Прага, 25 серпня 2005 року – Напередодні саміту держав – учасниць СНД в російській Казані багато уваги привернула заява неназваного джерела в Кремлі, що Росія збирається кардинально змінити свою політику на післярадянському просторі. І політики, і коментатори говорять про те, що СНД, принаймні в її нинішньому вигляді, вмирає. На тлі таких розмов свої плани має й Балтійсько-чорноморсько-каспійська спільнота демократичного вибору, яку задекларували нещодавно президенти України й Грузії. У першу чергу вони стосуються Білорусі.
Заява з Кремля про майбутню зміну російської політики щодо післярадянських держав, як вважають російські оглядачі, адресована перш за все Україні. Адже після Помаранчевої революції в Україні в її стосунках із Росією перестала працювати формула “економіка в обмін на політику”, коли Росія постачала енергоносії за цінами, нижчими від світових, а Україна згоджувалася вступати в “єдиний економічний простір”, який має для Росії велике політичне значення.
Головні суперечності, які існують нині поміж двома державами, підсумував в інтерв’ю для радіо “Свобода” російський аналітик, редактор відділу зовнішньої політики провідного російського ділового щоденника “Коммерсант” Азер Муртазалієв: “Адже відомо, про що йдеться, відомо, навколо чого суперечка. Україні потрібен і європейський, і російський ринок. Для України, звичайно, пріоритет – це зона вільної торгівлі. Для Росії значно важливіший вступ до СОТ разом із Україною, а бажано й раніше від неї. Ось це, власне, й є предмет торгу. А все інше – це лише такі собі ритуальні танці”.
Нині Росія хоче перейти з Україною на світові ціни на енергоносії. Але, на думку російського аналітика, це справа не найближчих днів, а майбутнього, коли держави, що нині становлять СНД, незалежно від існування самої цієї співдружності, стануть повноцінними ринковими й демократичними країнами: “Я думаю, що рано чи пізно це все одно станеться. Інша річ, що на сьогодні Україна теж має досить багато важелів для тиску, чи то контртиску. Бо коли пригадати, що істотна частина цих енергоносіїв іде на експорт через територію України, то можна зрозуміти, чим у відповідь може пригрозити Україна: вона може підняти тарифи. А що альтернативи реальної, стовідсоткової наразі ще немає, то, звичайно, тут є певна взаємна залежність”.
Україна натомість має для СНД власні пропозиції – їх оприлюднив днями міністр закордонних справ Борис Тарасюк: “Ми запропонували розглянути питання, які становлять інтерес для всіх країн – учасниць СНД. Це питання реадмісії, тобто повернення незаконних міґрантів, питання, що стосуються співпраці в галузі пенсійного забезпечення, це питання створення транспортних коридорів для транспортування енергоносіїв і, нарешті, це питання функціонування зони вільної торгівлі”.
У нинішньому ж вигляді СНД нежиттєздатна, вважають і оглядачі, і політики. Навіть у Росії президент Володимир Путін у березні цього року чи не вперше заговорив про СНД як про “форму цивілізованого розлучення” колишніх радянських республік, повторивши те розуміння цієї співдружності, яке від самого її початку існувало в Україні.
Чіткіше висловився про майбутнє СНД в інтерв’ю для радіо “Свобода” державний міністр у справах європейської і євроатлантичної інтеґрації Грузії Ґія Барамідзе: “Зараз відбувається вимирання цієї організації – по-моєму, сама Росія сприяє цьому. Сам російський президент сказав, що СНД для них не є пріоритетом – пріоритетом є двосторонні відносини. Так що СНД вмирає, і не варто через це переживати”.
Для Грузії натомість важливіший інший проект, який її президент Міхеїл Саакашвілі висловив разом із президентом України Віктором Ющенком – це Балтійсько-чорноморсько-каспійська спільнота демократичного вибору, сказав Ґія Барамідзе: “Ми вважаємо, що дуже важливо створити коаліцію демократій, які усвідомлюють відповідальність перед власними народами і також відповідальність перед іншими народами, які нас оточують – світ такий тісний і так взаємно пов’язаний”.
І ось як бачить грузинський міністр завдання нової спільноти: “Що ж до процесів демократизації – так, ми будемо підтримувати всі демократичні сили в усіх державах, де б то не було – і в першу чергу в Європі. Я хочу сказати, що в нас великі плани також щодо Білорусі. Тобто ми однозначно будемо підтримувати білоруську демократичну опозицію, демократичні сили – всі демократичні сили. Якщо її уряд буде проводити демократичну політику, наше ставлення буде відповідним. Не варто приховувати, що сьогодні немає місця тоталітарним режимам у Європі… Тому аморально буде з нашого боку не підтримувати демократичні сили в інших державах”.
Україна й Грузія запросили приєднуватися до спільноти демократичного вибору й інші держави. Вчора надійшло повідомлення, що демократизація Білорусі відбуватиметься в ширшому складі. Прем’єр-міністри Литви Валдас Адамкус, Латвії Айґарс Калвітіс, Польщі Марек Белька та України Юлія Тимошенко, як мовиться в офіційному оголошенні польського уряду, після телефонних консультацій “вирішили створити спільну робочу групу, яка матиме за завдання швидкий обмін інформацією і координацію дій”, спрямованих на Білорусь.
Заява з Кремля про майбутню зміну російської політики щодо післярадянських держав, як вважають російські оглядачі, адресована перш за все Україні. Адже після Помаранчевої революції в Україні в її стосунках із Росією перестала працювати формула “економіка в обмін на політику”, коли Росія постачала енергоносії за цінами, нижчими від світових, а Україна згоджувалася вступати в “єдиний економічний простір”, який має для Росії велике політичне значення.
Головні суперечності, які існують нині поміж двома державами, підсумував в інтерв’ю для радіо “Свобода” російський аналітик, редактор відділу зовнішньої політики провідного російського ділового щоденника “Коммерсант” Азер Муртазалієв: “Адже відомо, про що йдеться, відомо, навколо чого суперечка. Україні потрібен і європейський, і російський ринок. Для України, звичайно, пріоритет – це зона вільної торгівлі. Для Росії значно важливіший вступ до СОТ разом із Україною, а бажано й раніше від неї. Ось це, власне, й є предмет торгу. А все інше – це лише такі собі ритуальні танці”.
Нині Росія хоче перейти з Україною на світові ціни на енергоносії. Але, на думку російського аналітика, це справа не найближчих днів, а майбутнього, коли держави, що нині становлять СНД, незалежно від існування самої цієї співдружності, стануть повноцінними ринковими й демократичними країнами: “Я думаю, що рано чи пізно це все одно станеться. Інша річ, що на сьогодні Україна теж має досить багато важелів для тиску, чи то контртиску. Бо коли пригадати, що істотна частина цих енергоносіїв іде на експорт через територію України, то можна зрозуміти, чим у відповідь може пригрозити Україна: вона може підняти тарифи. А що альтернативи реальної, стовідсоткової наразі ще немає, то, звичайно, тут є певна взаємна залежність”.
Україна натомість має для СНД власні пропозиції – їх оприлюднив днями міністр закордонних справ Борис Тарасюк: “Ми запропонували розглянути питання, які становлять інтерес для всіх країн – учасниць СНД. Це питання реадмісії, тобто повернення незаконних міґрантів, питання, що стосуються співпраці в галузі пенсійного забезпечення, це питання створення транспортних коридорів для транспортування енергоносіїв і, нарешті, це питання функціонування зони вільної торгівлі”.
У нинішньому ж вигляді СНД нежиттєздатна, вважають і оглядачі, і політики. Навіть у Росії президент Володимир Путін у березні цього року чи не вперше заговорив про СНД як про “форму цивілізованого розлучення” колишніх радянських республік, повторивши те розуміння цієї співдружності, яке від самого її початку існувало в Україні.
Чіткіше висловився про майбутнє СНД в інтерв’ю для радіо “Свобода” державний міністр у справах європейської і євроатлантичної інтеґрації Грузії Ґія Барамідзе: “Зараз відбувається вимирання цієї організації – по-моєму, сама Росія сприяє цьому. Сам російський президент сказав, що СНД для них не є пріоритетом – пріоритетом є двосторонні відносини. Так що СНД вмирає, і не варто через це переживати”.
Для Грузії натомість важливіший інший проект, який її президент Міхеїл Саакашвілі висловив разом із президентом України Віктором Ющенком – це Балтійсько-чорноморсько-каспійська спільнота демократичного вибору, сказав Ґія Барамідзе: “Ми вважаємо, що дуже важливо створити коаліцію демократій, які усвідомлюють відповідальність перед власними народами і також відповідальність перед іншими народами, які нас оточують – світ такий тісний і так взаємно пов’язаний”.
І ось як бачить грузинський міністр завдання нової спільноти: “Що ж до процесів демократизації – так, ми будемо підтримувати всі демократичні сили в усіх державах, де б то не було – і в першу чергу в Європі. Я хочу сказати, що в нас великі плани також щодо Білорусі. Тобто ми однозначно будемо підтримувати білоруську демократичну опозицію, демократичні сили – всі демократичні сили. Якщо її уряд буде проводити демократичну політику, наше ставлення буде відповідним. Не варто приховувати, що сьогодні немає місця тоталітарним режимам у Європі… Тому аморально буде з нашого боку не підтримувати демократичні сили в інших державах”.
Україна й Грузія запросили приєднуватися до спільноти демократичного вибору й інші держави. Вчора надійшло повідомлення, що демократизація Білорусі відбуватиметься в ширшому складі. Прем’єр-міністри Литви Валдас Адамкус, Латвії Айґарс Калвітіс, Польщі Марек Белька та України Юлія Тимошенко, як мовиться в офіційному оголошенні польського уряду, після телефонних консультацій “вирішили створити спільну робочу групу, яка матиме за завдання швидкий обмін інформацією і координацію дій”, спрямованих на Білорусь.
