За повідомленням міжнародної правозахисної організації «Human Rights Watch», на 8 років позбавлення волі засудили узбецьку правозахисницю Мухтабар Тоджибаєву. Її звинуватили у тому, що вона була членом незареєстрованої організації, а відтак «незаконної організації». Окрім цього, суд визнав Тоджибаєву винною у низці інших кримінальних злочинів. Міжнародна правозахисна організація «Human Rights Watch» вважає, що суд над Тоджибаєвою є «прикладом переслідування» тих, хто критикує придушення повстання в Андижані навесні 2005 року.
А перед цим на 10 років і 8 місяців позбавлення волі засудили керівника опозиційної організації «Сонячна коаліція» Санджара Умарова. Його звинуватили в економічних злочинах. Критики нинішнього керівництва Узбекистану кажуть, що Умаров став жертвою влади, котра придушує будь-яке невдоволення політичною ситуацією у державі.
Кілька днів тому й іншого лідера опозиції Надіру Хідоятову засудили на 10 років позбавлення волі.
Не до вподоби режимові Іслама Карімова і діяльність міжнародних правозахисних організації. Так, 6 березня суд у Ташкенті наказав закрити узбецьке представництво правозахисної організації «Freedom House». Офіційна причина - порушення законів про неурядові організації.
Не чекаючи на подібне рішення суду, про призупинення своєї діяльності на території Узбекистану заявив Міжнародний фонд «Євразія». Цю організацію, яка займається підтримкою незалежних мас-медіа та демократичних інституцій, звинуватили у порушеннях при реєстрації, а також у проведенні семінарів без дозволу влади.
Під посиленим контролем узбецької влади опинилися і журналісти закордонних засобів інформації. Уряд Узбекистану ухвалив постанову, яка регулює діяльність іноземних журналістів на території цієї країни.
У документі, зокрема, мовиться, що закордонним журналістам «заборонено вимагати силової зміни існуючого конституційного ладу, втручатися у внутрішні справи країни, порушувати її територіальну цілісність, сприяти війні, насильству...». Міжнародна організація «Репортери без кордонів» заявила, що мета такої постанови - обмежити діяльність незалежних засобів масової інформації в Узбекистані. Представник «Репортерів без кордонів» Аннабель Аркі в інтерв’ю Радіо «Свобода» зазначила:
«Це зрозумілий сигнал, адресований журналістам, щоб не допустити критики влади з їхнього боку. Очевидно, що використовуючи такі терміни як “територіальна цілісність”, “релігійна ворожнеча”,” насильство”, влада Узбекистану вказує цим, що вона боїться іншого бунту чи революції».
У постанові уряду Узбекистану обумовлено, що «іноземні кореспонденти і члени їхніх родин» несуть відповідальність за порушення законів Узбекистану. Згадка про родини журналістів викликала в оглядачів певні паралелі зі «сталінською епохою», коли разом із так званими «ворогами народу» страждали і їхні родини - батьки і діти.
А перед цим на 10 років і 8 місяців позбавлення волі засудили керівника опозиційної організації «Сонячна коаліція» Санджара Умарова. Його звинуватили в економічних злочинах. Критики нинішнього керівництва Узбекистану кажуть, що Умаров став жертвою влади, котра придушує будь-яке невдоволення політичною ситуацією у державі.
Кілька днів тому й іншого лідера опозиції Надіру Хідоятову засудили на 10 років позбавлення волі.
Не до вподоби режимові Іслама Карімова і діяльність міжнародних правозахисних організації. Так, 6 березня суд у Ташкенті наказав закрити узбецьке представництво правозахисної організації «Freedom House». Офіційна причина - порушення законів про неурядові організації.
Не чекаючи на подібне рішення суду, про призупинення своєї діяльності на території Узбекистану заявив Міжнародний фонд «Євразія». Цю організацію, яка займається підтримкою незалежних мас-медіа та демократичних інституцій, звинуватили у порушеннях при реєстрації, а також у проведенні семінарів без дозволу влади.
Під посиленим контролем узбецької влади опинилися і журналісти закордонних засобів інформації. Уряд Узбекистану ухвалив постанову, яка регулює діяльність іноземних журналістів на території цієї країни.
У документі, зокрема, мовиться, що закордонним журналістам «заборонено вимагати силової зміни існуючого конституційного ладу, втручатися у внутрішні справи країни, порушувати її територіальну цілісність, сприяти війні, насильству...». Міжнародна організація «Репортери без кордонів» заявила, що мета такої постанови - обмежити діяльність незалежних засобів масової інформації в Узбекистані. Представник «Репортерів без кордонів» Аннабель Аркі в інтерв’ю Радіо «Свобода» зазначила:
«Це зрозумілий сигнал, адресований журналістам, щоб не допустити критики влади з їхнього боку. Очевидно, що використовуючи такі терміни як “територіальна цілісність”, “релігійна ворожнеча”,” насильство”, влада Узбекистану вказує цим, що вона боїться іншого бунту чи революції».
У постанові уряду Узбекистану обумовлено, що «іноземні кореспонденти і члени їхніх родин» несуть відповідальність за порушення законів Узбекистану. Згадка про родини журналістів викликала в оглядачів певні паралелі зі «сталінською епохою», коли разом із так званими «ворогами народу» страждали і їхні родини - батьки і діти.
