Київ, 12 липня 2004 - Керівні органи НАТО в Брюсселі ухвалили директиву, що забороняє миротворцям альянсу підтримувати протизаконну індустрію примусового сексу, діставати сексуальні послуги від жінок, яких обманом чи насильницьким способом втягнули у заняття проституцією. Це рішення минулого тижня підтримали 25 країн – членів НАТО, а також іще 21 держава, що бере участь у миротворчих місіях Північноатлантичного альянсу. Серед них - Україна.
Заяву ухвалили після того, як правозахисна організація "Міжнародна амністія" в звіті за травень звернула увагу на поневіряння жінок, змушених до сексуальної експлуатації на Балканах. Зокрема – в Косові. Правозахисники підкреслили, що значну частину тих, хто користувався сексуальними послугами проданих у неволю жінок, становили працівники установ ООН та члени миротворчих сил під проводом НАТО в цьому сербському краї. І що чимало з жінок до Косова привезли з України.
У Косові дислокуються й українські миротворці. Але, як сказав в інтерв’ю для радіо "Свобода" військовий експерт Григорій Перепелиця, українські військовослужбовці – на відміну від своїх західних колег – не ходять до повій. По-перше, вони економлять зароблені гроші, аби привезти їх додому. А, по-друге, спрацьовує ментальність Радянської Армії, коли подібна "аморалка" могла спричинити великі неприємності: "Українські офіцери – я не хочу говорити за росіян – але вони зберегли дану ментальність. Тому що моральний чинник – він досить довго віддзеркалювався на службі цих офіцерів, на їх підвищенні в посаді і таке інше. Тому я гадаю, що, виходячи з цього морального покликання, українські офіцери не мають такої практики відвідувати ці заклади. На відміну від західних офіцерів. Хоча вони всі чоловіки – і наші офіцери є чоловіками, і офіцери західних країн є чоловіками".
Пан Перепелиця також зауважив, що не певен, чи відповідають новоприйняті натівські обмеження принципам дотримання прав людини: "Власне, це є особисте життя. І ніхто – навіть командир частини – не повинен втручатися в особисте життя офіцера і військовослужбовця".
З цим погоджується президент Атлантичної ради України, генерал-лейтенант Вадим Гречанінов. Тут він згадав радянські часи: "Коли я ще служив в Радянському Союзі, це було на Півночі, я був начальником штабу дивізії протиповітряної оборони. Наші підрозділи були на узбережжі Льодовитого океану. Там були дуже тяжкі умови служби. Але не було жінок. А були солдати, офіцери. Іноді були одна-дві жінки офіцерів, але їх охороняли дуже пильно. А солдати там були по року, навіть більш. Солдату 18-20 років, йому потрібно по фізіології людина жіночого полу. Але цього не було, і ми вирішували питання за рахунок комсомольсько-комуністичної стійкості. І тоді ми згадували Жоржа Амаду, який описував, як на плантаціях кави чоловіки замість жінок використовували кіз. На жаль, і в наших умовах іноді таке траплялося. І тоді виникали скандали, знімали командирів."
Тим часом керівництво НАТО закликає впроваджувати загальноосвітні програми, щоб знайомити військових та цивільний персонал, який бере участь у миротворчих місіях, з масштабами примусової проституції. За даними правозахисників, щороку торговці людьми вивозять на Балкани 200 тисяч жінок, із них 90 відсотків стають сексуальними рабинями.
Заяву ухвалили після того, як правозахисна організація "Міжнародна амністія" в звіті за травень звернула увагу на поневіряння жінок, змушених до сексуальної експлуатації на Балканах. Зокрема – в Косові. Правозахисники підкреслили, що значну частину тих, хто користувався сексуальними послугами проданих у неволю жінок, становили працівники установ ООН та члени миротворчих сил під проводом НАТО в цьому сербському краї. І що чимало з жінок до Косова привезли з України.
У Косові дислокуються й українські миротворці. Але, як сказав в інтерв’ю для радіо "Свобода" військовий експерт Григорій Перепелиця, українські військовослужбовці – на відміну від своїх західних колег – не ходять до повій. По-перше, вони економлять зароблені гроші, аби привезти їх додому. А, по-друге, спрацьовує ментальність Радянської Армії, коли подібна "аморалка" могла спричинити великі неприємності: "Українські офіцери – я не хочу говорити за росіян – але вони зберегли дану ментальність. Тому що моральний чинник – він досить довго віддзеркалювався на службі цих офіцерів, на їх підвищенні в посаді і таке інше. Тому я гадаю, що, виходячи з цього морального покликання, українські офіцери не мають такої практики відвідувати ці заклади. На відміну від західних офіцерів. Хоча вони всі чоловіки – і наші офіцери є чоловіками, і офіцери західних країн є чоловіками".
Пан Перепелиця також зауважив, що не певен, чи відповідають новоприйняті натівські обмеження принципам дотримання прав людини: "Власне, це є особисте життя. І ніхто – навіть командир частини – не повинен втручатися в особисте життя офіцера і військовослужбовця".
З цим погоджується президент Атлантичної ради України, генерал-лейтенант Вадим Гречанінов. Тут він згадав радянські часи: "Коли я ще служив в Радянському Союзі, це було на Півночі, я був начальником штабу дивізії протиповітряної оборони. Наші підрозділи були на узбережжі Льодовитого океану. Там були дуже тяжкі умови служби. Але не було жінок. А були солдати, офіцери. Іноді були одна-дві жінки офіцерів, але їх охороняли дуже пильно. А солдати там були по року, навіть більш. Солдату 18-20 років, йому потрібно по фізіології людина жіночого полу. Але цього не було, і ми вирішували питання за рахунок комсомольсько-комуністичної стійкості. І тоді ми згадували Жоржа Амаду, який описував, як на плантаціях кави чоловіки замість жінок використовували кіз. На жаль, і в наших умовах іноді таке траплялося. І тоді виникали скандали, знімали командирів."
Тим часом керівництво НАТО закликає впроваджувати загальноосвітні програми, щоб знайомити військових та цивільний персонал, який бере участь у миротворчих місіях, з масштабами примусової проституції. За даними правозахисників, щороку торговці людьми вивозять на Балкани 200 тисяч жінок, із них 90 відсотків стають сексуальними рабинями.
