Угорщина, 21 липня 2004 – Цими днями з України додому повернулася група впливових консервативних політиків – депутатів Державних Зборів Угорщини та Європарламенту. Перебуваючи в Закарпатті на запрошення етнічних угорців України, гості з Угорщини зробили низку заяв щодо статусу угорської нацменшини в Україні й не тільки.
Деякі висловлювання голови парламентської комісії з питань закордонної політики Жолта Немета, одного з лідерів консервативного Союзу молодих демократів Угорщини (ФІДЕС) наводяться в угорській пресі. Цей політик гостро критикує ліво-ліберальний уряд Угорщини за недостатню увагу до потреб закордонних угорців, у тому числі й України. На Закарпатті нині проживає більше 150 тис. етнічних угорців. Всього ж у сусідніх з Угорщиною державах мешкає кілька мільйонів осіб угорської національності (передусім в Румунії, Словаччині, колишніх республіках Югославії, Австрії, а є ще й діаспора за океаном). Найбільшу тривогу угорських правих партій і національно-патріотичних об’єднань Угорщини викликає стан угорських меншин в Румунії, Сербії, Словаччині й Україні.
Жолт Немет, наприклад, вважає, що в цих державах етнічні угорці можуть зберегтися як меншина лише в рамках територіальної автономії. До речі, навесні цим питанням навіть займався сенат Румунії. Буквально кілька тижнів тому він відхилив ініциативу угорців Трансильванії про надання одному з адміністративно-територіальних утворень цього регіону статусу національно-територіальної автономії. На думку румунських сенаторів, це пішло б на шкоду суверенітетові Румунії.
Тим не менше фідесівські функціонери не відкидають такої можливості у сербському краї Воєводина, де мешкає приблизно чверть мільйона етнічних угорців, і в Україні. Щоправда, на Закарпатті, де угорців майже удвічі менше, ніж у Воєводині, про велике автономне утворення говорити не доводиться. Закарпатські угорці, наприклад, бачать його у вигляді окремого автономного району, де б могли компактно проживати угорці Берегівщини й Виноградівщини. Але зовсім в іншому світлі сприймають ці намагання в Києві. На всіх владних рівнях, зокрема, під час засідань змішаної міжурядової українсько-угорської комісії з питань захисту прав нацменшин українська сторона підкреслює, що мова може йти тільки про культурну автономію, не більше.
Деякі висловлювання голови парламентської комісії з питань закордонної політики Жолта Немета, одного з лідерів консервативного Союзу молодих демократів Угорщини (ФІДЕС) наводяться в угорській пресі. Цей політик гостро критикує ліво-ліберальний уряд Угорщини за недостатню увагу до потреб закордонних угорців, у тому числі й України. На Закарпатті нині проживає більше 150 тис. етнічних угорців. Всього ж у сусідніх з Угорщиною державах мешкає кілька мільйонів осіб угорської національності (передусім в Румунії, Словаччині, колишніх республіках Югославії, Австрії, а є ще й діаспора за океаном). Найбільшу тривогу угорських правих партій і національно-патріотичних об’єднань Угорщини викликає стан угорських меншин в Румунії, Сербії, Словаччині й Україні.
Жолт Немет, наприклад, вважає, що в цих державах етнічні угорці можуть зберегтися як меншина лише в рамках територіальної автономії. До речі, навесні цим питанням навіть займався сенат Румунії. Буквально кілька тижнів тому він відхилив ініциативу угорців Трансильванії про надання одному з адміністративно-територіальних утворень цього регіону статусу національно-територіальної автономії. На думку румунських сенаторів, це пішло б на шкоду суверенітетові Румунії.
Тим не менше фідесівські функціонери не відкидають такої можливості у сербському краї Воєводина, де мешкає приблизно чверть мільйона етнічних угорців, і в Україні. Щоправда, на Закарпатті, де угорців майже удвічі менше, ніж у Воєводині, про велике автономне утворення говорити не доводиться. Закарпатські угорці, наприклад, бачать його у вигляді окремого автономного району, де б могли компактно проживати угорці Берегівщини й Виноградівщини. Але зовсім в іншому світлі сприймають ці намагання в Києві. На всіх владних рівнях, зокрема, під час засідань змішаної міжурядової українсько-угорської комісії з питань захисту прав нацменшин українська сторона підкреслює, що мова може йти тільки про культурну автономію, не більше.
