Прага, 4 лютого 2004 – Тема Іраку і далі залишається у центрі уваги західної преси. Оглядачі коментують зокрема розпочаті у США і Великобританії розслідування неправдивих даних розвідок обох країн про іракську зброю масового знищення, а також погіршення становища в Курдистані на півночі Іраку після останніх терористичних актів, унаслідок яких загинуло понад сто людей.
Британська газета «Файнешл таймс» у редакційній статті схвально відгукується про згоду урядів Великобританії і США розпочати слідство у справі помилкових розвідданих, які послужили виправданням воєнної акції в Іраку. Уже давно стало відомо, що ці дані були невідповідні й неакуратні, пише «Файнешл таймс». Але тут не досить вияснити, чому це сталося, веде далі газета. Слід вияснити, чи не допущено зловживань у рішеннях розпочати акцію. Обидва розслідування, як вважає газета, будуть відмінні, хоча пов’язані між собою. За словами газети, відповідальними за рішення розпочати воєнну акцію в Іраку залишаються президент США Буш і прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер. Газета підкреслює також, що виправдання акції вимагає нині драматичних зусиль у стабілізації становища в Іраку і цілому регіоні.
Газета «Інтернешанел геральд трібюн» передруковує тим часом із «Нью-Йорк таймс» коментар колишнього американського дипломата Пітера Ґолбрайта, який аналізує становище в іракському Курдистані після терористичних атак проти двох головних курдських політичних партій. Досі, як підкреслює автор, північні райони Іраку, заселені курдами, були вільні від тероризму. Лише у квітні минулого року курди запротестували проти наміру США відкрити кордон між Курдистаном і рештою території Іраку. Останні терористичні акти, як вважає Ґолбрайт, посіяли серйозні сумніви щодо ближчої асоціації Курдистану з Багдадом.
Нині коаліційне керівництво під тиском Туреччини домагається від курдів відмовитися від тотального контролю над Курдистаном, зокрема над збиранням податків і видобутком нафти в цьому районі. Тим часом курдські лідери у контролі над нафтою вбачають спосіб страхування на майбутнє від дискримінації з боку наступного режиму в Багдаді. Крім того після останніх терористичних актів, підкреслює автор, курди воліють покладатися на власні військові сили («пешмерґа»), на власні сили безпеки і поліцію, щоб захищатися від арабських сусідів із півдня.
Британська газета «Файнешл таймс» у редакційній статті схвально відгукується про згоду урядів Великобританії і США розпочати слідство у справі помилкових розвідданих, які послужили виправданням воєнної акції в Іраку. Уже давно стало відомо, що ці дані були невідповідні й неакуратні, пише «Файнешл таймс». Але тут не досить вияснити, чому це сталося, веде далі газета. Слід вияснити, чи не допущено зловживань у рішеннях розпочати акцію. Обидва розслідування, як вважає газета, будуть відмінні, хоча пов’язані між собою. За словами газети, відповідальними за рішення розпочати воєнну акцію в Іраку залишаються президент США Буш і прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер. Газета підкреслює також, що виправдання акції вимагає нині драматичних зусиль у стабілізації становища в Іраку і цілому регіоні.
Газета «Інтернешанел геральд трібюн» передруковує тим часом із «Нью-Йорк таймс» коментар колишнього американського дипломата Пітера Ґолбрайта, який аналізує становище в іракському Курдистані після терористичних атак проти двох головних курдських політичних партій. Досі, як підкреслює автор, північні райони Іраку, заселені курдами, були вільні від тероризму. Лише у квітні минулого року курди запротестували проти наміру США відкрити кордон між Курдистаном і рештою території Іраку. Останні терористичні акти, як вважає Ґолбрайт, посіяли серйозні сумніви щодо ближчої асоціації Курдистану з Багдадом.
Нині коаліційне керівництво під тиском Туреччини домагається від курдів відмовитися від тотального контролю над Курдистаном, зокрема над збиранням податків і видобутком нафти в цьому районі. Тим часом курдські лідери у контролі над нафтою вбачають спосіб страхування на майбутнє від дискримінації з боку наступного режиму в Багдаді. Крім того після останніх терористичних актів, підкреслює автор, курди воліють покладатися на власні військові сили («пешмерґа»), на власні сили безпеки і поліцію, щоб захищатися від арабських сусідів із півдня.
