Гості Свободи: народний депутат України Михайло Волинець (Фракція БЮТ) та головний редактор Інтернет-
Ведучий: Кирило Булкін
видання “Остров” Сергій Гармаш (телефоном з Донецька).
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Сьогодні вранці стався раптовий викид вугільно-газової суміші на шахті імені Засядька в Донецьку. 13-ро гірників загинули, 62 шахтаря госпіталізовано.
Трагедії на шахтах трапляються в Україні з прикрою періодичністю. І це змушує знову поставити питання: якою ціною дістається країні вугілля?
Одним з аспектів цього питання є різниця між шахтами різних форм власності, і ми обов’язково поговоримо про це також.
Але сьогодні в нас не просто дискусія, а тема, пов’язана з трагедією, зі смертями людей. Почнімо бодай з кількох секунд мовчання. Хвилина мовчання
- Сергію, що зараз відбувається у Донецьку на місці трагедії?
Сергій Гармаш: Я о 9-ій ранку приїхав на місце події. Там вже були родичі загиблих.
Але це взагалі звичайна практика для шахти ім. Засядька, коли там відбувається якась аварія, туди не пускають ані журналістів, на саму шахту, ані родичів загиблих.
Я не знаю з чим це пов’язано, власне кажучи, але справді люди якимись своїми каналами з’ясовували, хто загинув, хто ні.
Дуже багато було родичів... Всі плакали.
Списки оголосили загиблих близько 16-ої. Я чув якісь дівчата, жінки розповідали, що їм сказали, що їхні родичі не загинули, але не сказали, в якій вони лікарні. Така практика.
- Пане Волинець, Ви можете пояснити як фахівець, що таке раптовий викид газу? Від чого він може статися? Чи можна йому якось запобігти? Що це дійсно більше: нещасний випадок чи якісь недоліки могли бути у ході робіт? Ми чули, що порушена карна справа все-таки.
Михайло Волинець: Оскільки я не був на шахті і не міг поспілкуватися хоча б з тими, хто міг би дати відповідні свідчення чи інформацію...
Я не думаю, що це було суфлярне виділення газу метану, а це скоріше був викид газу метану. Якщо це супроводжувалося викидом, то там, можливо, і був викид якоїсь частини вугілля і пустої породи.
Експерти мають подивитися, які там відбулися тріщини, звідки така велика кількість газу метану була викинута, тому що лава і навколишня виробка, де відбулася трагедія, ця лава тільки запускалася в роботу - там не було такого відходу великого і не було посадки кровлі. Тому дуже ретельно треба подивитися. Тут так просто допускати припущення якісь, то це було б неправильно.
- Тепер я хочу перейти до питання про те, хто конкретно має нести відповідальність за здоров’я й життя гірників? Не тільки у цьому конкретному випадку, а й взагалі.
Щоб розібратися в цьому, спершу з’ясуємо, яку форму власності має шахта імені Засядька, де сталася трагедія. Як мені відомо, ця форма власності - орендна.
Пане Гармаш, Ви можете пояснити нюанси, що це означає?
Сергій Гармаш: Важко сказати, що це таке саме зараз. Але шахта ім. Засядька орендною стала, мабуть, першою в Україні взагалі.
Я знаю, що остання велика аварія була там у 2002 році, коли під час підривних робіт загинуло 20 шахтарів. Тоді керівництво шахти заявило, що, можливо, там є тракт. Тоді це пов’язували з тим, що Єфим Звягільський збирався приватизувати цю шахту і, начебто, у нього були якісь конфлікти на цьому ґрунті з Рінатом Ахметовим. Але це чутки. Але таке було.
І потім це питання приватизації чи оренди якось залишилося поза увагою громадськості. Але сьогодні і Клюєв казав, що це саме орендне підприємство. І на самій шахті висить така табличка, що це орендне підприємство.
І ще я хотів би додати до попереднього питання. Просто мене зацікавило те, що в офіційних діагнозах постраждалих є такий діагноз, як черепно-мозкові травми. Тобто, мабуть, там не тільки газ був.
Михайло Волинець: Можна сказати, що ця шахта є приватною, тому що вона є в оренді колективу шахти ім. Засадька.
Але як ретельніше придивитися, то зрозуміло, що реальним хазяїном є Єфим Звягільський і на ньому тримається ця шахта. Якби не ця особистість, то цю шахту могла б спіткати доля, наприклад, іншої шахти по сусідству, шахти Починкова, де було 130 мільйонів балансових запасів, ті ж самі пласти, а шахти вже давно немає. Гроші були вкрадені, які мали йти на закриття шахти, на реструктуризацію, нові робочі місця не були створені, поля від тої шахти були розділені між шахтоуправлінням “Донбас” і шахтою ім. Засядька.
У даному випадку шахта збереглася, збереглися робочі місця. Але з 1996 року відбулося 4 масштабних аварії. Саме в 1996 році загинуло 7 чоловік, було багато травмованих. В 1999 році 50. В 2001 році 55. І в 2002 році - 20 чоловік.
Після цього Звягільський зробив серйозні висновки і вклав усі можливі і неможливі гроші для того, щоб забезпечити техніку безпеки на шахті, тому що будувалися два стовбури, на будівництво кожного було витрачено по кількасот мільйонів гривень. А потім величезні потужні роботи проводилися по дегазації пластів.
- Сергію, що Вам відомо на цей момент, по-перше, про якісь виплати, компенсації та інші заходи відшкодування сім’ям загиблих; по-друге, які далі скорботні дії заплановані, що пов’язані з цією трагедією?
Сергій Гармаш: Тут треба назвати два факти. Перший, що віце-прем’єр Андрій Клюєв сьогодні підтвердив, що Кабмін надасть матеріальну підтримку потерпілим, і Кабмін вже виділив 1,5 мільйони з резервного фонду. Але, правда, він не сказав, чи це буде компенсація родинам, чи це буде допомога шахті.
А губернатор Донецької області В.Логвиненко сьогодні також провів прес-конференцію і пообіцяв родинам загиблих гірників у зв’язку із втратою годувальника, що буде виділено 3 мільйони гривень.
Сьогодні оголошено дводенну жалобу в Донецькій області. Ховати загиблих гірників будуть у п’ятницю.
- Пане Волинець, як Ви бачите на сьогодні взагалі розв’язання майбутньої проблеми безпеки шахтарів в Україні? Що може зробити держава, щоб і на приватних, і на державних шахтах таких випадків не ставалося?
Михайло Волинець: Ще за радянських часів вугільна промисловість мала державну підтримку на рівні 70% від об’єму виробленої продукції, від ціни видобутого вугілля. Зараз ця складова - менше, як четвертина. Звісно, що цих інвестицій недостатньо. Тим більше, що досить серйозна корупція в галузі. І ті, хто сьогодні володіє приватними шахтами, а це в першу чергу структури Ріната Ахметова, вони в свій час пограбували вугільну галузь і зараз у свій спосіб продовжують грабувати, тому що державні кошти монопольним порядком направляються на підприємства “Укрвуглемашу”, які поставляють обладнання на шахти по завищених цінах, а потім забираються обладнання шахт по низьких цінах. І тих коштів, які сьогодні виділяються на забезпечення техніки безпеки (я говорю: в цілому в галузі), не достатньо.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Ведучий: Кирило Булкін(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
Кирило Булкін: Сьогодні вранці стався раптовий викид вугільно-газової суміші на шахті імені Засядька в Донецьку. 13-ро гірників загинули, 62 шахтаря госпіталізовано.
Трагедії на шахтах трапляються в Україні з прикрою періодичністю. І це змушує знову поставити питання: якою ціною дістається країні вугілля?
Одним з аспектів цього питання є різниця між шахтами різних форм власності, і ми обов’язково поговоримо про це також.
Але сьогодні в нас не просто дискусія, а тема, пов’язана з трагедією, зі смертями людей. Почнімо бодай з кількох секунд мовчання. Хвилина мовчання
- Сергію, що зараз відбувається у Донецьку на місці трагедії?
Сергій Гармаш: Я о 9-ій ранку приїхав на місце події. Там вже були родичі загиблих.
Але це взагалі звичайна практика для шахти ім. Засядька, коли там відбувається якась аварія, туди не пускають ані журналістів, на саму шахту, ані родичів загиблих.
Я не знаю з чим це пов’язано, власне кажучи, але справді люди якимись своїми каналами з’ясовували, хто загинув, хто ні.
Дуже багато було родичів... Всі плакали.
Списки оголосили загиблих близько 16-ої. Я чув якісь дівчата, жінки розповідали, що їм сказали, що їхні родичі не загинули, але не сказали, в якій вони лікарні. Така практика.
- Пане Волинець, Ви можете пояснити як фахівець, що таке раптовий викид газу? Від чого він може статися? Чи можна йому якось запобігти? Що це дійсно більше: нещасний випадок чи якісь недоліки могли бути у ході робіт? Ми чули, що порушена карна справа все-таки.
Михайло Волинець: Оскільки я не був на шахті і не міг поспілкуватися хоча б з тими, хто міг би дати відповідні свідчення чи інформацію...
Я не думаю, що це було суфлярне виділення газу метану, а це скоріше був викид газу метану. Якщо це супроводжувалося викидом, то там, можливо, і був викид якоїсь частини вугілля і пустої породи.
Експерти мають подивитися, які там відбулися тріщини, звідки така велика кількість газу метану була викинута, тому що лава і навколишня виробка, де відбулася трагедія, ця лава тільки запускалася в роботу - там не було такого відходу великого і не було посадки кровлі. Тому дуже ретельно треба подивитися. Тут так просто допускати припущення якісь, то це було б неправильно.
- Тепер я хочу перейти до питання про те, хто конкретно має нести відповідальність за здоров’я й життя гірників? Не тільки у цьому конкретному випадку, а й взагалі.
Щоб розібратися в цьому, спершу з’ясуємо, яку форму власності має шахта імені Засядька, де сталася трагедія. Як мені відомо, ця форма власності - орендна.
Пане Гармаш, Ви можете пояснити нюанси, що це означає?
Сергій Гармаш: Важко сказати, що це таке саме зараз. Але шахта ім. Засядька орендною стала, мабуть, першою в Україні взагалі.
Я знаю, що остання велика аварія була там у 2002 році, коли під час підривних робіт загинуло 20 шахтарів. Тоді керівництво шахти заявило, що, можливо, там є тракт. Тоді це пов’язували з тим, що Єфим Звягільський збирався приватизувати цю шахту і, начебто, у нього були якісь конфлікти на цьому ґрунті з Рінатом Ахметовим. Але це чутки. Але таке було.
І потім це питання приватизації чи оренди якось залишилося поза увагою громадськості. Але сьогодні і Клюєв казав, що це саме орендне підприємство. І на самій шахті висить така табличка, що це орендне підприємство.
І ще я хотів би додати до попереднього питання. Просто мене зацікавило те, що в офіційних діагнозах постраждалих є такий діагноз, як черепно-мозкові травми. Тобто, мабуть, там не тільки газ був.
Михайло Волинець: Можна сказати, що ця шахта є приватною, тому що вона є в оренді колективу шахти ім. Засадька.
Але як ретельніше придивитися, то зрозуміло, що реальним хазяїном є Єфим Звягільський і на ньому тримається ця шахта. Якби не ця особистість, то цю шахту могла б спіткати доля, наприклад, іншої шахти по сусідству, шахти Починкова, де було 130 мільйонів балансових запасів, ті ж самі пласти, а шахти вже давно немає. Гроші були вкрадені, які мали йти на закриття шахти, на реструктуризацію, нові робочі місця не були створені, поля від тої шахти були розділені між шахтоуправлінням “Донбас” і шахтою ім. Засядька.
У даному випадку шахта збереглася, збереглися робочі місця. Але з 1996 року відбулося 4 масштабних аварії. Саме в 1996 році загинуло 7 чоловік, було багато травмованих. В 1999 році 50. В 2001 році 55. І в 2002 році - 20 чоловік.
Після цього Звягільський зробив серйозні висновки і вклав усі можливі і неможливі гроші для того, щоб забезпечити техніку безпеки на шахті, тому що будувалися два стовбури, на будівництво кожного було витрачено по кількасот мільйонів гривень. А потім величезні потужні роботи проводилися по дегазації пластів.
- Сергію, що Вам відомо на цей момент, по-перше, про якісь виплати, компенсації та інші заходи відшкодування сім’ям загиблих; по-друге, які далі скорботні дії заплановані, що пов’язані з цією трагедією?
Сергій Гармаш: Тут треба назвати два факти. Перший, що віце-прем’єр Андрій Клюєв сьогодні підтвердив, що Кабмін надасть матеріальну підтримку потерпілим, і Кабмін вже виділив 1,5 мільйони з резервного фонду. Але, правда, він не сказав, чи це буде компенсація родинам, чи це буде допомога шахті.
А губернатор Донецької області В.Логвиненко сьогодні також провів прес-конференцію і пообіцяв родинам загиблих гірників у зв’язку із втратою годувальника, що буде виділено 3 мільйони гривень.
Сьогодні оголошено дводенну жалобу в Донецькій області. Ховати загиблих гірників будуть у п’ятницю.
- Пане Волинець, як Ви бачите на сьогодні взагалі розв’язання майбутньої проблеми безпеки шахтарів в Україні? Що може зробити держава, щоб і на приватних, і на державних шахтах таких випадків не ставалося?
Михайло Волинець: Ще за радянських часів вугільна промисловість мала державну підтримку на рівні 70% від об’єму виробленої продукції, від ціни видобутого вугілля. Зараз ця складова - менше, як четвертина. Звісно, що цих інвестицій недостатньо. Тим більше, що досить серйозна корупція в галузі. І ті, хто сьогодні володіє приватними шахтами, а це в першу чергу структури Ріната Ахметова, вони в свій час пограбували вугільну галузь і зараз у свій спосіб продовжують грабувати, тому що державні кошти монопольним порядком направляються на підприємства “Укрвуглемашу”, які поставляють обладнання на шахти по завищених цінах, а потім забираються обладнання шахт по низьких цінах. І тих коштів, які сьогодні виділяються на забезпечення техніки безпеки (я говорю: в цілому в галузі), не достатньо.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіо записі.)
