Аудіозапис програми:
Київ, 2 лютого 2005 року
Олекса Боярко
Вітаю вас, шановні слухачі. “Етнополітична ситуація на Півдні України після президентських виборів” – така сьогодні тема нашої передачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Почнемо з Автономної Республіки Крим. Слово нашому кореспонденту Володимиру Притулі.
Володимир Притула
Кримська суспільна думка знову збурена черговим протистоянням, якому надається етнічне забарвлення. Російські організації разом з комуністами вимагають на честь 60-ї річниці Ялтинської конференції 1945 року встановити в Криму пам’ятник Сталіну.
Проти цього різко виступили кримські татари. Дискусія, за традицією, ведеться не зовсім толерантно із взаємними звинуваченнями. Наприклад, кримських татар – у колаборанстві у часи 2-ї світової війни, а росіян – у причетності до депортації кримськотатарського народу та його утисків в радянські часи.
Втім, під час виборчої кампанії теми міжетнічних, мовних і міжконфесійних суперечок в Криму були чи не найголовнішими. І, на думку місцевих спостерігачів, високий відсоток голосів кримчан, відданих за кандидатуру Віктора Януковича, слід пояснювати саме вкоріненими щодо Віктора Ющенка стереотипами. Він виступає проти Росії і російської мови, він віддасть кримським татарам Крим, тощо.
І саме тому, як вважає кримський історик Олекса Гайворонський із Бахчисарая, абсолютна більшість етнічних росіян в Криму голосувала за екс-прем’єра з Донбасу, а кримськотатарські виборці – за лідера опозиції, підтриманого Меджлісом.
Пан Гайворонський каже, що перемога Віктора Ющенка не означає, що кримські татари отримають якісь преференції.
Олекса Гайворонський
Великих змін не станеться. Мені здається, що поміж кримськими татарами буде існувати розчарування, що питання національної автономії не будуть підняті під час правління Ющенка.
Володимир Притула
Лідери багатьох національно-культурних організацій інших етнічних меншин Криму публічно висловлювалися на підтримку провладного кандидата.
Зараз вони кажуть, що зробили це під тиском влади, а в липні минулого року офіційно до Коаліції “Крим – за Януковича” увійшли вірменське, грецьке, німецьке, єврейське та деякі інші національні товариства.
Зараз лідери кількох із них уже задекларували свою лояльність до нової влади і готовність до співпраці. Зокрема, лідери Конгресу російських громад Криму і Російської громади Причорномор’я Сергій Шувайников і Володимир Поляков 29-го січня брали участь в Об’єднувальному форумі демократичних сил Криму на підтримку Віктора Ющенка.
Проте, лідери впливової Російської громади Криму і Російського блоку вже заявили, що не поспішатимуть з визнанням Віктора Ющенка Президентом доти, доки він не висловиться за державність російської мови і про подвійне громадянство з Росією.
А лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв – обережний оптиміст. Він каже, що кримські татари не чекають на спеціальну подяку від нового Президента, хоча більшість із них голосували саме за Віктора Ющенка.
Мустафа Джемілєв: “Коли кримськотатарський народ на своєму національному з’їзді ухвалював рішення про підтримку Ющенка, жодних попередніх домовленостей з кандидатом у президенти не було. Але ми виходили з того, що він – лідер національно-демократичних сил, і краще розуміє наші проблеми.
І тому ми абсолютно переконані у тому, що проблеми кримськотатарського народу і взагалі, всі етнічні проблеми Криму вирішуватимуться значно краще і демократичніше, аніж за старого режиму.
Але, все ж не треба ігнорувати те, який це регіон і який відсоток тут прихильників того режиму”, - вважає лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв.
А представник української громади автономії, головний редактор газети “Кримська світлиця” Віктор Качула лише сподівається, що нова влада не дозволить загинути цьому єдиному в регіоні україномовному виданню, яке за уряду Віктора Януковича вперше за 12 років залишилося без державної підтримки.
Олекса Боярко
На черзі – Севастополь, який за Конституцією є окремим регіоном України. На зв’язку Ігор Лосєв, який починає розповідь з характеристики ситуації у місті під час президентських виборців.
Ігор Лосєв
Атмосфера національної нетерпимості, українофобії, розігрування етнічної карти була надзвичайно гнітючою. Нині період певного післявиборчого шоку, втоми від антиукраїнської істерії і намагання чиновників за будь-яку ціну втриматися на своїх посадах.
Дещо вже почали робити в цьому напрямку. Як подейкують в місті, місцеве керівництво міста має певне відношень до організації антидержавних мітингів у Севастополі, на яких вимагають приєднати місто і Крим до іншої держави.
Це своєрідний шантаж нової влади в Києві з метою змусити її погодитися на недоторканність місцевих адміністрацій, не зважаючи на їхню причетність до фальсифікації виборів.
Якщо Київ виявить бажання провести стагнацію адміністративних структур, йому погрожують масовими заворушеннями. Голова міської адміністрації Севастополя Леонід Жунько на шпальтах газети “Слава Севастополя” робить дивні заяви, що в місті сформувалося громадянське суспільство, напевно треба розуміти окремо від українського, і називає дії керівництва країни авантюрними. Але на 90 відсотків вся ця колотнеча є результатом заколоту місцевої бюрократії.
Коли в центрі Севастополя відбувся погром і побиття прихильників Ющенка як місцевих, так і учасників автопробігу “Дружба” з Києва, місцеве начальство не зробило нічого, щоб захистити громадян.
Ситуація в місці пояснюється тим, що протягом 13 років незалежності тут абсолютно безперешкодно велася масова, системна, антиукраїнська пропаганда.
У порівнянні з потужними зусилля ми української федерації і місцевих проросійських сил зусилля офіційного Києва щодо протидії були мінімальними.
Результати активної багаторічної ідеологічної роботи далися взнаки на цих виборах. Київ повинен мати власну стратегію культурно-ідеологічної та інформаційної роботи в цьому регіоні.
А поки що місто не має жодної, за винятком щоденника міністерства оборони “Флот краіни”, газети державницького спрямування, а міську державну телерадіокомпанію очолює колишній працівник газети “Флаг Родіни” чорноморського флоту РФ.
Дуже затишно почувається на Севастопольському каналі донецька телерадіокомпанія “Україна”. Севастополь особливо науково демонструє, що владі Президента Ющенка доведеться мати справу не зі звичайною опозицією, а з потужним блоком антидержавних сил, які борються не стільки проти Ющенка, скільки проти української держави, як такої.
Найвиразніших антидержавних рис місцеві мітинги цих сил набувають за участі Наталії Вітренко, що змушує деяких севастопольців цікавитися, чому відомство Святослава Піскуна не звертає уваги на її бурхливу та специфічну активність на півдні.
Здійснюючи політичну і культурно-ідеологічну нормалізацію в цьому регіоні, новій владі варто навчитися чітко відділяти пересічних людей, зазомбованих антиукраїнською пропагандою, від професіоналів антидержавної діяльності.
А поки що місто потребує рішучих та чітких кадрових змін, влада в цьому регіоні може дозволити собі бути якою завгодно, тільки не слабкою.
Олекса Боярко
Тепер перенесемося у Запоріжжя і надамо слово місцевому журналісту Володимиру Москаленку.
Володимир Москаленко
На початках незалежності головним рупором була насильницька українізація, оскільки її проявів так ніхто і не побачив, у Запоріжжі почалися спекуляції навколо підписаної Україною Європейської хартії мов національних меншин.
За дивним збігом обставин у цих розмовах йдеться виключно про російську мову. Варто зазначити, що, крім українців, від русифікації постраждали і так звані нетитульні нації: болгарські, грецькі чи єврейські національно-культурні товариства, котрі діють на території Запорізької області і опікуються насамперед відродженням своїх власних мов.
І в постійно нав’язуваних суспільству дискусіях щодо мовного питання активісти грецьких чи болгарських товариств займають або нейтральну позицію, або є мовчазними союзниками українських національно-демократичних кіл.
Натомість певні політичні сили, спираючись на своїх прихильників у органах влади, постійно намагаються здобути російській мові якогось статусу.
Щоразу з обранням нового складу запорізької міської ради виникає питання надання російській мові статусу чи то ділової, чи офіційної, чи то другої державної. І щоразу прокуратура виносить протест на таке незаконне рішення: відтак все дійсно лишається на своїх місцях. Мовою документів місцевих органів влади є українська, чиновники послуговуються російською.
Сесії Запорізької міської ради ведуться російською, в обласній раді українською, підкреслюю, користується лише її голова, Володимир Березовський. Мовою запорізьких ЗМІ на 99 відсотків є російська.
Мешканці більшості міст у повсякденному житті вільно користуються російською, не відчувають при цьому ні дискомфорту, ні тим більше якихось утисків.
А мовне питання виникає лише під час виборчих кампаній, оскільки на Запоріжжі мешкає чимало громадян, які так і не сприйняли української державності, української мови, як одного з її символів. Інакше політичні сили, котрі у своїх гаслах використовують надання російській мові статусу державної, не отримали б такої підтримки.
Ідеться насамперед про комуністичну партію, про партію регіонів чи прогресивних соціалістів. Під час президентської останньої кампанії на своїх мітингах всі політичні угрупування вельми ефективно педелю вали мовну тему, однак вирішального значення для запоріжців мовне питання все ж таки не має.
Очевидно дається взнаки та ж сама багато національність краю. Ідея федералізму також на Запоріжжі не виникала, аж поки не була оприлюднена на сумнозвісному зібранні у Сіверськодонецьку.
У Запоріжжя туди відправилась чимала делегація на чолі з тодішнім губернатором Березовським, міським головою Запоріжжя Карташовим, чинними депутатами всіх рівнів.
Проте лише натяки на можливе переслідування сепаратистів з боку прокуратури відбило у місцевих можновладців бажання публічно висловлювати свої ідеї щодо відокремлення щодо України. Від так званих пересічних запоріжців сепаратизм взагалі не має глибокого коріння.
Одещина та Миколаївщина. Про післявиборчу етнополітичну ситуацію у цих областях розповідає наш колега Петро Каландирець.
Петро Каландирець
Всеукраїнська громадська організація, з центром в Одесі, “Демократична коаліція” має серед активістів чимало представників національних меншин.
На думку лідера “Демократичної коаліції” Євгена Акімовича, “ставлення представників національних меншин, серед яких є росіяни, молдавани, євреї, болгари, до виборів мало чимало пересторог та побоювань. Нині ситуація стабілізується”.
Євген Акімович
Дуже позитивне враження має Віктор Ющенко власною культурою, толерантністю. Це людина високої культури і релігійною, людина Божа.
Коли Він каже про повну толерантність у мовному, релігійному, національному питанні – люди цьому довіряють. Помаранчева революція надала представникам різного етнічного походження усвідомити себе українцями. Це дуже важливий факт, бо люди хочуть відчувати себе комфортно у новій реальності.
Петро Каландирець
“Сильна Україна – це демократична Україна. Національна, релігійна гармонія є цінними факторами, які прислужаться розбудові соборної демократичної України. Це буде добром для українців різного етнічного походження, для України в цілому”, - переконаний лідер організації демократична коаліція в Одесі Євген Акімович.
Член кількох національних товариств та засновник Ради національностей на Миколаївщині Олександр Малицький переконаний, що в регіоні влада активно використовувала представників Ради національних меншин для підтримки екс-кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича.
Олександр Малицький
Дуже заспокоїв виступ Президента Ющенка, коли він сказав, що не буде диктувати нікому, до якої церкви ходити, що він не допустить диктату у мовному питанні.
Він сприятиме розвитку національних культур всіх народностей, які представлені в Україні. І тоді загальна культура України взаємозбагачуватиметься і зростатиме.
Петро Каландирець
Олександр Малицький переконаний, що ставлення до Віктора Ющенка після його останніх заяв, які стосуються національних проблем, стрімко змінює ставлення представників національних товариств на Миколаївщині до нової влади. На його переконання, представники національних товариств вже готові брати участь у розбудові різноманітних національних культур у регіоні.
Олекса Боярко
І на останок – певний підсумок. Слово професору Борису Парахонському.
Борис Парахонський
Питання, яке зараз трохи будується в південних регіонах, стосовно того, що один президент чи не той, воно побудоване на не зовсім обізнаності населення стосовно другого кандидата.
Фактично, йдеться про недоліки викривлення нашого інформаційного простору в південних регіонах. Я сам із Криму і знаю там ситуацію.
Скоріше люди голосували за Януковича, оскільки іншого кандидата не дуже-то й знали, хто він і що. А по-друге, їх лякали питаннями російської мови, що начебто буде заборонено. І накручували купу різних дурниць, типу: прийдуть бандерівці і поїдять ваших маленьких діточок.
Розраховано на дуже примітивний рівень. Зрозуміло, що це в інтересах тих правлячих еліт в південному регіоні, які зараз відходять від влади, але все одно намагаються тримати ситуацію під контролем, збурювати населення і знову таки вкладати інші міфи в уми своїх співгромадян.
На справді йдеться про захист цими політиками власних особистих інтересів, інтересів тої корумпованої верхівки, яка здобувала дачі в Криму, яка розграбувала Ялтинський заповідник, прибережні зони в Одесі і таке інше.
З цією метою робиться це викривлення інформації. Зрозуміло, що вони програли і програють. Я не очікую ніяких великих потрясінь в південних регіонах, якщо вони не будуть штучно збурюватись, особливо на міжетнічному ґрунті, на ґрунті російськомовності, кримських татар і таке інше.
Ситуація буде спокійною, стабільною, і південь буде так само розвиватися і реформуватися, як і вся інша територія України.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі. До наступної зустрічі у програмі “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. З вами був Олекса Боярко. Говорить радіо “Свобода”.
Київ, 2 лютого 2005 року
Олекса Боярко
Вітаю вас, шановні слухачі. “Етнополітична ситуація на Півдні України після президентських виборів” – така сьогодні тема нашої передачі. В ефірі програма “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. Перед мікрофоном Олекса Боярко.
Почнемо з Автономної Республіки Крим. Слово нашому кореспонденту Володимиру Притулі.
Володимир Притула
Кримська суспільна думка знову збурена черговим протистоянням, якому надається етнічне забарвлення. Російські організації разом з комуністами вимагають на честь 60-ї річниці Ялтинської конференції 1945 року встановити в Криму пам’ятник Сталіну.
Проти цього різко виступили кримські татари. Дискусія, за традицією, ведеться не зовсім толерантно із взаємними звинуваченнями. Наприклад, кримських татар – у колаборанстві у часи 2-ї світової війни, а росіян – у причетності до депортації кримськотатарського народу та його утисків в радянські часи.
Втім, під час виборчої кампанії теми міжетнічних, мовних і міжконфесійних суперечок в Криму були чи не найголовнішими. І, на думку місцевих спостерігачів, високий відсоток голосів кримчан, відданих за кандидатуру Віктора Януковича, слід пояснювати саме вкоріненими щодо Віктора Ющенка стереотипами. Він виступає проти Росії і російської мови, він віддасть кримським татарам Крим, тощо.
І саме тому, як вважає кримський історик Олекса Гайворонський із Бахчисарая, абсолютна більшість етнічних росіян в Криму голосувала за екс-прем’єра з Донбасу, а кримськотатарські виборці – за лідера опозиції, підтриманого Меджлісом.
Пан Гайворонський каже, що перемога Віктора Ющенка не означає, що кримські татари отримають якісь преференції.
Олекса Гайворонський
Великих змін не станеться. Мені здається, що поміж кримськими татарами буде існувати розчарування, що питання національної автономії не будуть підняті під час правління Ющенка.
Володимир Притула
Лідери багатьох національно-культурних організацій інших етнічних меншин Криму публічно висловлювалися на підтримку провладного кандидата.
Зараз вони кажуть, що зробили це під тиском влади, а в липні минулого року офіційно до Коаліції “Крим – за Януковича” увійшли вірменське, грецьке, німецьке, єврейське та деякі інші національні товариства.
Зараз лідери кількох із них уже задекларували свою лояльність до нової влади і готовність до співпраці. Зокрема, лідери Конгресу російських громад Криму і Російської громади Причорномор’я Сергій Шувайников і Володимир Поляков 29-го січня брали участь в Об’єднувальному форумі демократичних сил Криму на підтримку Віктора Ющенка.
Проте, лідери впливової Російської громади Криму і Російського блоку вже заявили, що не поспішатимуть з визнанням Віктора Ющенка Президентом доти, доки він не висловиться за державність російської мови і про подвійне громадянство з Росією.
А лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв – обережний оптиміст. Він каже, що кримські татари не чекають на спеціальну подяку від нового Президента, хоча більшість із них голосували саме за Віктора Ющенка.
Мустафа Джемілєв: “Коли кримськотатарський народ на своєму національному з’їзді ухвалював рішення про підтримку Ющенка, жодних попередніх домовленостей з кандидатом у президенти не було. Але ми виходили з того, що він – лідер національно-демократичних сил, і краще розуміє наші проблеми.
І тому ми абсолютно переконані у тому, що проблеми кримськотатарського народу і взагалі, всі етнічні проблеми Криму вирішуватимуться значно краще і демократичніше, аніж за старого режиму.
Але, все ж не треба ігнорувати те, який це регіон і який відсоток тут прихильників того режиму”, - вважає лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв.
А представник української громади автономії, головний редактор газети “Кримська світлиця” Віктор Качула лише сподівається, що нова влада не дозволить загинути цьому єдиному в регіоні україномовному виданню, яке за уряду Віктора Януковича вперше за 12 років залишилося без державної підтримки.
Олекса Боярко
На черзі – Севастополь, який за Конституцією є окремим регіоном України. На зв’язку Ігор Лосєв, який починає розповідь з характеристики ситуації у місті під час президентських виборців.
Ігор Лосєв
Атмосфера національної нетерпимості, українофобії, розігрування етнічної карти була надзвичайно гнітючою. Нині період певного післявиборчого шоку, втоми від антиукраїнської істерії і намагання чиновників за будь-яку ціну втриматися на своїх посадах.
Дещо вже почали робити в цьому напрямку. Як подейкують в місті, місцеве керівництво міста має певне відношень до організації антидержавних мітингів у Севастополі, на яких вимагають приєднати місто і Крим до іншої держави.
Це своєрідний шантаж нової влади в Києві з метою змусити її погодитися на недоторканність місцевих адміністрацій, не зважаючи на їхню причетність до фальсифікації виборів.
Якщо Київ виявить бажання провести стагнацію адміністративних структур, йому погрожують масовими заворушеннями. Голова міської адміністрації Севастополя Леонід Жунько на шпальтах газети “Слава Севастополя” робить дивні заяви, що в місті сформувалося громадянське суспільство, напевно треба розуміти окремо від українського, і називає дії керівництва країни авантюрними. Але на 90 відсотків вся ця колотнеча є результатом заколоту місцевої бюрократії.
Коли в центрі Севастополя відбувся погром і побиття прихильників Ющенка як місцевих, так і учасників автопробігу “Дружба” з Києва, місцеве начальство не зробило нічого, щоб захистити громадян.
Ситуація в місці пояснюється тим, що протягом 13 років незалежності тут абсолютно безперешкодно велася масова, системна, антиукраїнська пропаганда.
У порівнянні з потужними зусилля ми української федерації і місцевих проросійських сил зусилля офіційного Києва щодо протидії були мінімальними.
Результати активної багаторічної ідеологічної роботи далися взнаки на цих виборах. Київ повинен мати власну стратегію культурно-ідеологічної та інформаційної роботи в цьому регіоні.
А поки що місто не має жодної, за винятком щоденника міністерства оборони “Флот краіни”, газети державницького спрямування, а міську державну телерадіокомпанію очолює колишній працівник газети “Флаг Родіни” чорноморського флоту РФ.
Дуже затишно почувається на Севастопольському каналі донецька телерадіокомпанія “Україна”. Севастополь особливо науково демонструє, що владі Президента Ющенка доведеться мати справу не зі звичайною опозицією, а з потужним блоком антидержавних сил, які борються не стільки проти Ющенка, скільки проти української держави, як такої.
Найвиразніших антидержавних рис місцеві мітинги цих сил набувають за участі Наталії Вітренко, що змушує деяких севастопольців цікавитися, чому відомство Святослава Піскуна не звертає уваги на її бурхливу та специфічну активність на півдні.
Здійснюючи політичну і культурно-ідеологічну нормалізацію в цьому регіоні, новій владі варто навчитися чітко відділяти пересічних людей, зазомбованих антиукраїнською пропагандою, від професіоналів антидержавної діяльності.
А поки що місто потребує рішучих та чітких кадрових змін, влада в цьому регіоні може дозволити собі бути якою завгодно, тільки не слабкою.
Олекса Боярко
Тепер перенесемося у Запоріжжя і надамо слово місцевому журналісту Володимиру Москаленку.
Володимир Москаленко
На початках незалежності головним рупором була насильницька українізація, оскільки її проявів так ніхто і не побачив, у Запоріжжі почалися спекуляції навколо підписаної Україною Європейської хартії мов національних меншин.
За дивним збігом обставин у цих розмовах йдеться виключно про російську мову. Варто зазначити, що, крім українців, від русифікації постраждали і так звані нетитульні нації: болгарські, грецькі чи єврейські національно-культурні товариства, котрі діють на території Запорізької області і опікуються насамперед відродженням своїх власних мов.
І в постійно нав’язуваних суспільству дискусіях щодо мовного питання активісти грецьких чи болгарських товариств займають або нейтральну позицію, або є мовчазними союзниками українських національно-демократичних кіл.
Натомість певні політичні сили, спираючись на своїх прихильників у органах влади, постійно намагаються здобути російській мові якогось статусу.
Щоразу з обранням нового складу запорізької міської ради виникає питання надання російській мові статусу чи то ділової, чи офіційної, чи то другої державної. І щоразу прокуратура виносить протест на таке незаконне рішення: відтак все дійсно лишається на своїх місцях. Мовою документів місцевих органів влади є українська, чиновники послуговуються російською.
Сесії Запорізької міської ради ведуться російською, в обласній раді українською, підкреслюю, користується лише її голова, Володимир Березовський. Мовою запорізьких ЗМІ на 99 відсотків є російська.
Мешканці більшості міст у повсякденному житті вільно користуються російською, не відчувають при цьому ні дискомфорту, ні тим більше якихось утисків.
А мовне питання виникає лише під час виборчих кампаній, оскільки на Запоріжжі мешкає чимало громадян, які так і не сприйняли української державності, української мови, як одного з її символів. Інакше політичні сили, котрі у своїх гаслах використовують надання російській мові статусу державної, не отримали б такої підтримки.
Ідеться насамперед про комуністичну партію, про партію регіонів чи прогресивних соціалістів. Під час президентської останньої кампанії на своїх мітингах всі політичні угрупування вельми ефективно педелю вали мовну тему, однак вирішального значення для запоріжців мовне питання все ж таки не має.
Очевидно дається взнаки та ж сама багато національність краю. Ідея федералізму також на Запоріжжі не виникала, аж поки не була оприлюднена на сумнозвісному зібранні у Сіверськодонецьку.
У Запоріжжя туди відправилась чимала делегація на чолі з тодішнім губернатором Березовським, міським головою Запоріжжя Карташовим, чинними депутатами всіх рівнів.
Проте лише натяки на можливе переслідування сепаратистів з боку прокуратури відбило у місцевих можновладців бажання публічно висловлювати свої ідеї щодо відокремлення щодо України. Від так званих пересічних запоріжців сепаратизм взагалі не має глибокого коріння.
Одещина та Миколаївщина. Про післявиборчу етнополітичну ситуацію у цих областях розповідає наш колега Петро Каландирець.
Петро Каландирець
Всеукраїнська громадська організація, з центром в Одесі, “Демократична коаліція” має серед активістів чимало представників національних меншин.
На думку лідера “Демократичної коаліції” Євгена Акімовича, “ставлення представників національних меншин, серед яких є росіяни, молдавани, євреї, болгари, до виборів мало чимало пересторог та побоювань. Нині ситуація стабілізується”.
Євген Акімович
Дуже позитивне враження має Віктор Ющенко власною культурою, толерантністю. Це людина високої культури і релігійною, людина Божа.
Коли Він каже про повну толерантність у мовному, релігійному, національному питанні – люди цьому довіряють. Помаранчева революція надала представникам різного етнічного походження усвідомити себе українцями. Це дуже важливий факт, бо люди хочуть відчувати себе комфортно у новій реальності.
Петро Каландирець
“Сильна Україна – це демократична Україна. Національна, релігійна гармонія є цінними факторами, які прислужаться розбудові соборної демократичної України. Це буде добром для українців різного етнічного походження, для України в цілому”, - переконаний лідер організації демократична коаліція в Одесі Євген Акімович.
Член кількох національних товариств та засновник Ради національностей на Миколаївщині Олександр Малицький переконаний, що в регіоні влада активно використовувала представників Ради національних меншин для підтримки екс-кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича.
Олександр Малицький
Дуже заспокоїв виступ Президента Ющенка, коли він сказав, що не буде диктувати нікому, до якої церкви ходити, що він не допустить диктату у мовному питанні.
Він сприятиме розвитку національних культур всіх народностей, які представлені в Україні. І тоді загальна культура України взаємозбагачуватиметься і зростатиме.
Петро Каландирець
Олександр Малицький переконаний, що ставлення до Віктора Ющенка після його останніх заяв, які стосуються національних проблем, стрімко змінює ставлення представників національних товариств на Миколаївщині до нової влади. На його переконання, представники національних товариств вже готові брати участь у розбудові різноманітних національних культур у регіоні.
Олекса Боярко
І на останок – певний підсумок. Слово професору Борису Парахонському.
Борис Парахонський
Питання, яке зараз трохи будується в південних регіонах, стосовно того, що один президент чи не той, воно побудоване на не зовсім обізнаності населення стосовно другого кандидата.
Фактично, йдеться про недоліки викривлення нашого інформаційного простору в південних регіонах. Я сам із Криму і знаю там ситуацію.
Скоріше люди голосували за Януковича, оскільки іншого кандидата не дуже-то й знали, хто він і що. А по-друге, їх лякали питаннями російської мови, що начебто буде заборонено. І накручували купу різних дурниць, типу: прийдуть бандерівці і поїдять ваших маленьких діточок.
Розраховано на дуже примітивний рівень. Зрозуміло, що це в інтересах тих правлячих еліт в південному регіоні, які зараз відходять від влади, але все одно намагаються тримати ситуацію під контролем, збурювати населення і знову таки вкладати інші міфи в уми своїх співгромадян.
На справді йдеться про захист цими політиками власних особистих інтересів, інтересів тої корумпованої верхівки, яка здобувала дачі в Криму, яка розграбувала Ялтинський заповідник, прибережні зони в Одесі і таке інше.
З цією метою робиться це викривлення інформації. Зрозуміло, що вони програли і програють. Я не очікую ніяких великих потрясінь в південних регіонах, якщо вони не будуть штучно збурюватись, особливо на міжетнічному ґрунті, на ґрунті російськомовності, кримських татар і таке інше.
Ситуація буде спокійною, стабільною, і південь буде так само розвиватися і реформуватися, як і вся інша територія України.
Олекса Боярко
На все добре, шановні слухачі. До наступної зустрічі у програмі “Ми український народ: національно-етнічна мозаїка”. З вами був Олекса Боярко. Говорить радіо “Свобода”.
