Аудіозапис:
Прага, 29 квітня 2004 року -Згадую, як колись, ще за комуністичних часів, у містечку Мостиська, що на кордоні з Польщею, одна старша жінка, показуючи рукою на Захід, мені сказала: “Ось, дивіться, бачите, за тими деревами хата моєї сестри, але я туди не можу - кордон, віза та й взагалі не пустять”. 70 років не пускав режим до вільного світу і цю жінку, і взагалі нікого - невиїзною була вся країна.
Роки незалежності принесли свободу пересування, нарешті впала залізна завіса. Дочекались свого і ця старша жінка, і ще тисячі жителів прикордонних областей. Отримані пільги дали їм право вільно, без перешкод дістатись до родини, вести свій малий бізнес. Та не встигла моя знайома, як належиться, використати своє право на вільне пересування, як знову перед нею виріс новий бар’єр – кордон з Євросоюзом. Як пояснити цій старшій жінці з українсько-польського кордону, що зустріч із сестрою відкладається на недосяжний термін, що потрібна віза, кошти на перебування в Польщі й ще гора інших паперів. Опинились у скруті тисячі простих людей, які на дрібній і що важливо - взаємовигідній торгівлі заробляли своїх кілька доларів на тиждень. Про свої заробітки говорить пенсіонерка Оксана Пляк із села Биків поблизу польського кордону.
Оксана Пляк: “Ну, так 3-4 долари, більше не заробите, бо я не несу так багато. Можна заробити і більше, але я не можу більше нести”.
Уряди Польщі, Угорщини та Словацької Республіки отримали від Євросоюзу спеціальні кошти на зміцнення прикордонної смуги, укріплення переходів. А консульські відділи цих країн мають нові, більш суворі правила видачі віз. Наприклад, тільки Словаччина на зміцнення майже 100 кілометрового кордону з Україною отримала з каси Євросоюзу 54 мільйони євро. На що ці кошти будуть використані? На запитання радіо “Свобода” відповідає речник словацького Міністерства внутрішніх справ Любоміла Мікловічова.
Любоміла Мікловічова: “На словацько-українському кордоні є 9 пунктів прикордонного контролю і 4 переходи. З кошторису нашого Міністерства нам вдалось провести реконструкцію будинків на трьох переходах – у Чєрній над Тисою, у Збої та Вишньому Німецькому. Окремі прикордонні переходи ми вже забезпечили спецтранспортом, маємо і сніжний скутр. На прикордонних пунктах є вже пристрої нічного бачення і для зняття відбитків пальців, а три переходи забезпечені апаратурою для ідентифікації документів. Словом, це буде найбільша і найважливіша інвестиція в охороні словацько-українського кордону”.
За словами речника, для українських громадян нічого не змінюється в порядку перетину кордону зі Словаччиною – для цього потрібна віза, а це означає матеріальні затрати, довгі черги, складні переїзди і не раз морально принизливі переговори в різних офіційних кабінетах.
Серджіо Каррера, аналітик з Центру Європейської політики в Брюсселі вважає, що громадянам України, так само, як і Білорусі, потрібно надати допомогу в отриманні віз, особливо враховуючи те, що за 2-3 роки нові країни – члени ЄС вступлять до Шенгенської зони.
Прага, 29 квітня 2004 року -Згадую, як колись, ще за комуністичних часів, у містечку Мостиська, що на кордоні з Польщею, одна старша жінка, показуючи рукою на Захід, мені сказала: “Ось, дивіться, бачите, за тими деревами хата моєї сестри, але я туди не можу - кордон, віза та й взагалі не пустять”. 70 років не пускав режим до вільного світу і цю жінку, і взагалі нікого - невиїзною була вся країна.
Роки незалежності принесли свободу пересування, нарешті впала залізна завіса. Дочекались свого і ця старша жінка, і ще тисячі жителів прикордонних областей. Отримані пільги дали їм право вільно, без перешкод дістатись до родини, вести свій малий бізнес. Та не встигла моя знайома, як належиться, використати своє право на вільне пересування, як знову перед нею виріс новий бар’єр – кордон з Євросоюзом. Як пояснити цій старшій жінці з українсько-польського кордону, що зустріч із сестрою відкладається на недосяжний термін, що потрібна віза, кошти на перебування в Польщі й ще гора інших паперів. Опинились у скруті тисячі простих людей, які на дрібній і що важливо - взаємовигідній торгівлі заробляли своїх кілька доларів на тиждень. Про свої заробітки говорить пенсіонерка Оксана Пляк із села Биків поблизу польського кордону.
Оксана Пляк: “Ну, так 3-4 долари, більше не заробите, бо я не несу так багато. Можна заробити і більше, але я не можу більше нести”.
Уряди Польщі, Угорщини та Словацької Республіки отримали від Євросоюзу спеціальні кошти на зміцнення прикордонної смуги, укріплення переходів. А консульські відділи цих країн мають нові, більш суворі правила видачі віз. Наприклад, тільки Словаччина на зміцнення майже 100 кілометрового кордону з Україною отримала з каси Євросоюзу 54 мільйони євро. На що ці кошти будуть використані? На запитання радіо “Свобода” відповідає речник словацького Міністерства внутрішніх справ Любоміла Мікловічова.
Любоміла Мікловічова: “На словацько-українському кордоні є 9 пунктів прикордонного контролю і 4 переходи. З кошторису нашого Міністерства нам вдалось провести реконструкцію будинків на трьох переходах – у Чєрній над Тисою, у Збої та Вишньому Німецькому. Окремі прикордонні переходи ми вже забезпечили спецтранспортом, маємо і сніжний скутр. На прикордонних пунктах є вже пристрої нічного бачення і для зняття відбитків пальців, а три переходи забезпечені апаратурою для ідентифікації документів. Словом, це буде найбільша і найважливіша інвестиція в охороні словацько-українського кордону”.
За словами речника, для українських громадян нічого не змінюється в порядку перетину кордону зі Словаччиною – для цього потрібна віза, а це означає матеріальні затрати, довгі черги, складні переїзди і не раз морально принизливі переговори в різних офіційних кабінетах.
Серджіо Каррера, аналітик з Центру Європейської політики в Брюсселі вважає, що громадянам України, так само, як і Білорусі, потрібно надати допомогу в отриманні віз, особливо враховуючи те, що за 2-3 роки нові країни – члени ЄС вступлять до Шенгенської зони.
