прийшов і чого виступає. Ну ви на пленумі!
Павло Вольвач
Після письменницького пленуму можна сказати з упевненістю, так це те, що позачергового з’їзду таки- не відбудеться і Володимир Яворівський залишається керівником спілки, питання ж з керівником столичних літераторів залишається відкритим. Ось як про це сказав Володимир Яворівський.
Володимир Яворівський
Збори київської організації не відбулися. 662 - на сьогоднішній день членів спілки письменників , які перебувають в київській письменницькій організації. Для того, щоб відбулися збори, мало б бути присутніх 333 письменники, було 224 чи 229. Зборів не було. Запропонували – давайте на осінь, збираємо легітимні нормальні збори і вибирають – кого вони хочуть.
Надія Степула
Азарт, із яким навіть байдужа до набутків і долі українського письменства вітчизняна преса взялася обговорювати на своїх сторінках цей пленум, засвідчує, що сюжет матиме розвиток.
Тим часом можна б закластися, що жоден із членів літературної еліти нації, хто на тому пленумі був, йдучи додому, не сказав, що його “серце летить услід за хмаркою, схожою на розквітлу вишню”.
Це слова Сато Норікійо, мандрівного японського поета і ченця 12 століття, відомого в літературі як Сайгьо-хосі – “той, хто прямує на захід”….
До розквітлих вишень іще можна сягати й справді хіба серцем. Та, до слова, у Києві цвітуть каштани. Уже не вперше – восени, дивуючи таким негаданим сюжетом кожного, хто дивиться не тільки собі під ноги, а й зводить погляд до неба…
Дорогі слухачі! Радіожурнал “Сюжети” відзвучав.
Його для вас підготували: звукорежисер – Наталя Антоненко, автор і ведуча –я, Надія Степула. Дякуємо за увагу.
Говорить радіо “Свобода”!
