Розпад Радянського Союзу призвів до втрати переважного раніше впливу Москви на п’ять республік Центральної Азії. І сьогодні вже три країни намагаються посилити свою присутність і роль у подіях в регіоні. Маються на увазі США, Росія і Китай. Йдеться про комплекс факторів присутності, включно з економічними, політичними і військовими причинами. Звичайно, що найлегше, як вважають деякі експерти, все зводити до нафти і газу. Але поряд з цим існує низка не менш важливих проблем. Все залежить від того, як оцінювати фактори присутності в Центральній Азії з точки зору загальної історичної перспективи розвитку світу. І тут безумовним є такий глобальний фактор, як стабільність регіону Центральної Азії. Саме про це у останні тижні багато говорять американські дипломати.
Зокрема, у інтерв’ю радіо Свобода помічник держсекретаря США з проблем Європи і Євразії Денієл Фрід, котрий нещодавно повернувся з поїздки регіоном, сказав:
“Тут ми маємо два фактори, які відіграють роль: відсутність економічних і політичних реформ...та реформістів, котрі намагаються рухати країну вперед... І третій фактор - це повільне підняття Казахстану... Так що ви маєте всі ці фактори – занепокоєння з одного боку, бо відсутні реформи, новий реформістський уряд і відчуття, що у цілому регіоні за цей 10-річний період було мінімум реформ... Це реальна база мого візиту і візиту Держсекретаря США”..
Звичайно, Денієл Фрід мав на увазі, кажучи про відсутність реформ, насамперед Узбекистан і криваві події в Андижані, про які світ хоче знати правду від президента Карімова. Реформістами назвав американський дипломат новий уряд Киргизстану і ясно охарактеризував поступ Казахстану. Додамо до цього, що Кондоліза Райс має відвідати 10-13 жовтня Афганістан, Киргизстан, Казахстан і Таджикистан.
І далі, ведучи мову про Росію, зокрема, Денієл Фрід сказав:
“Я можу передбачити, що в інтересах Росії мало би бути також те, щоб в Центральній Азії мати спокій, реформістів, що є само собою стабільним сусідством і протистоянням авторитарним країнам, котрі не хочуть реформ і нестабільні самі по собі. Стабільність, безумовно, настає через законність, а законність приходить завдяки демократії”..
Якраз тут маємо справу з одним із базових елементів стабільності в регіоні Центральної Азії, про що кажуть політики з Вашінґтона. Чи можуть похвалитися Росія і Китай своїми, так би мовити, реформістськими, демократичними підходами до своєї присутності в цьому регіоні, окрім того, що вони разом виступають проти присутності США в цьому регіоні?
З цього приводу один із фахівців з проблем Євразії - Алекс Ватанка, редактор з лондонської аналітичної групи Джейніз Кантрі Ріск зауважив:
“ З часу інциденту в Андижані Росія і Китай мають переважаючий вплив в Узбекистані. Але режим Курманбека Бакієва в Киргизстані заявив прямо, що стратегічно в довго - тривалій перспективі для нього важливіша Росія. Ви бачите якусь американську участь в Таджикистані, але цього недосить для протистояння російському впливові в цій країні на політичному рівні та й на економічному і у військовій підтримці”..
Тобто, чимало експертів вважають, що Росія активніше відновлює свої важелів впливу в Центральній Азії. Про інші аспекти битви за цей регіон у наступному матеріалі.
