Прага-Белград , 3 травня 2004 року.
Людмила Ваннек
Сербськiй полiцiї унедiлю ввечерi здався Милорад Лукович Леґiя, котрого прокуратура вважає органiзатором замаху на прем’єр-мiнiстра Зорана Джинджича, скоєного 12 березня минулого року.
Гонка за ексклюзивною iнформацiєю розпочалася у недiлю пiзно ввечерi, коли окремi телевiзiйнi канали повiдомили, що полiцiя затримала “державного ворога номер 1”. Заступник мiнiстра полiцiї пiсля 23-ої години заявив: “Мiнiстерство внутрiшнiх справ офiцiйно стверджує, що о 21-iй годинi за мiсцевим часом здався Милорад Лукович Леґiя, якого обвинувачують у вбивствi Зорана Джинджича. Лукович наразi перебуває у в’язницi, триває слiдство”.
Iнших офiцiйних заяв до ранку не надходило. Урядовцi таким чином, на думку оглядачiв, прагнули показати, що вони повнiстю контролюють ситуацiю , не слiд очiкувати будь-яких iнцидентiв. Саме так i було.
Хто ж такий Леґiя?
Михайло Рамач
Вiн типовий балканський авантюрист,про якого преса за часiв влади Слободана Милошевича створила легенду , iдола молодi. Замолоду вiн нiбито був парашутистом у французькому Леґiонi чужинцiв. Згодом повернувся до Сербiї й став добровольцем. Ним очолюваний Пiдроздiл спецполiцiї, так званi “червонi берети” воювали в Хорватiї, Боснiї i Герцеговинi та в Косовi. У жовтнi 2000 року, пiд час масових заворушень, вiн вiдмовився пiдтримати режим Слободана Милошевича. Iз Зораном Джинджичем вiн уклав свого роду угоду про ненапад. Iншими словами, прем’єр нiбито пообiцяв амнiстiю тим бiйцям Пiдроздiлу, котрi скоїли злочини. Згодом Леґiю внаслiдок кiлькох iнцидентiв звiльнили з посади командувача елiтних командос. Згiдно з офiцiйною версiєю, вiн цього не простив Джинджичу й через це органiзував замах.
Людмила Ваннек
А чому вiн здався і чому саме тепер?
Михайло Рамач
Є кiлька версiй і чимало припущень. Адвокати Луковича кажуть, що вiн хоче спростувати офiцiйну версiю щодо вбивства прем’єра. На пiдставi їхнiх двозначних заяв можна зробити висновок, що вiн у причетностi до замаху обвинуватить окремих близьких спiвробiтникiв Джинджича. Iншi ж кажуть, що вiн готовий запропонувати певнi iнформацiї владi Воїслава Коштуницi й натомiсть дiстати пом’якшене трактування перед судом.
Немає сумнiву, що йдеться про особу, яка знає дуже багато подробиць щодо злочинiв на теренах колишньої Югославiї та щодо закулiсних полiтичних iгор мафiї й урядовцiв. Певна рiч, що Лукович, опинившися за ґратами, перестав бути легендою та невпiйманим опришком, яким захоплювалися як пiдлiтки, так i академiки.
Людмила Ваннек
Сербськiй полiцiї унедiлю ввечерi здався Милорад Лукович Леґiя, котрого прокуратура вважає органiзатором замаху на прем’єр-мiнiстра Зорана Джинджича, скоєного 12 березня минулого року.
Гонка за ексклюзивною iнформацiєю розпочалася у недiлю пiзно ввечерi, коли окремi телевiзiйнi канали повiдомили, що полiцiя затримала “державного ворога номер 1”. Заступник мiнiстра полiцiї пiсля 23-ої години заявив: “Мiнiстерство внутрiшнiх справ офiцiйно стверджує, що о 21-iй годинi за мiсцевим часом здався Милорад Лукович Леґiя, якого обвинувачують у вбивствi Зорана Джинджича. Лукович наразi перебуває у в’язницi, триває слiдство”.
Iнших офiцiйних заяв до ранку не надходило. Урядовцi таким чином, на думку оглядачiв, прагнули показати, що вони повнiстю контролюють ситуацiю , не слiд очiкувати будь-яких iнцидентiв. Саме так i було.
Хто ж такий Леґiя?
Михайло Рамач
Вiн типовий балканський авантюрист,про якого преса за часiв влади Слободана Милошевича створила легенду , iдола молодi. Замолоду вiн нiбито був парашутистом у французькому Леґiонi чужинцiв. Згодом повернувся до Сербiї й став добровольцем. Ним очолюваний Пiдроздiл спецполiцiї, так званi “червонi берети” воювали в Хорватiї, Боснiї i Герцеговинi та в Косовi. У жовтнi 2000 року, пiд час масових заворушень, вiн вiдмовився пiдтримати режим Слободана Милошевича. Iз Зораном Джинджичем вiн уклав свого роду угоду про ненапад. Iншими словами, прем’єр нiбито пообiцяв амнiстiю тим бiйцям Пiдроздiлу, котрi скоїли злочини. Згодом Леґiю внаслiдок кiлькох iнцидентiв звiльнили з посади командувача елiтних командос. Згiдно з офiцiйною версiєю, вiн цього не простив Джинджичу й через це органiзував замах.
Людмила Ваннек
А чому вiн здався і чому саме тепер?
Михайло Рамач
Є кiлька версiй і чимало припущень. Адвокати Луковича кажуть, що вiн хоче спростувати офiцiйну версiю щодо вбивства прем’єра. На пiдставi їхнiх двозначних заяв можна зробити висновок, що вiн у причетностi до замаху обвинуватить окремих близьких спiвробiтникiв Джинджича. Iншi ж кажуть, що вiн готовий запропонувати певнi iнформацiї владi Воїслава Коштуницi й натомiсть дiстати пом’якшене трактування перед судом.
Немає сумнiву, що йдеться про особу, яка знає дуже багато подробиць щодо злочинiв на теренах колишньої Югославiї та щодо закулiсних полiтичних iгор мафiї й урядовцiв. Певна рiч, що Лукович, опинившися за ґратами, перестав бути легендою та невпiйманим опришком, яким захоплювалися як пiдлiтки, так i академiки.
