Київ, 5 грудня 2003 року.
Надія Степула
....Цвітуть вишневі хризантеми, зігнорувавши перший сніг. І ми вертаємо до теми Ще не перейдених доріг...
І – ще не почутих сюжетів, із якими ви маєте нагоду сьогодні ознайомитися, дорогі слухачі, в новому випуску радіожурналу СЮЖЕТИ. З вами автор і ведуча – я, Надія Степула. Вітаю вас!
СЮЖЕТИКИ. – Наша рубрика мініатюр із царини культури у світі та в Україні.
...Нема спокою і на тому світі великому італійцеві Франческо Петрарці . – Через шість із гаком століть після його смерті останки поета ексгумовані. Як зазначив професор університету в Падуї пан Марін, це зроблено для того, щоб за допомогою новітніх технологій відтворити для теперішніх шанувальників поета риси його справжнього обличчя. Стане також відомим, якого поет був росту, які він за життя переніс хвороби і наскільки портрети, котрі збереглися з 14-го століття, відповідають істині.
Нагадаю, що твори автора “Канцоньєре”, або ж “Книги пісень” та інших зразків лірики, які визначали літературні здобутки тодішньої Європи, були відомі Мелетію Смотрицькому, Клірику Острозькому, Захарію Копистянському та іншим українським полемістам. З тих давніх часів простір української культури був би немислимим без постійно оновлюваних перекладів зі спадщини віртуозного творця ліричних сонетів.
В Україні з’явилася книга, аналогів якої книговидавнича справа не знає. – Це книга казок для маленьких наркоманів, курців і п”яничок, яка побачила світ у Чернігові. Автор її – психолог Валентина Шеховцова, - вважає, що іноді повчальна казка – останній засіб для лікування хворої душі дитини. Наклад книжки – всього 200 примірників. Проблемних дітей набагато більше – і, як засвідчує статистика, кількість підлітків і дошкільнят, які долучилися до паління цигарок, вживання алкоголю та різного роду наркотичних речовин має тенденцію до зростання.
Пригадаймо рядки популярної пісні – “Ходить осінь в Косові, ходить осінь в Вижниці, перестиглі яблука нам несе”, - і війне здалеку пригаслими айстрами з обважнілих садів. Але не тільки яблука принесла косівська осінь китайському режисерові Джангові Імоу . – тут він щойно завершив зйомки фільму - “Суцільний капкан”. Карпатська осінь залишилася не тільки у спогадах вражених тутешніми пейзажам та людьми китайських кінематографістів, а й на самій стрічці, яка розповідає про кохання.
Талановиті режисери, як Джанг Імоу, фільм якого під назвою “Герой” удостоєний “Оскара”, часто мусять все життя навчатися, щоб упевнити в своїй творчості світло Божого Дару та нести тягар щоденної копіткої праці. Віднедавна для цього створюються спеціальні не то курси, не то “школи виживання”. Під назвою “Кампус талантів” такий семінар працював і в рамках міжнародного кінофестивалю “Молодість”.
Говорить учасник - іспанський режисер Ксаві Сала, - він зняв на київському “Кампусі” стрічку “Багажники”, яка буде демонструватися у Карлових Варах, на міжнародному фестивалі сучасного кіно.
Ксаві Сала
(переклад) Брати участь у цьому фестивалі дуже важливо для мене і моєї команди, адже це надало нам можливість показати свою стрічку “60 років”. І зняти у рамках фестивального “Кампусу” коротенький фільм “Багажники”.
Дивно, що кримінальний сюжет, який я вибрав для другої стрічки виявився зрозумілим для глядача у Східній Європі, а ідея проведення “Кампусу” для молодих кіномитців мені сподобалась, оскільки це гарна перевірка здібностей.
Надія Степула
Звукооператор – студент Інституту кіно і телебачення Артем Мостовий – ознайомився на “Кампусі” з новими технологіями звукозапису.
Артем Мостовий
Мене зацікавив семінар, який в рамках “Кампусу” представили фахівці фірми “Птеродакшн саунд”. Він носив назву “Звук у сучасному кінематографі”. Провів його Володимир Кузнєцов, один із 30 регіональних представників фірми “Долбі лабораторіз”.
Відвідувачі, одним з яких був і я, ознайомлено з історією надбанням та був заданий вектор на перспективу і шляхи розвитку технологій “Долбі”. Основна частина була присвячена поясненню нових форматів стереофонії, тобто багатоканального звуку, а також фінансовій політиці фірми.
Надія Степула
Говорить ще один учасник – молодий український режисер Сергій Лисенко.
Сергій Лисенко
Я прийшов туди з дуже конкретними запитаннями і на частину з них отримав відповідь. І запитання в мене були стосовно саме режисерської роботи. Там робота проводилася по багатьом напрямкам. Це був цикл лекцій та майстер-класів різних західних фахівців кіно. Це були режисери, представники дистрибуції та агенцій з продажу фільмів. Це були люди, котрі вчили, як готувати так звані “пітчі” – представлення проекту свого фільму там для агенцій чи для продюсера чи до дистриб’ютора, ну хто його буде купувать. Це був дуже класний майстер-клас “Зануссі”. “Зануссі” для акторів впровадив, як поводити себе на касті.
Надія Степула
У столиці України в Музеї літератури відбулася презентація двох книг літературного проекту “Текст+контекст” видавництва “Факт. – “Здолавши пів шляху життя земного...” “Божественна комедія” Данте та її українське відлуння” і “Улюблені англійські вірші та навколо них”. Цей сюжетик розвиває в сюжет Інна Набока.
Інна Набока
Аксіомою є твердження, що література не може існувати без перекладу. Але в українській літературі переклад завжди займав особливе місце. Через переклади світової класики утверджувалася повноцінність української мови, підносився її статус. Через переклади українська література і культура загалом намагалася вирватися за межі нав"язаного їй образу суто фольклорної культури "для хатнього вжитку". Через переклади долалися тісні рамці соцреалізму. Нині переклад позбувся "націєтворчої" функції, став інформаційним, технологічним, як це і має бути за нормальних умов. Але постали нові проблеми – видавничі, фінансові, економічні. Втім, виглядає, що за бажання можна і з цим дати собі раду.
Перша в Україні антологія англійської поезії "Улюблені англійські вірші та навколо них" вийшла в світ у рамках літературного проекту "Текст+контекст" (найкращі доробки української та світової класики) видавництва "Факт". Перекладач та упорядник книжки – відомий літературний критик, поет, а за сумісництвом - доктор фізико-математичних наук Максим Стріха. Високу якість його перекладів відзначив свого часу ще метр українського перекладу Григорій Порфирович Кочур. До антології входять англійські поезії від Марло і Шекспіра до мало знаних у нас поетів 40-60-их років минулого століття. По-новому звучать в інтерпретації доктора Стріхи поезії Вордсворда, Колріджа, Вайлда, Стівенсона, Кіплінга, Єйтса, Еліота. А такий цікавий поет як Алджернон Чарлз Свінберн взагалі вперше заговорив українською.
Особливою родзинкою видання є оригінальні нариси, присвячені кожному з представлених поетів. Більшість статей належить перу самого перекладача, декілька – іншим авторам, зокрема, незабутній Соломії Павличко.
Як зазначає упорядник, ця книжка не є типовою антологією, це – "його власна антологія, власне сприйняття англійської поезії, власні улюблені англійські вірші (й водночас – спроба показати світ "навколо них", повернути текстам їхній контекст)".
Не можна оминути ще один суттєвий аспект видання. На жаль, наші діти найчастіше знайомляться зі світовою поетичною класикою у російських перекладах. Зайве говорити, яким важливим є перше, дитяче прочитання поезії. Завдяки "Улюбленим англійським віршам" це перше знайомство для багатьох юних відбудеться рідною мовою. А на черзі – "Улюблені американські вірші", також у перекладах Максима Стріхи. Як обіцяють видавці, вони побачать світ за кілька місяців. Інна Набока для “Радіо Свобода”.
Надія Степула 19 листопада у Музеї літератури відбувся вечір-презентація двох книжок літературного проекту "Текст+контекст" видавництва "Факт" – "Здолавши півшляху життя земного... "Божественна Комедія" Данте та її українське відлуння" і "Улюблені англійські вірші та навколо них". Крім приналежності до кращих надбань світової літератури, обидві книжки об"єднує особистість їхнього перекладача і упорядника, знаного літературного критика й поета Максима Стріхи. Особливого звучання майстерно перекладеним поезіям надавали благородні стіни знаменитої Колегії Павла Галагана, де нині міститься Музей літератури. А читали вірші сам перекладач і відома актриса Галина Стефанова.
“Усе в горах, що я кохаю, Усі вірші – у буках. Завше, коли туди повертаюсь, Клени мають мене за внука...”
Це рядки видатного поета другої половини ХХ століття Єжи Гарасимовича, який вважав себе поетом і польським, і українським. Недавно пам’ять про Єжи Гарасимовича вшанували у Варшаві, в театрі опери, а днями згадували у Львові. Ювілей поета, до якого ювілянт не дожив усього чотири літа, ознаменувався виходом у світ книги його віршів у перекладі Ігоря Калинця українською мовою. Том вибраної поезії Єжи Гарасимовича накладом у півтори тисячі примірників має назву “Руський ліхтар, або небо лемків”. Сюжет від Галі Терещук.
Галина Терещук
“Поезія завжди мусить бути гарною,” – любив казати Єжи Гарасимович. У передсмертному листі поет написав:”Я український поет, хоча доля так розпорядилась, що польськомовний. Я український письменник, хоч не знаний в Україні. Однак я ним є… “ Ці слова стали одкровенням Єжи Гарасимовича. Чому поет вважав себе українським письменником?
На думку поета Ігоря Калинця, є кілька причин. Поет народився у 1933 році у родині польського офіцера і був хрещений в греко-католицькому обряді як Юрій. Батько походив зі спольщеної української родини, мама - зі спольщеного татарського роду. Батько перед Другою Світовою війною служив у Стрию, що на Львівщині. А ще поет був закоханий у красу західних Карпат. Після навчання у “Лісовому ліцеї” Єжи Гарасимович приїхав працювати у лісництво. Але у горах він застав спалені села лемків, порослі бур”янами подвір”я українців, повалені хрести і зачинені зруйновані українські храми. Це був час після так званої операції Вісла. Він стає поетом лемків і Карпат. Лемків поет називав найбільш західними українцями.
Ось цвинтар порослий зелом Ось зруб по звалених хрестах Ось цвинтарі лемків у Злоцькому у Щавнику у Лелюхові Ось сплять на підлозі давно спорохнявілій без хреста над головою Пилипи Никифори Гарасими…
Фрагмент вірша ”Лемківські цвинтарі” Єжи Гарасимовича. Поет видав близько 50 збірок поезії. У книгу “Руський ліхтар, або небо лемків” увійшла поезія Єжи Гарасимовича 1957-1999 років. Ігор Калинець підібрав вірші та поеми про Лемківщину, природу, храми і людей з трагічною долею, словом твори про Україну. В поезії Єжи Гарасимовича відчуваються інтонація українського поета Ігоря Антонича. Про це попросила висловитись поета Ігоря Калинця.
Ігор Калинець
Мені не вдалося довідатися, чи Єжи Гарасимович знав Антонича. Але справа в тому, що ця природа, ці Бескиди, ця Лемківщина якось відтворюють подібні світогляди поетичного. Розумієте, і тому дуже є багато подібностей і таких образних між Єжи Герасимовичем поезією і Ігорем Антоничем. Мене це також здивувало, але навіть, якщо він і знав Антонича, і щось читав, то все одно на ці подібності не замикається. Він більше приділив уваги Лемківщині, ніж Антонич.
Галина Терещук
Про те, яким був чоловіком поет Єжи Гарасимович розповідає його дружина пані Марія Гарасимович.
Марія Гарасимович
(переклад) Єдиний, то хіба так коротко. Перш за все був поетом Життя з ним було важке і одночасно прекрасним. Світ наш був багатший завдяки його поезії, а не був звиклим бездуховним.
Поет просив дружину розвіяти його прах у Бескидах.
Я там народився у письмі Все горам заповів по смерті
Цей заповіт чоловіка пані Марія Гарасимович виконала.
Надія Степула
“Колись З-за ікони Витягнуть вірш Як барвінок Єдиний доказ Для двох народів я був...”
Єжи Гарасимович був – і залишається....
Дорогі слухачі, радіожурнал СЮЖЕТИ відзвучав, його для вас підготувала автор і ведуча – Надія Степула. Дякуємо за увагу! Хай вам щастить на теплі і добрі сюжети! До нових зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”!
Надія Степула
....Цвітуть вишневі хризантеми, зігнорувавши перший сніг. І ми вертаємо до теми Ще не перейдених доріг...
І – ще не почутих сюжетів, із якими ви маєте нагоду сьогодні ознайомитися, дорогі слухачі, в новому випуску радіожурналу СЮЖЕТИ. З вами автор і ведуча – я, Надія Степула. Вітаю вас!
СЮЖЕТИКИ. – Наша рубрика мініатюр із царини культури у світі та в Україні.
...Нема спокою і на тому світі великому італійцеві Франческо Петрарці . – Через шість із гаком століть після його смерті останки поета ексгумовані. Як зазначив професор університету в Падуї пан Марін, це зроблено для того, щоб за допомогою новітніх технологій відтворити для теперішніх шанувальників поета риси його справжнього обличчя. Стане також відомим, якого поет був росту, які він за життя переніс хвороби і наскільки портрети, котрі збереглися з 14-го століття, відповідають істині.
Нагадаю, що твори автора “Канцоньєре”, або ж “Книги пісень” та інших зразків лірики, які визначали літературні здобутки тодішньої Європи, були відомі Мелетію Смотрицькому, Клірику Острозькому, Захарію Копистянському та іншим українським полемістам. З тих давніх часів простір української культури був би немислимим без постійно оновлюваних перекладів зі спадщини віртуозного творця ліричних сонетів.
В Україні з’явилася книга, аналогів якої книговидавнича справа не знає. – Це книга казок для маленьких наркоманів, курців і п”яничок, яка побачила світ у Чернігові. Автор її – психолог Валентина Шеховцова, - вважає, що іноді повчальна казка – останній засіб для лікування хворої душі дитини. Наклад книжки – всього 200 примірників. Проблемних дітей набагато більше – і, як засвідчує статистика, кількість підлітків і дошкільнят, які долучилися до паління цигарок, вживання алкоголю та різного роду наркотичних речовин має тенденцію до зростання.
Пригадаймо рядки популярної пісні – “Ходить осінь в Косові, ходить осінь в Вижниці, перестиглі яблука нам несе”, - і війне здалеку пригаслими айстрами з обважнілих садів. Але не тільки яблука принесла косівська осінь китайському режисерові Джангові Імоу . – тут він щойно завершив зйомки фільму - “Суцільний капкан”. Карпатська осінь залишилася не тільки у спогадах вражених тутешніми пейзажам та людьми китайських кінематографістів, а й на самій стрічці, яка розповідає про кохання.
Талановиті режисери, як Джанг Імоу, фільм якого під назвою “Герой” удостоєний “Оскара”, часто мусять все життя навчатися, щоб упевнити в своїй творчості світло Божого Дару та нести тягар щоденної копіткої праці. Віднедавна для цього створюються спеціальні не то курси, не то “школи виживання”. Під назвою “Кампус талантів” такий семінар працював і в рамках міжнародного кінофестивалю “Молодість”.
Говорить учасник - іспанський режисер Ксаві Сала, - він зняв на київському “Кампусі” стрічку “Багажники”, яка буде демонструватися у Карлових Варах, на міжнародному фестивалі сучасного кіно.
Ксаві Сала
(переклад) Брати участь у цьому фестивалі дуже важливо для мене і моєї команди, адже це надало нам можливість показати свою стрічку “60 років”. І зняти у рамках фестивального “Кампусу” коротенький фільм “Багажники”.
Дивно, що кримінальний сюжет, який я вибрав для другої стрічки виявився зрозумілим для глядача у Східній Європі, а ідея проведення “Кампусу” для молодих кіномитців мені сподобалась, оскільки це гарна перевірка здібностей.
Надія Степула
Звукооператор – студент Інституту кіно і телебачення Артем Мостовий – ознайомився на “Кампусі” з новими технологіями звукозапису.
Артем Мостовий
Мене зацікавив семінар, який в рамках “Кампусу” представили фахівці фірми “Птеродакшн саунд”. Він носив назву “Звук у сучасному кінематографі”. Провів його Володимир Кузнєцов, один із 30 регіональних представників фірми “Долбі лабораторіз”.
Відвідувачі, одним з яких був і я, ознайомлено з історією надбанням та був заданий вектор на перспективу і шляхи розвитку технологій “Долбі”. Основна частина була присвячена поясненню нових форматів стереофонії, тобто багатоканального звуку, а також фінансовій політиці фірми.
Надія Степула
Говорить ще один учасник – молодий український режисер Сергій Лисенко.
Сергій Лисенко
Я прийшов туди з дуже конкретними запитаннями і на частину з них отримав відповідь. І запитання в мене були стосовно саме режисерської роботи. Там робота проводилася по багатьом напрямкам. Це був цикл лекцій та майстер-класів різних західних фахівців кіно. Це були режисери, представники дистрибуції та агенцій з продажу фільмів. Це були люди, котрі вчили, як готувати так звані “пітчі” – представлення проекту свого фільму там для агенцій чи для продюсера чи до дистриб’ютора, ну хто його буде купувать. Це був дуже класний майстер-клас “Зануссі”. “Зануссі” для акторів впровадив, як поводити себе на касті.
Надія Степула
У столиці України в Музеї літератури відбулася презентація двох книг літературного проекту “Текст+контекст” видавництва “Факт. – “Здолавши пів шляху життя земного...” “Божественна комедія” Данте та її українське відлуння” і “Улюблені англійські вірші та навколо них”. Цей сюжетик розвиває в сюжет Інна Набока.
Інна Набока
Аксіомою є твердження, що література не може існувати без перекладу. Але в українській літературі переклад завжди займав особливе місце. Через переклади світової класики утверджувалася повноцінність української мови, підносився її статус. Через переклади українська література і культура загалом намагалася вирватися за межі нав"язаного їй образу суто фольклорної культури "для хатнього вжитку". Через переклади долалися тісні рамці соцреалізму. Нині переклад позбувся "націєтворчої" функції, став інформаційним, технологічним, як це і має бути за нормальних умов. Але постали нові проблеми – видавничі, фінансові, економічні. Втім, виглядає, що за бажання можна і з цим дати собі раду.
Перша в Україні антологія англійської поезії "Улюблені англійські вірші та навколо них" вийшла в світ у рамках літературного проекту "Текст+контекст" (найкращі доробки української та світової класики) видавництва "Факт". Перекладач та упорядник книжки – відомий літературний критик, поет, а за сумісництвом - доктор фізико-математичних наук Максим Стріха. Високу якість його перекладів відзначив свого часу ще метр українського перекладу Григорій Порфирович Кочур. До антології входять англійські поезії від Марло і Шекспіра до мало знаних у нас поетів 40-60-их років минулого століття. По-новому звучать в інтерпретації доктора Стріхи поезії Вордсворда, Колріджа, Вайлда, Стівенсона, Кіплінга, Єйтса, Еліота. А такий цікавий поет як Алджернон Чарлз Свінберн взагалі вперше заговорив українською.
Особливою родзинкою видання є оригінальні нариси, присвячені кожному з представлених поетів. Більшість статей належить перу самого перекладача, декілька – іншим авторам, зокрема, незабутній Соломії Павличко.
Як зазначає упорядник, ця книжка не є типовою антологією, це – "його власна антологія, власне сприйняття англійської поезії, власні улюблені англійські вірші (й водночас – спроба показати світ "навколо них", повернути текстам їхній контекст)".
Не можна оминути ще один суттєвий аспект видання. На жаль, наші діти найчастіше знайомляться зі світовою поетичною класикою у російських перекладах. Зайве говорити, яким важливим є перше, дитяче прочитання поезії. Завдяки "Улюбленим англійським віршам" це перше знайомство для багатьох юних відбудеться рідною мовою. А на черзі – "Улюблені американські вірші", також у перекладах Максима Стріхи. Як обіцяють видавці, вони побачать світ за кілька місяців. Інна Набока для “Радіо Свобода”.
Надія Степула 19 листопада у Музеї літератури відбувся вечір-презентація двох книжок літературного проекту "Текст+контекст" видавництва "Факт" – "Здолавши півшляху життя земного... "Божественна Комедія" Данте та її українське відлуння" і "Улюблені англійські вірші та навколо них". Крім приналежності до кращих надбань світової літератури, обидві книжки об"єднує особистість їхнього перекладача і упорядника, знаного літературного критика й поета Максима Стріхи. Особливого звучання майстерно перекладеним поезіям надавали благородні стіни знаменитої Колегії Павла Галагана, де нині міститься Музей літератури. А читали вірші сам перекладач і відома актриса Галина Стефанова.
“Усе в горах, що я кохаю, Усі вірші – у буках. Завше, коли туди повертаюсь, Клени мають мене за внука...”
Це рядки видатного поета другої половини ХХ століття Єжи Гарасимовича, який вважав себе поетом і польським, і українським. Недавно пам’ять про Єжи Гарасимовича вшанували у Варшаві, в театрі опери, а днями згадували у Львові. Ювілей поета, до якого ювілянт не дожив усього чотири літа, ознаменувався виходом у світ книги його віршів у перекладі Ігоря Калинця українською мовою. Том вибраної поезії Єжи Гарасимовича накладом у півтори тисячі примірників має назву “Руський ліхтар, або небо лемків”. Сюжет від Галі Терещук.
Галина Терещук
“Поезія завжди мусить бути гарною,” – любив казати Єжи Гарасимович. У передсмертному листі поет написав:”Я український поет, хоча доля так розпорядилась, що польськомовний. Я український письменник, хоч не знаний в Україні. Однак я ним є… “ Ці слова стали одкровенням Єжи Гарасимовича. Чому поет вважав себе українським письменником?
На думку поета Ігоря Калинця, є кілька причин. Поет народився у 1933 році у родині польського офіцера і був хрещений в греко-католицькому обряді як Юрій. Батько походив зі спольщеної української родини, мама - зі спольщеного татарського роду. Батько перед Другою Світовою війною служив у Стрию, що на Львівщині. А ще поет був закоханий у красу західних Карпат. Після навчання у “Лісовому ліцеї” Єжи Гарасимович приїхав працювати у лісництво. Але у горах він застав спалені села лемків, порослі бур”янами подвір”я українців, повалені хрести і зачинені зруйновані українські храми. Це був час після так званої операції Вісла. Він стає поетом лемків і Карпат. Лемків поет називав найбільш західними українцями.
Ось цвинтар порослий зелом Ось зруб по звалених хрестах Ось цвинтарі лемків у Злоцькому у Щавнику у Лелюхові Ось сплять на підлозі давно спорохнявілій без хреста над головою Пилипи Никифори Гарасими…
Фрагмент вірша ”Лемківські цвинтарі” Єжи Гарасимовича. Поет видав близько 50 збірок поезії. У книгу “Руський ліхтар, або небо лемків” увійшла поезія Єжи Гарасимовича 1957-1999 років. Ігор Калинець підібрав вірші та поеми про Лемківщину, природу, храми і людей з трагічною долею, словом твори про Україну. В поезії Єжи Гарасимовича відчуваються інтонація українського поета Ігоря Антонича. Про це попросила висловитись поета Ігоря Калинця.
Ігор Калинець
Мені не вдалося довідатися, чи Єжи Гарасимович знав Антонича. Але справа в тому, що ця природа, ці Бескиди, ця Лемківщина якось відтворюють подібні світогляди поетичного. Розумієте, і тому дуже є багато подібностей і таких образних між Єжи Герасимовичем поезією і Ігорем Антоничем. Мене це також здивувало, але навіть, якщо він і знав Антонича, і щось читав, то все одно на ці подібності не замикається. Він більше приділив уваги Лемківщині, ніж Антонич.
Галина Терещук
Про те, яким був чоловіком поет Єжи Гарасимович розповідає його дружина пані Марія Гарасимович.
Марія Гарасимович
(переклад) Єдиний, то хіба так коротко. Перш за все був поетом Життя з ним було важке і одночасно прекрасним. Світ наш був багатший завдяки його поезії, а не був звиклим бездуховним.
Поет просив дружину розвіяти його прах у Бескидах.
Я там народився у письмі Все горам заповів по смерті
Цей заповіт чоловіка пані Марія Гарасимович виконала.
Надія Степула
“Колись З-за ікони Витягнуть вірш Як барвінок Єдиний доказ Для двох народів я був...”
Єжи Гарасимович був – і залишається....
Дорогі слухачі, радіожурнал СЮЖЕТИ відзвучав, його для вас підготувала автор і ведуча – Надія Степула. Дякуємо за увагу! Хай вам щастить на теплі і добрі сюжети! До нових зустрічей на хвилях “Радіо Свобода”!
