Прага, 13 серпня 2005 року.
Ірина Халупа
Здоровенькі були, дорогий слухачу. Так, це знову час на передачу “30 хвилин у різних вимірах” на хвилях української “Свободи”. З вами її господиня Ірина Халупа.
Сьогодні гостем програми є співачка Леся Горова. Всі, хто провів бодай трішки часу на Майдані Незалежності, коли українці вирішували своє майбутнє наприкінці минулого року - початку цього, напевно, добре пам’ятають її пісню “Я – патріот”.
(Звучить пісня “Я – патріот”)
Ірина Халупа
Під цю пісню та багато інших Україна змінювалася. Пісня Лесі Горової “Я - патріот” стала одним із гімнів помаранчевої революції. Хоча народилася вона десь рік до самої революції. Послухайте, як це відбувалося.
Леся Горова
Написала я її ще за рік, мабуть, до помаранчевої революції. І взагалі, напевно, ні в одної мене, а в багатьох творчих людей є такий дар - передбачувати деякі події. Звичайно, що мене не задовольняло життя, яким я жила, те, що навколо, те, що було з Україною, у мене всередині був протест.
Почався період моєї творчості з таких, власне, суспільно-політичних пісень, і одна з них – це була пісня “Я - патріот”. Вона народилася у мене вдома, в стінах моєї квартири, мабуть, після якихось емоційних переживань, зараз вже не згадаю, але вона народилася на єдиному подихові. Я її зробила і співала ще до революції. Я їздила в підтримку Віктора Ющенка в тури, її співала також.
Але саме в час революції, коли я вийшла на Майдан, коли її почули тисячі людей, я побачила, наскільки вона потрібна, наскільки вона зараз актуальна. Навіть були випадки, коли я йшла по вулиці, мені казали, що “О, я патріот пішла...”.
Власне, цією піснею я хотіла дійсно осягнути і сама зрозуміти, іншим пояснити, що ж таке патріотизм, що таке патріоти. Це вміння захистити свою землю вміння захистити свої принципи, те, що тобі дороге, рідне, близьке, відстоювати його, мати внутрішній стрижень, бути організованим, бути сильним, це для мене - бути патріотом.
Ірина Халупа
Пісня “Я - патріот” є однією з пісень на новому компакт-диску Лесі Горової під такою самою назвою. Цей альбом був презентований минулого тижня в Києві. Наш колега Тарас Марусик був на презентаційній прес-конференції, її вів відомий музичний критик і продюсер Олександр Євтушенко.
Євтушенко спеціалізується на сучасній українськомовній пісні і музиці. У своєму вступному слові він був досить критичним стосовно вже нової, постмайданної влади.
Олександр Євтушенко
В одному інтерв’ю я сказав, що Помаранчева революція нічого не варта, якщо вона не переросте в культурну революцію. Поки що вона не переросла в культурну революцію. На мій погляд, ані міністр культури, ані пан Томенко поки що мало, що роблять для того, щоб дотримуватися свого слова, своїх обіцянок, які вони давали безпосередньо майдану.
От одна з таких перших ластівок, які все-таки підтверджують, що таки зміни відбуваються, це вихід альбому “Я – патріот” Лесі Горової. Тож будь ласка привітайте Лесю з цією подією.
Тарас Марусик
Показуючи компакт, на титулі якого зображена Леся Горова, Олександр Євтушенко сказав: “Краса і мода” і додав.
Олександр Євтушенко
Вона національно визначилася в цьому чудовому костюмі, вона розкаже, хто робив цей костюм, це є наша надія. Я взагалі думаю, що жінка врятує Україну врешті решт, якщо чоловіки не можуть, якщо вони, вибачте... ну, не буду уточнювати. Отож, вся надія на таких, як Леся Горова.
Але разом з тим, біля мене сидять потужні чоловіки.
Тарас Марусик
Ці потужні чоловіки – це аранжувальник, гітарист і композитор Юрій Товстоган, продюсер альбому і інформаційний спонсор Лесі Горової в Інтернеті Олексій Цебро, керівник “Експрес-банку” Юрій Джус і директор рекордингової компанії “Атлантик” Юрій Гандзюк.
А костюм, про який згадав Олександр Євтушенко, створила молодий київський дизайнер Наталя Коваленко. Про перші кроки створення альбому розповіла Леся Горова.
Леся Горова
Я прийшла до свого давнього знайомого ще зі Львова Ігоря Гриніва, народного депутата, думаю, що ви його знаєте. Я показала йому цю пісню, кілька інших, Ігор сказав, що “знаєш, я давно хочу видати такий альбом “Пісні свободи”, давай будемо це робити”.
Ігор Гринів мені допоміг. Він був першим, хто допоміг мені записати три пісні з цього альбому, а далі почалися події, Помаранчева революція, вибори, і він не зміг присвятити цьому увагу, тому я почала сама пробивати цей проект, цей альбом.
Тарас Марусик
Леся Горова розказала також про двох Юріїв – Товстогана і Джуса, з якими вона зустрілася у дні святого Юрія, лише в різні роки. Ці зустрічі, вважає вона, були знаковими.
Леся Горова
Взагалі я ціную професіоналів, тому вся моя подальша робота над альбомом, я собі не уявляла нікого іншого, як Юра. Всі його ідеї, всі його важливі зауваження я сприймала, і саме тому вийшов такий стильний альбом.
Потім підключився ще “Експрес-банк”. Дуже цікаво, що голова цього банку, Юрій Микитович Джус - також Юрій, і теж я з ним познайомилася в день святого Юрія, але вже цього 2005 року. Святі Юрії мені допомагають, так.
Тарас Марусик
І нарешті на останньому етапі підключився ще один Юрій - Юрій Гандзюк, директор “Атлантика”, де вийшов альбом Лесі Горової.
Леся Горова
Я дуже хотіла випустити цей альбом до “Євробачення”, і вже не було часу, хотілося б просто, що на ринку України було побільше україномовного продукту. Я прийшла до Юрія Михайловича. Юрію Михайловичу, ми з Вами не на день Юрія зустрілися?
Юрій Гандзюк
Може бути...
Леся Горова
Він каже, що “Лесю, ти знаєш, ми не встигнемо, немає часу на акцизну марку”. А я ж прошу, Юрію Михайловичу, давайте щось придумаємо... Давайте зробимо поліграфію, все... І ми встигли, ми зробили, і все вийшло.
Тарас Марусик
Особливістю альбому “Я – патріот” є те, що жодна пісня не була написана за інструментом.
Леся Горова
Всі пісні були написані в дорозі. Це могло бути в метро, на вулиці, я могла щось робити вдома і паралельно писати. І вперше, можливо, я чула свою пісню, коли ми з Юрою над нею працювали, як вона має звучати.
Друге – бували такі випадки, коли мої пісні змінювали мене. І оскільки вони народжувалися в дуже великих емоційних перепадах, то вони були таким енергетичним згустком.
От, наприклад, пісня “Не бійся” дійсно мене робила в деяких моментах сильнішою. Оскільки я по своїй натурі може десь м’яка, лірична, ці пісні з мене зробили таку жорстку людину, яка вміє боротися за себе і за свою позицію.
І взагалі вони мене зміцнили, вони мені дали в деяких випадках якийсь вихід в житті. Де я не могла, скажімо, чогось пробачити, я побачила, я переоцінку цінностей зробила. Тому і я подумала, що цей альбом має силу.
Крім того, що я сама писала музику, текст, Юра робив аранжування, я захотіла виступити в цьому альбомі, як психолог. Тому що мені здалося, що так само, як ці пісні можуть допомагати в житті мені долати якісь перешкоди і труднощі, так само нехай вони зможуть допомогти це зробити іншим людям.
Тарас Марусик
Аранжувальник Юрій Товстоган сказав, що з Лесею Горовою йому працювалося легко. А ось, як він пояснив, чому назвав музику з цього альбому “концептуальним роком”.
Юрій Товстоган
Ми з Лесею писали альбом, напевно, концепцію, яка спочатку була відтворена у вигляді певного духовного єства, скажемо так. А потім воно відбиралося на інструменти, звучання, дизайн звуковий і так далі.
Тому я назвав це “концептуальний рок”, тому що в основі кожної пісні є певна концепція. От в пісні “Я – патріот”, якщо ви слухаєте уважно, там закладено навіть гімн України. При чому він виконується цитатно, але ясно. Наприклад, на Майдані під цей гімн співали, люди все питали, чи ви чуєте, що звучить? Всі з Майдану кричали “Гімн!”.
Там є дуже багато цитатних планів, тембрових планів, які мають перший, другий, третій і дуже далекі задні плани, а основною концепцією було використання живих інструментів в цьому альбомі.
Тому що я сам гітарист, я включив такі рокові гітари, характерні для рок-музики, які накладалися на хіп-хопові, на репові, навіть попсові певні репризовані малюнки, які дозволяли створювати абсолютно інший музичний вимір, скажемо так.
От я буквально позавчора послухав цей альбом, як слухач. Просто до мене прийшли гості, я ввімкнув його і слухав, і він мені сподобався.
Тарас Марусик
Леся Горова сказала, що планує видати цей альбом англійською мовою, тим більше, що три з них англійською вже є в новому компакті. До речі, переклав ці пісні колишній учасник британсько-українського гурту “Юкрейніес” Степан Пасічник, з яким вона познайомилася через Інтернет.
Леся Горова
Я думаю, що надалі ми з ним перекладемо взагалі весь альбом, для того, щоб залучити більш слухацьку аудиторію. Щоб теж Європа могла слухати ці пісні, бо ці пісні – це наша історія, народжені вони були в дуже енергетичній період. Я вважаю, що вони повинні бути розповсюджені якимось чином по Європі, можливо навіть по світу, принаймні ми будемо над цим працювати.
Степан Пасічник
Так, мені дуже подобається пісня “Розкидана країна”, це такий ліричний блюз. Знаєте, я не емігрант, але у мене серце щемить.
Ірина Халупа
Про презентацію нового альбому Лесі Горової “Я – патріот” розповідав Тарас Марусик.
Хоча Леся Горова народилася і виростала у Львові, в її особі, як це скандували під час Помаранчевої революції, справді є “схід і захід разом”, бо її батько є з Сумської області, а мама - з Львівської.
Леся почала співати у півтора року, хоча музичні прояви спостерігалися в ній вже в 9 місяців. Батьки цей спів почали записувати на касети, вони в Лесі зберігаються по сьогодні.
Першими співучими вчителями були тато, мама, а зокрема - бабуся Текля. Їй вже 91 рік, але, попри це, вона є джерелом енергії і наснаги для всієї сім’ї.
Хоча в сім’ї мають гарні голоси і люблять співати, професійних співаків в родині немає. Леся перша зробила такий вибір.
В родині Горових взагалі багато лікарів. Старша Лесина сестра є лікаркою, мама також. Коли Леся була маленькою, її цей фах теж цікавив, вона ретельно робила операції всім своїм лялькам. Але поклик музики був міцнішим, ніж шепіт медицини.
В чотири роки Леся починає грати на бандурі, трішки пізніше - на фортепіано. Однак пісня не була первинною в її музиці, спочатку була музика для бандури, яку вона виконувала на академічних концертах.
Писала дитячі віршики, навіяні природою села Богутин, де виростала. Коли написала свою першу пісню, заграла її рідним та друзям, Леся усвідомила, що жити без музики вона просто не може. Сидячи за шкільною лавкою на уроках фізики чи математики, Леся в зошиті розмальовувала 5 лінійок і писала ноти. В результаті половина зошита була списана темою уроку, а решта - піснями.
Професійна діяльність Лесі Горової розпочалася на першому фестивалі “Червона Рута”, що відбувся в Чернівцях 1989-го року. Якраз тоді вона закінчила десятирічку, Львівську спеціальну музичну школу імені Соломії Крушельницької, і вступила до консерваторії в клас професора Мирослава Скорика. На “Червоній Руті” Леся Горова стала дипломантом в жанрі авторської пісні.
Після закінчення консерваторії Леся переїхала до Києва в пошуках чогось нового. Ось як вона згадує свої київські початки.
Леся Горова
Мені дуже Київ подобався. Може тому, що тато мій сам з Сумської області, а мама з Львівської. Центр мене найбільше притягував. Я спочатку працювала в режисерському центрі Василя Вовкуна, я там пропрацювала не довго, ми просто їздили на фестиваль в Славутич “Золота осінь Славутича”.
Потім я почала працювати в Київській дитячій академії мистецтв, де є ректором Михайло Чембержі, і викладала дітям основи імпровізації і композиторської техніки.
В той час, коли я переїхала в Київ, в так званому шоу-бізнесі, якого практично тоді майже не було, була така ситуація, щоб прожити в творчості, з виступів, треба була співати або в нічному клубі, робити легку розважальну музику, мене це не влаштовувало.
Тобто де б я не пропонувала свої пісні, а вони просто змістовні, на професійному рівні, нікуди їх не брали. Мені казали, щоб щось простіше, приземленіше, щоб було простим людям зрозуміло. Я не могла такого робити, тому я пішла в педагогічну роботу, пропрацювала в академії 5 років.
Я ніколи не планувала бути викладачем. Навчити писати музику – це майже не можливо. Можна навчити її відчувати, можна навчити фантазувати, але мені подобалося творити разом з дітьми, я їм своїм прикладом показувала, і вони повторювали.
У мене в класі було 28 учнів, з якими я займалася індивідуально, і ми створювали такі цікаві з ними речі, казкові, і це був політ фантазії. Мені це сподобалося, це були, власне, наші академічні концерти, вони переростали в свята. Діти спеціально шили костюми, вони розігрували сценки. На уроки вони з радістю йшли, а на академічні концерти – взагалі, як на свято. В мене навіть є три лауреати міжнародних конкурсів юних композиторів.
Потім я народила свою донечку власну, і я на деякий час пішла з академії, я вже 4-тий рік там не працюю. Зараз склалися якраз такі умови в житті для моєї музики, для того, щоб вона звучала, і я вважаю, що у творчості саме зараз настав мій час.
Звичайно, що Помаранчева революція теж послужила великим стимулом для цього, вона відкрила взагалі багато українських музикантів, української музики, яка просто не мала доступу до масового слухача.
Ірина Халупа
Нині Леся дуже інтенсивно працює, вона себе реалізовує, готова творити і співати. Серед планів - до наступного Великодня видати альбом гаїлок в сучасній обробці.
Українська етніка, глибинний фольклор є великим натхненням для Лесі Горової. Вона переконана, що відчуття цього кореня дає велику силу.
Леся Горова
Вперше взяла Руслана, вона не перша, але вона просто прорвалася в Європу, вона взяла окремо гуцульський фольклор, зробила його по своєму, осучаснила ритмами, танцями, назвала дикими.
Є багато інших груп. Наприклад, “Гайдамаки” - це поліський фольклор, теж його в роковому стилі осучаснюють.
Я за те, щоб брати джерело, але так його обробляти, щоб іти в ногу з часом. Це ритми, це ефекти, це нова форма, щоб було цікаво молоді, щоб воно прогресувало.
З другого боку, етніку теж треба зберігати, паралельно воно має йти. Це консервативне мистецтво хай буде на дисках, хай буде, щоб ми мали, з чого черпати, але це окремо залежить від фантазії кожного і від потреби.
Ви знаєте, в мене велика потреба будувати свою музику саме на національних колоритах. Тому що по-перше, я відчуваю в цьому драйв, по-друге, я відчуваю, що тут дуже великий простір для фантазії.
А по-третє, я об’їздила кілька фольклорних фестивалів за кордоном, була в Англії, Шотландії, і я побачила, що, в принципі, ми світу цікаві тільки своїми джерелами, своїм фольклором, так як і світ цим самим цікавий нам.
Ірина Халупа
А загалом до фольклору треба підходити специфічно, і поводитися з ним так, щоб він прогресував. На новому альбомі є пісня “Синьоока дівчина”, коріння якої виростають з народної музики.
(Звучить пісня “Синьоока Дівчина”)
Ірина Халупа
На цьому альбомі Лесі Горової є пісня з невеселою назвою “Тюрма”. Хоча вона нібито сумна, вона все ж таки веде слухача до світлого визволення. Цю пісню Леся також написала приблизно рік тому, але її коріння простягаються в сімдесяті роки, коли Лесі було 5-6 років. Спочатку про генезу пісні.
Леся Горова
Це було відчуття тої країни, в якій ми жили. Просто це дійсно було відчуття зони, я хотіла показати це в своїй пісні. Я написала цю пісню вночі з 2 до 3, розбудила свого бідного чоловіка, щоб він послухав, тому що мені здалося, що ця пісня дуже сильна.
Я хотіла на неї зняти відеокліп, але потім я передумала саме на неї знімати. Хоч ця пісня ніби спочатку депресивна, вкінці все одно я даю вихід, вихід, як з цієї тюрми можна вийти.
Ми знали цю “тюрму”, просто коли Україна стала незалежною в 91-му році, якось ми не до кінця оцінили свою свободу і знову попали в тюрму.
Дай Боже, щоб зараз, коли ми, мабуть, звільнилися остаточно, щоб ми знову її не відчули. А взагалі, може тому, що в мене мама – хірург, я вважаю, що людина, особливо український народ, він живе, він дуже терпеливий.
Дай Боже, щоб ми в ту “тюрму” ніколи не поверталися. Ви знаєте, ці спогади з дитинства, мабуть тому, що мій тато сидів в тюрмі, він був політв’язнем. Мені було 5 років, коли його заарештували.
В 75-му році, за часів правління Брежнєва, я пам’ятаю обшук, я пам’ятаю, як з бандурою приїжджала до нього в зону, але мені тоді казали, що це лікарня. Був такий випадок, що я взяла бандуру і там зробила концерт. Мене не хотіли впускати, але я дуже плакала, і ці військові якимось дивом мене впустили. І от в зоні зазвучала бандура.
(звучить пісня “Тюрма”)
Ірина Халупа
Це була передача “30 хвилин у різних вимірах”, гостем якої була співачка і композитор Леся Горова. Я прощаюсь з Вами, дорогі слухачі, до наступного тижня і бажаю Вам ясної погоди на душі...
Бувайте здорові! Говорить радіо “Свобода”.
Ірина Халупа
Здоровенькі були, дорогий слухачу. Так, це знову час на передачу “30 хвилин у різних вимірах” на хвилях української “Свободи”. З вами її господиня Ірина Халупа.
Сьогодні гостем програми є співачка Леся Горова. Всі, хто провів бодай трішки часу на Майдані Незалежності, коли українці вирішували своє майбутнє наприкінці минулого року - початку цього, напевно, добре пам’ятають її пісню “Я – патріот”.
(Звучить пісня “Я – патріот”)
Ірина Халупа
Під цю пісню та багато інших Україна змінювалася. Пісня Лесі Горової “Я - патріот” стала одним із гімнів помаранчевої революції. Хоча народилася вона десь рік до самої революції. Послухайте, як це відбувалося.
Леся Горова
Написала я її ще за рік, мабуть, до помаранчевої революції. І взагалі, напевно, ні в одної мене, а в багатьох творчих людей є такий дар - передбачувати деякі події. Звичайно, що мене не задовольняло життя, яким я жила, те, що навколо, те, що було з Україною, у мене всередині був протест.
Почався період моєї творчості з таких, власне, суспільно-політичних пісень, і одна з них – це була пісня “Я - патріот”. Вона народилася у мене вдома, в стінах моєї квартири, мабуть, після якихось емоційних переживань, зараз вже не згадаю, але вона народилася на єдиному подихові. Я її зробила і співала ще до революції. Я їздила в підтримку Віктора Ющенка в тури, її співала також.
Але саме в час революції, коли я вийшла на Майдан, коли її почули тисячі людей, я побачила, наскільки вона потрібна, наскільки вона зараз актуальна. Навіть були випадки, коли я йшла по вулиці, мені казали, що “О, я патріот пішла...”.
Власне, цією піснею я хотіла дійсно осягнути і сама зрозуміти, іншим пояснити, що ж таке патріотизм, що таке патріоти. Це вміння захистити свою землю вміння захистити свої принципи, те, що тобі дороге, рідне, близьке, відстоювати його, мати внутрішній стрижень, бути організованим, бути сильним, це для мене - бути патріотом.
Ірина Халупа
Пісня “Я - патріот” є однією з пісень на новому компакт-диску Лесі Горової під такою самою назвою. Цей альбом був презентований минулого тижня в Києві. Наш колега Тарас Марусик був на презентаційній прес-конференції, її вів відомий музичний критик і продюсер Олександр Євтушенко.
Євтушенко спеціалізується на сучасній українськомовній пісні і музиці. У своєму вступному слові він був досить критичним стосовно вже нової, постмайданної влади.
Олександр Євтушенко
В одному інтерв’ю я сказав, що Помаранчева революція нічого не варта, якщо вона не переросте в культурну революцію. Поки що вона не переросла в культурну революцію. На мій погляд, ані міністр культури, ані пан Томенко поки що мало, що роблять для того, щоб дотримуватися свого слова, своїх обіцянок, які вони давали безпосередньо майдану.
От одна з таких перших ластівок, які все-таки підтверджують, що таки зміни відбуваються, це вихід альбому “Я – патріот” Лесі Горової. Тож будь ласка привітайте Лесю з цією подією.
Тарас Марусик
Показуючи компакт, на титулі якого зображена Леся Горова, Олександр Євтушенко сказав: “Краса і мода” і додав.
Олександр Євтушенко
Вона національно визначилася в цьому чудовому костюмі, вона розкаже, хто робив цей костюм, це є наша надія. Я взагалі думаю, що жінка врятує Україну врешті решт, якщо чоловіки не можуть, якщо вони, вибачте... ну, не буду уточнювати. Отож, вся надія на таких, як Леся Горова.
Але разом з тим, біля мене сидять потужні чоловіки.
Тарас Марусик
Ці потужні чоловіки – це аранжувальник, гітарист і композитор Юрій Товстоган, продюсер альбому і інформаційний спонсор Лесі Горової в Інтернеті Олексій Цебро, керівник “Експрес-банку” Юрій Джус і директор рекордингової компанії “Атлантик” Юрій Гандзюк.
А костюм, про який згадав Олександр Євтушенко, створила молодий київський дизайнер Наталя Коваленко. Про перші кроки створення альбому розповіла Леся Горова.
Леся Горова
Я прийшла до свого давнього знайомого ще зі Львова Ігоря Гриніва, народного депутата, думаю, що ви його знаєте. Я показала йому цю пісню, кілька інших, Ігор сказав, що “знаєш, я давно хочу видати такий альбом “Пісні свободи”, давай будемо це робити”.
Ігор Гринів мені допоміг. Він був першим, хто допоміг мені записати три пісні з цього альбому, а далі почалися події, Помаранчева революція, вибори, і він не зміг присвятити цьому увагу, тому я почала сама пробивати цей проект, цей альбом.
Тарас Марусик
Леся Горова розказала також про двох Юріїв – Товстогана і Джуса, з якими вона зустрілася у дні святого Юрія, лише в різні роки. Ці зустрічі, вважає вона, були знаковими.
Леся Горова
Взагалі я ціную професіоналів, тому вся моя подальша робота над альбомом, я собі не уявляла нікого іншого, як Юра. Всі його ідеї, всі його важливі зауваження я сприймала, і саме тому вийшов такий стильний альбом.
Потім підключився ще “Експрес-банк”. Дуже цікаво, що голова цього банку, Юрій Микитович Джус - також Юрій, і теж я з ним познайомилася в день святого Юрія, але вже цього 2005 року. Святі Юрії мені допомагають, так.
Тарас Марусик
І нарешті на останньому етапі підключився ще один Юрій - Юрій Гандзюк, директор “Атлантика”, де вийшов альбом Лесі Горової.
Леся Горова
Я дуже хотіла випустити цей альбом до “Євробачення”, і вже не було часу, хотілося б просто, що на ринку України було побільше україномовного продукту. Я прийшла до Юрія Михайловича. Юрію Михайловичу, ми з Вами не на день Юрія зустрілися?
Юрій Гандзюк
Може бути...
Леся Горова
Він каже, що “Лесю, ти знаєш, ми не встигнемо, немає часу на акцизну марку”. А я ж прошу, Юрію Михайловичу, давайте щось придумаємо... Давайте зробимо поліграфію, все... І ми встигли, ми зробили, і все вийшло.
Тарас Марусик
Особливістю альбому “Я – патріот” є те, що жодна пісня не була написана за інструментом.
Леся Горова
Всі пісні були написані в дорозі. Це могло бути в метро, на вулиці, я могла щось робити вдома і паралельно писати. І вперше, можливо, я чула свою пісню, коли ми з Юрою над нею працювали, як вона має звучати.
Друге – бували такі випадки, коли мої пісні змінювали мене. І оскільки вони народжувалися в дуже великих емоційних перепадах, то вони були таким енергетичним згустком.
От, наприклад, пісня “Не бійся” дійсно мене робила в деяких моментах сильнішою. Оскільки я по своїй натурі може десь м’яка, лірична, ці пісні з мене зробили таку жорстку людину, яка вміє боротися за себе і за свою позицію.
І взагалі вони мене зміцнили, вони мені дали в деяких випадках якийсь вихід в житті. Де я не могла, скажімо, чогось пробачити, я побачила, я переоцінку цінностей зробила. Тому і я подумала, що цей альбом має силу.
Крім того, що я сама писала музику, текст, Юра робив аранжування, я захотіла виступити в цьому альбомі, як психолог. Тому що мені здалося, що так само, як ці пісні можуть допомагати в житті мені долати якісь перешкоди і труднощі, так само нехай вони зможуть допомогти це зробити іншим людям.
Тарас Марусик
Аранжувальник Юрій Товстоган сказав, що з Лесею Горовою йому працювалося легко. А ось, як він пояснив, чому назвав музику з цього альбому “концептуальним роком”.
Юрій Товстоган
Ми з Лесею писали альбом, напевно, концепцію, яка спочатку була відтворена у вигляді певного духовного єства, скажемо так. А потім воно відбиралося на інструменти, звучання, дизайн звуковий і так далі.
Тому я назвав це “концептуальний рок”, тому що в основі кожної пісні є певна концепція. От в пісні “Я – патріот”, якщо ви слухаєте уважно, там закладено навіть гімн України. При чому він виконується цитатно, але ясно. Наприклад, на Майдані під цей гімн співали, люди все питали, чи ви чуєте, що звучить? Всі з Майдану кричали “Гімн!”.
Там є дуже багато цитатних планів, тембрових планів, які мають перший, другий, третій і дуже далекі задні плани, а основною концепцією було використання живих інструментів в цьому альбомі.
Тому що я сам гітарист, я включив такі рокові гітари, характерні для рок-музики, які накладалися на хіп-хопові, на репові, навіть попсові певні репризовані малюнки, які дозволяли створювати абсолютно інший музичний вимір, скажемо так.
От я буквально позавчора послухав цей альбом, як слухач. Просто до мене прийшли гості, я ввімкнув його і слухав, і він мені сподобався.
Тарас Марусик
Леся Горова сказала, що планує видати цей альбом англійською мовою, тим більше, що три з них англійською вже є в новому компакті. До речі, переклав ці пісні колишній учасник британсько-українського гурту “Юкрейніес” Степан Пасічник, з яким вона познайомилася через Інтернет.
Леся Горова
Я думаю, що надалі ми з ним перекладемо взагалі весь альбом, для того, щоб залучити більш слухацьку аудиторію. Щоб теж Європа могла слухати ці пісні, бо ці пісні – це наша історія, народжені вони були в дуже енергетичній період. Я вважаю, що вони повинні бути розповсюджені якимось чином по Європі, можливо навіть по світу, принаймні ми будемо над цим працювати.
Степан Пасічник
Так, мені дуже подобається пісня “Розкидана країна”, це такий ліричний блюз. Знаєте, я не емігрант, але у мене серце щемить.
Ірина Халупа
Про презентацію нового альбому Лесі Горової “Я – патріот” розповідав Тарас Марусик.
Хоча Леся Горова народилася і виростала у Львові, в її особі, як це скандували під час Помаранчевої революції, справді є “схід і захід разом”, бо її батько є з Сумської області, а мама - з Львівської.
Леся почала співати у півтора року, хоча музичні прояви спостерігалися в ній вже в 9 місяців. Батьки цей спів почали записувати на касети, вони в Лесі зберігаються по сьогодні.
Першими співучими вчителями були тато, мама, а зокрема - бабуся Текля. Їй вже 91 рік, але, попри це, вона є джерелом енергії і наснаги для всієї сім’ї.
Хоча в сім’ї мають гарні голоси і люблять співати, професійних співаків в родині немає. Леся перша зробила такий вибір.
В родині Горових взагалі багато лікарів. Старша Лесина сестра є лікаркою, мама також. Коли Леся була маленькою, її цей фах теж цікавив, вона ретельно робила операції всім своїм лялькам. Але поклик музики був міцнішим, ніж шепіт медицини.
В чотири роки Леся починає грати на бандурі, трішки пізніше - на фортепіано. Однак пісня не була первинною в її музиці, спочатку була музика для бандури, яку вона виконувала на академічних концертах.
Писала дитячі віршики, навіяні природою села Богутин, де виростала. Коли написала свою першу пісню, заграла її рідним та друзям, Леся усвідомила, що жити без музики вона просто не може. Сидячи за шкільною лавкою на уроках фізики чи математики, Леся в зошиті розмальовувала 5 лінійок і писала ноти. В результаті половина зошита була списана темою уроку, а решта - піснями.
Професійна діяльність Лесі Горової розпочалася на першому фестивалі “Червона Рута”, що відбувся в Чернівцях 1989-го року. Якраз тоді вона закінчила десятирічку, Львівську спеціальну музичну школу імені Соломії Крушельницької, і вступила до консерваторії в клас професора Мирослава Скорика. На “Червоній Руті” Леся Горова стала дипломантом в жанрі авторської пісні.
Після закінчення консерваторії Леся переїхала до Києва в пошуках чогось нового. Ось як вона згадує свої київські початки.
Леся Горова
Мені дуже Київ подобався. Може тому, що тато мій сам з Сумської області, а мама з Львівської. Центр мене найбільше притягував. Я спочатку працювала в режисерському центрі Василя Вовкуна, я там пропрацювала не довго, ми просто їздили на фестиваль в Славутич “Золота осінь Славутича”.
Потім я почала працювати в Київській дитячій академії мистецтв, де є ректором Михайло Чембержі, і викладала дітям основи імпровізації і композиторської техніки.
В той час, коли я переїхала в Київ, в так званому шоу-бізнесі, якого практично тоді майже не було, була така ситуація, щоб прожити в творчості, з виступів, треба була співати або в нічному клубі, робити легку розважальну музику, мене це не влаштовувало.
Тобто де б я не пропонувала свої пісні, а вони просто змістовні, на професійному рівні, нікуди їх не брали. Мені казали, щоб щось простіше, приземленіше, щоб було простим людям зрозуміло. Я не могла такого робити, тому я пішла в педагогічну роботу, пропрацювала в академії 5 років.
Я ніколи не планувала бути викладачем. Навчити писати музику – це майже не можливо. Можна навчити її відчувати, можна навчити фантазувати, але мені подобалося творити разом з дітьми, я їм своїм прикладом показувала, і вони повторювали.
У мене в класі було 28 учнів, з якими я займалася індивідуально, і ми створювали такі цікаві з ними речі, казкові, і це був політ фантазії. Мені це сподобалося, це були, власне, наші академічні концерти, вони переростали в свята. Діти спеціально шили костюми, вони розігрували сценки. На уроки вони з радістю йшли, а на академічні концерти – взагалі, як на свято. В мене навіть є три лауреати міжнародних конкурсів юних композиторів.
Потім я народила свою донечку власну, і я на деякий час пішла з академії, я вже 4-тий рік там не працюю. Зараз склалися якраз такі умови в житті для моєї музики, для того, щоб вона звучала, і я вважаю, що у творчості саме зараз настав мій час.
Звичайно, що Помаранчева революція теж послужила великим стимулом для цього, вона відкрила взагалі багато українських музикантів, української музики, яка просто не мала доступу до масового слухача.
Ірина Халупа
Нині Леся дуже інтенсивно працює, вона себе реалізовує, готова творити і співати. Серед планів - до наступного Великодня видати альбом гаїлок в сучасній обробці.
Українська етніка, глибинний фольклор є великим натхненням для Лесі Горової. Вона переконана, що відчуття цього кореня дає велику силу.
Леся Горова
Вперше взяла Руслана, вона не перша, але вона просто прорвалася в Європу, вона взяла окремо гуцульський фольклор, зробила його по своєму, осучаснила ритмами, танцями, назвала дикими.
Є багато інших груп. Наприклад, “Гайдамаки” - це поліський фольклор, теж його в роковому стилі осучаснюють.
Я за те, щоб брати джерело, але так його обробляти, щоб іти в ногу з часом. Це ритми, це ефекти, це нова форма, щоб було цікаво молоді, щоб воно прогресувало.
З другого боку, етніку теж треба зберігати, паралельно воно має йти. Це консервативне мистецтво хай буде на дисках, хай буде, щоб ми мали, з чого черпати, але це окремо залежить від фантазії кожного і від потреби.
Ви знаєте, в мене велика потреба будувати свою музику саме на національних колоритах. Тому що по-перше, я відчуваю в цьому драйв, по-друге, я відчуваю, що тут дуже великий простір для фантазії.
А по-третє, я об’їздила кілька фольклорних фестивалів за кордоном, була в Англії, Шотландії, і я побачила, що, в принципі, ми світу цікаві тільки своїми джерелами, своїм фольклором, так як і світ цим самим цікавий нам.
Ірина Халупа
А загалом до фольклору треба підходити специфічно, і поводитися з ним так, щоб він прогресував. На новому альбомі є пісня “Синьоока дівчина”, коріння якої виростають з народної музики.
(Звучить пісня “Синьоока Дівчина”)
Ірина Халупа
На цьому альбомі Лесі Горової є пісня з невеселою назвою “Тюрма”. Хоча вона нібито сумна, вона все ж таки веде слухача до світлого визволення. Цю пісню Леся також написала приблизно рік тому, але її коріння простягаються в сімдесяті роки, коли Лесі було 5-6 років. Спочатку про генезу пісні.
Леся Горова
Це було відчуття тої країни, в якій ми жили. Просто це дійсно було відчуття зони, я хотіла показати це в своїй пісні. Я написала цю пісню вночі з 2 до 3, розбудила свого бідного чоловіка, щоб він послухав, тому що мені здалося, що ця пісня дуже сильна.
Я хотіла на неї зняти відеокліп, але потім я передумала саме на неї знімати. Хоч ця пісня ніби спочатку депресивна, вкінці все одно я даю вихід, вихід, як з цієї тюрми можна вийти.
Ми знали цю “тюрму”, просто коли Україна стала незалежною в 91-му році, якось ми не до кінця оцінили свою свободу і знову попали в тюрму.
Дай Боже, щоб зараз, коли ми, мабуть, звільнилися остаточно, щоб ми знову її не відчули. А взагалі, може тому, що в мене мама – хірург, я вважаю, що людина, особливо український народ, він живе, він дуже терпеливий.
Дай Боже, щоб ми в ту “тюрму” ніколи не поверталися. Ви знаєте, ці спогади з дитинства, мабуть тому, що мій тато сидів в тюрмі, він був політв’язнем. Мені було 5 років, коли його заарештували.
В 75-му році, за часів правління Брежнєва, я пам’ятаю обшук, я пам’ятаю, як з бандурою приїжджала до нього в зону, але мені тоді казали, що це лікарня. Був такий випадок, що я взяла бандуру і там зробила концерт. Мене не хотіли впускати, але я дуже плакала, і ці військові якимось дивом мене впустили. І от в зоні зазвучала бандура.
(звучить пісня “Тюрма”)
Ірина Халупа
Це була передача “30 хвилин у різних вимірах”, гостем якої була співачка і композитор Леся Горова. Я прощаюсь з Вами, дорогі слухачі, до наступного тижня і бажаю Вам ясної погоди на душі...
Бувайте здорові! Говорить радіо “Свобода”.
