Аудіозапис програми:
Київ, 19 травня 2006 року.
Марина Пирожук:
Вітаю всіх!
В ефірі програма “Перед мікрофоном “Свободи”.
Сьогодні нашим гостем є голова Запорізької обласної державної адміністрації Євген Червоненко.
Пане Червоненко, вітаю Вас! Дякую, що знайшли час поспілкуватися з нами і нашими слухачами!
Євген Червоненко: Вітаю Вас і всіх українських слухачів!
Перше запитання, яке я хотіла б Вам поставити, таке. На Вашій вотчині, в Запорізькій області, “НУ” набрала доволі скромну кількість голосів, наскільки я пам’ятаю, 8 мандатів, а “регіонали” 60, БЮТівці, ваші партнери, 14.
Чому такі слабкі позиції “НУ” в області?
Це є декілька складових. Мені не дуже зручно коментувати, тим більше, що до мене був помаранчевий губернатор, але будувати і проголошувати фонтани в індустріальній області, де не вистачає води взагалі, щоб у кожному селі були фонтани, призначати нефахових людей, - то, знаєте, в регіонах потрібно мати фах.
Як Ви гадаєте, це недовіра громадян до партії влади, розчарування чи щось інше? Ні, є інший аспект.
На виборах Президента в Запоріжжі в трьох турах за Януковича було майже 70%, причому в третьому турі, коли вже не було адмінресурсу, як кажуть, вони дали більше.
Ви знаєте, є таке: політичні очікування і несправджені очікування. Саме тому зараз у регіоні я виступаю за широку коаліцію. Популярної чи не популярної. Бо якщо людина не знаходить виходу своїх сподівань... А вони виграють, але ніяких результатів. Вони голосували так на президентських... Вони нічого не мають проти Ющенка. Є очікування. Потім маятник іде в іншу сторону. Це політичний маятник.
Я наведу дуже цікавий приклад. Є один у нас район, Богом забутий був. Ми провели воду, провели газ, привели інвестора, дали 1 200 робочих місць по тисячі гривень. І, знаєте, результат “НУ” 3%. Я питаю: “Чому?” Вони кажуть: “Пане губернаторе, ми вас дуже любимо, ви стільки робите... Але так, це наше переконання”.
А Вам не казали Ваші соратники про те, що Ви, мовляв, завалили вибори? Не було таких претензій в області, що погано працювали?
Я не люблю казати, але коли я прийшов, то мені сказали інше. Я запитав рейтинг “НУ”, то сказали, що мінус 8...
До речі, а який у вас зараз рейтинг?
Рейтинг? Зараз мені не до цього. Я можу сказати про інше. Я вибрав політику консолідації. Це дало наслідки – мій особистий рейтинг електоральної підтримки якщо 17 січня був 3,44%, на 7 березня 44,3% і зараз кажуть, що під 50%.
Тобто, навіть коли я маю деякі дискусії стосовно контрольованості виборів голови обласної ради з Регіонами, і вони там починають щось казати, хоч ні про який імпічмент мови й не може йти...
А були такі спроби?
Ні. Я міг бути непопулярний, наприклад, перед “НУ”, коли, я вважаю правильно, зустрічався з Януковичем, з Кравчуком. До речі, я зустрічався з усіма, хто хотів, політичними лідерами: і з Морозом, і з іншими.
Але чи є така загроза, що в подальшому ті сили, які мають найбільшу кількість мандатів в обласній раді, будуть ініціювати усунення Вас з посади? Чи є такий ризик, чи є такі загрози? Як Ви відчуваєте атмосферу?
Я, як професійний автогонщик, кажу, що є ризик завжди, навіть що нас зараз у студії вдарить струмом, чи я вийду і впаде якась цеглина.
Але логіка каже, що сьогодні облрада розділена пополам. Я є представником Президента, я лідер партії запоріжців. Згорніть знамена, час гасел пройшов. Народ, за кого б він не голосував...
До речі, я дуже пишаюся, що я єдиний, хто від ОБСЄ отримав нагороду за відсутність адмінресурсу. Я кажу, що ми виконали. Я нікого не заганяв у прокуратуру і в міліцію, як це робили з нами. Зупинимо маятник.
Ми всі обіцяли запоріжцям, великому народові, який дає 10% ВВП країни, який страждає, і, на жаль, область має лідерство по таких страшних захворюваннях, як інсульт, інфаркт, туберкульоз.
Давайте щось зробимо для людей, давайте об’єднуватися як хочете, оберете головою облради Регіони, я буду працювати з Регіонами.
Тобто, Ви все ж таки визнаєте, що кількість симпатиків партія влади може наростити передовсім економічними показниками?
Конкретними діями. Я, як представник партії влади, не розмахую помаранчевим прапором, бо я вважаю, що прапор у нас один – жовто-блакитний.
Якщо ми хочемо вижити і бути конкурентноздатними в нашому нелегкому міжнародному суспільстві – це і боротьба за незалежність (я це кажу відверто) з Росією, і позиція Заходу, який якби і підтримує, але ринки не відкриває, але ти мусиш знайти внутрішні резерви і консолідувати націю, і йти вперед. Ми мусимо зарити всі сокири.
Мені здається, що київський бік амбіцій багатогетьманства заважає. Є об’єктивна реальність і є країна Україна, і народ втомився від політики і політиків.
Я не хочу коментувати Київ. Бувають часи, коли я щасливий, що я в цьому не беру участь...
А хто, до речі, управляє регіоном: центр чи все ж таки місцеві ради?
Я скажу так, що центр, на жаль, у цей перехідний період не дуже розуміє регіони.
Втручається в роботу?
Втручається, але не дуже. Але інше погано.
Заважає?
Не чують, бо є ця незбалансованість центрального бюджету і все йде тут з проблем міністерств і відомств чи центрального бюджету. Я вважаю, що роль регіонів і губернаторів - як об’єктивних представників Президента, гарантів Конституції і виконання законів на місцях - повинна підсилюватися.
Пане Червоненко, Ви один з небагатьох представників “НУ”, хто закликає до співпраці і навіть до утворення коаліції з Партією регіонів. Але деякі і Ваші соратники, і Ваші опоненти вважають це зрадою Майдану. Чи поділяєте Ви таку точку зору?
Я вважаю, що зраджували Майдан ті, хто довели часом ситуацію до того об’єму розчарувань, які з’явилися в суспільстві, тому “НУ”, моя партія, зайняла (я не бігун по політичному полю) третє місце.
Знаєте, я не хочу коментувати, хто ламав помаранчеву коаліцію...
А чому? Прокоментуйте, це цікаво. Хто ламав? Хто зруйнував цю команду?
Люди розумні, вони все знають.
Я не розумію те, по яких засадах буде ця коаліція. Я втомився воювати, хоч я воїн по природі. Моє завдання і моя зона відповідальності сьогодні – це Запорізька область.
Ви, до речі, долучені до процесу створення коаліції?
Ні, я не долучений до цього процесу. У нас цим займається партійна верхівка. Я теж член ради партії. Коли мене Президент щось питає, то я відповідаю.
Хто керує зараз “НУ”? Хто визначає політику партії?
Мені немає часу визначатись.
Розібратися, хто керує партією?
Так. У мене така купа реальних проблем і реальних викликів, що мені дійсно не вистачає часу. Якщо мене не питають напряму...
Я скажу відверто, навіть серед моїх однопартійців я не був у числі “любих друзів”. Мене залучили до конфлікту штучно, бо, безумовно, Юлія Володимирівна розуміє, з якою в мене нормальні стосунки, я був одним з найкращих міністрів в уряді, подяки від неї найбільше, я та людина, яка не стає на коліна і має свою думку. Для мене є один наказ – це наказ Президента. Це не подобається і це...
Не подобається Вашим однопартійцям?
Не тільки. Я тому і не в уряді Єханурова.
Було б дуже цікаво почути Вашу думку, Ваші спостереження, оскільки від Ваших соратників часто лунають різні заяви, вони висловлюють різні позиції, де все ж таки центр, хто керує, на Ваш погляд? Ви ж людина нечужа в цій структурі. Хто визначає політику?
Зараз така складна ситуація, що якщо я навіть і знаю, то я не вповноважений це коментувати. Навіть із партійної солідарності.
Я не з усім згоден. Багато навіть хто в моїй партії дуже хотіли і були раді, що я погодився. Я і Луценко це зробили, вийшли зі списку на заклик Президента і поїхати займатися конкретною роботою.
Не шкодуєте зараз?
Я ніколи не шкодую.
Пам’ятаєте, у мене була така професія. Зараз у принципі в мене теж ліцензія професійна є. Я буду в цьому році брати участь в етапі Чемпіонату Європи, який я привів в Україну. У гонщиків є правило: не дивитися в скельце заднього виду, бо розіб’єшся.
Я взяв конкретну справу, я показав приклад регіональної політики. Президент задоволений. Ті, хто думав, що там я помножуся на нуль, може, й скриплять зубами. Не буде цього. Мене будуть запитувати – я повернуся.
А як Ви ставитеся до ідеї створення помаранчевої коаліції чи помаранчево-рубінової, як зараз соціалісти наголошують?
Ось Ви самі собі відповіли. Якщо кожен буде в цьому процесі продовжувати любити себе і свій вплив та можливості, то нічого не вийде, як і першого разу.
На жаль, я буду непопулярним, я не дуже вірю, я більше вірю в збалансованість, так як і в області, інтересів.
Тобто, за широку коаліцію?
За широку. Не враховувати вибір більше як третини населення України – це не далекозоро.
Але ж є й інша ситуація, пане Євгене. Переважна більшість помаранчевих виборців, помаранчевого електорату якраз хочуть бачити коаліцію з трьох сил : БЮТ, “НУ” і СПУ.
Ви сказали, що не можна ігнорувати вибір громадян у Запорізькій області, але в цій ситуації виходить, що буде проігнорована думка тих громадян, які воліли б бачити коаліцію саме з таких складових і Тимошенко на посаді прем’єра.
Тоді лідери, які ведуть переговори, мусять договоритися і розмовляти не мовою шантажу і домовленостей двох проти одного.
Я буду служити будь-якій коаліції, бо я хочу служити Україні. Все. Крапка. Я багато настраждався. Я незручний, але я бачу нещирість у цих переговорах.
А хто є нещирим, пане Євгене, на Ваш погляд?
Послухайте, в мене і так достатньо ворогів. Я не збираюся цього робити. Люди набагато розумніші, ніж ми думаємо.
Пане Євгене, Ваші колеги, Ваші соратники по партії не хочуть бачити прем’єром Ю.Тимошенко. Більшість з них це і не приховує.
Чому, на Ваш погляд? Її бояться, не довіряють? Чому?
Що стосується мене, то я сказав би, що я сприйму будь-якого прем’єра коаліції і буду працювати з будь-прем’єром коаліції.
Якби Тимошенко стала прем’єром і запропонувала Вам посаду, то погодилися б?
Я буду працювати і з нею, якщо запропонує на благо України. Але я буду тим же щирим Червоненком, який ніколи її не підставляв, але мав свою думку і по бензиновій кризі, і по м’ясній, і по цукровій. Для конструктиву України я буду працювати з будь-ким.
Євген Червоненко
А хто буде прем’єром, пане Євгене, на Ваш погляд?
Я скажу відверто, якщо навіть і маю, то не скажу, бо зараз йде гра не по правилах. Це перше.
Я інакше поставлю це запитання.
А кого б Ви хотіли бачити на цій посаді? Хто в цій ситуації, в якій зараз перебуває Україна, найбільше відповідав би викликам часу, національним інтересам і зумів налагодити ті всі проблемні точки, і підтягнути країну? Оскільки багато експертів уже зараз сигналізують, що в країні є серйозні проблеми економічного характеру.
А Ви не чуєте, що Ви вже майже відповіли на всі свої питання.
Ні. Це запитання. Я не називала прізвищ.
Я кажу, хто з відомих людей міг би зараз врятувати ситуацію? Тому що далі, влітку, за даними експертів, почнуть даватися взнаки газові угоди і економіка не в найкращому стані. Хто міг би бути добрим менеджером?
Я скажу відверто. Ви самі в своєму питанні майже дали відповідь.
У моєму розумінні, сьогодні прем’єром мусить бути мінімальний політик. Тобто, політична складова, гасла, можливі підготовки вже до 2009 року, можливі підготовки майбутнього своїх партій мусять бути на задньому плані.
Тобто, це може бути навіть якась непопулярна людина, швидше, такий технічний прем’єр, який буде...
Професійний, який знає, який уміє. Вважаю, що сьогодні у вищому політикумі така фігура – це Анатолій Кінах.
Мене ніхто не звинуватить, що я лобіюю. Я з ним багато працював у різних урядах, він мене тоді знімав з Держрезерву. Це за дорученням Кучми. Але по фаховості, по розумінню ситуації, по відсутності політиканських, якщо б це була компромісна фігура, я вважаю, що це було б гарно для України.
Ви вважаєте, що ця людина спроможна реагувати адекватно на ці виклики часу?
Вона системна. А системні люди реагують на будь-які виклики часу. Сьогодні комусь пропонувати бути прем’єром, прем’єру, який буде зараз при проведенні економіки до адекватності в нашій боротьбі за перехідний період відмови від російського газу, наприклад, в ЖКХ, він буде досить непопулярною людиною.
Пане Євгене, в разі, якщо помаранчева коаліція буде зірвана і “НУ” доведеться пристати до Партії регіонів чи навпаки, як тоді вирішувати суперечності між програмними постулатами цих партій, зокрема в зовнішній політиці, тобто ЄС, євроатлантична інтеграція, Росія, мовне питання, ідея федералізму України? Як тут бути? Знову ж таки, чи не буде це кроком назад?
Давайте подивимося так. У мене було навіть прізвисько таке “Реаніматор”.
Сьогодні Україна стоїть перед величезним економічним викликом. Ми ще не чуємо напередодні літа, яка є проблема.
Ми вже про це говорили. Це і газові угоди, і дефіцит бюджету, і багато інших.
Що робиться в такій ситуації? Скажіть, що, на Сході – не українці? У нас головна проблема (імперії гинуть зсередини) - у нас є несприйняття Сходу і Заходу, яке загрожує, по-перше...
А може це можна згладити економічними показниками, просто зробити нормальний рівень життя?
Я уже наводив приклад. В області показники тільки зростають. Купівельна спроможність за цей рік зросла, втричі товарообіг і в пенсіонерів... Це не грає, не працює. У нас є неприйнятність.
На ідеологічному рівні?
Я не знаю. Це роздмухувалося ще в президентську кампанію. Ми мусимо сконсолідувати націю. Скажіть, в Регіонах - не українці? Ми мусимо навчитися слухати і чути один одного.
Але є Галичина, Західна Україна, яка категорично не сприймає ідеологію цих партій.
Але ж вони і не хочуть відділення Криму, Сходу, тому вони мусять теж розумітися і розуміти те, що зі Сходу йде і більшість електричного струму, і інше. Це промислове серце країни.
По економіці розбіжностей немає. По політичних питаннях, я вважаю, вони часом штучні. З Росією треба розмовляти і треба знаходити компроміси. Політик – це той, хто знаходить компроміс, але в цілому виграє на полі.
А як євроатлантична інтеграція? Це законсервувати, зревізувати?
Ми мусимо вибрати. Якщо євроатлантична, то значить євроатлантична, значить ми не злазимо з голки. Я за це, бо не можна бути залежним у неринкових цінах. Це непатріотично, це шлях в нікуди.
Головне. А хто заважає спробувати консолідувати націю широкою коаліцією? Чому це весь час помаранчеві роблять виклик, мовляв, якщо Регіони, то нас немає? Що це за позиція? Сідайте вчотирьох і прописуйте!
Але ж представники окремі Партії регіонів заявляють, що певні програмні засади доведеться скорегувати або законсервувати. І знову ж таки, чи не буде це кроком назад?
Якби я був би тим менеджером, який приймав би зараз рішення, то я зробив би одну хірургію: я забрав би самих екстремістів з обох боків, сів би за стіл, як сідають усі, незалежно від кольору прапора, бізнесмени і помаранчеві, і біло-блакитні і прописують все до останньої літери. На чолі столу мусив би сидіти Ющенко.
Скажу вам більше, що не тільки до 2009 року. Він зробив прорив. Команда мусить. А команда сьогодні – це всі українці.
Я боровся за те, щоб жити в такій країні, як, наприклад, у США будь-які вибори не закінчуються бійнею, відбиранням бізнесу, перерозподілами...
Досить! Давайте зупинимо маятник. Ми всі українці, нам треба рятувати Україну. В якому сенсі рятувати? Світ іде такими темпами. Якщо ми не навчимося домовлятися з Росією, не тільки по енергоносіях, у нас великі проблеми в транзиті... До речі, в мене з Януковичем спільне бачення. Він що, не громадянин? Він що, не був прем’єром? Знаєте, мені часом за гаслами бачаться особисті гетьманські забаганки багатьох.
Ви починали свій бізнес з часнику. Здається, Ви його перевозили, коли ще були студентом, рефрижераторами. Ще помідори. Далі були напої, потім вантажні перевезення. В якій сфері Ви ще мали свій бізнес? Хто, до речі, веде Ваш бізнес зараз?
Велика ілюзія, що все, що зі мною асоціюється, - це я. Я кваліфікований менеджер, який має свою вартість...
А хто Вас заступає?
Я вмію будувати команди. Доглядає за всім, контролює моя дружина. Є ціла купа менеджерів...
Бізнес процвітає?
Мені революція завдала такого удару, що піднятися більше не вдалося.
А чому революція? Тобто, Ви зробили величезний внесок?
Про внесок я не хочу коментувати. Мене знищували. Ви пам’ятаєте це і по транспорту...
А хто знищував? У Вас були доволі приятельські, добрі стосунки із Л.Кучмою.
Але я не став на коліна, я не повернувся в “стійло”, я пішов з Ющенком, тому, безумовно, головна лепта була – це Медведчук, брати Медведчуки.
А за що тоді Кучма Вам дав нагороду?
За те, що я зробив все, що міг, щоб не пролилася кров під час Помаранчевої революції.
Як Ви, до речі, ставитеся до цієї людини, до Кучми, зараз?
Я ставлюся так, як я був непопулярний, часом захищаючи його.
Я скажу, що він був різний. Я пішов від нього, коли я просив за нього в Америці через єврейське лобі на другий термін і писав разом з Льовочкіним, до речі, що ви побачите нового Президента. Я ніколи не відрікаюся від своїх друзів...
Це Вам належить ця ідея, ця пропозиція взагалі зробити з Кучми нову людину?
Це часу належить. Ми відчували вимоги часу. Коли ми побачили, що це не так, і пішла реакція, то я пішов з Ющенком. Я один з перших написав Кучмі, що майбутнє за Ющенком та іншими.
А от багато і Ваших колег вважають, що Кучма за певні свої діяння має понести навіть кримінальну відповідальність. Ви погоджуєтеся з такими...
Можливо, але це мусять відповісти абсолютно нейтральні відповідні органи.
Але я можу сказати Вам, Ви запитали за той орден першого ступеню, якого в мене не було... Одного кивка Кучми...
Я запитала, бо це багатьох здивувало, адже Ви були в іншому таборі і тут отримуєте...
Я можу переказати свою промову, коли я отримав цей орден. Я сказав: “Мені велика честь прийняти орден з рук Президента держави, якщо держава вважає, що в тому, що на Майдані не пролилася кров, є моя скромна заслуга. Особливо мені приємно, що наказ про моє нагородження зачитує пан Медведчук”. Знаєте, в Кабалі написано...
Це іронія долі?
..що найбільша помста – це прощення. Вдумайтеся.
Я можу сказати, що не вірте тим, хто зараз часом стає помаранчевим, більш помаранчевим, ніж самі помаранчеві, які були в опозиції.
Я можу сказати, що була одна ніч і вечір, де одного кивка було досить, щоб ці усі силовики, які зараз, наприклад, той же Гладких, він же до останнього стояв з Януковичем на вокзалі, це був його вибір... Я не коментую це. Але був один вечір, де роль і Литвина, і Ющенка, і Плюща, може, й моя...
Врятувала ситуацію?
Врятувала все. Людина не пішла задля своїх амбіцій на застосування сили.
Це Ви про Кучму?
Марина Пирожук, Євген Червоненко
Так. Я вважаю, що тому по ньому треба зняти питання. Тим більше, що ті всі, що зараз танцюють біля Олімпу, гнулися і билися головою об підлогу не так, як б’ються перед Ющенком. Ющенко цього не вимагає. Чому ми про це забуваємо?
Давайте не плювати в своє минуле. Давайте зосередимося на майбутньому. Це, знаєте, як у Задорнова: що толку, що ми осуджуємо пакт Молотова-Ріббентропа, що нам від цього сьогодні?
Це минуле. Давайте кожному віддамо належне. Досить війн, бо нам треба згуртуватися і йти вперед.
Дякую Вам за цю розмову!
А нашим слухачам нагадаю, що сьогодні гостем програми “Перед мікрофоном “Свободи” був голова Запорізької облдержадміністрації Є.Червоненко, з яким спілкувалася М.Пирожук.
Говорить Радіо Свобода!
Київ, 19 травня 2006 року.
Марина Пирожук:
Вітаю всіх!
В ефірі програма “Перед мікрофоном “Свободи”.
Сьогодні нашим гостем є голова Запорізької обласної державної адміністрації Євген Червоненко.
Пане Червоненко, вітаю Вас! Дякую, що знайшли час поспілкуватися з нами і нашими слухачами!
Євген Червоненко: Вітаю Вас і всіх українських слухачів!
Перше запитання, яке я хотіла б Вам поставити, таке. На Вашій вотчині, в Запорізькій області, “НУ” набрала доволі скромну кількість голосів, наскільки я пам’ятаю, 8 мандатів, а “регіонали” 60, БЮТівці, ваші партнери, 14.
Чому такі слабкі позиції “НУ” в області?
Це є декілька складових. Мені не дуже зручно коментувати, тим більше, що до мене був помаранчевий губернатор, але будувати і проголошувати фонтани в індустріальній області, де не вистачає води взагалі, щоб у кожному селі були фонтани, призначати нефахових людей, - то, знаєте, в регіонах потрібно мати фах.
Як Ви гадаєте, це недовіра громадян до партії влади, розчарування чи щось інше? Ні, є інший аспект.
На виборах Президента в Запоріжжі в трьох турах за Януковича було майже 70%, причому в третьому турі, коли вже не було адмінресурсу, як кажуть, вони дали більше.
Ви знаєте, є таке: політичні очікування і несправджені очікування. Саме тому зараз у регіоні я виступаю за широку коаліцію. Популярної чи не популярної. Бо якщо людина не знаходить виходу своїх сподівань... А вони виграють, але ніяких результатів. Вони голосували так на президентських... Вони нічого не мають проти Ющенка. Є очікування. Потім маятник іде в іншу сторону. Це політичний маятник.
Я наведу дуже цікавий приклад. Є один у нас район, Богом забутий був. Ми провели воду, провели газ, привели інвестора, дали 1 200 робочих місць по тисячі гривень. І, знаєте, результат “НУ” 3%. Я питаю: “Чому?” Вони кажуть: “Пане губернаторе, ми вас дуже любимо, ви стільки робите... Але так, це наше переконання”.
А Вам не казали Ваші соратники про те, що Ви, мовляв, завалили вибори? Не було таких претензій в області, що погано працювали?
Я не люблю казати, але коли я прийшов, то мені сказали інше. Я запитав рейтинг “НУ”, то сказали, що мінус 8...
До речі, а який у вас зараз рейтинг?
Рейтинг? Зараз мені не до цього. Я можу сказати про інше. Я вибрав політику консолідації. Це дало наслідки – мій особистий рейтинг електоральної підтримки якщо 17 січня був 3,44%, на 7 березня 44,3% і зараз кажуть, що під 50%.
Тобто, навіть коли я маю деякі дискусії стосовно контрольованості виборів голови обласної ради з Регіонами, і вони там починають щось казати, хоч ні про який імпічмент мови й не може йти...
А були такі спроби?
Ні. Я міг бути непопулярний, наприклад, перед “НУ”, коли, я вважаю правильно, зустрічався з Януковичем, з Кравчуком. До речі, я зустрічався з усіма, хто хотів, політичними лідерами: і з Морозом, і з іншими.
Але чи є така загроза, що в подальшому ті сили, які мають найбільшу кількість мандатів в обласній раді, будуть ініціювати усунення Вас з посади? Чи є такий ризик, чи є такі загрози? Як Ви відчуваєте атмосферу?
Я, як професійний автогонщик, кажу, що є ризик завжди, навіть що нас зараз у студії вдарить струмом, чи я вийду і впаде якась цеглина.
Але логіка каже, що сьогодні облрада розділена пополам. Я є представником Президента, я лідер партії запоріжців. Згорніть знамена, час гасел пройшов. Народ, за кого б він не голосував...
До речі, я дуже пишаюся, що я єдиний, хто від ОБСЄ отримав нагороду за відсутність адмінресурсу. Я кажу, що ми виконали. Я нікого не заганяв у прокуратуру і в міліцію, як це робили з нами. Зупинимо маятник.
Ми всі обіцяли запоріжцям, великому народові, який дає 10% ВВП країни, який страждає, і, на жаль, область має лідерство по таких страшних захворюваннях, як інсульт, інфаркт, туберкульоз.
Давайте щось зробимо для людей, давайте об’єднуватися як хочете, оберете головою облради Регіони, я буду працювати з Регіонами.
Тобто, Ви все ж таки визнаєте, що кількість симпатиків партія влади може наростити передовсім економічними показниками?
Конкретними діями. Я, як представник партії влади, не розмахую помаранчевим прапором, бо я вважаю, що прапор у нас один – жовто-блакитний.
Якщо ми хочемо вижити і бути конкурентноздатними в нашому нелегкому міжнародному суспільстві – це і боротьба за незалежність (я це кажу відверто) з Росією, і позиція Заходу, який якби і підтримує, але ринки не відкриває, але ти мусиш знайти внутрішні резерви і консолідувати націю, і йти вперед. Ми мусимо зарити всі сокири.
Мені здається, що київський бік амбіцій багатогетьманства заважає. Є об’єктивна реальність і є країна Україна, і народ втомився від політики і політиків.
Я не хочу коментувати Київ. Бувають часи, коли я щасливий, що я в цьому не беру участь...
А хто, до речі, управляє регіоном: центр чи все ж таки місцеві ради?
Я скажу так, що центр, на жаль, у цей перехідний період не дуже розуміє регіони.
Втручається в роботу?
Втручається, але не дуже. Але інше погано.
Заважає?
Не чують, бо є ця незбалансованість центрального бюджету і все йде тут з проблем міністерств і відомств чи центрального бюджету. Я вважаю, що роль регіонів і губернаторів - як об’єктивних представників Президента, гарантів Конституції і виконання законів на місцях - повинна підсилюватися.
Пане Червоненко, Ви один з небагатьох представників “НУ”, хто закликає до співпраці і навіть до утворення коаліції з Партією регіонів. Але деякі і Ваші соратники, і Ваші опоненти вважають це зрадою Майдану. Чи поділяєте Ви таку точку зору?
Я вважаю, що зраджували Майдан ті, хто довели часом ситуацію до того об’єму розчарувань, які з’явилися в суспільстві, тому “НУ”, моя партія, зайняла (я не бігун по політичному полю) третє місце.
Знаєте, я не хочу коментувати, хто ламав помаранчеву коаліцію...
А чому? Прокоментуйте, це цікаво. Хто ламав? Хто зруйнував цю команду?
Люди розумні, вони все знають.
Я не розумію те, по яких засадах буде ця коаліція. Я втомився воювати, хоч я воїн по природі. Моє завдання і моя зона відповідальності сьогодні – це Запорізька область.
Ви, до речі, долучені до процесу створення коаліції?
Ні, я не долучений до цього процесу. У нас цим займається партійна верхівка. Я теж член ради партії. Коли мене Президент щось питає, то я відповідаю.
Хто керує зараз “НУ”? Хто визначає політику партії?
Мені немає часу визначатись.
Розібратися, хто керує партією?
Так. У мене така купа реальних проблем і реальних викликів, що мені дійсно не вистачає часу. Якщо мене не питають напряму...
Я скажу відверто, навіть серед моїх однопартійців я не був у числі “любих друзів”. Мене залучили до конфлікту штучно, бо, безумовно, Юлія Володимирівна розуміє, з якою в мене нормальні стосунки, я був одним з найкращих міністрів в уряді, подяки від неї найбільше, я та людина, яка не стає на коліна і має свою думку. Для мене є один наказ – це наказ Президента. Це не подобається і це...
Не подобається Вашим однопартійцям?
Не тільки. Я тому і не в уряді Єханурова.
Було б дуже цікаво почути Вашу думку, Ваші спостереження, оскільки від Ваших соратників часто лунають різні заяви, вони висловлюють різні позиції, де все ж таки центр, хто керує, на Ваш погляд? Ви ж людина нечужа в цій структурі. Хто визначає політику?
Зараз така складна ситуація, що якщо я навіть і знаю, то я не вповноважений це коментувати. Навіть із партійної солідарності.
Я не з усім згоден. Багато навіть хто в моїй партії дуже хотіли і були раді, що я погодився. Я і Луценко це зробили, вийшли зі списку на заклик Президента і поїхати займатися конкретною роботою.
Не шкодуєте зараз?
Я ніколи не шкодую.
Пам’ятаєте, у мене була така професія. Зараз у принципі в мене теж ліцензія професійна є. Я буду в цьому році брати участь в етапі Чемпіонату Європи, який я привів в Україну. У гонщиків є правило: не дивитися в скельце заднього виду, бо розіб’єшся.
Я взяв конкретну справу, я показав приклад регіональної політики. Президент задоволений. Ті, хто думав, що там я помножуся на нуль, може, й скриплять зубами. Не буде цього. Мене будуть запитувати – я повернуся.
А як Ви ставитеся до ідеї створення помаранчевої коаліції чи помаранчево-рубінової, як зараз соціалісти наголошують?
Ось Ви самі собі відповіли. Якщо кожен буде в цьому процесі продовжувати любити себе і свій вплив та можливості, то нічого не вийде, як і першого разу.
На жаль, я буду непопулярним, я не дуже вірю, я більше вірю в збалансованість, так як і в області, інтересів.
Тобто, за широку коаліцію?
За широку. Не враховувати вибір більше як третини населення України – це не далекозоро.
Але ж є й інша ситуація, пане Євгене. Переважна більшість помаранчевих виборців, помаранчевого електорату якраз хочуть бачити коаліцію з трьох сил : БЮТ, “НУ” і СПУ.
Ви сказали, що не можна ігнорувати вибір громадян у Запорізькій області, але в цій ситуації виходить, що буде проігнорована думка тих громадян, які воліли б бачити коаліцію саме з таких складових і Тимошенко на посаді прем’єра.
Тоді лідери, які ведуть переговори, мусять договоритися і розмовляти не мовою шантажу і домовленостей двох проти одного.
Я буду служити будь-якій коаліції, бо я хочу служити Україні. Все. Крапка. Я багато настраждався. Я незручний, але я бачу нещирість у цих переговорах.
А хто є нещирим, пане Євгене, на Ваш погляд?
Послухайте, в мене і так достатньо ворогів. Я не збираюся цього робити. Люди набагато розумніші, ніж ми думаємо.
Пане Євгене, Ваші колеги, Ваші соратники по партії не хочуть бачити прем’єром Ю.Тимошенко. Більшість з них це і не приховує.
Чому, на Ваш погляд? Її бояться, не довіряють? Чому?
Що стосується мене, то я сказав би, що я сприйму будь-якого прем’єра коаліції і буду працювати з будь-прем’єром коаліції.
Якби Тимошенко стала прем’єром і запропонувала Вам посаду, то погодилися б?
Я буду працювати і з нею, якщо запропонує на благо України. Але я буду тим же щирим Червоненком, який ніколи її не підставляв, але мав свою думку і по бензиновій кризі, і по м’ясній, і по цукровій. Для конструктиву України я буду працювати з будь-ким.
Євген ЧервоненкоЯ скажу відверто, якщо навіть і маю, то не скажу, бо зараз йде гра не по правилах. Це перше.
Я інакше поставлю це запитання.
А кого б Ви хотіли бачити на цій посаді? Хто в цій ситуації, в якій зараз перебуває Україна, найбільше відповідав би викликам часу, національним інтересам і зумів налагодити ті всі проблемні точки, і підтягнути країну? Оскільки багато експертів уже зараз сигналізують, що в країні є серйозні проблеми економічного характеру.
А Ви не чуєте, що Ви вже майже відповіли на всі свої питання.
Ні. Це запитання. Я не називала прізвищ.
Я кажу, хто з відомих людей міг би зараз врятувати ситуацію? Тому що далі, влітку, за даними експертів, почнуть даватися взнаки газові угоди і економіка не в найкращому стані. Хто міг би бути добрим менеджером?
Я скажу відверто. Ви самі в своєму питанні майже дали відповідь.
У моєму розумінні, сьогодні прем’єром мусить бути мінімальний політик. Тобто, політична складова, гасла, можливі підготовки вже до 2009 року, можливі підготовки майбутнього своїх партій мусять бути на задньому плані.
Тобто, це може бути навіть якась непопулярна людина, швидше, такий технічний прем’єр, який буде...
Професійний, який знає, який уміє. Вважаю, що сьогодні у вищому політикумі така фігура – це Анатолій Кінах.
Мене ніхто не звинуватить, що я лобіюю. Я з ним багато працював у різних урядах, він мене тоді знімав з Держрезерву. Це за дорученням Кучми. Але по фаховості, по розумінню ситуації, по відсутності політиканських, якщо б це була компромісна фігура, я вважаю, що це було б гарно для України.
Ви вважаєте, що ця людина спроможна реагувати адекватно на ці виклики часу?
Вона системна. А системні люди реагують на будь-які виклики часу. Сьогодні комусь пропонувати бути прем’єром, прем’єру, який буде зараз при проведенні економіки до адекватності в нашій боротьбі за перехідний період відмови від російського газу, наприклад, в ЖКХ, він буде досить непопулярною людиною.
Пане Євгене, в разі, якщо помаранчева коаліція буде зірвана і “НУ” доведеться пристати до Партії регіонів чи навпаки, як тоді вирішувати суперечності між програмними постулатами цих партій, зокрема в зовнішній політиці, тобто ЄС, євроатлантична інтеграція, Росія, мовне питання, ідея федералізму України? Як тут бути? Знову ж таки, чи не буде це кроком назад?
Давайте подивимося так. У мене було навіть прізвисько таке “Реаніматор”.
Сьогодні Україна стоїть перед величезним економічним викликом. Ми ще не чуємо напередодні літа, яка є проблема.
Ми вже про це говорили. Це і газові угоди, і дефіцит бюджету, і багато інших.
Що робиться в такій ситуації? Скажіть, що, на Сході – не українці? У нас головна проблема (імперії гинуть зсередини) - у нас є несприйняття Сходу і Заходу, яке загрожує, по-перше...
А може це можна згладити економічними показниками, просто зробити нормальний рівень життя?
Я уже наводив приклад. В області показники тільки зростають. Купівельна спроможність за цей рік зросла, втричі товарообіг і в пенсіонерів... Це не грає, не працює. У нас є неприйнятність.
На ідеологічному рівні?
Я не знаю. Це роздмухувалося ще в президентську кампанію. Ми мусимо сконсолідувати націю. Скажіть, в Регіонах - не українці? Ми мусимо навчитися слухати і чути один одного.
Але є Галичина, Західна Україна, яка категорично не сприймає ідеологію цих партій.
Але ж вони і не хочуть відділення Криму, Сходу, тому вони мусять теж розумітися і розуміти те, що зі Сходу йде і більшість електричного струму, і інше. Це промислове серце країни.
По економіці розбіжностей немає. По політичних питаннях, я вважаю, вони часом штучні. З Росією треба розмовляти і треба знаходити компроміси. Політик – це той, хто знаходить компроміс, але в цілому виграє на полі.
А як євроатлантична інтеграція? Це законсервувати, зревізувати?
Ми мусимо вибрати. Якщо євроатлантична, то значить євроатлантична, значить ми не злазимо з голки. Я за це, бо не можна бути залежним у неринкових цінах. Це непатріотично, це шлях в нікуди.
Головне. А хто заважає спробувати консолідувати націю широкою коаліцією? Чому це весь час помаранчеві роблять виклик, мовляв, якщо Регіони, то нас немає? Що це за позиція? Сідайте вчотирьох і прописуйте!
Але ж представники окремі Партії регіонів заявляють, що певні програмні засади доведеться скорегувати або законсервувати. І знову ж таки, чи не буде це кроком назад?
Якби я був би тим менеджером, який приймав би зараз рішення, то я зробив би одну хірургію: я забрав би самих екстремістів з обох боків, сів би за стіл, як сідають усі, незалежно від кольору прапора, бізнесмени і помаранчеві, і біло-блакитні і прописують все до останньої літери. На чолі столу мусив би сидіти Ющенко.
Скажу вам більше, що не тільки до 2009 року. Він зробив прорив. Команда мусить. А команда сьогодні – це всі українці.
Я боровся за те, щоб жити в такій країні, як, наприклад, у США будь-які вибори не закінчуються бійнею, відбиранням бізнесу, перерозподілами...
Досить! Давайте зупинимо маятник. Ми всі українці, нам треба рятувати Україну. В якому сенсі рятувати? Світ іде такими темпами. Якщо ми не навчимося домовлятися з Росією, не тільки по енергоносіях, у нас великі проблеми в транзиті... До речі, в мене з Януковичем спільне бачення. Він що, не громадянин? Він що, не був прем’єром? Знаєте, мені часом за гаслами бачаться особисті гетьманські забаганки багатьох.
Ви починали свій бізнес з часнику. Здається, Ви його перевозили, коли ще були студентом, рефрижераторами. Ще помідори. Далі були напої, потім вантажні перевезення. В якій сфері Ви ще мали свій бізнес? Хто, до речі, веде Ваш бізнес зараз?
Велика ілюзія, що все, що зі мною асоціюється, - це я. Я кваліфікований менеджер, який має свою вартість...
А хто Вас заступає?
Я вмію будувати команди. Доглядає за всім, контролює моя дружина. Є ціла купа менеджерів...
Бізнес процвітає?
Мені революція завдала такого удару, що піднятися більше не вдалося.
А чому революція? Тобто, Ви зробили величезний внесок?
Про внесок я не хочу коментувати. Мене знищували. Ви пам’ятаєте це і по транспорту...
А хто знищував? У Вас були доволі приятельські, добрі стосунки із Л.Кучмою.
Але я не став на коліна, я не повернувся в “стійло”, я пішов з Ющенком, тому, безумовно, головна лепта була – це Медведчук, брати Медведчуки.
А за що тоді Кучма Вам дав нагороду?
За те, що я зробив все, що міг, щоб не пролилася кров під час Помаранчевої революції.
Як Ви, до речі, ставитеся до цієї людини, до Кучми, зараз?
Я ставлюся так, як я був непопулярний, часом захищаючи його.
Я скажу, що він був різний. Я пішов від нього, коли я просив за нього в Америці через єврейське лобі на другий термін і писав разом з Льовочкіним, до речі, що ви побачите нового Президента. Я ніколи не відрікаюся від своїх друзів...
Це Вам належить ця ідея, ця пропозиція взагалі зробити з Кучми нову людину?
Це часу належить. Ми відчували вимоги часу. Коли ми побачили, що це не так, і пішла реакція, то я пішов з Ющенком. Я один з перших написав Кучмі, що майбутнє за Ющенком та іншими.
А от багато і Ваших колег вважають, що Кучма за певні свої діяння має понести навіть кримінальну відповідальність. Ви погоджуєтеся з такими...
Можливо, але це мусять відповісти абсолютно нейтральні відповідні органи.
Але я можу сказати Вам, Ви запитали за той орден першого ступеню, якого в мене не було... Одного кивка Кучми...
Я запитала, бо це багатьох здивувало, адже Ви були в іншому таборі і тут отримуєте...
Я можу переказати свою промову, коли я отримав цей орден. Я сказав: “Мені велика честь прийняти орден з рук Президента держави, якщо держава вважає, що в тому, що на Майдані не пролилася кров, є моя скромна заслуга. Особливо мені приємно, що наказ про моє нагородження зачитує пан Медведчук”. Знаєте, в Кабалі написано...
Це іронія долі?
..що найбільша помста – це прощення. Вдумайтеся.
Я можу сказати, що не вірте тим, хто зараз часом стає помаранчевим, більш помаранчевим, ніж самі помаранчеві, які були в опозиції.
Я можу сказати, що була одна ніч і вечір, де одного кивка було досить, щоб ці усі силовики, які зараз, наприклад, той же Гладких, він же до останнього стояв з Януковичем на вокзалі, це був його вибір... Я не коментую це. Але був один вечір, де роль і Литвина, і Ющенка, і Плюща, може, й моя...
Врятувала ситуацію?
Врятувала все. Людина не пішла задля своїх амбіцій на застосування сили.
Це Ви про Кучму?
Марина Пирожук, Євген ЧервоненкоДавайте не плювати в своє минуле. Давайте зосередимося на майбутньому. Це, знаєте, як у Задорнова: що толку, що ми осуджуємо пакт Молотова-Ріббентропа, що нам від цього сьогодні?
Це минуле. Давайте кожному віддамо належне. Досить війн, бо нам треба згуртуватися і йти вперед.
Дякую Вам за цю розмову!
А нашим слухачам нагадаю, що сьогодні гостем програми “Перед мікрофоном “Свободи” був голова Запорізької облдержадміністрації Є.Червоненко, з яким спілкувалася М.Пирожук.
Говорить Радіо Свобода!
