Прага, 26 червня 2005 року.
Аудіозапис програми:
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”!
В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Хто не заплатив за поставки туркменського газу? СБУ веде розслідування, а туркменський президент звинувачує Україну у шахрайстві;
- Польща занепокоєна провалом Європейського самміту – допомога від ЄС під загрозою;
- Німецький діловий щоденник «Гандельсблатт» інвестує в українське ділове видання.
“Бюджет України втратив понад мільярд доларів через тіньові схеми в газовій сфері,” - заявляє голова Служби безпеки України Олександр Турчинов. В інтерв''ю тижневику "Дзеркало тижня" Турчинов повідомив про те, що порушено низку кримінальних справ у зв''язку з діяльністю компанії "Нафтогаз України” і посередників у постачанні туркменського газу українським споживачам. При цьому Турчинов назвав дві компанії посередники: "Eural Trans Gas" і "РосУкрЕнерго" .
Аналітик радіо "Свобода" з питань корупції і злочинності Роман Купчинський тривалий час досліджував якраз це питання. З ним на цю тему розмовляє Мар’яна Драч.
Роман Купчинський
Все почалося з того, що керівництво НАК “Нафтогазу України” і російського “Газпрому” домовилися створити офшорну фірму в Угорщині, яка мала бути так званим оператором туркменського газу до України. Ця фірма була зареєстрована трьома безробітними румунами.
Український уряд платив за послуги цій фірмі тим, що віддавав понад 13 млрд. куб. метрів газу, які могла сама НАК “Нафтогаз” спокійно реалізувати з “Газпромом”. Вартість 13 млрд. куб. метрів на західному ринку становить понад мільярд доларів.
Мар’яна Драч
Невдовзі одного посередника для поставок туркменського газу в Україну замінив інший. Чому так сталося?
Роман Купчинський
Почали з`являтися публікації в українській, російській, західній пресі, посол США в Україні казав, що фірма “Eural trans gas” є тіньовою структурою. Тоді минулого року в липні створили нову структуру під назвою “РосУкрЕнерго”.
Мар’яна Драч
Нову фірму зареєстрували у Швейцарії. Згідно з угодою, її засновники створили нову посередницьку структуру АГАРосГаз Голдинг, дочірня компанія “Газпромбанку”, та австрійська фірма "Raiffeisen Investment AG". Проте минулого тижня представник австрійської фірми заявив, що його компанія сама не володіє половиною акцій “РосУкрЕнерго”, а представляє групу український бізнесменів.
Роман Купчинський
Ті так звані українські інвестори, які є в "Raiffeisen Investment AG", не названі поки що. Чому “Нафтогаз України” не став власником 50% “РосУкрЕнерго”? Чому НАК віддав цю можливість групі приватних осіб, які не пов’язані ніяк юридично з українською державою?
Мар’яна Драч
Голова СБУ висловив думку, що розслідування приведе до дуже серйозних посадових осіб в Україні і Росії, які стояли за цими схемами. Хто ці люди?
Роман Купчинський
Вірогідно, що Кучма і Путін домовлялися про створення цієї фірми “РосУкрЕнерго” і погодилися на те, що приватні особи будуть там фігурувати і будуть брати гроші, які Україна сплачувала за транзит туркменського газу. Ці гроші йшли до рук приватних осіб, які сиділи в "Raiffeisen Investment AG". Де ті гроші поділи? Хто є в цій групі приватних інвесторів – там і лежить ключ цієї цілої справи.
Марія Щур
Звинувачення у махінаціях категорично заперечує колишній голова правління «Нафтогазу України» Юрій Бойко. На його переконання, зараз слід опікуватись ціною на газ для України, аніж організовувати пошуки відьом. Як сказав Бойко, сумнівні розмірковування про нюанси постачання туркменського газу в Україну врешті-решт можуть закінчитися підвищенням для України спочатку ціни на російський газ, а потім автоматично і на туркменський.
Марія Щур
Тим часом голова СБУ Олександр Турчинов не виключає, що комусь уже тепер спадає на думку використовувати злочинні схеми з поставками газу в Україну у своїх корисливих цілях. Він висловив сподівання, що чиновникам, які перебувають на відповідальних посадах і керують сферою ПЕКу, вистачить волі спрямовувати мільярди в державний бюджет, а не на власні офшорні рахунки.
А тим часом Президент Туркменістану Сапармурат Ніязов звинувачує Україну у шахрайстві. Детальніше розповідає Сергій Кисельов.
Сергій Кисельов
Як повідомила прес-служба Міністерства закордонних справ Туркменистану, за дорученням українського Президента та прем’єра сьогодні до Ашгабату прибуває делегація НАК "Нафтогаз України", яка з’ясовуватиме всі проблемні українсько-туркменські газові питання.
Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко ще вчора заявила, що має намір заслухати керівництво НАК "Нафтогаз України" відносно заяв президента Туркменистану Сапармурата Ніязова про нечесність України в розрахунках за туркменський природний газ.
Сапармурат Ніязов
Це означає, що ви нас обдурюєте красиво, і ці гроші крутяться у вас.
Сергій Кисельов
Нагадаю, що туркменський лідер звинуватив український “Нафтогаз” у нечуваному шахрайстві.
Сапармурат Ніязов
Це взагалі небачене шахрайство.
Про що саме НАК “Нафтогазз України” звітуватиме главі уряду, фахівці не знають Тим більше, що сама Юлія Тимошенко запевнила: Україна не розраховується напряму з Туркменистаном, вже кілька років тому це перебрала на себе посередницька структура "РосУкрЕнерго", яку було створено за попереднього керівництва країною.
Ось як в інтерв’ю для радіо "Свобода" прокоментував ситуацію з боргом України за туркменський природний газ голова Парламентського підкомітету з паливно-енергетичного комплексу Олександр Гудима.
Олександр Гудима
І в 2004 році в України, тобто в уряду Януковича були проблеми в розрахунках за туркменський газ у натуральній формі. І в уряду вже сьогоднішнього є ті ж самі проблеми.
Якщо ми є стратегічним партнери Туркменії чи Росії, то ми на першому місці повинні виконувати зобов’язання, щоб не давати підстав говорити, що Україна є несерйозний партнер.
За моїми даними, Україна не розраховується своєчасно в товарній формі, а якщо розраховується, то неякісними товарами, щоб покращити стосунки з Туркменистаном на майбутнє, то треба кожен день платити за той газ, який ми споживаємо. Крапка. І тут нема чого коментувати.
Сергій Кисельов
Відповідно до угоди про поставки туркменського природного газу на 2002-2006 роки, Україна щорічно закупляє 36 мільярдів кубометрів палива. Причому у валюті українська сторона оплачує тільки половину експортних поставок туркменського газу, решту складають клірингові поставки товарів та устаткування. Тепер Ашгабат хоче повністю перейти з Україною на грошові розрахунки за свій газ.
Щодо самої різкої заяви Сапармурата Ніязова і причин, які могли її спонукати, то Олександр Гудима зробив такий висновок:
Олександр Гудима
Думаю, що в Туркменбаши були дуже серйозні розмови з (президентом Росії Владіміром) Путіним. Я думаю, що це є реакцією такою трішечки не найкращою щодо України. Але я думаю, що це минеться. Такий настрій в Туркменбаши пропаде, як він приїде в Київ, і його тут гостинно зустрінуть Президент Ющенко, Юлія Тимошенко, всі українці. Я думаю, що нормалізуються стосунки.
Сергій Кисельов
Візит Сапармурата Ніязова в Україну запланований на вересень.
Марія Щур
Зі свого боку газовий наступ на Україну почала Росія. Міністр палива і енергетики Росії Віктор Христенко обіцяє не запроваджувати санкції проти України, однак разом із цим підкреслює, що питання навколо так званої пропажі російського газу з українських підземних сховищ вирішується досить важко.
З подробицями заяви Віктора Христенка наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Саме застосування терміну “несанкціонований відбір газу” не звучало в україно-російських заявинах упродовж останніх кількох років. І те, що воно знову з’явилося у словникові, як вважають у російські столиці, демонструє, якої тактики буде притримуватися Москва на найближчих переговорах Російської Федерації і України навколо газових проблем.
“Питання щодо газу в україно-російських заявинах між тим вирішується досить важко,” – сказав Віктор Христенко, розповідаючи про ситуацію.
“Експерти шукають вихід, як вирішити це питання у матеріальній сфері, фінансовій чи в іншій формі, – сказав міністр палива і енергетики Російської Федерації, - як мінімум мова може іти про те, що вартість газу, який нібито зник з українських підземних сховищ, піде у залік від виплати за транзит російського газу по українській території.
Між тим у самій російські столиці вважають, що заява Віктора Христенка – це ще один крок у так званій “газовій війні” Росії і Туркменії, з одного боку, і України - з іншого.
Газета “Комерсант тудей” підкреслює, що Росія і Туркменістан знаходяться на кордоні повномасштабної “газової війни” з Україною. Такий висновок газета робить із заяви туркменського президента Сапармурата Ніязова, а також з відомої доповіді Служби безпеки України про причетність високих чиновників Росії і України до діяльності підприємства “РосУкрЕнерго”.
Марія Щур
Український газетний ринок стає дедалі цікавішим і для західних інвесторів. Так оглядачі оцінюють той факт, що віднині в Україні представлено одне з провідних німецьких видавництв „Handelsblatt“. Його однойменна щоденна газета користується великою популярністю серед ділових кіл Німеччини.
Як повідомила в Дюссельдорфі прес-служба „Handelsblatt“, німецька компанія заснувала в Україні видавництво, що спеціалізуватиметься на поширенні економічної інформації.
Детальніше розповідає наша кореспондентка у Німеччині Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Видавнича група „Handelsblatt“ стала однією з перших у Німеччині, яка вирішила серйозно зайнятися українським газетним ринком.
Два роки тому німецьке газетно-журнальне видавництво „Axel Springer“, просуваючись на Схід, обмежилося лише наданням ліцензії на випуск в Україні часопису для автолюбителів „Auto Bild“.
„Handelsblatt“ наважився зробити більш рішучіший крок, заснувавши разом із українською “ІнвестГазетою” видавництво “Економіка” зі штаб-квартирою у Києві. Німцям у цьому підприємстві належить 51 відсоток акцій. Серед інших акціонерів, які також входять до складу правління компанії, – “ІнвестГазета” та чеське економічне видавництво „Economia“.
Пояснюючи інтерес до України, голова правління видавничої групи „Handelsblatt“ Гаральд Мюссе звернув увагу на приналежність цієї країни до визначальних ринків у Східній та Центральній Європі, які бурхливо розвиваються.
“Політичні зміни та лібералізація багатьох сфер життя в Україні суттєво підштовхнули її економічний розвиток”, – сказав Мюссе.
Він висловив переконання, що за таких умов підприємці потребують об’єктивну та аналітичну економічну інформацію. “Ми бачимо великий потенціал на цьому ринку,” – наголосив Мюссе.
Видавництво “Економіка” випускатиме часопис для ділових кіл та газету з рекламними оголошеннями. Один із керівників “Економіки” Ігор Ляшенко налаштований оптимістично. Він переконаний, що поєднання німецького ноу-хау з чудовими знаннями національного ринку, які володіють українські учасники проекту, допоможе “Економіці” отримати великий резонанс.
Видавнича група „Handelsblatt“, яке є дочірнім підприємством штутґартського видавництва „Georg von Holzbrink“, останнім часом активно розширює свої позиції поза межами Німеччини.
На чеському та словацькому медійному ринку, що спеціалізується на економічній інформації, німецькому видавництву вже вдалося закріпити за собою провідні позиції. Там його дочірнє підприємство „Economia“ видає щоденну газету та журнали.
За короткий час „Handelsblatt“ став лідером також болгарського ринку, заснувавши там на початку цього року видавництво „Economedia AD“.
Марія Щур
Польська влада серйозно занепокоєна провалом переговорів про бюджет Європейського союзу. Це, власне і не дивно, адже Польща є найбільшою країною, яка минулого року набула членства в ЄС, а відтак і фінансова допомога, яку Брюссель має їй виділяти, належить до найвищих. Мова йде про десятки мільярди євро, які Польща може втрати, якщо 25 країн Європейського союзу не зможуть досягти консенсусу у справі євробюджету.
З Варшави інформує наш кореспондент Роман Крик.
Роман Крик
Ще на минулому тижні польська преса радісно інформувала, що проект бюджету Європейського Союзу на період з 2007-го до 2012-го передбачає наплив до Польщі аж 80 мільярдів євро допомоги. У той час вклад Польщі до спільної казни мав становити лише 20 мільярдів євро. Це означає, що країна отримала б 60 мільярдів євро прямої допомоги.
Планувалося, що ці гроші в основному буде направлено на розвиток відсталих, східних, областей країни, а також як допомогу для фермерів.
Тепер, коли на зустрічі лідерів країн Євросоюзу не вдалося досягти у цій справі компромісу, всі ці плани опинилися під загрозою зриву.
“Це похмілля від минулорічного розширення ЄС відразу аж на 10 країн,” - вважає польський прем’єр-міністр Марек Белька. На його переконання, багаті країни, такі як Великобританія та інші, відкинувши проект корисного для Польщі бюджету, дали зрозуміти що не бажають аж так щедро, як до тепер, ділитися грішми з біднішими країнами.
Нагадаємо, що минулого року, тобто на першому році членства, Польща отримала понад 1 мільярд євро фінансової підтримки. Далі мало бути ще краще.
Польська преса наголошує, що ймовірно бюджет Європейського Союзу буде затверджено тільки наступного року, але і то невідомо.
На думку місцевих оглядачів, навіть якщо вдасться схвалити проект цього документу, то навряд чи там буде збережено теперішню суму допомоги для Польщі, скоріше всього грошей виділять менше. Питання тільки у тому, а на скільки.
Газета “Жеч Посполіта” наголошує, що в будь-якому випадку дорога до Польщі урізана чи не урізана не надійде у запланованому часі, хоча тут її вже усі чекають.
На думку видання ситуація зараз дуже заплутана, оскільки Великобританія, яка з липня керуватиме роботою ЄС, налаштована на рішучі внутрішні реформи. А цьому у свою чергу рішуче спротивляться, зокрема, Франція. Не виключено, що суперечка буде тривалою, а відтак в дуелі найбагатших країн найбільше постраждають найбідніші члени ЄС.
Марія Щур
Український уряд нещодавно пообіцяв поліпшити житлові умови українських громадян, які живуть у старих «хрущовках».
А от Угорський уряд вже почав це робити. Він надаватиме більшу матеріальну підтримку мешканцям панельних багатоповерхових будинків, зведених за комуністичних часів у випадку, якщо вони захочуть відремонтувати помешкання на сучасний лад або зробити реконструкцію всього будинку.
Детальніше на цю тему розповідає наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскін
Так звані типові житлові масиви, зведені з панельних блоків у добу комуністичного лідера Яноша Кадера, з кожним роком викликають усе більше нарікань. Мешканці скаржаться на незручне планування кімнат, малий загальний метраж, завеликі ціни комунальних послуг тощо.
Та й не дивно, адже ці багатоповерхівки будувалися кілька десятиліть тому на основі стандартних на той час архітектурних розбивок, головним чином запозичених від радянських зодчих. У народі такі типові квартири отримали назву “хрущовок”. Угорці ж просто мають їх за безіменні “панельки”, бо “кадеркою” тут нарекли відому в Угорщині столове вино.
До речі, колись його залюбки розпивали і щасливі новосели малометражних помешкань.
Порядок отримання квартир у соціалістичній Угорщині був набагато простішим, ніж у Радянському Союзі. Найлегше отримували їх молоді подружні пари, сплативши певні внески з державної позики, яка надавалася на умовах низьких процентних ставок. Багатодітним сім’ям кредит взагалі погашали безстроково.
Дехто з ностальгією згадує старі часи, адже зараз придбати квартиру набагато складніше. Зате ті, хто став власником сучасного міського житла, може надовго забути за колишні незручності.
Іштлан Колбер, міністр без портфелю, відповідальний з питань регіонального розвитку, виступаючи нещодавно в угорському місті Капошварі, згадав і старі панельки. За його словами, мешканці старих житлових масивів у середньому використовують на 40-50% енергії більше, ніж в інших країнах Євросоюзу. Лише центральне опалення з’їдає у власника двокімнатної квартири до однієї шостої його місячної зарплати. Тим часом помешкання, обладнані сучасними лічильниками, можуть зекономити ці кошти разів у п’ять.
Колбер вважає, що доцільніше робити комплексну реконструкцію панельних будинків. “Це є одним з важливих пунктів соціальної політики ліволіберального уряду,” – додав він.
Марія Щур
І на закінчення наша історична рубрика.
Останній король Речі Посполитої Станіслав Авґуст Понятовський, названий Тарасом Шевченком «жвавим», подарував місто Канев своєму племіннику також Станіславу.
Упродовж ХІХ століття Понятовські збудували у своїх маєтках на Канівщині низку підприємств.
Про канівських землевласників та промисловців польського походження Понятовських розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Старший племінник короля Станіслав Понятовський володів у Корсуні фабриками з виробництва сукна, замші, шовку, селітри. А 1810 року полковник Йосип Понятовський заснував у містечку Таганчі суконну мануфактуру з філіями у Шендерівці, Бучаку та Полствині. В одинадцяти двоповерхових кам’яних та десяти дерев’яних будинках Таганчанської фабрики розміщувалися близько трьохсот верстатів, виготовлених переважно на механічному заводі Понятовського. Тіпальні та чесальні машини приводилися в рух кіньми, стригальні, ворсальні, валяльні і полоскальні – водою. 1840 року на фабриці була встановлена перша парова машина англійського виробництва.
Половину потрібної для виробництва вовни підприємець отримував з власних вівчарських заводів, решту купував на Волині, Херсонщині та Полтавщині. 708 робітників підприємства щороку виготовляли 94 з половиною тисячі аршин тонкого сукна, драпу, кашеміру та фланелі. Десяту частину зарплатні працівник вносив до ощадної каси заводу, створюючи цим персональний страховий фонд.
У Таганчі Понятовський заснував також шкіряну мануфактуру на 80 верстатів, що приводилися в дію млином і двома вітряками. Вона виготовляла 8 з половиною тисяч юхтових, сап’янових та глянцевих шкір на рік. Поруч працювала невелика (на 8 верстатів) полотняна фабрика Понятовського, що виробляла серветки та скатерті. На цегельному заводі Понятовського 80 робітників щорічно виготовляли 600 тисяч штук цегли та 300 тисяч штук черепиці. А скляна фабрика Понятовського випускала листове скло, графини, склянки, пляшки, чарки, штофи та півштофи.
Спадкоємці Понятовського заснували на Канівщині ще одну суконну фабрику – Пясковську, яка була вдесятеро меншою Таганчанської і, крім сукна, виробляла фільтри для цукроварень. Крім Таганчанської полотняної фабрики, Понятовські побудували подібне підприємство у селі Пісковська Рудня.
1824 року Ігнасій Понятовський у своєму маєтку в селі Трощині заснував перший в Україні цукровий завод. Через чверть століття ще один цукрозавод Понятовські збудували у містечку Мартинівці. Упродовж сезону цукроваріння (81 доба на рік) підприємство виробляло 20 з половиною тисяч пудів цукру-піску.
Продукція підприємств Понятовських продавалася у Бердичеві, Калузі, Катеринославі, Києві, Москві, Петербурзі, Полтаві, Харкові, Чернігові, на Волині, Поділлі та в Бессарабії. І аж до початку Першої світової війни вони були серед провідних підприємців Канівщини.
Марія Щур
Ви слухали передачу “Економічний журнал”, яку підготувала Марія Щур.
На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
Аудіозапис програми:
Марія Щур
Вітаю вас, шановні слухачі, на хвилях радіо “Свобода”!
В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Хто не заплатив за поставки туркменського газу? СБУ веде розслідування, а туркменський президент звинувачує Україну у шахрайстві;
- Польща занепокоєна провалом Європейського самміту – допомога від ЄС під загрозою;
- Німецький діловий щоденник «Гандельсблатт» інвестує в українське ділове видання.
“Бюджет України втратив понад мільярд доларів через тіньові схеми в газовій сфері,” - заявляє голова Служби безпеки України Олександр Турчинов. В інтерв''ю тижневику "Дзеркало тижня" Турчинов повідомив про те, що порушено низку кримінальних справ у зв''язку з діяльністю компанії "Нафтогаз України” і посередників у постачанні туркменського газу українським споживачам. При цьому Турчинов назвав дві компанії посередники: "Eural Trans Gas" і "РосУкрЕнерго" .
Аналітик радіо "Свобода" з питань корупції і злочинності Роман Купчинський тривалий час досліджував якраз це питання. З ним на цю тему розмовляє Мар’яна Драч.
Роман Купчинський
Все почалося з того, що керівництво НАК “Нафтогазу України” і російського “Газпрому” домовилися створити офшорну фірму в Угорщині, яка мала бути так званим оператором туркменського газу до України. Ця фірма була зареєстрована трьома безробітними румунами.
Український уряд платив за послуги цій фірмі тим, що віддавав понад 13 млрд. куб. метрів газу, які могла сама НАК “Нафтогаз” спокійно реалізувати з “Газпромом”. Вартість 13 млрд. куб. метрів на західному ринку становить понад мільярд доларів.
Мар’яна Драч
Невдовзі одного посередника для поставок туркменського газу в Україну замінив інший. Чому так сталося?
Роман Купчинський
Почали з`являтися публікації в українській, російській, західній пресі, посол США в Україні казав, що фірма “Eural trans gas” є тіньовою структурою. Тоді минулого року в липні створили нову структуру під назвою “РосУкрЕнерго”.
Мар’яна Драч
Нову фірму зареєстрували у Швейцарії. Згідно з угодою, її засновники створили нову посередницьку структуру АГАРосГаз Голдинг, дочірня компанія “Газпромбанку”, та австрійська фірма "Raiffeisen Investment AG". Проте минулого тижня представник австрійської фірми заявив, що його компанія сама не володіє половиною акцій “РосУкрЕнерго”, а представляє групу український бізнесменів.
Роман Купчинський
Ті так звані українські інвестори, які є в "Raiffeisen Investment AG", не названі поки що. Чому “Нафтогаз України” не став власником 50% “РосУкрЕнерго”? Чому НАК віддав цю можливість групі приватних осіб, які не пов’язані ніяк юридично з українською державою?
Мар’яна Драч
Голова СБУ висловив думку, що розслідування приведе до дуже серйозних посадових осіб в Україні і Росії, які стояли за цими схемами. Хто ці люди?
Роман Купчинський
Вірогідно, що Кучма і Путін домовлялися про створення цієї фірми “РосУкрЕнерго” і погодилися на те, що приватні особи будуть там фігурувати і будуть брати гроші, які Україна сплачувала за транзит туркменського газу. Ці гроші йшли до рук приватних осіб, які сиділи в "Raiffeisen Investment AG". Де ті гроші поділи? Хто є в цій групі приватних інвесторів – там і лежить ключ цієї цілої справи.
Марія Щур
Звинувачення у махінаціях категорично заперечує колишній голова правління «Нафтогазу України» Юрій Бойко. На його переконання, зараз слід опікуватись ціною на газ для України, аніж організовувати пошуки відьом. Як сказав Бойко, сумнівні розмірковування про нюанси постачання туркменського газу в Україну врешті-решт можуть закінчитися підвищенням для України спочатку ціни на російський газ, а потім автоматично і на туркменський.
Марія Щур
Тим часом голова СБУ Олександр Турчинов не виключає, що комусь уже тепер спадає на думку використовувати злочинні схеми з поставками газу в Україну у своїх корисливих цілях. Він висловив сподівання, що чиновникам, які перебувають на відповідальних посадах і керують сферою ПЕКу, вистачить волі спрямовувати мільярди в державний бюджет, а не на власні офшорні рахунки.
А тим часом Президент Туркменістану Сапармурат Ніязов звинувачує Україну у шахрайстві. Детальніше розповідає Сергій Кисельов.
Сергій Кисельов
Як повідомила прес-служба Міністерства закордонних справ Туркменистану, за дорученням українського Президента та прем’єра сьогодні до Ашгабату прибуває делегація НАК "Нафтогаз України", яка з’ясовуватиме всі проблемні українсько-туркменські газові питання.
Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко ще вчора заявила, що має намір заслухати керівництво НАК "Нафтогаз України" відносно заяв президента Туркменистану Сапармурата Ніязова про нечесність України в розрахунках за туркменський природний газ.
Сапармурат Ніязов
Це означає, що ви нас обдурюєте красиво, і ці гроші крутяться у вас.
Сергій Кисельов
Нагадаю, що туркменський лідер звинуватив український “Нафтогаз” у нечуваному шахрайстві.
Сапармурат Ніязов
Це взагалі небачене шахрайство.
Про що саме НАК “Нафтогазз України” звітуватиме главі уряду, фахівці не знають Тим більше, що сама Юлія Тимошенко запевнила: Україна не розраховується напряму з Туркменистаном, вже кілька років тому це перебрала на себе посередницька структура "РосУкрЕнерго", яку було створено за попереднього керівництва країною.
Ось як в інтерв’ю для радіо "Свобода" прокоментував ситуацію з боргом України за туркменський природний газ голова Парламентського підкомітету з паливно-енергетичного комплексу Олександр Гудима.
Олександр Гудима
І в 2004 році в України, тобто в уряду Януковича були проблеми в розрахунках за туркменський газ у натуральній формі. І в уряду вже сьогоднішнього є ті ж самі проблеми.
Якщо ми є стратегічним партнери Туркменії чи Росії, то ми на першому місці повинні виконувати зобов’язання, щоб не давати підстав говорити, що Україна є несерйозний партнер.
За моїми даними, Україна не розраховується своєчасно в товарній формі, а якщо розраховується, то неякісними товарами, щоб покращити стосунки з Туркменистаном на майбутнє, то треба кожен день платити за той газ, який ми споживаємо. Крапка. І тут нема чого коментувати.
Сергій Кисельов
Відповідно до угоди про поставки туркменського природного газу на 2002-2006 роки, Україна щорічно закупляє 36 мільярдів кубометрів палива. Причому у валюті українська сторона оплачує тільки половину експортних поставок туркменського газу, решту складають клірингові поставки товарів та устаткування. Тепер Ашгабат хоче повністю перейти з Україною на грошові розрахунки за свій газ.
Щодо самої різкої заяви Сапармурата Ніязова і причин, які могли її спонукати, то Олександр Гудима зробив такий висновок:
Олександр Гудима
Думаю, що в Туркменбаши були дуже серйозні розмови з (президентом Росії Владіміром) Путіним. Я думаю, що це є реакцією такою трішечки не найкращою щодо України. Але я думаю, що це минеться. Такий настрій в Туркменбаши пропаде, як він приїде в Київ, і його тут гостинно зустрінуть Президент Ющенко, Юлія Тимошенко, всі українці. Я думаю, що нормалізуються стосунки.
Сергій Кисельов
Візит Сапармурата Ніязова в Україну запланований на вересень.
Марія Щур
Зі свого боку газовий наступ на Україну почала Росія. Міністр палива і енергетики Росії Віктор Христенко обіцяє не запроваджувати санкції проти України, однак разом із цим підкреслює, що питання навколо так званої пропажі російського газу з українських підземних сховищ вирішується досить важко.
З подробицями заяви Віктора Христенка наш московський кореспондент Віталій Портников.
Віталій Портников
Саме застосування терміну “несанкціонований відбір газу” не звучало в україно-російських заявинах упродовж останніх кількох років. І те, що воно знову з’явилося у словникові, як вважають у російські столиці, демонструє, якої тактики буде притримуватися Москва на найближчих переговорах Російської Федерації і України навколо газових проблем.
“Питання щодо газу в україно-російських заявинах між тим вирішується досить важко,” – сказав Віктор Христенко, розповідаючи про ситуацію.
“Експерти шукають вихід, як вирішити це питання у матеріальній сфері, фінансовій чи в іншій формі, – сказав міністр палива і енергетики Російської Федерації, - як мінімум мова може іти про те, що вартість газу, який нібито зник з українських підземних сховищ, піде у залік від виплати за транзит російського газу по українській території.
Між тим у самій російські столиці вважають, що заява Віктора Христенка – це ще один крок у так званій “газовій війні” Росії і Туркменії, з одного боку, і України - з іншого.
Газета “Комерсант тудей” підкреслює, що Росія і Туркменістан знаходяться на кордоні повномасштабної “газової війни” з Україною. Такий висновок газета робить із заяви туркменського президента Сапармурата Ніязова, а також з відомої доповіді Служби безпеки України про причетність високих чиновників Росії і України до діяльності підприємства “РосУкрЕнерго”.
Марія Щур
Український газетний ринок стає дедалі цікавішим і для західних інвесторів. Так оглядачі оцінюють той факт, що віднині в Україні представлено одне з провідних німецьких видавництв „Handelsblatt“. Його однойменна щоденна газета користується великою популярністю серед ділових кіл Німеччини.
Як повідомила в Дюссельдорфі прес-служба „Handelsblatt“, німецька компанія заснувала в Україні видавництво, що спеціалізуватиметься на поширенні економічної інформації.
Детальніше розповідає наша кореспондентка у Німеччині Надія Кандиба.
Надія Кандиба
Видавнича група „Handelsblatt“ стала однією з перших у Німеччині, яка вирішила серйозно зайнятися українським газетним ринком.
Два роки тому німецьке газетно-журнальне видавництво „Axel Springer“, просуваючись на Схід, обмежилося лише наданням ліцензії на випуск в Україні часопису для автолюбителів „Auto Bild“.
„Handelsblatt“ наважився зробити більш рішучіший крок, заснувавши разом із українською “ІнвестГазетою” видавництво “Економіка” зі штаб-квартирою у Києві. Німцям у цьому підприємстві належить 51 відсоток акцій. Серед інших акціонерів, які також входять до складу правління компанії, – “ІнвестГазета” та чеське економічне видавництво „Economia“.
Пояснюючи інтерес до України, голова правління видавничої групи „Handelsblatt“ Гаральд Мюссе звернув увагу на приналежність цієї країни до визначальних ринків у Східній та Центральній Європі, які бурхливо розвиваються.
“Політичні зміни та лібералізація багатьох сфер життя в Україні суттєво підштовхнули її економічний розвиток”, – сказав Мюссе.
Він висловив переконання, що за таких умов підприємці потребують об’єктивну та аналітичну економічну інформацію. “Ми бачимо великий потенціал на цьому ринку,” – наголосив Мюссе.
Видавництво “Економіка” випускатиме часопис для ділових кіл та газету з рекламними оголошеннями. Один із керівників “Економіки” Ігор Ляшенко налаштований оптимістично. Він переконаний, що поєднання німецького ноу-хау з чудовими знаннями національного ринку, які володіють українські учасники проекту, допоможе “Економіці” отримати великий резонанс.
Видавнича група „Handelsblatt“, яке є дочірнім підприємством штутґартського видавництва „Georg von Holzbrink“, останнім часом активно розширює свої позиції поза межами Німеччини.
На чеському та словацькому медійному ринку, що спеціалізується на економічній інформації, німецькому видавництву вже вдалося закріпити за собою провідні позиції. Там його дочірнє підприємство „Economia“ видає щоденну газету та журнали.
За короткий час „Handelsblatt“ став лідером також болгарського ринку, заснувавши там на початку цього року видавництво „Economedia AD“.
Марія Щур
Польська влада серйозно занепокоєна провалом переговорів про бюджет Європейського союзу. Це, власне і не дивно, адже Польща є найбільшою країною, яка минулого року набула членства в ЄС, а відтак і фінансова допомога, яку Брюссель має їй виділяти, належить до найвищих. Мова йде про десятки мільярди євро, які Польща може втрати, якщо 25 країн Європейського союзу не зможуть досягти консенсусу у справі євробюджету.
З Варшави інформує наш кореспондент Роман Крик.
Роман Крик
Ще на минулому тижні польська преса радісно інформувала, що проект бюджету Європейського Союзу на період з 2007-го до 2012-го передбачає наплив до Польщі аж 80 мільярдів євро допомоги. У той час вклад Польщі до спільної казни мав становити лише 20 мільярдів євро. Це означає, що країна отримала б 60 мільярдів євро прямої допомоги.
Планувалося, що ці гроші в основному буде направлено на розвиток відсталих, східних, областей країни, а також як допомогу для фермерів.
Тепер, коли на зустрічі лідерів країн Євросоюзу не вдалося досягти у цій справі компромісу, всі ці плани опинилися під загрозою зриву.
“Це похмілля від минулорічного розширення ЄС відразу аж на 10 країн,” - вважає польський прем’єр-міністр Марек Белька. На його переконання, багаті країни, такі як Великобританія та інші, відкинувши проект корисного для Польщі бюджету, дали зрозуміти що не бажають аж так щедро, як до тепер, ділитися грішми з біднішими країнами.
Нагадаємо, що минулого року, тобто на першому році членства, Польща отримала понад 1 мільярд євро фінансової підтримки. Далі мало бути ще краще.
Польська преса наголошує, що ймовірно бюджет Європейського Союзу буде затверджено тільки наступного року, але і то невідомо.
На думку місцевих оглядачів, навіть якщо вдасться схвалити проект цього документу, то навряд чи там буде збережено теперішню суму допомоги для Польщі, скоріше всього грошей виділять менше. Питання тільки у тому, а на скільки.
Газета “Жеч Посполіта” наголошує, що в будь-якому випадку дорога до Польщі урізана чи не урізана не надійде у запланованому часі, хоча тут її вже усі чекають.
На думку видання ситуація зараз дуже заплутана, оскільки Великобританія, яка з липня керуватиме роботою ЄС, налаштована на рішучі внутрішні реформи. А цьому у свою чергу рішуче спротивляться, зокрема, Франція. Не виключено, що суперечка буде тривалою, а відтак в дуелі найбагатших країн найбільше постраждають найбідніші члени ЄС.
Марія Щур
Український уряд нещодавно пообіцяв поліпшити житлові умови українських громадян, які живуть у старих «хрущовках».
А от Угорський уряд вже почав це робити. Він надаватиме більшу матеріальну підтримку мешканцям панельних багатоповерхових будинків, зведених за комуністичних часів у випадку, якщо вони захочуть відремонтувати помешкання на сучасний лад або зробити реконструкцію всього будинку.
Детальніше на цю тему розповідає наш будапештський кореспондент Василь Плоскіна.
Василь Плоскін
Так звані типові житлові масиви, зведені з панельних блоків у добу комуністичного лідера Яноша Кадера, з кожним роком викликають усе більше нарікань. Мешканці скаржаться на незручне планування кімнат, малий загальний метраж, завеликі ціни комунальних послуг тощо.
Та й не дивно, адже ці багатоповерхівки будувалися кілька десятиліть тому на основі стандартних на той час архітектурних розбивок, головним чином запозичених від радянських зодчих. У народі такі типові квартири отримали назву “хрущовок”. Угорці ж просто мають їх за безіменні “панельки”, бо “кадеркою” тут нарекли відому в Угорщині столове вино.
До речі, колись його залюбки розпивали і щасливі новосели малометражних помешкань.
Порядок отримання квартир у соціалістичній Угорщині був набагато простішим, ніж у Радянському Союзі. Найлегше отримували їх молоді подружні пари, сплативши певні внески з державної позики, яка надавалася на умовах низьких процентних ставок. Багатодітним сім’ям кредит взагалі погашали безстроково.
Дехто з ностальгією згадує старі часи, адже зараз придбати квартиру набагато складніше. Зате ті, хто став власником сучасного міського житла, може надовго забути за колишні незручності.
Іштлан Колбер, міністр без портфелю, відповідальний з питань регіонального розвитку, виступаючи нещодавно в угорському місті Капошварі, згадав і старі панельки. За його словами, мешканці старих житлових масивів у середньому використовують на 40-50% енергії більше, ніж в інших країнах Євросоюзу. Лише центральне опалення з’їдає у власника двокімнатної квартири до однієї шостої його місячної зарплати. Тим часом помешкання, обладнані сучасними лічильниками, можуть зекономити ці кошти разів у п’ять.
Колбер вважає, що доцільніше робити комплексну реконструкцію панельних будинків. “Це є одним з важливих пунктів соціальної політики ліволіберального уряду,” – додав він.
Марія Щур
І на закінчення наша історична рубрика.
Останній король Речі Посполитої Станіслав Авґуст Понятовський, названий Тарасом Шевченком «жвавим», подарував місто Канев своєму племіннику також Станіславу.
Упродовж ХІХ століття Понятовські збудували у своїх маєтках на Канівщині низку підприємств.
Про канівських землевласників та промисловців польського походження Понятовських розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
Старший племінник короля Станіслав Понятовський володів у Корсуні фабриками з виробництва сукна, замші, шовку, селітри. А 1810 року полковник Йосип Понятовський заснував у містечку Таганчі суконну мануфактуру з філіями у Шендерівці, Бучаку та Полствині. В одинадцяти двоповерхових кам’яних та десяти дерев’яних будинках Таганчанської фабрики розміщувалися близько трьохсот верстатів, виготовлених переважно на механічному заводі Понятовського. Тіпальні та чесальні машини приводилися в рух кіньми, стригальні, ворсальні, валяльні і полоскальні – водою. 1840 року на фабриці була встановлена перша парова машина англійського виробництва.
Половину потрібної для виробництва вовни підприємець отримував з власних вівчарських заводів, решту купував на Волині, Херсонщині та Полтавщині. 708 робітників підприємства щороку виготовляли 94 з половиною тисячі аршин тонкого сукна, драпу, кашеміру та фланелі. Десяту частину зарплатні працівник вносив до ощадної каси заводу, створюючи цим персональний страховий фонд.
У Таганчі Понятовський заснував також шкіряну мануфактуру на 80 верстатів, що приводилися в дію млином і двома вітряками. Вона виготовляла 8 з половиною тисяч юхтових, сап’янових та глянцевих шкір на рік. Поруч працювала невелика (на 8 верстатів) полотняна фабрика Понятовського, що виробляла серветки та скатерті. На цегельному заводі Понятовського 80 робітників щорічно виготовляли 600 тисяч штук цегли та 300 тисяч штук черепиці. А скляна фабрика Понятовського випускала листове скло, графини, склянки, пляшки, чарки, штофи та півштофи.
Спадкоємці Понятовського заснували на Канівщині ще одну суконну фабрику – Пясковську, яка була вдесятеро меншою Таганчанської і, крім сукна, виробляла фільтри для цукроварень. Крім Таганчанської полотняної фабрики, Понятовські побудували подібне підприємство у селі Пісковська Рудня.
1824 року Ігнасій Понятовський у своєму маєтку в селі Трощині заснував перший в Україні цукровий завод. Через чверть століття ще один цукрозавод Понятовські збудували у містечку Мартинівці. Упродовж сезону цукроваріння (81 доба на рік) підприємство виробляло 20 з половиною тисяч пудів цукру-піску.
Продукція підприємств Понятовських продавалася у Бердичеві, Калузі, Катеринославі, Києві, Москві, Петербурзі, Полтаві, Харкові, Чернігові, на Волині, Поділлі та в Бессарабії. І аж до початку Першої світової війни вони були серед провідних підприємців Канівщини.
Марія Щур
Ви слухали передачу “Економічний журнал”, яку підготувала Марія Щур.
На все добре!
Говорить радіо “Свобода”!
