Аудіозапис програми:
Київ, 12 жовтня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.
Сьогодні у програмі:
- У Луганську студентів виключають з вузів за передвиборчу агітацію;
- Порушення прав людини на житло у Києві, Рівному та на Львівщині.
Як вже повідомляли, останнім часом на Луганщині силові структури, до яких долучилась і адміністрація деяких вузів, розпочали цькування тих студентів, які агітують за опозиційного кандидата. Міліція затримує студентів, а ректори вузів виключають їх з навчальних закладів і виганяють з гуртожитків.
З подробицями Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Студенти Луганського аграрного університету К.Косенко та О.Кирилов вийшли на Театральну площу з величезним плакатом, на якому з граматичними помилками було написано: “Я тоже хачу бить прєзідєнтом”. Один з них був зодягнутий в смугастий одяг ув’язненого. Поява цих хлопців була зустріта городянами весело. Багато хто з Луганців намагався сфотографуватися на тлі цієї мізансцени.
Але працівники міліції ходили за хлопцями і, підгадавши момент, накинулися на студентів.
Олександр Кирилов
За деякий час, коли ми стояли з транспарантом з-за спини вилетів чолов’яга у цивільному. Як з’ясувалося потім, це був заступник начальника Артемівського райвідділу міліції. У нас є плівка, на якій видно всіх осіб, які нас затримували, ми вже їх ідентифікували. Ми знаємо хто є хто, хоча вони заперечують, що то були саме вони.
Збили з ніг Костю, який був в одязі ув’язненого, і стягнули в низ з постаменту пам’ятника. Люди, які були поруч, кинулися захищати Костю.
Я, звичайно, кинув транспарант, і з Дмитром, моїм другом, почали визволяти Костю з рук міліції, хоча ми не знали, що то була міліція – вони були у цивільному, не представилися, вони були, як бандити.
Коли ми звільнили Костю, то нас взяли в два кільця: перше оточення – це були люди в цивільному, а друге кільце – це міліція. Надалі міліція бездіяла, коли нас били по спині, виламували руки.
Василь Соколенко
А далі хлопців силою закинули до автомашини і відвезли до Ленінського райвідділу міліції, де тримали протягом двох діб, при цьому не годували.
20-го вересня черговий суддя Ленінського районного суду оштрафував їх на 51-ну гривню.
Прес-служба Луганського міського управління міліції спочатку пояснювала, що студентів нібито не затримували, а просто запросили на співбесіду. Правда, пізніше повідомили, що хлопців було все-таки затримано і засуджено за хуліганство.
Реакція Луганського аграрного університету була миттєвою – вже 20-го вересня був написаний наказ на виключення з вузу Олександра Кирилова, дещо пізніше виключили і Костянтина Косенка.
Керівництво вузу після цього звернулося навіть до міліції, намагалося звинуватити студентів в хуліганстві, але, ознайомившись із відеозаписом події, правоохоронці відхили заяву ректорату.
Ось як цю ситуацію прокоментувала ректор аграрного університету Валентина Ткаченко.
Валентина Ткаченко
А у нас є постанова Вченої ради, за якою є певна норма пропусків, якщо людина не відвідує заняття, то у нас з цим суворо – ми її відраховуємо.
Василь Соколенко
Валентина Ткаченко відкинула зауваження про політичне переслідування студентів.
Надія Шерстюк
Сьогодні, як і обіцяли, знову повертаємось до проблеми житла.
У Рівному мешканці будинку № 4-а по вулиці княгині Ольги 5 років жили (а, швидше, існували) без тепла, газу, світла і гарячої води. Усі ці роки і, власне, й по сьогодні через суд вони відстоюють своє право жити у цьому будинку.
Втім, історія почалася ще у 1989-му році, коли до рук однієї з мешканок Галини Ковальчук потрапили папери, копія рішення міськради про надання житла у сусідньому будинку директорові Рівненського радіозаводу, а також копія документа, який засвічував аварійний стан їхнього будинку.
Замість того, щоб зробити капітальний ремонт житла, міська влада без відома мешканців змінює статус будинку, на паперах він стає гуртожитком.
Говорить Галина Ковальчук.
Галина Ковальчук
Заступник “Тресторівнепромбуд” звернувся до міської ради, так як будинок підлягає капітальному ремонту, щоб для відселення мешканців змінити статус будинку, тому що по документах він числиться як житловий, але людей треба пересилити в гуртожиток.
І міська рада нібито провела комісію, нібито було засідання, змінила статус будинку буквально за один день. Тобто, на даний момент в суді знаходяться позовні заяви мешканців, щоб скасувати це рішення як незаконно прийняте.
Надія Шерстюк
У 1998-му році міськрада “запропонувала” мешканцям підшукати собі нові оселі, оскільки, як стверджує пані Галина, їхній будинок вподобав тоді ще начальник СБУ у Рівненській області Геннадій Руденко.
Галина Ковальчук
Ордером за номером 4967 від 28.10.1999-го року видано по вулиці Княгині Ольги 4-А квартира 3 на ім’я Руденка Г.В. Це начальник СБУ по Рівненській області. Тобто, у 1998-му році я проживаю в аварійному будинку, а пану Руденку Г.В., начальнику СБУ по Рівненській області, надається квартира в даному будинку.
Це вже нонсенс, на мою думку.
Надія Шерстюк
Влада вирішила приборкати норовливих мешканців усіма можливими способами.
Галина Ковальчук
В 1998-му році третього серпня нам виключили світло, воду, газ і опалення. Ми звернулися до міської ради, і фактично до 2002-го року ми проживали без води, світла, газу і опалення в даному будинку. Мешканці, які не витримали, пішли в гуртожиток. Ми ж, що проживаємо з 1980-го, а тим більше з 1959-го року, залишилися, ті, які мають право на приватизацію даного житла.
Надія Шерстюк
У 2000-му році Галина Ковальчук і її сусіди звертаються до суду.
Галина Ковальчук
Я звернулася до суду за захистом своїх конституційних прав і відповідно права на житло. Справа розглядалася протягом семи місяців. В основному причина була в тому, що не з’являлися представники “Рівнебуду”.
Суддя Ковальов бачив технічний паспорт, і він відповідно виніс рішення, що це є житловий будинок, і надав мені право приватизувати квартиру в даному будинку. Потрібно було дальше провести такі процедури, як підключити нам світло, воду і газ.
Надія Шерстюк
І, нарешті, Верховний Суд підтверджує рішення Апеляційного суду, згідно з яким мешканці мають звільнити квартири.
Галина Ковальчук
ВСУ до нас, мешканців, які мають законне право на житло в даному будинку, відноситься упереджено, тому що незважаючи на всі докази, що ми доводимо, що це все-таки житловий будинок, нас виселяє і ВСУ, як з гуртожитку. ВСУ захищає інтереси тільки можновладців, тільки влади.
Надія Шерстюк
“Остання надія на Європейський суд з прав людини,” - підсумовує Галина Ковальчук, мешканка будинку № 4-А, що по вулиці княгині Ольги у Рівному.
Родина Шинаєвих із села Лапаївка, що на Львівщині, сім років домагається на усіх рівнях української влади поліпшити її житлові умови. Четверо дітей Шиняєвих захворіли туберкульозом через вологість у прибудові, де вони мешкають.
Далі про це у матеріалі нашої львівської кореспондентки Галини Терещук.
Галина Терещук
Село Лапаївка, що поблизу Львова, славиться тим, що це рідне село міністра транспорту і зв’язку Георгія Кирпи. У Лапаївці за кошти залізниці збудована нова школа, є велика церква, ще більший особняк пана Кирпи, а ще селяни належать до новоствореної партії міністра транспорту і зв’язку.
А поруч із церквою в аварійній прибудові, яка повністю протікає, коли падає дощ чи сніг, і мешкає родина Шиняєвих. Четверо дітей: Люба, Микола, Галина, Юрій навчаються у просторій Лапаївський школі, яку прибирає їхня мама пані Ярослава. Найстаршій дівчинці 15 років, найменшому 7.
Неодноразово директор Лапаївської школи просила владу надати родині Шиняєвих краще помешкання.
Ярослава Шиняєва
Але, на жаль, в найменшого знову інфікованість виявлена.
Галина Терещук
А приходила до вас санстанція?
Ярослава Шиняєва
Приходила. Всі приходили: з району, з області, сказали, що неналежні умови, але із-за того, що це відомче житло, то влада не могла втручатися.
Галина Терещук
Пані Шиняєва зверталась особисто і до Президента України, і до Георгія Кирпи, свого земляка. Але…
Ярослава Шиняєва
Не мають коштів. Він переслав всі документи до пана Піха Богдана, мені вже не раз давали матеріальну допомогу два роки тому назад.
Я домагаюся, аби покращити житлові умови, або цю аварійну прибудову якось відремонтували, бо діти від тієї сирості пропадають. Для чого я цих дітей родила на цей світ Божий?
Галина Терещук
У червні 2003-го року народний депутат України Степан Хмара робив депутатський запит до Президента України про порушення конституційного права на житло, поставлення під загрозу життя і здоров''я багатодітної родини Шиняєвих керівництвом Пустомитівської райдержадміністрації та районної ради Львівської області.
Цей запит не був підтриманий парламентарями.
Скільки років Ви вже пишете?
Ярослава Шиняєва
Я пишу вже шостий рік, відколи маленький народився.
Подивіться: ті рекомендовані листівки від Президента України, від ВР, від пана Януковича всі ось.
Галина Терещук
З пані Ярославою Шиняєвою я зустрілась біля штабу кандидата у президенти України, діючого прем’єра Віктора Януковича. Жінка намагалась пройти у громадську приймальню, але охорона її, громадянку України, туди не пропустила…
Надія Шерстюк
Останніми роками все більшого поширення в Україні набувають незаконні операції з квартирами самотніх або померлих громадян. І хоча подібні дії підпадають під статтю 190 Кримінального кодексу („шахрайство”), дуже мало таких справ доходять до суду.
Послухайте матеріал Володимира Бойка.
Володимир Бойко
З прокуратурою міста Києва змушений судитися Едуард Драч, поет, співак і просто талановита людина, відома далеко за межами України.
Днями Едуард подав до суду позов з вимогою відшкодувати йому моральну шкоду, завдану порушенням вимог закону „Про звернення громадян” підлеглими прокурора міста Києва Рената Кузьміна.
Як каже співак, ніякого іншого способу примусити працівників прокуратури виконувати свої прямі обов’язки він не бачить.
Справа в тім, що в квітні цього року Едуард Драч подав до прокуратури Подільського району столиці заяву про порушення кримінальної справи. Співак мешкає в комунальній квартирі й попрохав прокуратуру перевірити дивовижний з його точки зору факт вселення в цю квартиру підозрілих осіб.
За кілька місяців до цієї події померла сусідка Драча, самотня жінка, яку впродовж років доглядали мешканці квартири. Родичів у померлої не було, сусіди поховали небіжчицю, представники ЖЕКу опломбували порожню кімнату, що належала покійній, але раптом з’явилися якісь люди, що самочинно зірвали пломбу.
Здивованому Драчеві вони показали нотаріально засвідчений заповіт, згідно з яким небіжчиця начебто заповідала їм своє помешкання. При цьому підпис під заповітом явно відрізнявся від добре знаного Драчем почерку колишньої сусідки.
Оскільки шахрайство з квартирами самотніх людей стало в Україні поширеним явищем, співак звернувся до прокуратури. Що з того вийшло, розповідає Едуард Драч.
Едуард Драч
Всі, хто знали покійну, знали її підпис. Всі висловили сумнів в тому підписові, який був в нотаріальному папері. Власне, там був лише сам підпис без ініціалів і без слів, що людина підписується в доброму здоров’ї. Крім того, спадкоємці не могли відповісти на питання, де ж вона похована.
Відразу я звернувся до прокуратури Подільського району. Прокурор подільського району у своїй відповіді зазначив, що моя заява передана Подільському районному відділу внутрішніх справ для проведення перевірки, оскільки стаття “Підробка документів” належить до підслідності міліції.
Володимир Бойко
Відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, впродовж 10-ти днів прокуратура або райуправління міліції мали провести перевірку заяви Едуарда Драча та винести за результатами перевірки або постанову про порушення кримінальної справи, або про відмову в порушенні справи.
У останньому випадку заявникові мала бути направлена копія постанови з тим, щоби він мав можливість оскаржити її до суду у випадку незгоди.
Але все вийшло зовсім по-інакшому.
Едуард Драч
Я звернувся ще в квітні 2004-го року, але ще й досі ніякої відповіді по суті домогтися не можу. За цей час відбулося і самовільне вселення цих спадкоємців, відбуваються такі речі, як відключення, наприклад, мене від телефону самовільне ними, відбуваються такі речі, від яких моя сім’я потерпає.
Володимир Бойко
Такий перебіг ситуації тільки посилив впевненість співака, що він зіткнувся з черговою квартирною аферою, до якої можуть бути причетні не тільки його нові сусіди, але й працівники прокуратури.
Тоді Едуард Драч вирішив в судовому порядку примусити прокурора Подільського району та начальника районної міліції виконувати свої прямі обов’язки. Але все вийшло по-інакшому, а як саме, ми розкажемо в наступного разу.
Надія Шерстюк
Це була програма “Права людини-українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Вадим Журба.
На все добре!
Київ, 12 жовтня 2004 року.
Надія Шерстюк
На хвилях української служби радіо “Свобода” ви слухаєте передачу “Права людини: українська реальність”. У київській студії перед мікрофоном Надія Шерстюк, звукооператор Вадим Журба.
Сьогодні у програмі:
- У Луганську студентів виключають з вузів за передвиборчу агітацію;
- Порушення прав людини на житло у Києві, Рівному та на Львівщині.
Як вже повідомляли, останнім часом на Луганщині силові структури, до яких долучилась і адміністрація деяких вузів, розпочали цькування тих студентів, які агітують за опозиційного кандидата. Міліція затримує студентів, а ректори вузів виключають їх з навчальних закладів і виганяють з гуртожитків.
З подробицями Василь Соколенко.
Василь Соколенко
Студенти Луганського аграрного університету К.Косенко та О.Кирилов вийшли на Театральну площу з величезним плакатом, на якому з граматичними помилками було написано: “Я тоже хачу бить прєзідєнтом”. Один з них був зодягнутий в смугастий одяг ув’язненого. Поява цих хлопців була зустріта городянами весело. Багато хто з Луганців намагався сфотографуватися на тлі цієї мізансцени.
Але працівники міліції ходили за хлопцями і, підгадавши момент, накинулися на студентів.
Олександр Кирилов
За деякий час, коли ми стояли з транспарантом з-за спини вилетів чолов’яга у цивільному. Як з’ясувалося потім, це був заступник начальника Артемівського райвідділу міліції. У нас є плівка, на якій видно всіх осіб, які нас затримували, ми вже їх ідентифікували. Ми знаємо хто є хто, хоча вони заперечують, що то були саме вони.
Збили з ніг Костю, який був в одязі ув’язненого, і стягнули в низ з постаменту пам’ятника. Люди, які були поруч, кинулися захищати Костю.
Я, звичайно, кинув транспарант, і з Дмитром, моїм другом, почали визволяти Костю з рук міліції, хоча ми не знали, що то була міліція – вони були у цивільному, не представилися, вони були, як бандити.
Коли ми звільнили Костю, то нас взяли в два кільця: перше оточення – це були люди в цивільному, а друге кільце – це міліція. Надалі міліція бездіяла, коли нас били по спині, виламували руки.
Василь Соколенко
А далі хлопців силою закинули до автомашини і відвезли до Ленінського райвідділу міліції, де тримали протягом двох діб, при цьому не годували.
20-го вересня черговий суддя Ленінського районного суду оштрафував їх на 51-ну гривню.
Прес-служба Луганського міського управління міліції спочатку пояснювала, що студентів нібито не затримували, а просто запросили на співбесіду. Правда, пізніше повідомили, що хлопців було все-таки затримано і засуджено за хуліганство.
Реакція Луганського аграрного університету була миттєвою – вже 20-го вересня був написаний наказ на виключення з вузу Олександра Кирилова, дещо пізніше виключили і Костянтина Косенка.
Керівництво вузу після цього звернулося навіть до міліції, намагалося звинуватити студентів в хуліганстві, але, ознайомившись із відеозаписом події, правоохоронці відхили заяву ректорату.
Ось як цю ситуацію прокоментувала ректор аграрного університету Валентина Ткаченко.
Валентина Ткаченко
А у нас є постанова Вченої ради, за якою є певна норма пропусків, якщо людина не відвідує заняття, то у нас з цим суворо – ми її відраховуємо.
Василь Соколенко
Валентина Ткаченко відкинула зауваження про політичне переслідування студентів.
Надія Шерстюк
Сьогодні, як і обіцяли, знову повертаємось до проблеми житла.
У Рівному мешканці будинку № 4-а по вулиці княгині Ольги 5 років жили (а, швидше, існували) без тепла, газу, світла і гарячої води. Усі ці роки і, власне, й по сьогодні через суд вони відстоюють своє право жити у цьому будинку.
Втім, історія почалася ще у 1989-му році, коли до рук однієї з мешканок Галини Ковальчук потрапили папери, копія рішення міськради про надання житла у сусідньому будинку директорові Рівненського радіозаводу, а також копія документа, який засвічував аварійний стан їхнього будинку.
Замість того, щоб зробити капітальний ремонт житла, міська влада без відома мешканців змінює статус будинку, на паперах він стає гуртожитком.
Говорить Галина Ковальчук.
Галина Ковальчук
Заступник “Тресторівнепромбуд” звернувся до міської ради, так як будинок підлягає капітальному ремонту, щоб для відселення мешканців змінити статус будинку, тому що по документах він числиться як житловий, але людей треба пересилити в гуртожиток.
І міська рада нібито провела комісію, нібито було засідання, змінила статус будинку буквально за один день. Тобто, на даний момент в суді знаходяться позовні заяви мешканців, щоб скасувати це рішення як незаконно прийняте.
Надія Шерстюк
У 1998-му році міськрада “запропонувала” мешканцям підшукати собі нові оселі, оскільки, як стверджує пані Галина, їхній будинок вподобав тоді ще начальник СБУ у Рівненській області Геннадій Руденко.
Галина Ковальчук
Ордером за номером 4967 від 28.10.1999-го року видано по вулиці Княгині Ольги 4-А квартира 3 на ім’я Руденка Г.В. Це начальник СБУ по Рівненській області. Тобто, у 1998-му році я проживаю в аварійному будинку, а пану Руденку Г.В., начальнику СБУ по Рівненській області, надається квартира в даному будинку.
Це вже нонсенс, на мою думку.
Надія Шерстюк
Влада вирішила приборкати норовливих мешканців усіма можливими способами.
Галина Ковальчук
В 1998-му році третього серпня нам виключили світло, воду, газ і опалення. Ми звернулися до міської ради, і фактично до 2002-го року ми проживали без води, світла, газу і опалення в даному будинку. Мешканці, які не витримали, пішли в гуртожиток. Ми ж, що проживаємо з 1980-го, а тим більше з 1959-го року, залишилися, ті, які мають право на приватизацію даного житла.
Надія Шерстюк
У 2000-му році Галина Ковальчук і її сусіди звертаються до суду.
Галина Ковальчук
Я звернулася до суду за захистом своїх конституційних прав і відповідно права на житло. Справа розглядалася протягом семи місяців. В основному причина була в тому, що не з’являлися представники “Рівнебуду”.
Суддя Ковальов бачив технічний паспорт, і він відповідно виніс рішення, що це є житловий будинок, і надав мені право приватизувати квартиру в даному будинку. Потрібно було дальше провести такі процедури, як підключити нам світло, воду і газ.
Надія Шерстюк
І, нарешті, Верховний Суд підтверджує рішення Апеляційного суду, згідно з яким мешканці мають звільнити квартири.
Галина Ковальчук
ВСУ до нас, мешканців, які мають законне право на житло в даному будинку, відноситься упереджено, тому що незважаючи на всі докази, що ми доводимо, що це все-таки житловий будинок, нас виселяє і ВСУ, як з гуртожитку. ВСУ захищає інтереси тільки можновладців, тільки влади.
Надія Шерстюк
“Остання надія на Європейський суд з прав людини,” - підсумовує Галина Ковальчук, мешканка будинку № 4-А, що по вулиці княгині Ольги у Рівному.
Родина Шинаєвих із села Лапаївка, що на Львівщині, сім років домагається на усіх рівнях української влади поліпшити її житлові умови. Четверо дітей Шиняєвих захворіли туберкульозом через вологість у прибудові, де вони мешкають.
Далі про це у матеріалі нашої львівської кореспондентки Галини Терещук.
Галина Терещук
Село Лапаївка, що поблизу Львова, славиться тим, що це рідне село міністра транспорту і зв’язку Георгія Кирпи. У Лапаївці за кошти залізниці збудована нова школа, є велика церква, ще більший особняк пана Кирпи, а ще селяни належать до новоствореної партії міністра транспорту і зв’язку.
А поруч із церквою в аварійній прибудові, яка повністю протікає, коли падає дощ чи сніг, і мешкає родина Шиняєвих. Четверо дітей: Люба, Микола, Галина, Юрій навчаються у просторій Лапаївський школі, яку прибирає їхня мама пані Ярослава. Найстаршій дівчинці 15 років, найменшому 7.
Неодноразово директор Лапаївської школи просила владу надати родині Шиняєвих краще помешкання.
Ярослава Шиняєва
Але, на жаль, в найменшого знову інфікованість виявлена.
Галина Терещук
А приходила до вас санстанція?
Ярослава Шиняєва
Приходила. Всі приходили: з району, з області, сказали, що неналежні умови, але із-за того, що це відомче житло, то влада не могла втручатися.
Галина Терещук
Пані Шиняєва зверталась особисто і до Президента України, і до Георгія Кирпи, свого земляка. Але…
Ярослава Шиняєва
Не мають коштів. Він переслав всі документи до пана Піха Богдана, мені вже не раз давали матеріальну допомогу два роки тому назад.
Я домагаюся, аби покращити житлові умови, або цю аварійну прибудову якось відремонтували, бо діти від тієї сирості пропадають. Для чого я цих дітей родила на цей світ Божий?
Галина Терещук
У червні 2003-го року народний депутат України Степан Хмара робив депутатський запит до Президента України про порушення конституційного права на житло, поставлення під загрозу життя і здоров''я багатодітної родини Шиняєвих керівництвом Пустомитівської райдержадміністрації та районної ради Львівської області.
Цей запит не був підтриманий парламентарями.
Скільки років Ви вже пишете?
Ярослава Шиняєва
Я пишу вже шостий рік, відколи маленький народився.
Подивіться: ті рекомендовані листівки від Президента України, від ВР, від пана Януковича всі ось.
Галина Терещук
З пані Ярославою Шиняєвою я зустрілась біля штабу кандидата у президенти України, діючого прем’єра Віктора Януковича. Жінка намагалась пройти у громадську приймальню, але охорона її, громадянку України, туди не пропустила…
Надія Шерстюк
Останніми роками все більшого поширення в Україні набувають незаконні операції з квартирами самотніх або померлих громадян. І хоча подібні дії підпадають під статтю 190 Кримінального кодексу („шахрайство”), дуже мало таких справ доходять до суду.
Послухайте матеріал Володимира Бойка.
Володимир Бойко
З прокуратурою міста Києва змушений судитися Едуард Драч, поет, співак і просто талановита людина, відома далеко за межами України.
Днями Едуард подав до суду позов з вимогою відшкодувати йому моральну шкоду, завдану порушенням вимог закону „Про звернення громадян” підлеглими прокурора міста Києва Рената Кузьміна.
Як каже співак, ніякого іншого способу примусити працівників прокуратури виконувати свої прямі обов’язки він не бачить.
Справа в тім, що в квітні цього року Едуард Драч подав до прокуратури Подільського району столиці заяву про порушення кримінальної справи. Співак мешкає в комунальній квартирі й попрохав прокуратуру перевірити дивовижний з його точки зору факт вселення в цю квартиру підозрілих осіб.
За кілька місяців до цієї події померла сусідка Драча, самотня жінка, яку впродовж років доглядали мешканці квартири. Родичів у померлої не було, сусіди поховали небіжчицю, представники ЖЕКу опломбували порожню кімнату, що належала покійній, але раптом з’явилися якісь люди, що самочинно зірвали пломбу.
Здивованому Драчеві вони показали нотаріально засвідчений заповіт, згідно з яким небіжчиця начебто заповідала їм своє помешкання. При цьому підпис під заповітом явно відрізнявся від добре знаного Драчем почерку колишньої сусідки.
Оскільки шахрайство з квартирами самотніх людей стало в Україні поширеним явищем, співак звернувся до прокуратури. Що з того вийшло, розповідає Едуард Драч.
Едуард Драч
Всі, хто знали покійну, знали її підпис. Всі висловили сумнів в тому підписові, який був в нотаріальному папері. Власне, там був лише сам підпис без ініціалів і без слів, що людина підписується в доброму здоров’ї. Крім того, спадкоємці не могли відповісти на питання, де ж вона похована.
Відразу я звернувся до прокуратури Подільського району. Прокурор подільського району у своїй відповіді зазначив, що моя заява передана Подільському районному відділу внутрішніх справ для проведення перевірки, оскільки стаття “Підробка документів” належить до підслідності міліції.
Володимир Бойко
Відповідно до статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, впродовж 10-ти днів прокуратура або райуправління міліції мали провести перевірку заяви Едуарда Драча та винести за результатами перевірки або постанову про порушення кримінальної справи, або про відмову в порушенні справи.
У останньому випадку заявникові мала бути направлена копія постанови з тим, щоби він мав можливість оскаржити її до суду у випадку незгоди.
Але все вийшло зовсім по-інакшому.
Едуард Драч
Я звернувся ще в квітні 2004-го року, але ще й досі ніякої відповіді по суті домогтися не можу. За цей час відбулося і самовільне вселення цих спадкоємців, відбуваються такі речі, як відключення, наприклад, мене від телефону самовільне ними, відбуваються такі речі, від яких моя сім’я потерпає.
Володимир Бойко
Такий перебіг ситуації тільки посилив впевненість співака, що він зіткнувся з черговою квартирною аферою, до якої можуть бути причетні не тільки його нові сусіди, але й працівники прокуратури.
Тоді Едуард Драч вирішив в судовому порядку примусити прокурора Подільського району та начальника районної міліції виконувати свої прямі обов’язки. Але все вийшло по-інакшому, а як саме, ми розкажемо в наступного разу.
Надія Шерстюк
Це була програма “Права людини-українська реальність”. Її уклала і провела Надія Шерстюк. Зі мною працював звукооператор Вадим Журба.
На все добре!
