Київ, 24 червня 2004 – Більшість українців – 56 відсотків – хоче, щоби Україна набула членства в Європейському Союзі. Ці дані оприлюднили сьогодні Фонд «Демократичні ініціативи» та Центр «Соціальний моніторинг». Але й попри застереження деяких аналітиків, що з членством України в ЄС може бути несумісний її вступ до Єдиного економічного простору, прихильників ЄЕП стає дедалі більше. А от симпатиків НАТО меншає рік у рік.
Учасники «круглого столу» на тему «До кого хочуть приєднатися громадяни України, обираючи між ЄС, ЄЕП та НАТО» серед пріоритетів пересічних українців на першому місці назвали Європейський Союз. При цьому соціологи наголосили: більшість населення чула лише про переваги цієї інституції. А над проблемами, які можуть виникнути, скажімо, з тією ж таки конкурентоспроможністю українських товарів та послуг, замислюється не так уже й багато людей.
Разом із тим ідея Єдиного економічного простору також знаходить чимало прихильників на українських теренах. За словами наукового керівника Фонду «Демократичні ініціативи», старшого наукового співробітника Інституту соціології Національної академії наук України Ірини Бекешкіної, «якщо говорити загалом, то мені українське населення нагадує, так би мовити, Буриданового віслюка, який успішно вирішив свою дилему. Ви пам’ятаєте, а хто не знає, нагадаю: Буриданів віслюк помер від голоду, оскільки не міг обрати між двома копицями сіна, з якої починати… Українське населення вирішує цю проблему дуже просто: трошки звідси, трошки звідти. Зрештою, досі була такою і політика нашої влади: один крочок туди, один крочок сюди. Трошки посунутися в тому напрямі, трошки – в цьому напрямі».
Соціолог наголосила, що водночас орієнтації українського населення рік у рік є досить суперечливими. З одного боку, це стабільне очікування вступу до Європейського Союзу – на сьогодні устремління більш ніж половини українців спрямовані саме туди. З іншого ж боку, «здавалося б, орієнтація на Європейський Союз очевидна. Але водночас, коли ми ставимо запитання, що є пріоритетнішим – ЄС чи ЄЕП, – то більшість населення вирішує цю дилему на користь Єдиного економічного простору, орієнтації на зближення України з Росією і Казахстаном. І це – факт. З іншого ж боку, населення не сприймає членство України в НАТО. І не лише стабільно не сприймає, але тенденція така, що рік у рік це ставлення ще й погіршується. Погіршуються й загальні оцінки НАТО, населення все більше починає сприймати його як агресивний військовий блок…», – повідомила Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук України.
А директор Центру «Соціальний моніторинг» Ольга Балакирева до проблеми ставлення українців до Північноатлантичного союзу додала: «Загалом ставлення до НАТО протягом двох останніх років суттєво погіршується серед усіх верств населення, а особливо серед людей, яким понад 50 років. Можна навести деякі цифри з цього приводу. Скажімо, якщо сьогодні вважає, що не слід ставати членом НАТО, 49 відсотків, тобто практично половина, то два роки тому це було 29 відсотків. Тобто ця ситуація суттєво змінилася. І навпаки: два роки тому 37 відсотків уважали, що Україні треба входити до НАТО, сьогодні – 27 відсотків», – зауважила Ольга Балакирева, директор Центру «Соціальний моніторинг».
Учасники «круглого столу» на тему «До кого хочуть приєднатися громадяни України, обираючи між ЄС, ЄЕП та НАТО» серед пріоритетів пересічних українців на першому місці назвали Європейський Союз. При цьому соціологи наголосили: більшість населення чула лише про переваги цієї інституції. А над проблемами, які можуть виникнути, скажімо, з тією ж таки конкурентоспроможністю українських товарів та послуг, замислюється не так уже й багато людей.
Разом із тим ідея Єдиного економічного простору також знаходить чимало прихильників на українських теренах. За словами наукового керівника Фонду «Демократичні ініціативи», старшого наукового співробітника Інституту соціології Національної академії наук України Ірини Бекешкіної, «якщо говорити загалом, то мені українське населення нагадує, так би мовити, Буриданового віслюка, який успішно вирішив свою дилему. Ви пам’ятаєте, а хто не знає, нагадаю: Буриданів віслюк помер від голоду, оскільки не міг обрати між двома копицями сіна, з якої починати… Українське населення вирішує цю проблему дуже просто: трошки звідси, трошки звідти. Зрештою, досі була такою і політика нашої влади: один крочок туди, один крочок сюди. Трошки посунутися в тому напрямі, трошки – в цьому напрямі».
Соціолог наголосила, що водночас орієнтації українського населення рік у рік є досить суперечливими. З одного боку, це стабільне очікування вступу до Європейського Союзу – на сьогодні устремління більш ніж половини українців спрямовані саме туди. З іншого ж боку, «здавалося б, орієнтація на Європейський Союз очевидна. Але водночас, коли ми ставимо запитання, що є пріоритетнішим – ЄС чи ЄЕП, – то більшість населення вирішує цю дилему на користь Єдиного економічного простору, орієнтації на зближення України з Росією і Казахстаном. І це – факт. З іншого ж боку, населення не сприймає членство України в НАТО. І не лише стабільно не сприймає, але тенденція така, що рік у рік це ставлення ще й погіршується. Погіршуються й загальні оцінки НАТО, населення все більше починає сприймати його як агресивний військовий блок…», – повідомила Ірина Бекешкіна, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук України.
А директор Центру «Соціальний моніторинг» Ольга Балакирева до проблеми ставлення українців до Північноатлантичного союзу додала: «Загалом ставлення до НАТО протягом двох останніх років суттєво погіршується серед усіх верств населення, а особливо серед людей, яким понад 50 років. Можна навести деякі цифри з цього приводу. Скажімо, якщо сьогодні вважає, що не слід ставати членом НАТО, 49 відсотків, тобто практично половина, то два роки тому це було 29 відсотків. Тобто ця ситуація суттєво змінилася. І навпаки: два роки тому 37 відсотків уважали, що Україні треба входити до НАТО, сьогодні – 27 відсотків», – зауважила Ольга Балакирева, директор Центру «Соціальний моніторинг».
