Угорщина, 23 квітня 2004 – Професор ядерної фізики Олег Троян із Торонтського університету доклав чимало зусиль, аби про правду в Чорнобилі довідалася громадськість Канади. За це він вважався КДБ “нев’їздним” до колишнього Радянського Союзу. Недавно доктор Троян побував з приватною метою в Угорщині.
Професор Олег Троян є знаним фахівцем у сфері ядерної енергетики в Канаді, зокрема радіаційного впливу на організм людини. Доктор Троян є експертом з експлуатації ядерних реакторів типу “КАНДУ” (CANDU), поширених здебільшого в Канаді. Цей вчений українського походження разом зі своїми канадськими колегами 18 років тому намагалися чинити тиск на свій уряд. Таким чином вони хотіли, щоб офіційна Оттава домагалася від керівництва колишнього Радянського Союзу оприлюднення усієї правди про Чорнобиль. За це, а також за свої часті громадські виступи професор Троян був внесений у таємний список комітету держбезпеки СРСР. Тому колеги радили вченому утриматись від поїздок до радянської України.
Існувала ще одна причина нелюбові колишніх спецслужб до цього вченого. Він вимагав від радянської влади належного піклування про жертв чорнобильської катастрофи. За словами др. Трояна, потерпілі від атомних бомбардувань мешканці японських міст Хіросіми й Нагасакі жили довгий час через належний медичний догляд. Він каже: “ Я хотів, щоб подібне було зроблене і в Україні. Ми на Заході не мали реальної картини про те, яку дозу радіації отримало українське населення. З іншого боку, ми хотіли використати цю інформацію для мирного вжитку цілого світу, щоб знати, як і собі захищатися на випадок такої аварії, адже цей вибух у Чорнобилі дорівнював кільком вибухам у Японії”.
Звісно, знавці були в курсі того, що сталося, але радянська влада позбавила громадян можливості довідатися правду, пригадує пан Олег. Річ у тім, що навесні 1986 року на ЧАЕС, за інформацією вчених кіл Канади, відбувалися неузгоджені з фахівцями експерименти, метою яких було використання енергії після відключення ядерного реактора. А цього робити ніяк не можна. По суті, це було свавіллям керівництва, каже др. Троян. Він не дивується тому факту, що в момент проведення експерименту на станції не було жодного фізика-ядерника. Інакше він не дозволив би операторам виконати наказ із центру. А коли ситуація вийшла з-під контролю, було вже запізно, тому що почалася ланцюгова реакція ядерного вибуху.
Говорить професор Олег Троян: “Мої працівники зробили відповідні обчислення з цього, бо ми мали модель чорнобильського реактора на комп’ютері. Увесь експеримент ми перейшли від початку до кінця і бачили, що в момент, коли оператор намагався відключити роботу реактора, піднісся рівень потужности на сотні відсотків повної потуги блока протягом десятих долей секунди!.. То була справжня бомба! Виробилося багато енергії, піднялася температура й відбулося накриття реактора водяною парою. Тому кажуть, що то був термічний вибух. Але причиною його була ланцюгова реакція”. Так вважає Олег Троян, професор Торонтського університету, фахівець з питань розвитку ядерної енергетики в Канаді.
Професор Олег Троян є знаним фахівцем у сфері ядерної енергетики в Канаді, зокрема радіаційного впливу на організм людини. Доктор Троян є експертом з експлуатації ядерних реакторів типу “КАНДУ” (CANDU), поширених здебільшого в Канаді. Цей вчений українського походження разом зі своїми канадськими колегами 18 років тому намагалися чинити тиск на свій уряд. Таким чином вони хотіли, щоб офіційна Оттава домагалася від керівництва колишнього Радянського Союзу оприлюднення усієї правди про Чорнобиль. За це, а також за свої часті громадські виступи професор Троян був внесений у таємний список комітету держбезпеки СРСР. Тому колеги радили вченому утриматись від поїздок до радянської України.
Існувала ще одна причина нелюбові колишніх спецслужб до цього вченого. Він вимагав від радянської влади належного піклування про жертв чорнобильської катастрофи. За словами др. Трояна, потерпілі від атомних бомбардувань мешканці японських міст Хіросіми й Нагасакі жили довгий час через належний медичний догляд. Він каже: “ Я хотів, щоб подібне було зроблене і в Україні. Ми на Заході не мали реальної картини про те, яку дозу радіації отримало українське населення. З іншого боку, ми хотіли використати цю інформацію для мирного вжитку цілого світу, щоб знати, як і собі захищатися на випадок такої аварії, адже цей вибух у Чорнобилі дорівнював кільком вибухам у Японії”.
Звісно, знавці були в курсі того, що сталося, але радянська влада позбавила громадян можливості довідатися правду, пригадує пан Олег. Річ у тім, що навесні 1986 року на ЧАЕС, за інформацією вчених кіл Канади, відбувалися неузгоджені з фахівцями експерименти, метою яких було використання енергії після відключення ядерного реактора. А цього робити ніяк не можна. По суті, це було свавіллям керівництва, каже др. Троян. Він не дивується тому факту, що в момент проведення експерименту на станції не було жодного фізика-ядерника. Інакше він не дозволив би операторам виконати наказ із центру. А коли ситуація вийшла з-під контролю, було вже запізно, тому що почалася ланцюгова реакція ядерного вибуху.
Говорить професор Олег Троян: “Мої працівники зробили відповідні обчислення з цього, бо ми мали модель чорнобильського реактора на комп’ютері. Увесь експеримент ми перейшли від початку до кінця і бачили, що в момент, коли оператор намагався відключити роботу реактора, піднісся рівень потужности на сотні відсотків повної потуги блока протягом десятих долей секунди!.. То була справжня бомба! Виробилося багато енергії, піднялася температура й відбулося накриття реактора водяною парою. Тому кажуть, що то був термічний вибух. Але причиною його була ланцюгова реакція”. Так вважає Олег Троян, професор Торонтського університету, фахівець з питань розвитку ядерної енергетики в Канаді.
