Марія Щур і Аляксандр Мілінкевіч у студії Радіо
Свобода. 9 жовтня 2006 р.- Я щиро думаю, що вона ніколи не скінчиться, поки не буде повної демократії. Для мене революція – це зміна свідомості людини, того, що вона думає, її менталітету. Цей процес в Україні не скінчився. Він може дійсно розпочався там, на майдані, але потім він повинен довго тривати. Інша справа, чи його загальмують, чи він проходитиме швидше.
Я розумію, як складно у вас в Україні. України сильно поділена на лівий бік Дніпра, на правий. У нас в Білорусі є різниця між сходом і Заходом, але вона не така велика. Я не вважаю себе експертом з української політичної ситуації, але я уважно стежу за тим, що там відбувається. І я дуже бажаю, щоб Україна якомога швидше йшла до успіхів, бо наші успіхи напряму залежать від ваших.
- Чи Ви бачите якісь уроки з того, що зараз відбувається в Україні, якесь попередження про те, що може відбутися в Білорусі?
- Може я скажу на прикладі НАТО, що для мене дуже показово. Коли в Україні почали сперечатися з приводу НАТО, ну, відомо, Крим там, приїхали кораблі... То мені здається, що будь-яка влада, як тільки вона отримує можливість впливати на людей, вона повинна використати медіа, для того, щоб змінити думки людей. Не для того, щоб змагатися поміж собою, а змагатися з неправильними думками людей.
- Багато оглядачів в Україні вважають, що дії Росії щодо Грузії спровокувало бажання Грузії вступити у НАТО, і очікують, що коли Україна продовжувати намагання вступити в НАТО, то вона може дочекатися подібної реакції з боку Росії. Що Ви думаєте про це? І що Ви думаєте про те, коли постане таке питання для Білорусі, чи вона має стати членом НАТО?
- Дійсно, в Росії дуже боляче сприймають рішення сусідніх країн щодо вступу до НАТО. І це не лише тому, що Росія бачить у НАТО агресора. Я думаю, що там розумні політики давно зрозуміли, що це оборонний союз. Але все ж таки, Росія живе до сьогоднішнього дня за поняттями Холодної війни. А в Холодній війні повинні бути різні полюси, і вони змагаються, якщо не зі зброєю, то хоча б так. Тому я хотів би, щоб якомога швидше в Росії таке мислення, протистояння, відійшло. Воно безперспективне. Є політики, які так думають у Росії, але їх поки що меншість.
- А щодо Білорусі і НАТО?
- Для мене НАТО – не агресивний блок. Для мене це – блок, який забезпечує спокій, мир, співпрацю. НАТО багато для цього робить. Але якщо ви сьогодні запитаєте білорусів, чи вони хочуть в НАТО, абсолютна більшість скаже, ні. Що тоді політик має їх ламати? Ні. Потрібно просто говорити, говорити, показувати по телебаченню, по радіо. В нас сьогодні такої можливості немає, але коли буде, я думаю, що ми зможемо пояснити нашим людям, що НАТО – це абсолютно не війна, НАТО – це мир.
Сьогодні не стоїть питання про вступ до НАТО, чи Європейського Союзу. На жаль, я думаю, що нам у Євросоюз іти ще довго, хоча мета така буде обов’язково поставлена. І вступ до НАТО та вступ до Євросоюзу поміж собою все ж таки пов’язані. Можна одне раніше, або інше, але з часом треба бути або там, або там.
