Варшава, 22 липня 2004 – Чергова звістка з життя українських заробітчан надійшла з Польщі. Днями варшавський районний суд звільнив з-під арешту одного з двох українських громадян, підозрюваних у тому, що вони потрапили в чуже помешкання з метою пограбувати його. Другого українця, який проходить по цій справі, не звільнили з- під арешту, ба й навіть не привезли на суд. Тим, що діється із другим українським арештантом, занепокоєний його приятель, родина та працівники українських дипломатичних служб у цій країні.
Історія, в котру наприкінці минулого року потрапили в Польщі двоє мешканців Житомира, є, на думку працівників українського посольства, досить типовою для заробітчан-нелегалів. Сорокалітні приятелі Сергій Кучер та Олександр Дмитрієв у пошуках заробітку погодилися попрацювати у незнаного замовника у незнаному селі під Варшавою. Через два місяці, коли робота наближалася до завершення, замовник, як вважають потерпілі українці, цілеспрямовано за допомогою посередників передав своїх працівників до рук поліції, щоб не розраховуватись із ними за роботу.
Вся справа була підстроєна так, що українці на кілька годин опинилися в незнаному приміщенні, де їх і затримала польська поліція за підозрою, що вони пробралися в чуже житло з метою крадіжки. Сергій та Олександр нічого не крали, але в акті звинувачення було зазначено, що вони збиралися вкрасти робочий інструмент на суму приблизно в 150 американських доларів. За це обоє потрапили до слідчого ізолятора, де до суду просиділи по 4 місяці.
Як твердить Олександр, котрого на початку липня випустили на волю з забороною залишати територію Польщі, під час тимчасового арешту до нього жодного разу не приходив адвокат, хоча він звертався кілька разів із таким проханням до керівництва в’язниці, і там його двічі побили. Тому Олександр вважає, що його приятель Сергій не з’явився на судове засідання з цієї ж причини: «Я маю підстави підозрювати, що він побитий і тому його просто не представили суддям».
Цю версію, чи й взагалі причини відсутності Сергія на суді, намагалася з’ясувати працівник Генерального консульства України в Варшаві Діана Іванова: «Я робила спроби контактувати з Сергієм Кучером. Звернулася до районної прокуратури і отримала відповідь, що я не можу з ним зустрітися, бо він хворіє на туберкульоз».
Таке пояснення стало несподіванкою для Олександра Дмитрієва, котрий за кілька місяців спільної роботи з Сергієм ніколи не помічав ніяких ознак хвороби колеги і ніколи не чув від нього жодних скарг: «Я не чув, щоб він скаржився – нормально людина працювала. Ніколи я не бачив, щоб виявлялась якась перевтома – це був нормальний, працездатний хлопець».
Прокуратура запевнила суд, що Сергій Кучер буде доставлений на наступне засідання суду, після ще двох місяців перебування в закладі для туберкульозників, 25 вересня цього року.
Історія, в котру наприкінці минулого року потрапили в Польщі двоє мешканців Житомира, є, на думку працівників українського посольства, досить типовою для заробітчан-нелегалів. Сорокалітні приятелі Сергій Кучер та Олександр Дмитрієв у пошуках заробітку погодилися попрацювати у незнаного замовника у незнаному селі під Варшавою. Через два місяці, коли робота наближалася до завершення, замовник, як вважають потерпілі українці, цілеспрямовано за допомогою посередників передав своїх працівників до рук поліції, щоб не розраховуватись із ними за роботу.
Вся справа була підстроєна так, що українці на кілька годин опинилися в незнаному приміщенні, де їх і затримала польська поліція за підозрою, що вони пробралися в чуже житло з метою крадіжки. Сергій та Олександр нічого не крали, але в акті звинувачення було зазначено, що вони збиралися вкрасти робочий інструмент на суму приблизно в 150 американських доларів. За це обоє потрапили до слідчого ізолятора, де до суду просиділи по 4 місяці.
Як твердить Олександр, котрого на початку липня випустили на волю з забороною залишати територію Польщі, під час тимчасового арешту до нього жодного разу не приходив адвокат, хоча він звертався кілька разів із таким проханням до керівництва в’язниці, і там його двічі побили. Тому Олександр вважає, що його приятель Сергій не з’явився на судове засідання з цієї ж причини: «Я маю підстави підозрювати, що він побитий і тому його просто не представили суддям».
Цю версію, чи й взагалі причини відсутності Сергія на суді, намагалася з’ясувати працівник Генерального консульства України в Варшаві Діана Іванова: «Я робила спроби контактувати з Сергієм Кучером. Звернулася до районної прокуратури і отримала відповідь, що я не можу з ним зустрітися, бо він хворіє на туберкульоз».
Таке пояснення стало несподіванкою для Олександра Дмитрієва, котрий за кілька місяців спільної роботи з Сергієм ніколи не помічав ніяких ознак хвороби колеги і ніколи не чув від нього жодних скарг: «Я не чув, щоб він скаржився – нормально людина працювала. Ніколи я не бачив, щоб виявлялась якась перевтома – це був нормальний, працездатний хлопець».
Прокуратура запевнила суд, що Сергій Кучер буде доставлений на наступне засідання суду, після ще двох місяців перебування в закладі для туберкульозників, 25 вересня цього року.
