Прага, 28 травня 2005 року.
Аудіозапис програми:
Василь Зілгалов
Говорить “Радіо Свобода”!
В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов.
У багатьох богословських роздумах підкреслюється, що святість не є тотожною моральній досконалості, що святість – це щось таємниче, що не належить цьому світові, що криється поза межами нашого досвіду. Святим є те, що призначується Богові і від Нього виходить, що виокремлюється зі світу і не зливається з ним. Відповідно і громада, яка скеровувалась на служіння Богові, тобто церква, народ Божий, належить до святого. Перші християни мали на увазі саме це, коли називали себе святими. Але водночас такий стан не може не означати розрив із злом і всіляким брудом земним. Тому і святість вже дуже і дуже давно стала означати вищий моральний стан людини. Святість і святі - тема матеріалу Віктора Єленського.
Віктор Єленський
Перші християни уникали визначень “святість” і “святі”, якими на їхню думку зловживали язичники. Однак, вони вважали себе святими, тобто людьми, які присвячують себе служінню Богові. І Євангеліє говорить про святість, як про ознаку притаманну всьому християнству як такому. “Хай святиться Ім’я Твоє!” Святість християн вимагає відмови від гріха та язичницьких звичаїв, “вони мають чинити не з плотської мудрості, але з благодаті Божої”, - повчав апостол Павло. Один православний публіцист зауважив якось, що святість – це здатність любити. По – справжньому любити. І церква у невидимих глибинах своїх знає тих синів і дочок, які вміли істинно любити, які перемогли гріх і стали особливо близькі Богові. У церкві є святі, які визнані і прославлені нею. Церква вчить, що спілкування в любові із святими, які вже прославлені Богом, не переривається із їхньою смертю. І через деякий час після їхньої смерті таких людей церква змінює характер молитви щодо них. Вона вже не прохає Бога упокоїти його чи її душу, ва прохає святого молити Бога про нас. Канонізація, піднесення особи до сонму святих, і є визнанням особливості людини, її близькості Богові і зміна молитовної формули щодо неї і є видимою ознакою цієї канонізації. Серед святих, яких прославила церква – 70 мільйонів мучеників, які поклали своє життя в ім’я свідчення віри і з любові до людей, котрих вони прагли просвітити світлом христової віри. Причому 45.5 млн. Християнських мучеників за віру за всю історію християнства припадає на минуле – ХХ століття.
Василь Зілгалов
Перериваючи на якусь хвилину розповідь Віктора Єленського, деякі інформації з релігійного життя України. Як повідомляє Інтерфакс, Константинопольський патрiарх Варфоломей не визнає самопроголошених релiгiйних органiзацiй України. Про це вiн заявив у Стамбулi на Соборi глав i представникiв православних Церков. Як повiдомив "Iнтерфаксу" один з учасникiв Собору, офiцiйний представник Росiйської церкви протоiєрей Микола Балашов, патрiарх Варфоломей, зокрема, сказав, що "Константинопольська церква не визнає українськi розкольницькi групи, хоча їхнi представники iнодi i приїжджали на Фанар (квартал Стамбулу, де розташовується резиденцiя Варфоломея - "IФ ")".)
Таким чином, вiдзначив спiврозмовник агентства, Константинопольський патрiарх у присутностi всiх делегацiй православних церков "знову пiдтвердив колишню позицiю Константинопольської церкви стосовно розколiв в Українi". Ранiше з''явилися повiдомлення про те, що представник Варфоломея, архiєпископ Всеволод Майданський, заявив про невизнання Константинополем України як частини канонiчної територiї Росiйської православної церкви.
Нинi в Українi iснує двi органiзацiї, не визнанi в православному свiтi - Київський патрiархат, очолюваний Фiларетом (Денисенком) i Українська автокефальна православна церква. І Віктор Єленський завершує тему святих в християнстві.
Віктор Єленський
Папа Іван Павло ІІ проголосив святими стільки людей, скільки всі його попередники, разом узяті. Проголошуючи людину святою, Церква закарбовує у вічності те пошанування, яке склалося ще за її, цієї людини життя, або підносить до подвигу святості її мучеництво за віру, або ж визнає незбагненність дієвості молитовного посередництва цієї людини за інших людей. У Католицькій церкві канонізація особи – це, власне кажучи, декрет, яким встановлюється церковне вшанування особи. Але це вшанування може бути загальноцерковним і обов’язковим, а може бути і таким, що лише дозволяє вшанування і може стосуватися лише частини Церкви, якоїсь країни чи регіону. У першому випадку це зветься канонізацією, у останньому – беатифікацією. Часто беатифікація є початком канонізації, спочатку особу вшановують в певній місцевості, а згодом – усією Церквою. Часом для всього світу зрозуміло, що людина, яка щойно відійшла у вічність, є святою, настільки великим був її земний подвиг і молитовна сила. Так було, зокрема, з матір’ю Терезою, яка померла вісім років тому. Але часом офіційне прославлення особи Церквою перетворюється на багаторічний процес, у цей процес втручаються політичні сили і земна марнота, як це дотепер є з беатифікацією митрополита Андрея Шептицького. Втім, попри звиви церковно-політичної кон’юктури, люди прохають Кир Андрея про заступництво перед Богом і отримують від нього допомогу. Принаймні, молящих біля його могили у крипті святого Юра ніколи не бракує. А це дає велике сподівання на те, що подвиги митрополита визнано не тільки на цей землі і під цим небом.
Василь Зілгалов
Невдовзі Львів стане єдиним містом в Україні, яке матиме аж чотирьох проголошених апостольською столицею святих. У жовтні папа Римський канонізує двох римо – католицьких священиків зі Львова: архієпископа Йосипа Більчевського і отця Зигмунда Гороздовського. Обох їх проголосив блаженними Іван Павлов ІІ у червні 2001 року під час перебування у Львові. Чотири роки триває процес канонізації цих слуг Божих. В ці дні римо – католицька церква в Україні звернулася до вірних християнської церкви з проханням надсилати листи зі своїми враженнями і переживаннями, можливо, описати випадки свого духовного чи фізичного зцілення під час зустрічі зі святішим отцем Іваном Павлом ІІ улітку 2001 року у Львові чи Києві. Тему продовжує моя колега у Львові Галина Терещук.
Галина Терещук
Під час свого перебування у Львові Іван Павло ІІ проголосив блаженними 26 українців – греко – католиків, які померли мученицькою смертю. Більшість з мучеників були вбиті у роки переслідування УГКЦ після 1946 року. Беатифіковано також російського греко – католика Леоніда Фьодорова – в’язня сибірських таборів, а також архієпископа Йосипа Більчевського і отця Зигмунда Гороздовського, які померли фізичною смертю у Львові. Греко католики мають одного святого Йосафата Кунцевича, який народився у Володимирі – Волинському, був монахом Василіанського Святотроїцького монастиря у вільно, єпископом Полоцьким. У 1623 році Йосафат поїхав до Вітебська, де його жорстоко вбили, а тіло кинули у річку. Є перекази, що на дні ріки випромінювало яскраве світло. А під час поховання Йосафата, якому належала ідея об’єднання церков двох обрядів діялися численні чуда. Через 2 роки папа Уран XVIII проголосив мученика блаженним, і лише через 244 роки, у 1867 папа Пій ХІ святим. Нетлінні останки святого Йосафата з 1944 року спочивають у базиліці святого Петра у Римі. Єпископ УГКЦ Софрон Мудрий зазначив, щоб проголосити людину святою мають бути докази, що вона справді була святою, робила численне добро, а її останки є нетлінними.
Софрон Мудрий
Переконання, всі докази на те, що це була людина свята, яка робила добро, яка хотіла робити добро і робила добро як могла. Друга річ – це копінія серед народу, це найважливіше для кожного святого. Ми маємо труднощі з канонізацією Шептицького Андрея. Як сказав один віруючий чоловік, сам Андрей Шептицький – це чудо. Це правда. Але канони вимагають. По – перше, дуже багато написав, всі його твори перекладати і перевірити, чи немає там блуду. То біда його, що так багато написав. Друге – це щодо чуда. То було, а тепер ми зауважуємо, що наш народ не вміє вимолювати чудо, і навіть, що зроблено, не говорить.
Галина Терещук
Втім у продовж довгого часу українці моляться за проголошення митрополита блаженним Андрея Шептицького. Але процес беатифікації митрополита, який двічі просив Апостольську столицю дати йому дозвіл на мученицьку смерть триває 50 років. І ці самі роки ХХ століття, коли УГКЦ очолював Андрей Шептицький, Львівською архієдієцезією керував Йосип Більчецький, архієпископ римо – католицької церкви. До слова: блаженний навчався у Вадовицькій гімназії, в рідному місті Кароля Войтила. Через 58 років цей навчальний заклад і закінчив майбутній папа Римський Іван Павло ІІ.
Архієпископ Більчецький проголошений своїм земляком блаженним за глибоку віру і служіння Богові і людям. А головне – за розвиток культу найсвятішого Ісуса Христа. Одразу ж після беатификації\ почався процес канонізації двох римо – католиків зі Львова. У декреті, який підтверджує героїчність життя і чеснот слуги Божого Зигмунда Гороздовського читаємо: “ Його кроками керувала віра і саме під впливом її світла прагнув бути священиком відповідним до серця Господа Ісуса, Котрий прийшов у світ, щоб служити, а не для того, щоб Йому служили і щоб нести добру новину убогим. Отець Гороздовський заснував у Львові Згромадження сестер святого Йозефа – йозефіток, опікувався сиротами і хворими, був засновником Дому маляти Ісуса для самотніх матерів і підкинутих немовляи, завдяки чому врятував понад 3 тис. Дітей і багато матерів. Про чесноти архієпископа Більчецького розповідає архієпископ римо – католицької церкви в Україні Мар’ян Буцек.
Мар’ян Буцек
Архієпископ Більчевський – то є богослов, теолог, євхаристик. Він як теолог написав багато книжок. Він написав “Євхаристія І століття” – із часу Ісуса Христа і апостолів, “Євхаристія ХІХ століття”. Це є майже одна й та сама євхаристія, є маленькі відмінності в обрядах, але слова і служба Божа подібна.
Галина Терещук
Обоє блаженних – отець Гороздоцький і архієпископ Більчецький з жовтня цього року будуть канонізовані святішим отцем Бенедиктом ХVІ. Архієпископ Марян Бучек зауважив, що їхнє життя і служіння Богові і людям були справжнім чудом. Чимало релігієзнавців вважають, що процеси беатифікації і канонізації залежать від певних впливів у самій апостольській столиці. Так зокрема зазначають, що саме польське духовенство чинило опір у проголошенні блаженним митрополита Шептицького. Якиї був родом з графської польської родини, обрав саме Українську греко – католицьку церкву, а не римо – католицьку. Понтифікат Івана Павла ІІ відрізняється великим списком проголошених блаженних і святих саме польського походження. Втім, духовенство і велика кількість релігієзнавців вважає, що українцям вже час навчитися у своїх польських сусідів розвивати культ новомучеників і святих своєї церкви.
Зараз постуляція у справах беатифікації і канонізації греко – католицької церкви передає у Ватикан справи 60 греко – католиків, які померли мученицькою смертю за віру. Для проголошення їх блаженними.
Водночас миряни можуть надавати свідчення про свої переживання і оздоровлення, які з ними відбулися під час зустрічі зі святішим отцем Іваном Павлом ІІ в 2001 році. Листи можна надсилати як у митрополію римо – католицької церкви, так і римо – католицької. Очевидно, що процес беатифікації і канонізації Івана Павла ІІ за терміном буде найкоротшим в історії апостольської столиці. Галина Терещук, радіо “Свобода”, Львів.
Василь Зілгалов
Минулого разу у програмі «Споконвіку було Слово» ми розповіли про церкву Сорока Святих Мучеників Севастійських, розташовану на околиці Києва, на новому масиві Новобіличі. Сьогодні – завершення розмови з настоятелем цього храму Української православної церкви Київського Патріярхату, отця Валентином Мазуром, яку провів наш київський кореспондент Тарас Марусик. У розмові, зокрема, йдеться про культ святих і про те, як і чому та чи інша церква одержує ту чи іншу назву.
Тарас Марусик
Ваша каплиця церковка має назву Сорока святих мучеників Севастійських. Поясніть, будь ласка цю назву.
Валентин Мазур
Назви церков установлюються у зв’язку із якимись подіями. Перш за все є Преображенська церква, Благовіщенська церква, Різдва Христового, це від того, що є свята і події, які відбулися, і люди вибрали, кого вони будуть вшановувати, або в який день зареєстровано їхню громаду, ближче до якого свята. Багато церков називали також по різним подіям, тому що, коли цариця Єлена знайшла хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, то на тому місці була споруджена церква Воздвиження. В народі церкви споруджували на тих місцях, де було якесь явлення, де відбулось якесь чудо. У нас в Києві вибирати, де було чудо дуже важко. Але великим чудом буде, якщо нададуть це місце, якщо пройдемо всі інстанції, то можна зрозуміти і всі здивовані, що церкві надають ділянку під будівництво. Я рахую, що в нас це чудо відбулося, тому що в нас ця ділянка є, не маленька, гарна, і місце, на ньому вже дуже багато проявлялося різних чуд, можна сказати, де оздоровлювалися люди, приходячи хворими до церкви. І може почують вони нас, знають і знають, де ця церква і можуть теж підтвердити. І думаю, ми це з часом напишемо історію і буде видана книжечка така, вже не маленька, а дуже багато є інформації про нашу церкву. І вона практично єдина в Києві, названа на честь 40 мучеників. Вони були армянами, постраждали за віру Христа будучи воїнами, яких намагалися змусити поклонитися ідолами, як зараз нас намагаються підкорити тим спокусам, які в житті є. Але вони вистояли, їх не зламали, споруджуючи баньку на березі, тільки один спокусився, побіг до тієї баньки, але помер по дорозі. Так і ми в своєму житті можемо спокуситися, але не дійти до того, чого ми хочемо. Краще іти тією дорогою, яку нам дав Спаситель, триматися своєї віри, традицій, тієї душі, яка нам передана від старшого покоління і триматися тієї віри, яка в нас є, яку Господь дає.
Тарас Марусик
Повертаючись до мого попереднього запитання: чи означає те, що ви сказали про церковцю і про назву її на честь Сорока святих мучеників Севастійсвьких, чи прив’язується це до дат, я правильно зрозумів?
Валентин Мазур
Перш за все, якщо народжується громада нова. Тобто збирається певна кількість людей для того, щоб помолитися Богові, і вони хочуть, щоб був священик, і приносив жертву, тобто таїнство євхаристії, перетворюючи хліб і вино на тіло Христове. Від того людина відроджується і стає при часником і виходить здоровою з церкви, якщо людина вірить, саме у той день, коли заснувалася громада, це так, якби чудо відбулося. Тому що це люди обєдналися в єдину церкву. І це був день 22 березня - День Сорока мучеників Севастійських. Ми їх обрали бути нашими покровителями. Відчуваємо, що вони нам дуже допомагають.
Тарас Марусик
А у випадку будівництва нової церкви і реєстрації нової громади, нова велика церква збереже цю назву, чи буде інша назва?
Валентин Мазур
Знаєте, які б там не виникали проблеми при будівництві, з коштами чи ще якісь інші проблеми, я хотів би, щоб назва зберіглась, я думаю вона збережеться. Тому що вже п’ять років нашу церкву знають, як “Сорок святих мучеників”, її називати якось по – іншому ну це не правильно буде. Назв може бути 2, 3, 4, в залежності від того, скільки престолів буде в цій церкві, її можна поділити, але основною назвою залишиться “Сорок святих мучеників”.
Тарас Марусик
Маленьке уточнення, ви говорите не до кінця впевнено, говорите “напевно”, від кого це залежить, залишиться назва чи ні?
Валентин Мазур
Від Бога. Залежить, чи Бог дасть чи ні. Я не проти, щоб перед церквою була гарна дзвіниця, щоб перед нею була артезіанська скважина, де б люди могли брати воду. Масив великий, а далеко трохи сважина, ми могли б її освячувати. Щоб там була малесенька кімнаточка, там коли холодно зимою в церкві, ми могли б діток хрестити. І тій дзвіниці можна дати іншу назву. Але основна церква, з якої починалося, де закладено наріжний камінь, який освячений Патріархом. І знаючи, скільки випробувань ми пройшли з цією назвою, то я впевнений, я не те, що якісь сумніви маю. Я не проти, щоб у нас були інші назви, щоб у нас було багато приділів, щоб в кожному з цих приділів, в цій церковці, в кімнатах люди отримували зцілення. Перш за все, хотілося б недільні школи. Ну нема, куди людям піти, нема куди дітей повести, є, але все за гроші. А там задурно все.
Тарас Марусик
Це був настоятель церкви Сорока Святих мучеників Севастійських, що на Київському масиві Новобіличі, Валентин Мазур. Розмовляв з ним Тарас Марусин, радіо “Свобода”. Київ.
Василь Зілгалов
Цього року свято Пасхи і Першотравень співпали у часі. Цей факт викликав у деяких політичних сил лівого спрямування дискусії на предмет того організовувати в цей день акції протесту чи ні, адже мільйонів людей, навіть не дуже віруючих вважають Пасху найбільшим святом, крім усього це також родинне свято миру і злогоди. Втім для комуністів такої проблеми не існувало. Вони вийшли на майдани із червоними прапорами і непримиренними гаслами. Тему досліджує Микола Закалюжний.
Микола Закалюжний
Те що Компартія організувала в день Пасхи Першотравневі акції протесту чи не було це було це неповагою до віруючих? Ось як на це запитання відповів керівник компартії України, народний депутат Петро Симоненко
Петро Симоненко
Ні, це навпаки якраз свідчило, що Бог з комуністами.
Микола Закалюжний
Можете розшифрувати?
Петро Симоненко
Я розшифровую тим, що сьогодні і віруючі прийшли до колон демонстрантів, бо у віруючих людей ті ж самі проблеми, що й у невіруючих : це суцільне безробіття, це неможливість прогодувати сім’ю, це проблема одягнути дитину, її навчання, це проблема ліквідації взагалі здоров’я старшого покоління та й молодшого покоління, це проблема з проблем – знищення духовності, моральності. Віруючі приймали участь у заходах якраз після того, як вони сходили до церкви, розговілися, вони прийшли у наші колони і разом з нами говорили про наше життя.
Микола Закалюжний
Яким чином головний комуніст України визначав тих хто з віруючих брав участь в акціях протесту важко сказати, адже це очевидно можна зробити лише під час прийому в члени Компартії, адже й дотепер у статуті цієї організації є положення, яке не допускає членства в ній віруючих. Говорить Петро Симоненко.
Петро Симоненко
Поки що ми не вирішили так, як наші кубинські товариші комуністи питання щодо статутного положення, що віцруючий може бути членом партії, якщо він відстоює справу революції і веде боротьбу за майбутнє Куби. Це є норма в статуті Куби. Не в цьому головна проблема. Проблема в іншому: наскільки людина, яка сповідує наші ідеї, сповідує принципи справедливості, вона чесно працює в ім’я людей, які довіряють нам – комуністам.
Микола Закалюжний
Очевидно віруючі й надалі упереджено і не без підстав, ставитимуться до компартії, яка не зуміла позбутися своєї атеїстичної сутності, ба більше того й дотепер веде атеїстичну пропаганду, хоча і замасковано.
Петро Симоненко
Віруючі сьогодні відчувають, що ми не ставимо як головне питання атеїстичне виховання людей. Ні, ми ставимо сьогодні за мету повернення людських якостей, людської гідності, поваги до ноших традицій, до нашої тисячолітньої історії.
Микола Закалюжний
Ви сказали, що атеїстичне виховання не є головним в Компартії. То виходить, що Компартія проводить і атеїстичне виховання.
Петро Симоненко
Ми публічно атеїстичне виховання не проводимо, це наша внутрішньопартійна проблема.
Микола Закалюжний
Хоча інша партія, яка відносить себе до опозиційних - Партія регіонів не має застережень - приймати чи не приймати віруючих до своїх лав, першого травня у день Пасхи вона також поступила по-комуністичному організувавши Першотравневі акції протесту. Щоправда член парламентської фракції партії регіонів Володимир Рибак пробував цей факт дещо пом’якшити.
Володимир Рибак
Першого травня, це вже традиційно, партія йде на демонстрацію таку, в Донецьку є така особливість. Але, що б особисто це акція протесту була, це не було. Це традиційна акція, яка є кожен рік.
Микола Закалюжний
Характерно що колеги регіоналів по опозиції есдеки, в усякому разі столичні перенесли у зв’язку з Пасхою свої першотравневі маївки на третє травня, прогресивна соціалістка Наталія Вітренко 1-го травня у зв’язку з Пасхою обмежилася лише інформаційно-просвітницьким пікетом. Так чи інакше, але віруючі люди, навчені гірким досвідом історії, звикли робити висновки щодо пошанування релігії не зі слів, а зі справ, тому політичним силам, які в той чи інший спосіб, свідомо чи несвідомо зневажають почуття віруючих, можуть на їхні голоси не розраховувати. То ж багато кому у цьому зв’язку буде пригадано перше травня.
Микола Закалюжний. Радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.
Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов.
І перш ніж попрощатися з вами, хочу нагадати, що любов до ближнього – це чи не головна істина Христова. А як із сучасним етичним вихованням молоді і , особливо, дітей, чи розуміє керівництво Міністерства освіти України і педагоги всю важливість і глибину етичного виховання підростаючого покоління? Саме про це ми будемо вести мову у нашій наступній програмі за тиждень
Говорить радіо “Свобода”!
Аудіозапис програми:
Василь Зілгалов
Говорить “Радіо Свобода”!
В ефірі щотижнева передача “Споконвіку було Слово”, присвячена проблемам релігії, духовності, культурної пам’яті. У празькій студії перед мікрофоном - автор і укладач програми Василь Зілгалов.
У багатьох богословських роздумах підкреслюється, що святість не є тотожною моральній досконалості, що святість – це щось таємниче, що не належить цьому світові, що криється поза межами нашого досвіду. Святим є те, що призначується Богові і від Нього виходить, що виокремлюється зі світу і не зливається з ним. Відповідно і громада, яка скеровувалась на служіння Богові, тобто церква, народ Божий, належить до святого. Перші християни мали на увазі саме це, коли називали себе святими. Але водночас такий стан не може не означати розрив із злом і всіляким брудом земним. Тому і святість вже дуже і дуже давно стала означати вищий моральний стан людини. Святість і святі - тема матеріалу Віктора Єленського.
Віктор Єленський
Перші християни уникали визначень “святість” і “святі”, якими на їхню думку зловживали язичники. Однак, вони вважали себе святими, тобто людьми, які присвячують себе служінню Богові. І Євангеліє говорить про святість, як про ознаку притаманну всьому християнству як такому. “Хай святиться Ім’я Твоє!” Святість християн вимагає відмови від гріха та язичницьких звичаїв, “вони мають чинити не з плотської мудрості, але з благодаті Божої”, - повчав апостол Павло. Один православний публіцист зауважив якось, що святість – це здатність любити. По – справжньому любити. І церква у невидимих глибинах своїх знає тих синів і дочок, які вміли істинно любити, які перемогли гріх і стали особливо близькі Богові. У церкві є святі, які визнані і прославлені нею. Церква вчить, що спілкування в любові із святими, які вже прославлені Богом, не переривається із їхньою смертю. І через деякий час після їхньої смерті таких людей церква змінює характер молитви щодо них. Вона вже не прохає Бога упокоїти його чи її душу, ва прохає святого молити Бога про нас. Канонізація, піднесення особи до сонму святих, і є визнанням особливості людини, її близькості Богові і зміна молитовної формули щодо неї і є видимою ознакою цієї канонізації. Серед святих, яких прославила церква – 70 мільйонів мучеників, які поклали своє життя в ім’я свідчення віри і з любові до людей, котрих вони прагли просвітити світлом христової віри. Причому 45.5 млн. Християнських мучеників за віру за всю історію християнства припадає на минуле – ХХ століття.
Василь Зілгалов
Перериваючи на якусь хвилину розповідь Віктора Єленського, деякі інформації з релігійного життя України. Як повідомляє Інтерфакс, Константинопольський патрiарх Варфоломей не визнає самопроголошених релiгiйних органiзацiй України. Про це вiн заявив у Стамбулi на Соборi глав i представникiв православних Церков. Як повiдомив "Iнтерфаксу" один з учасникiв Собору, офiцiйний представник Росiйської церкви протоiєрей Микола Балашов, патрiарх Варфоломей, зокрема, сказав, що "Константинопольська церква не визнає українськi розкольницькi групи, хоча їхнi представники iнодi i приїжджали на Фанар (квартал Стамбулу, де розташовується резиденцiя Варфоломея - "IФ ")".)
Таким чином, вiдзначив спiврозмовник агентства, Константинопольський патрiарх у присутностi всiх делегацiй православних церков "знову пiдтвердив колишню позицiю Константинопольської церкви стосовно розколiв в Українi". Ранiше з''явилися повiдомлення про те, що представник Варфоломея, архiєпископ Всеволод Майданський, заявив про невизнання Константинополем України як частини канонiчної територiї Росiйської православної церкви.
Нинi в Українi iснує двi органiзацiї, не визнанi в православному свiтi - Київський патрiархат, очолюваний Фiларетом (Денисенком) i Українська автокефальна православна церква. І Віктор Єленський завершує тему святих в християнстві.
Віктор Єленський
Папа Іван Павло ІІ проголосив святими стільки людей, скільки всі його попередники, разом узяті. Проголошуючи людину святою, Церква закарбовує у вічності те пошанування, яке склалося ще за її, цієї людини життя, або підносить до подвигу святості її мучеництво за віру, або ж визнає незбагненність дієвості молитовного посередництва цієї людини за інших людей. У Католицькій церкві канонізація особи – це, власне кажучи, декрет, яким встановлюється церковне вшанування особи. Але це вшанування може бути загальноцерковним і обов’язковим, а може бути і таким, що лише дозволяє вшанування і може стосуватися лише частини Церкви, якоїсь країни чи регіону. У першому випадку це зветься канонізацією, у останньому – беатифікацією. Часто беатифікація є початком канонізації, спочатку особу вшановують в певній місцевості, а згодом – усією Церквою. Часом для всього світу зрозуміло, що людина, яка щойно відійшла у вічність, є святою, настільки великим був її земний подвиг і молитовна сила. Так було, зокрема, з матір’ю Терезою, яка померла вісім років тому. Але часом офіційне прославлення особи Церквою перетворюється на багаторічний процес, у цей процес втручаються політичні сили і земна марнота, як це дотепер є з беатифікацією митрополита Андрея Шептицького. Втім, попри звиви церковно-політичної кон’юктури, люди прохають Кир Андрея про заступництво перед Богом і отримують від нього допомогу. Принаймні, молящих біля його могили у крипті святого Юра ніколи не бракує. А це дає велике сподівання на те, що подвиги митрополита визнано не тільки на цей землі і під цим небом.
Василь Зілгалов
Невдовзі Львів стане єдиним містом в Україні, яке матиме аж чотирьох проголошених апостольською столицею святих. У жовтні папа Римський канонізує двох римо – католицьких священиків зі Львова: архієпископа Йосипа Більчевського і отця Зигмунда Гороздовського. Обох їх проголосив блаженними Іван Павлов ІІ у червні 2001 року під час перебування у Львові. Чотири роки триває процес канонізації цих слуг Божих. В ці дні римо – католицька церква в Україні звернулася до вірних християнської церкви з проханням надсилати листи зі своїми враженнями і переживаннями, можливо, описати випадки свого духовного чи фізичного зцілення під час зустрічі зі святішим отцем Іваном Павлом ІІ улітку 2001 року у Львові чи Києві. Тему продовжує моя колега у Львові Галина Терещук.
Галина Терещук
Під час свого перебування у Львові Іван Павло ІІ проголосив блаженними 26 українців – греко – католиків, які померли мученицькою смертю. Більшість з мучеників були вбиті у роки переслідування УГКЦ після 1946 року. Беатифіковано також російського греко – католика Леоніда Фьодорова – в’язня сибірських таборів, а також архієпископа Йосипа Більчевського і отця Зигмунда Гороздовського, які померли фізичною смертю у Львові. Греко католики мають одного святого Йосафата Кунцевича, який народився у Володимирі – Волинському, був монахом Василіанського Святотроїцького монастиря у вільно, єпископом Полоцьким. У 1623 році Йосафат поїхав до Вітебська, де його жорстоко вбили, а тіло кинули у річку. Є перекази, що на дні ріки випромінювало яскраве світло. А під час поховання Йосафата, якому належала ідея об’єднання церков двох обрядів діялися численні чуда. Через 2 роки папа Уран XVIII проголосив мученика блаженним, і лише через 244 роки, у 1867 папа Пій ХІ святим. Нетлінні останки святого Йосафата з 1944 року спочивають у базиліці святого Петра у Римі. Єпископ УГКЦ Софрон Мудрий зазначив, щоб проголосити людину святою мають бути докази, що вона справді була святою, робила численне добро, а її останки є нетлінними.
Софрон Мудрий
Переконання, всі докази на те, що це була людина свята, яка робила добро, яка хотіла робити добро і робила добро як могла. Друга річ – це копінія серед народу, це найважливіше для кожного святого. Ми маємо труднощі з канонізацією Шептицького Андрея. Як сказав один віруючий чоловік, сам Андрей Шептицький – це чудо. Це правда. Але канони вимагають. По – перше, дуже багато написав, всі його твори перекладати і перевірити, чи немає там блуду. То біда його, що так багато написав. Друге – це щодо чуда. То було, а тепер ми зауважуємо, що наш народ не вміє вимолювати чудо, і навіть, що зроблено, не говорить.
Галина Терещук
Втім у продовж довгого часу українці моляться за проголошення митрополита блаженним Андрея Шептицького. Але процес беатифікації митрополита, який двічі просив Апостольську столицю дати йому дозвіл на мученицьку смерть триває 50 років. І ці самі роки ХХ століття, коли УГКЦ очолював Андрей Шептицький, Львівською архієдієцезією керував Йосип Більчецький, архієпископ римо – католицької церкви. До слова: блаженний навчався у Вадовицькій гімназії, в рідному місті Кароля Войтила. Через 58 років цей навчальний заклад і закінчив майбутній папа Римський Іван Павло ІІ.
Архієпископ Більчецький проголошений своїм земляком блаженним за глибоку віру і служіння Богові і людям. А головне – за розвиток культу найсвятішого Ісуса Христа. Одразу ж після беатификації\ почався процес канонізації двох римо – католиків зі Львова. У декреті, який підтверджує героїчність життя і чеснот слуги Божого Зигмунда Гороздовського читаємо: “ Його кроками керувала віра і саме під впливом її світла прагнув бути священиком відповідним до серця Господа Ісуса, Котрий прийшов у світ, щоб служити, а не для того, щоб Йому служили і щоб нести добру новину убогим. Отець Гороздовський заснував у Львові Згромадження сестер святого Йозефа – йозефіток, опікувався сиротами і хворими, був засновником Дому маляти Ісуса для самотніх матерів і підкинутих немовляи, завдяки чому врятував понад 3 тис. Дітей і багато матерів. Про чесноти архієпископа Більчецького розповідає архієпископ римо – католицької церкви в Україні Мар’ян Буцек.
Мар’ян Буцек
Архієпископ Більчевський – то є богослов, теолог, євхаристик. Він як теолог написав багато книжок. Він написав “Євхаристія І століття” – із часу Ісуса Христа і апостолів, “Євхаристія ХІХ століття”. Це є майже одна й та сама євхаристія, є маленькі відмінності в обрядах, але слова і служба Божа подібна.
Галина Терещук
Обоє блаженних – отець Гороздоцький і архієпископ Більчецький з жовтня цього року будуть канонізовані святішим отцем Бенедиктом ХVІ. Архієпископ Марян Бучек зауважив, що їхнє життя і служіння Богові і людям були справжнім чудом. Чимало релігієзнавців вважають, що процеси беатифікації і канонізації залежать від певних впливів у самій апостольській столиці. Так зокрема зазначають, що саме польське духовенство чинило опір у проголошенні блаженним митрополита Шептицького. Якиї був родом з графської польської родини, обрав саме Українську греко – католицьку церкву, а не римо – католицьку. Понтифікат Івана Павла ІІ відрізняється великим списком проголошених блаженних і святих саме польського походження. Втім, духовенство і велика кількість релігієзнавців вважає, що українцям вже час навчитися у своїх польських сусідів розвивати культ новомучеників і святих своєї церкви.
Зараз постуляція у справах беатифікації і канонізації греко – католицької церкви передає у Ватикан справи 60 греко – католиків, які померли мученицькою смертю за віру. Для проголошення їх блаженними.
Водночас миряни можуть надавати свідчення про свої переживання і оздоровлення, які з ними відбулися під час зустрічі зі святішим отцем Іваном Павлом ІІ в 2001 році. Листи можна надсилати як у митрополію римо – католицької церкви, так і римо – католицької. Очевидно, що процес беатифікації і канонізації Івана Павла ІІ за терміном буде найкоротшим в історії апостольської столиці. Галина Терещук, радіо “Свобода”, Львів.
Василь Зілгалов
Минулого разу у програмі «Споконвіку було Слово» ми розповіли про церкву Сорока Святих Мучеників Севастійських, розташовану на околиці Києва, на новому масиві Новобіличі. Сьогодні – завершення розмови з настоятелем цього храму Української православної церкви Київського Патріярхату, отця Валентином Мазуром, яку провів наш київський кореспондент Тарас Марусик. У розмові, зокрема, йдеться про культ святих і про те, як і чому та чи інша церква одержує ту чи іншу назву.
Тарас Марусик
Ваша каплиця церковка має назву Сорока святих мучеників Севастійських. Поясніть, будь ласка цю назву.
Валентин Мазур
Назви церков установлюються у зв’язку із якимись подіями. Перш за все є Преображенська церква, Благовіщенська церква, Різдва Христового, це від того, що є свята і події, які відбулися, і люди вибрали, кого вони будуть вшановувати, або в який день зареєстровано їхню громаду, ближче до якого свята. Багато церков називали також по різним подіям, тому що, коли цариця Єлена знайшла хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, то на тому місці була споруджена церква Воздвиження. В народі церкви споруджували на тих місцях, де було якесь явлення, де відбулось якесь чудо. У нас в Києві вибирати, де було чудо дуже важко. Але великим чудом буде, якщо нададуть це місце, якщо пройдемо всі інстанції, то можна зрозуміти і всі здивовані, що церкві надають ділянку під будівництво. Я рахую, що в нас це чудо відбулося, тому що в нас ця ділянка є, не маленька, гарна, і місце, на ньому вже дуже багато проявлялося різних чуд, можна сказати, де оздоровлювалися люди, приходячи хворими до церкви. І може почують вони нас, знають і знають, де ця церква і можуть теж підтвердити. І думаю, ми це з часом напишемо історію і буде видана книжечка така, вже не маленька, а дуже багато є інформації про нашу церкву. І вона практично єдина в Києві, названа на честь 40 мучеників. Вони були армянами, постраждали за віру Христа будучи воїнами, яких намагалися змусити поклонитися ідолами, як зараз нас намагаються підкорити тим спокусам, які в житті є. Але вони вистояли, їх не зламали, споруджуючи баньку на березі, тільки один спокусився, побіг до тієї баньки, але помер по дорозі. Так і ми в своєму житті можемо спокуситися, але не дійти до того, чого ми хочемо. Краще іти тією дорогою, яку нам дав Спаситель, триматися своєї віри, традицій, тієї душі, яка нам передана від старшого покоління і триматися тієї віри, яка в нас є, яку Господь дає.
Тарас Марусик
Повертаючись до мого попереднього запитання: чи означає те, що ви сказали про церковцю і про назву її на честь Сорока святих мучеників Севастійсвьких, чи прив’язується це до дат, я правильно зрозумів?
Валентин Мазур
Перш за все, якщо народжується громада нова. Тобто збирається певна кількість людей для того, щоб помолитися Богові, і вони хочуть, щоб був священик, і приносив жертву, тобто таїнство євхаристії, перетворюючи хліб і вино на тіло Христове. Від того людина відроджується і стає при часником і виходить здоровою з церкви, якщо людина вірить, саме у той день, коли заснувалася громада, це так, якби чудо відбулося. Тому що це люди обєдналися в єдину церкву. І це був день 22 березня - День Сорока мучеників Севастійських. Ми їх обрали бути нашими покровителями. Відчуваємо, що вони нам дуже допомагають.
Тарас Марусик
А у випадку будівництва нової церкви і реєстрації нової громади, нова велика церква збереже цю назву, чи буде інша назва?
Валентин Мазур
Знаєте, які б там не виникали проблеми при будівництві, з коштами чи ще якісь інші проблеми, я хотів би, щоб назва зберіглась, я думаю вона збережеться. Тому що вже п’ять років нашу церкву знають, як “Сорок святих мучеників”, її називати якось по – іншому ну це не правильно буде. Назв може бути 2, 3, 4, в залежності від того, скільки престолів буде в цій церкві, її можна поділити, але основною назвою залишиться “Сорок святих мучеників”.
Тарас Марусик
Маленьке уточнення, ви говорите не до кінця впевнено, говорите “напевно”, від кого це залежить, залишиться назва чи ні?
Валентин Мазур
Від Бога. Залежить, чи Бог дасть чи ні. Я не проти, щоб перед церквою була гарна дзвіниця, щоб перед нею була артезіанська скважина, де б люди могли брати воду. Масив великий, а далеко трохи сважина, ми могли б її освячувати. Щоб там була малесенька кімнаточка, там коли холодно зимою в церкві, ми могли б діток хрестити. І тій дзвіниці можна дати іншу назву. Але основна церква, з якої починалося, де закладено наріжний камінь, який освячений Патріархом. І знаючи, скільки випробувань ми пройшли з цією назвою, то я впевнений, я не те, що якісь сумніви маю. Я не проти, щоб у нас були інші назви, щоб у нас було багато приділів, щоб в кожному з цих приділів, в цій церковці, в кімнатах люди отримували зцілення. Перш за все, хотілося б недільні школи. Ну нема, куди людям піти, нема куди дітей повести, є, але все за гроші. А там задурно все.
Тарас Марусик
Це був настоятель церкви Сорока Святих мучеників Севастійських, що на Київському масиві Новобіличі, Валентин Мазур. Розмовляв з ним Тарас Марусин, радіо “Свобода”. Київ.
Василь Зілгалов
Цього року свято Пасхи і Першотравень співпали у часі. Цей факт викликав у деяких політичних сил лівого спрямування дискусії на предмет того організовувати в цей день акції протесту чи ні, адже мільйонів людей, навіть не дуже віруючих вважають Пасху найбільшим святом, крім усього це також родинне свято миру і злогоди. Втім для комуністів такої проблеми не існувало. Вони вийшли на майдани із червоними прапорами і непримиренними гаслами. Тему досліджує Микола Закалюжний.
Микола Закалюжний
Те що Компартія організувала в день Пасхи Першотравневі акції протесту чи не було це було це неповагою до віруючих? Ось як на це запитання відповів керівник компартії України, народний депутат Петро Симоненко
Петро Симоненко
Ні, це навпаки якраз свідчило, що Бог з комуністами.
Микола Закалюжний
Можете розшифрувати?
Петро Симоненко
Я розшифровую тим, що сьогодні і віруючі прийшли до колон демонстрантів, бо у віруючих людей ті ж самі проблеми, що й у невіруючих : це суцільне безробіття, це неможливість прогодувати сім’ю, це проблема одягнути дитину, її навчання, це проблема ліквідації взагалі здоров’я старшого покоління та й молодшого покоління, це проблема з проблем – знищення духовності, моральності. Віруючі приймали участь у заходах якраз після того, як вони сходили до церкви, розговілися, вони прийшли у наші колони і разом з нами говорили про наше життя.
Микола Закалюжний
Яким чином головний комуніст України визначав тих хто з віруючих брав участь в акціях протесту важко сказати, адже це очевидно можна зробити лише під час прийому в члени Компартії, адже й дотепер у статуті цієї організації є положення, яке не допускає членства в ній віруючих. Говорить Петро Симоненко.
Петро Симоненко
Поки що ми не вирішили так, як наші кубинські товариші комуністи питання щодо статутного положення, що віцруючий може бути членом партії, якщо він відстоює справу революції і веде боротьбу за майбутнє Куби. Це є норма в статуті Куби. Не в цьому головна проблема. Проблема в іншому: наскільки людина, яка сповідує наші ідеї, сповідує принципи справедливості, вона чесно працює в ім’я людей, які довіряють нам – комуністам.
Микола Закалюжний
Очевидно віруючі й надалі упереджено і не без підстав, ставитимуться до компартії, яка не зуміла позбутися своєї атеїстичної сутності, ба більше того й дотепер веде атеїстичну пропаганду, хоча і замасковано.
Петро Симоненко
Віруючі сьогодні відчувають, що ми не ставимо як головне питання атеїстичне виховання людей. Ні, ми ставимо сьогодні за мету повернення людських якостей, людської гідності, поваги до ноших традицій, до нашої тисячолітньої історії.
Микола Закалюжний
Ви сказали, що атеїстичне виховання не є головним в Компартії. То виходить, що Компартія проводить і атеїстичне виховання.
Петро Симоненко
Ми публічно атеїстичне виховання не проводимо, це наша внутрішньопартійна проблема.
Микола Закалюжний
Хоча інша партія, яка відносить себе до опозиційних - Партія регіонів не має застережень - приймати чи не приймати віруючих до своїх лав, першого травня у день Пасхи вона також поступила по-комуністичному організувавши Першотравневі акції протесту. Щоправда член парламентської фракції партії регіонів Володимир Рибак пробував цей факт дещо пом’якшити.
Володимир Рибак
Першого травня, це вже традиційно, партія йде на демонстрацію таку, в Донецьку є така особливість. Але, що б особисто це акція протесту була, це не було. Це традиційна акція, яка є кожен рік.
Микола Закалюжний
Характерно що колеги регіоналів по опозиції есдеки, в усякому разі столичні перенесли у зв’язку з Пасхою свої першотравневі маївки на третє травня, прогресивна соціалістка Наталія Вітренко 1-го травня у зв’язку з Пасхою обмежилася лише інформаційно-просвітницьким пікетом. Так чи інакше, але віруючі люди, навчені гірким досвідом історії, звикли робити висновки щодо пошанування релігії не зі слів, а зі справ, тому політичним силам, які в той чи інший спосіб, свідомо чи несвідомо зневажають почуття віруючих, можуть на їхні голоси не розраховувати. То ж багато кому у цьому зв’язку буде пригадано перше травня.
Микола Закалюжний. Радіо “Свобода”, Київ.
Василь Зілгалов
На цьому ми завершуємо програму “Споконвіку було Слово” на хвилях української редакції “Радіо Свобода”.
Нагадаю, що автор програми і укладач її Василь Зілгалов.
І перш ніж попрощатися з вами, хочу нагадати, що любов до ближнього – це чи не головна істина Христова. А як із сучасним етичним вихованням молоді і , особливо, дітей, чи розуміє керівництво Міністерства освіти України і педагоги всю важливість і глибину етичного виховання підростаючого покоління? Саме про це ми будемо вести мову у нашій наступній програмі за тиждень
Говорить радіо “Свобода”!
