Німеччина, 20 липня 2005 року – Щороку у німецькому місті Льорах проводять міжнародний фестиваль етнічної музики “Голоси”, щоб відродити національні культури. Голосом України у Німеччині стала відома співачка Ніна Матвієнко, яка вперше представляла там українську музичну культуру.
На літні місяці місто Льорах, яке межує зі Швейцарією і Францією, перетворюється на велику музичну сцену. Спеціально для фестивалю, який проходить тут уже понад 15 років, збудований великий концертний зал, задіяні всі сцени і костели. А у вихідні дні все місто співає й танцює просто неба під супровід аматорських колективів. За умовами фестивалю, кожний день присвячений музиці певної країни. Упродовж майже двох місяців звучить на ньому музика понад 30 країн, тому й називається він “Голоси”. Вперше один із днів був присвячений Україні.
У фестивальному залі, де зібралося понад півтори тисячі слухачів, звучали обрядові й календарні пісні, а також музика українського бароко. Їх виконували Ніна Матвієнко і Ансамбль давньої музики. Як сказав кореспонденту радіо “Свобода” керівник Ансамблю Костянтин Чеченя, музика гетьманської доби, тобто ХVІ-ХVІІІ сторіч, навіть на батьківщині мало відома. Її зразки знайдені в архівах України, Польщі та Німеччини, а старовинні інструменти є майже спільними для культур цих країн – лютня, блокфлейти, гудок або ребек, колісна ліра.
Як розповіли українські музиканти, на німецьку публіку ця музика справила велике враження. Особливо їх здивував акапельний спів. Всупереч традиціям не запрошувати до участі одних і тих же представників, українських музикантів уже запросили на наступний рік. Фестивалем “Голоси” опікуються місто, сусідні держави – Франція і Швейцарія, які проводять у себе супутні фестивалі. А список його спонсорів, в якому значаться такі промислові магнати, як “Фольксваген”, “Сіменс”, займає кілька сторінок буклету. Реклама і бренд фестивалю розміщені по всій Німеччині і навіть як товарний знак.
Спостереження Ніни Матвієнко: “Я зрозуміла, що і музиканти, і сам уряд зацікавлені в хорошому смаку, в хороших людях, в гарному поколінні, щоб була національна свідомість. Вони самі називають себе, що вони є націоналістами, бо, кажуть, якщо цього не буде, не буде поваги до себе. Ми вважаємо, що це нормальне явище. А я кажу, що в нас все життя це блокувалося. І вони відповідають: “Ні, ні-ні, бережіть це, бо це дуже швидко розвіється і дуже швидко зникає. А це треба дуже берегти, бо якщо на одній території землі росте одне дерево, а на іншій – друге, то, значить, є свій клімат, і відповідно цьому клімату живуть і люди відповідні”.
На літні місяці місто Льорах, яке межує зі Швейцарією і Францією, перетворюється на велику музичну сцену. Спеціально для фестивалю, який проходить тут уже понад 15 років, збудований великий концертний зал, задіяні всі сцени і костели. А у вихідні дні все місто співає й танцює просто неба під супровід аматорських колективів. За умовами фестивалю, кожний день присвячений музиці певної країни. Упродовж майже двох місяців звучить на ньому музика понад 30 країн, тому й називається він “Голоси”. Вперше один із днів був присвячений Україні.
У фестивальному залі, де зібралося понад півтори тисячі слухачів, звучали обрядові й календарні пісні, а також музика українського бароко. Їх виконували Ніна Матвієнко і Ансамбль давньої музики. Як сказав кореспонденту радіо “Свобода” керівник Ансамблю Костянтин Чеченя, музика гетьманської доби, тобто ХVІ-ХVІІІ сторіч, навіть на батьківщині мало відома. Її зразки знайдені в архівах України, Польщі та Німеччини, а старовинні інструменти є майже спільними для культур цих країн – лютня, блокфлейти, гудок або ребек, колісна ліра.
Як розповіли українські музиканти, на німецьку публіку ця музика справила велике враження. Особливо їх здивував акапельний спів. Всупереч традиціям не запрошувати до участі одних і тих же представників, українських музикантів уже запросили на наступний рік. Фестивалем “Голоси” опікуються місто, сусідні держави – Франція і Швейцарія, які проводять у себе супутні фестивалі. А список його спонсорів, в якому значаться такі промислові магнати, як “Фольксваген”, “Сіменс”, займає кілька сторінок буклету. Реклама і бренд фестивалю розміщені по всій Німеччині і навіть як товарний знак.
Спостереження Ніни Матвієнко: “Я зрозуміла, що і музиканти, і сам уряд зацікавлені в хорошому смаку, в хороших людях, в гарному поколінні, щоб була національна свідомість. Вони самі називають себе, що вони є націоналістами, бо, кажуть, якщо цього не буде, не буде поваги до себе. Ми вважаємо, що це нормальне явище. А я кажу, що в нас все життя це блокувалося. І вони відповідають: “Ні, ні-ні, бережіть це, бо це дуже швидко розвіється і дуже швидко зникає. А це треба дуже берегти, бо якщо на одній території землі росте одне дерево, а на іншій – друге, то, значить, є свій клімат, і відповідно цьому клімату живуть і люди відповідні”.
