Написати, що Віталій Кононов - "зелений політик", рука не піднімається. Він має не тільки 54 роки, але й багатий досвід - від дуже позитивного на парламентських виборах-1998-го до негативного на попередній президентській кампанії і на виборах до Верховної Ради у 2002-му. У вихідні Кононова знову обрали головою Партії зелених. Вшосте. І знову "двинули" у президенти.
На з''їзді ПЗУ, що проходив у вихідні в історичному залі Центральної ради (зараз - Будинок учителя), було спекотно як у прямому, так і в переносному значенні. Довелося попотіти і самому Кононову, і його заступникам. Чи не вперше з часів створення ПЗУ відкрито виступила проти влади. Спочатку Партія зелених не долучилася до коаліції на підтримку Віктора Януковича. Потім устами свого лідера розкритикувала за політреформу зразу трьох Вікторів - Ющенка, Януковича і Медведчука. Ще пізніше - демонстративно обговорювала можливість підтримки у першому турі президентських перегонів соціаліста Олександра Мороза. Зрештою вирішила йти зі своїм "камікадзе", попутно критикуючи "підступність влади" та "небезпеку співробітництва" з нею.
Більшість делегатів відверто визнали - саме ототожнення влади та Зелених призвело до поразки останніх на виборах 2002 року. Чому саме зараз ПЗУ "прорвало" на те, щоб "спалити мости", з''ясувати важко. Керівництво висуває свої аргументи, керівники обласних організацій - свої. Правда, як завжди, - посередині.
До проблеми стосунків з владою у зелених додалась ще одна - очевидно, що в ПЗУ набирає обертів внутрішньопартійна ідеологічна дискусія. Складається враження, що в той час, коли Віталій Кононов після виборів-2002 ходив по селах у піші туристичні походи і вивчав екологічні проблеми, усередині партії почались незворотні процеси.
По-перше, частина бізнесменів, яка так чи інакше підтримувала партію, почала перейматися іншими ідеями. Що поставило організаційні структури ПЗУ на межу виживання. Незважаючи на публічні заяви Кононова про збільшення численності членів партії та відкриття нових штаб-квартир, за даними "Главреда", частина офісів ПЗУ згорнули (або тимчасово призупинили) свою діяльність, що автоматично призвело і до зменшення кількості активістів. Члени ПЗУ почали тихо розчинятися серед тих партій, які пройшли до парламенту. Зрештою, є цьому і наочна демонстрація. Якщо раніше на свої мітинги ПЗУ збирала тисячі симпатиків, то нині - лише десятки, а інформація про діяльність партії майже зникла з інформаційних стрічок новин.
Кононов навряд чи сам не відчуває, що ПЗУ, яка у 98-му "розпіарилася" в масштабах країни, дуже раптово стала нецікавим (а головне - неконкурентноздатним) проектом. Проектом, куди стало не модно вкладати гроші. Принаймні, зараз, до закінчення президентської кампанії.
Очевидно, що Партії зелених необхідно згадати одне з рухівських гасел - "Потрібні зміни". У своєму виступі заступник голови ПЗУ Олег Шевчук звинуватив своїх партійців та самого себе у превалюванні "психології невдах" та у необхідності оновлення, омолодження партії, у проведенні постійної ідеологічної дискусії, як ознаки життєдіяльності партії.
Чи додасть балотування Кононова цієї самої життєдіяльності, сказати важко. Не маючи достатньої організаційної бази, а головне - відчуваючи фінансові труднощі ПЗУ не може розраховувати лише на участь у президентській кампанії. За відомим олімпійським принципом - "головне не перемога". За принципом, який у політиці серйозно не сприймається.
Віталія Кононова, який будучи керівником однієї із найбільш активних фракцій, маючи "виходи" на ЗМІ, на минулих виборах підтримало 0,3 % виборців. Скільки Кононов набере зараз? Швидше за все, кількість тих, хто проголосує за нього, буде меншою, ніж п''ять років тому. Чи виграє від цього партія? Чи виграє від цього сам Кононов? Питання, на які поки що не має підстав давати ствердну відповідь. Принаймні, якщо зелені не відродять свої бійцівські публічні якості і не здивують новизною політичних ходів. Втім, як кажуть росіяни, "спасенне утопающих - дело рук самих утопающих".
Аналітичне агентство "Главред"
На з''їзді ПЗУ, що проходив у вихідні в історичному залі Центральної ради (зараз - Будинок учителя), було спекотно як у прямому, так і в переносному значенні. Довелося попотіти і самому Кононову, і його заступникам. Чи не вперше з часів створення ПЗУ відкрито виступила проти влади. Спочатку Партія зелених не долучилася до коаліції на підтримку Віктора Януковича. Потім устами свого лідера розкритикувала за політреформу зразу трьох Вікторів - Ющенка, Януковича і Медведчука. Ще пізніше - демонстративно обговорювала можливість підтримки у першому турі президентських перегонів соціаліста Олександра Мороза. Зрештою вирішила йти зі своїм "камікадзе", попутно критикуючи "підступність влади" та "небезпеку співробітництва" з нею.
Більшість делегатів відверто визнали - саме ототожнення влади та Зелених призвело до поразки останніх на виборах 2002 року. Чому саме зараз ПЗУ "прорвало" на те, щоб "спалити мости", з''ясувати важко. Керівництво висуває свої аргументи, керівники обласних організацій - свої. Правда, як завжди, - посередині.
До проблеми стосунків з владою у зелених додалась ще одна - очевидно, що в ПЗУ набирає обертів внутрішньопартійна ідеологічна дискусія. Складається враження, що в той час, коли Віталій Кононов після виборів-2002 ходив по селах у піші туристичні походи і вивчав екологічні проблеми, усередині партії почались незворотні процеси.
По-перше, частина бізнесменів, яка так чи інакше підтримувала партію, почала перейматися іншими ідеями. Що поставило організаційні структури ПЗУ на межу виживання. Незважаючи на публічні заяви Кононова про збільшення численності членів партії та відкриття нових штаб-квартир, за даними "Главреда", частина офісів ПЗУ згорнули (або тимчасово призупинили) свою діяльність, що автоматично призвело і до зменшення кількості активістів. Члени ПЗУ почали тихо розчинятися серед тих партій, які пройшли до парламенту. Зрештою, є цьому і наочна демонстрація. Якщо раніше на свої мітинги ПЗУ збирала тисячі симпатиків, то нині - лише десятки, а інформація про діяльність партії майже зникла з інформаційних стрічок новин.
Кононов навряд чи сам не відчуває, що ПЗУ, яка у 98-му "розпіарилася" в масштабах країни, дуже раптово стала нецікавим (а головне - неконкурентноздатним) проектом. Проектом, куди стало не модно вкладати гроші. Принаймні, зараз, до закінчення президентської кампанії.
Очевидно, що Партії зелених необхідно згадати одне з рухівських гасел - "Потрібні зміни". У своєму виступі заступник голови ПЗУ Олег Шевчук звинуватив своїх партійців та самого себе у превалюванні "психології невдах" та у необхідності оновлення, омолодження партії, у проведенні постійної ідеологічної дискусії, як ознаки життєдіяльності партії.
Чи додасть балотування Кононова цієї самої життєдіяльності, сказати важко. Не маючи достатньої організаційної бази, а головне - відчуваючи фінансові труднощі ПЗУ не може розраховувати лише на участь у президентській кампанії. За відомим олімпійським принципом - "головне не перемога". За принципом, який у політиці серйозно не сприймається.
Віталія Кононова, який будучи керівником однієї із найбільш активних фракцій, маючи "виходи" на ЗМІ, на минулих виборах підтримало 0,3 % виборців. Скільки Кононов набере зараз? Швидше за все, кількість тих, хто проголосує за нього, буде меншою, ніж п''ять років тому. Чи виграє від цього партія? Чи виграє від цього сам Кононов? Питання, на які поки що не має підстав давати ствердну відповідь. Принаймні, якщо зелені не відродять свої бійцівські публічні якості і не здивують новизною політичних ходів. Втім, як кажуть росіяни, "спасенне утопающих - дело рук самих утопающих".
Аналітичне агентство "Главред"
