Нью-Йорк, 28 листопада 2003 - Наступного тижня до Грузії відправиться американська делегація для оцінки потреб тимчасового уряду, що прийшов до влади після примусової відставки президента Едуарда Шеварднадзе.
Лінн Паско, помічник державного секретаря з європейських справ, очолить американську делегацію, до складу якої увійдуть представники міністерств юстиції, фінансів та оборони. Завдання в них – запропонувати допомогу у проведенні нових парламентських виборів та впровадженні економічних і політичних реформ. За словами представника Білого дому, президент Джордж Буш уже мав телефонну розмову з Ніно Бурджанадзе, спікером парламенту й перехідним лідером. Буш не обіцяв грошової допомоги, але стало відомо, що вже виділені кошти з американського бюджету для фінансування організації та проведення нових виборів, призначених на початок січня наступного року. Білий дім неодноразово підкреслював, що він ніколи не закликав Шеварднадзе зректися посади, ніхто не втручався у внутрішні справи Грузії. Навпаки, з наближенням виборів 2 листопада Вашингтон надсилав своїх послів, як, наприклад, Джеймса Бейкера, колишнього держсекретаря й особистого приятеля пана Шеварднадзе, з метою сприяння чесному проведенню виборів. Сполучені Штати витратили близько 2,5 мільйона доларів на реєстрацію виборців, підготовку працівників виборчих комісій, спосорування дебатів. Саме ця підготовка, включно з паралельним підрахунком голосів, переконала грузинських виборців у тому, що уряд ошукав їх, сфальшував результат виборів, проголосивши перемогу прихильників пана Шеварднадзе. Після зречення президента Грузії першою реакцією Вашингтона було відчуття полегшення, бо ж, як висловився один з урядовців, “ніхто не помер” і революція досягла мети, уникнувши кровопролиття. На думку Едварда Джереджана, колишнього дипломата, нині директора Бейкерівського інституту публічної політики в університеті Райс, у більшості колишніх радянських республік залишаються автократичні режими, насамперед на Кавказі та в Центральній Азії, і там можуть виникнути ситуації, подібні грузинській. Запитують оглядачі, чи не може так статися, що грузинський варіант послужить взірцем для наслідування у таких країнах, як Вірменія, Україна чи Азербайджан, лідерам яких не забракло голосів на виборах, але явно бракує народної довіри. Разом з тим, як пише “The New York Times”, у державному департаменті побоюються, що непопулярні лідери можуть вдатися до закручування гайок, аби уникнути долі, яка спіткала пана Шеварднадзе.
Лінн Паско, помічник державного секретаря з європейських справ, очолить американську делегацію, до складу якої увійдуть представники міністерств юстиції, фінансів та оборони. Завдання в них – запропонувати допомогу у проведенні нових парламентських виборів та впровадженні економічних і політичних реформ. За словами представника Білого дому, президент Джордж Буш уже мав телефонну розмову з Ніно Бурджанадзе, спікером парламенту й перехідним лідером. Буш не обіцяв грошової допомоги, але стало відомо, що вже виділені кошти з американського бюджету для фінансування організації та проведення нових виборів, призначених на початок січня наступного року. Білий дім неодноразово підкреслював, що він ніколи не закликав Шеварднадзе зректися посади, ніхто не втручався у внутрішні справи Грузії. Навпаки, з наближенням виборів 2 листопада Вашингтон надсилав своїх послів, як, наприклад, Джеймса Бейкера, колишнього держсекретаря й особистого приятеля пана Шеварднадзе, з метою сприяння чесному проведенню виборів. Сполучені Штати витратили близько 2,5 мільйона доларів на реєстрацію виборців, підготовку працівників виборчих комісій, спосорування дебатів. Саме ця підготовка, включно з паралельним підрахунком голосів, переконала грузинських виборців у тому, що уряд ошукав їх, сфальшував результат виборів, проголосивши перемогу прихильників пана Шеварднадзе. Після зречення президента Грузії першою реакцією Вашингтона було відчуття полегшення, бо ж, як висловився один з урядовців, “ніхто не помер” і революція досягла мети, уникнувши кровопролиття. На думку Едварда Джереджана, колишнього дипломата, нині директора Бейкерівського інституту публічної політики в університеті Райс, у більшості колишніх радянських республік залишаються автократичні режими, насамперед на Кавказі та в Центральній Азії, і там можуть виникнути ситуації, подібні грузинській. Запитують оглядачі, чи не може так статися, що грузинський варіант послужить взірцем для наслідування у таких країнах, як Вірменія, Україна чи Азербайджан, лідерам яких не забракло голосів на виборах, але явно бракує народної довіри. Разом з тим, як пише “The New York Times”, у державному департаменті побоюються, що непопулярні лідери можуть вдатися до закручування гайок, аби уникнути долі, яка спіткала пана Шеварднадзе.
