Прага, 19 жовтня 2005 - За свідоцтвами вчених, Музей визвольної боротьби України в Празі наприкінці 45-ого року нараховував близько мільйона одиниць збереження: це унікальні архівні матеріали і книги, урядові відзнаки і мілітарії, книгозбірні, твори мистецтва, які відбивали історію Української Народної Республіки, становлення дипломатії та військової справи, політичного і громадського життя української еміграції в Європі, Америці та Азії в період між двома світовими війнами. Та під час бомбардування Праги в лютому 1945 року частина збірок загинула. І після війни доля Українського музею склалась драматично: значна частина колекцій - це десятки тонн матеріалів- як воєнні трофеї були вивезені до Радянського Союзу і нині розпорошені між архівами Москви, Києва, Львова, Ужгороду, інших міст.
Кілька десятків тисяч експонатів дістались до музеїв, архівів та бібліотек Чехії та Словаччини. Вперше за всю повоєнну історію в Празі зійшлись учені-україністи, щоб, по-перше, з’ясувати, де точно сьогодні знаходяться експонати празького Українського музею, й по-друге, що потрібно зробити, щоб його врятовані збірки якнайшвидше дістались до наукового обігу. Говорить доцент Карлового університету в Празі, голова Чеської Асоціації Україністів Богдан Зілинський:
Б.Зілинський: Конференція була дуже важливою подією, бо зійшлися спеціалісти – україністи з Чеської Республіки, України, Словаччини, Німеччини і США і обговорили питання, пов’язані з 80-літтям Українського музею. Ця конференція показала, наскільки Український музей у Празі був важливою установою до самого кінця свого існування і наскільки сьогодні трудно відновити його історію. Хоча успіхи вже є, і поступ у цій справі відчувається. Нам абсолютно необхідна співпраця, зокрема, між Чеською Республікою Словаччиною та Україною.
І на думку інших учасників конференції, зокрема, Патрісії Ґрінстед з Гарвардського Українського інституту, тільки спільними зусиллями вчених можна так званим українським повоєнним архівним трофеям, що переховувались протягом 60 років, дарувати друге життя. Патрісія Ґрінстед презентувала в Празі перше україномовне видання своєї книги, присвячене саме цій темі.
В перебігу конференції з’ясувалось, що тисячі експонатів Українського музею, що нині зберігаються в чеських і словацьких архівах, вже описані, каталогізовані й загальнодоступні для кожного, хто бажає ці матеріали вивчати. В Україні така робота тільки розпочалась і без допомоги української держави цієї проблеми не здолати. Говорить чеський україніст Богдан Зілинський:
"Одна з пропозицій, які вийшли з конференції, - це пропозиція створити зведений каталог усіх документів, які колись були в українських архівних чи музейних фондах Праги. Звичайно, що потрібна конкретна і відчутна допомога і підтримка Українського уряду чи спеціальних установ, які мали б займатись цими питаннями. Між іншими, і це не в останню чергу, потрібно виділити кошти, які необхідні для виконання цих завдань".
Зрештою, якщо українські архіви не будуть належно опрацьовані, якщо в них не вестиметься належний облік та охорона матеріалів, важко буде переконати фахівців з інших країн вести розмову про обмін і повернення україніки до України.
Кілька десятків тисяч експонатів дістались до музеїв, архівів та бібліотек Чехії та Словаччини. Вперше за всю повоєнну історію в Празі зійшлись учені-україністи, щоб, по-перше, з’ясувати, де точно сьогодні знаходяться експонати празького Українського музею, й по-друге, що потрібно зробити, щоб його врятовані збірки якнайшвидше дістались до наукового обігу. Говорить доцент Карлового університету в Празі, голова Чеської Асоціації Україністів Богдан Зілинський:
Б.Зілинський: Конференція була дуже важливою подією, бо зійшлися спеціалісти – україністи з Чеської Республіки, України, Словаччини, Німеччини і США і обговорили питання, пов’язані з 80-літтям Українського музею. Ця конференція показала, наскільки Український музей у Празі був важливою установою до самого кінця свого існування і наскільки сьогодні трудно відновити його історію. Хоча успіхи вже є, і поступ у цій справі відчувається. Нам абсолютно необхідна співпраця, зокрема, між Чеською Республікою Словаччиною та Україною.
І на думку інших учасників конференції, зокрема, Патрісії Ґрінстед з Гарвардського Українського інституту, тільки спільними зусиллями вчених можна так званим українським повоєнним архівним трофеям, що переховувались протягом 60 років, дарувати друге життя. Патрісія Ґрінстед презентувала в Празі перше україномовне видання своєї книги, присвячене саме цій темі.
В перебігу конференції з’ясувалось, що тисячі експонатів Українського музею, що нині зберігаються в чеських і словацьких архівах, вже описані, каталогізовані й загальнодоступні для кожного, хто бажає ці матеріали вивчати. В Україні така робота тільки розпочалась і без допомоги української держави цієї проблеми не здолати. Говорить чеський україніст Богдан Зілинський:
"Одна з пропозицій, які вийшли з конференції, - це пропозиція створити зведений каталог усіх документів, які колись були в українських архівних чи музейних фондах Праги. Звичайно, що потрібна конкретна і відчутна допомога і підтримка Українського уряду чи спеціальних установ, які мали б займатись цими питаннями. Між іншими, і це не в останню чергу, потрібно виділити кошти, які необхідні для виконання цих завдань".
Зрештою, якщо українські архіви не будуть належно опрацьовані, якщо в них не вестиметься належний облік та охорона матеріалів, важко буде переконати фахівців з інших країн вести розмову про обмін і повернення україніки до України.
