Київ, 20 жовтня 2003 року.
Минулих вихідних у Києві пройшов семінар для радіожурналістів, організований спільно українською журналістською організацією - Інститутом масової інформації, який працює вже 8 років, і французькою радіостанцією “Європа 1”. До Києва з Парижа прибули журналіст “Європи 1” Ніколя Тонев і президент ІМІ, журналістка Алла Лазарева. Учасники семінару в ході обговорення і різних практичних занять могли порівняти умови й стандарти своєї роботи в Україні з тим самим на Заході.
Про головне завдання семінару для українських радіожурналістів говорить президент Інституту масової інформації, журналістка Алла Лазарева: “Я сподіваюся, що цей діалог буде корисний і в подальшій роботі, що вони зможуть щось запозичити, можливо не зараз, можливо через рік чи через кілька років. Але так чи інакше ми працюємо задля того, щоб Україна була готова, тоді коли вона реально буде відчувати себе частиною Європи, відповідати тим стандартам роботи журналіста, які існують в Європі”.
Алла Лазарева вже кілька років працює паризьким кореспондентом Бі-Бі-Сі. Я попросив її порівняти роботу журналіста в Україні і на Заході: “Безумовно журналісту на Заході, я працюю, як кореспондент одного з радіо на Заході. Працювати набагато простішеі з акредитаціями, які не є вибіркові і з доступом до інформації. І з в принципі з питанням політичного замовлення, яке, нажаль, не рідко існує в Україні, і якого в такому форматі не можна собі уявити в поважних серйозних медіа”.
А те, що сказала Алла Лазарева на закінчення нашої розмови, я думаю, повинне зацікавити не лише і не стільки радіожурналістів, як українських тележурналістів, а також тих, хто працює для таких Інтернет-видань, як temnik.com.ua, на базі якого будується одна інформаційна програма на першому національному: “Навіть, якщо політичні умови в Україні не дуже сприятливі для серйозної творчості, зокрема, політичних журналістів. Навіть, якщо соціальні умови є важкими і часто на умовах буцімто реклами пресі надається політичне замовлення, яке в принципі немає нічого спільного з журналістикою. Треба все-таки працювати на майбутнє, треба думати, що ці часи обов’язково зміняться і що на той час треба бути готовим до інших якісно нових умов праці, і відповідати знову ж таки професійному стандарту роботи і фахових, справді не заангажованих журналістів”.
Це була Алла Лазарева, президент Інституту масової інформації.
А журналіст французької радіостанції “Europe 1” (“Європа 1”) Ніколя Тонев був досить відвертим, говорячи про своїх українських колег: “Найбільше мене здивувало, ба навіть шокувало – це їхні умови роботи. Неодноразово мені довелося чути нарікання на допотопну апаратуру, коли доводиться магнітофонну стрічку перемотувати пальцем. Але це ніщо у порівнянні з тиском на журналістів. Коли я розповідав про маленькі хитрощі, до яких вдаються французькі журналісти, щоб працювати незалежно, наприклад, про те, що прес-конференції висвітлюються дуже мало, переважають репортажі й інформація з інших джерел, це їх розсмішило, тому що між політичним тиском у Франції і в Україні, особливо на місцевих радіостанціях, де є додатковим тиск місцевої влади, немає нічого спільного. Для мене це було суворе повернення до дійсности цієї країни: бути журналістом в Україні нелегко”
У розмові зі мною Ніколя Тонев сказав також, що йому було надзвичайно цікаво працювати зі своїми українськими колегами. Незважаючи на такі неєвропейські умови праці, вони люблять свою роботу і настільки заоплені нею, що у Франції такого вже не зустріти.
Ніколя Тонев розповів також, що українські радіожурналісти були вражені річним бюджетом радіостанції “Europe 1”. Минулого року він складав 25 мільйонів євро, а цього року зменшився до 22 мільйонів. І ця сума виділяється для 120 журналістів за 5 годин програм на добу.
На думку Ніколя Тонева, сьогодні існує один рецепт незалежности засобів масової інформації. Звичайно, це гроші. Але не тільки. Треба, щоб ці гроші надходили не від однієї-двох осіб, а від восьми чи десяти. Що більше зовнішніх інвесторів, тим певніше вплив кожного зводиться до мінімуму. Поки цього не станеться в Україні, такої свободи, як на Заході, досягти буде важко”.
Говорив один з організаторів семінару для радіожурналістів України, журналіст французької радіостанції “Europe 1” (“Європа 1”) Ніколя Тонев.
Минулих вихідних у Києві пройшов семінар для радіожурналістів, організований спільно українською журналістською організацією - Інститутом масової інформації, який працює вже 8 років, і французькою радіостанцією “Європа 1”. До Києва з Парижа прибули журналіст “Європи 1” Ніколя Тонев і президент ІМІ, журналістка Алла Лазарева. Учасники семінару в ході обговорення і різних практичних занять могли порівняти умови й стандарти своєї роботи в Україні з тим самим на Заході.
Про головне завдання семінару для українських радіожурналістів говорить президент Інституту масової інформації, журналістка Алла Лазарева: “Я сподіваюся, що цей діалог буде корисний і в подальшій роботі, що вони зможуть щось запозичити, можливо не зараз, можливо через рік чи через кілька років. Але так чи інакше ми працюємо задля того, щоб Україна була готова, тоді коли вона реально буде відчувати себе частиною Європи, відповідати тим стандартам роботи журналіста, які існують в Європі”.
Алла Лазарева вже кілька років працює паризьким кореспондентом Бі-Бі-Сі. Я попросив її порівняти роботу журналіста в Україні і на Заході: “Безумовно журналісту на Заході, я працюю, як кореспондент одного з радіо на Заході. Працювати набагато простішеі з акредитаціями, які не є вибіркові і з доступом до інформації. І з в принципі з питанням політичного замовлення, яке, нажаль, не рідко існує в Україні, і якого в такому форматі не можна собі уявити в поважних серйозних медіа”.
А те, що сказала Алла Лазарева на закінчення нашої розмови, я думаю, повинне зацікавити не лише і не стільки радіожурналістів, як українських тележурналістів, а також тих, хто працює для таких Інтернет-видань, як temnik.com.ua, на базі якого будується одна інформаційна програма на першому національному: “Навіть, якщо політичні умови в Україні не дуже сприятливі для серйозної творчості, зокрема, політичних журналістів. Навіть, якщо соціальні умови є важкими і часто на умовах буцімто реклами пресі надається політичне замовлення, яке в принципі немає нічого спільного з журналістикою. Треба все-таки працювати на майбутнє, треба думати, що ці часи обов’язково зміняться і що на той час треба бути готовим до інших якісно нових умов праці, і відповідати знову ж таки професійному стандарту роботи і фахових, справді не заангажованих журналістів”.
Це була Алла Лазарева, президент Інституту масової інформації.
А журналіст французької радіостанції “Europe 1” (“Європа 1”) Ніколя Тонев був досить відвертим, говорячи про своїх українських колег: “Найбільше мене здивувало, ба навіть шокувало – це їхні умови роботи. Неодноразово мені довелося чути нарікання на допотопну апаратуру, коли доводиться магнітофонну стрічку перемотувати пальцем. Але це ніщо у порівнянні з тиском на журналістів. Коли я розповідав про маленькі хитрощі, до яких вдаються французькі журналісти, щоб працювати незалежно, наприклад, про те, що прес-конференції висвітлюються дуже мало, переважають репортажі й інформація з інших джерел, це їх розсмішило, тому що між політичним тиском у Франції і в Україні, особливо на місцевих радіостанціях, де є додатковим тиск місцевої влади, немає нічого спільного. Для мене це було суворе повернення до дійсности цієї країни: бути журналістом в Україні нелегко”
У розмові зі мною Ніколя Тонев сказав також, що йому було надзвичайно цікаво працювати зі своїми українськими колегами. Незважаючи на такі неєвропейські умови праці, вони люблять свою роботу і настільки заоплені нею, що у Франції такого вже не зустріти.
Ніколя Тонев розповів також, що українські радіожурналісти були вражені річним бюджетом радіостанції “Europe 1”. Минулого року він складав 25 мільйонів євро, а цього року зменшився до 22 мільйонів. І ця сума виділяється для 120 журналістів за 5 годин програм на добу.
На думку Ніколя Тонева, сьогодні існує один рецепт незалежности засобів масової інформації. Звичайно, це гроші. Але не тільки. Треба, щоб ці гроші надходили не від однієї-двох осіб, а від восьми чи десяти. Що більше зовнішніх інвесторів, тим певніше вплив кожного зводиться до мінімуму. Поки цього не станеться в Україні, такої свободи, як на Заході, досягти буде важко”.
Говорив один з організаторів семінару для радіожурналістів України, журналіст французької радіостанції “Europe 1” (“Європа 1”) Ніколя Тонев.
