Ведучий: Кирило Булкін(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: Зміни до Конституції України. Про нагальність таких змін останнім часом заявили представники різних політичних сил.
Створити спеціальну конституційну комісію пропонує Президент Віктор Ющенко. Водночас голова Верховної Ради Олександр Мороз каже про консультативний орган, який би очолили Президент, глава уряду та керівник парламенту.
Чому через рік після того, як набула чинність конституційна реформа, виникла потреба в нових змінах? І які саме зміни це мають бути?
Шановні гості, на вашу думку, чи потрібні Україні зараз чергові зміни до Конституції? Станіслав Шевчук: На мій погляд, основна мета існування Конституції – це стабільність відносин не тільки політичних, але й економічних.
Постійні зміни до Конституції призводять до дуже небажаних наслідків. Тобто, моя відповідь: треба максимально обережно поставитися до цього питання.
Кирило Булкін: Обережно, але все-таки міняти щось треба чи взагалі ось так залишити?
Станіслав Шевчук: Проблема основна в тому, що політична еліта України не звикла, по суті, діяти за новою Конституцією. І це якийсь такий певний синдром, що треба щось змінити, щоб повернутися до чогось старого.
Всеволод Речицький: Я до певної міри погоджуюся з паном Шевчуком, але загалом вважаю, що якщо якась хвороба в державі зайшла надто далеко, то лікувати її хірургічними методами буває її ще більш небезпечно, ніж, скажімо, терпіти далі цю хворобу.
Отже, проблема справді існує. Я сказав би так, що нікого сьогодні не задовольняє та ситуація, яка є. Очевидно, що є, так би мовити, роздвоєність в гілці виконавчої влади, Президент все-таки втручається у виконавчу владу.
Я думаю, що якісь зміни мали би бути. Навіть комісію можна було б створити і щось там, так би мовити, обмірковувати на майбутнє.
Що стосується такого нагального сьогодення, то, думаю, треба було б підвищувати юридичну культуру просто політиків, зокрема вищого рангу, тому що вони просто не керуються конституційними нормами.
У переважній більшості випадків вони вважають, що якщо норми їм вигідні, то вони наполягають на їх виконанні, а якщо ж норми їм не вигідні, тоді вони їх або ігнорують, або фактично оголошують їх неконституційними, піднімають цілу хвилю, так би мовити, політичних дебатів з приводу неконституційності або недостатньої конституційності.
Я думаю, що велика проблема України – це політична культура і юридична культура. Перш за все треба призвичаїтися виконувати будь-який закон, Конституцію в тому числі, навіть погану Конституцію.
Кирило Булкін: З нами на зв’язку Михайло Сирота, якого називають “батьком Конституції”. Це народний депутат України 2-го та 3-го скликань, який всю Конституційну ніч простояв на трибуні, зачитуючи Конституцію постатейно і ставлячи ці статті на голосування.
Пане Михайле, якщо Вас називають “батьком Конституції”, які почуття Ви сьогодні маєте щодо свого дітища? Те, що ще відносно молоду українську Конституцію знову кроять-перекроюють, то це є неприємність, катастрофа чи нормальний робочий процес?
Михайло Сирота: Я думаю, що це сьогодні переросло у велику проблему для сучасного українського суспільства, тому що прийнята в 1996 році Конституція не була введена в правове поле нашої держави.
Вже багато говорили, що із 49 законів, на які є посилання в Конституції, прийнято було менше половини, близько 20 законів.
Практично за 10 років і не починалася робота по узгодженню чинного законодавства з нормами Конституції, бо в 1996 році близько 50 тисяч нормативних актів і законів діяло і їх треба було узгоджувати. І ця робота теж не проводилася.
Конституцію треба було вводити в правове поле держави. Замість цього в ім’я політичної доцільності почали перекроювати конституційні норми, причому робили це поспіхом, серйозно розбалансували систему противаги і стримань влади.
Я думаю, що однією із основних причин сьогоднішньої політичної кризи є якраз не зовсім правильні зміни, які були внесені в Конституцію 2005 році.
Кирило Булкін: Пане Сирота, а що треба робити в цій ситуації, в якій вже опинилася Україна?
Михайло Сирота: Сьогодні ми бачимо, що владні структури навряд чи зможуть самостійно вийти з цієї конституційної кризи. Принаймні, сьогодні немає конструктиву в їхніх діях, а все більше і більше нагнітається якась прямо-таки конституційно-правова війна. Це є небезпечно.
Тому, думаю, українському суспільству треба робити все від нього залежне, щоб взяти дії влади під контроль і перевести конституційну реформу в русло, підконтрольне людям, громадянам.
Для цього потрібно проводити завершення конституційної реформи не в інтересах окремих фінансово-політичних груп, а суспільства в цілому.
Тому розмови про прийняття нових конституцій, на мій погляд, є надзвичайно небезпечними і провокативними, так як при прийнятті нових конституцій не буде йти мова про баланс повноважень владних гілок, а знову підніметься питання другої мови, подвійного громадянства, федералізації України, що може поставити державу на грань розвалу.
Кирило Булкін: З нами на зв’язку зі Сполучених Штатів Америки відомий американський юрист українського походження Богдан Футей, радник робочої групи з підготовки Конституції 1996 року. З 1987 року він є суддею Федерального апеляційного суду США у Вашингтоні.
Пане Богдане, як на Вашу думку, чи зможуть нинішні ініціативи провідних українських політиків щодо змін до Конституції впорядкувати цей хаос (Ви колись вжили слово “хаос” в одному із інтерв’ю стосовно правового поля)?
Богдан Футей: Я й далі вживаю, бо тепер гірший хаос. Перед 4 серпням 2006 року був малий хаос, а тепер став ще більший хаос, як тільки ВР прийняла закон, який забороняє КСУ переглядати політичну реформу. Я думаю, що то всіх здивувало, всіх по цілому світі здивувало таке законодавство.
Але я чув слова мого молодшого друга Шевчука... Я згідний з всім тим, що він тепер сказав.
Я ще додав би також, що 5 жовтня 2005 року, якраз перед закінченням своєї першої каденції суддів КСУ, було зроблене рішення КСУ, що зміна політичної системи держави вимагає також всенародним референдумом. Той референдум не відбувся. Так що є підстави для того, що політична реформа, яка діє тепер, вона дійсно не є сумісною з Конституцією. Про це висловилася і Венеціанська комісія, і багато інших міжнародних організацій.
Політична реформа, на жаль, розв’язала проблему виборів Президента України, але затягнула всі другі проблеми, пов’язані з неточністю і непевністю, не доопрацюванням всіх других положень, що тепер відбуваються між, очевидно, Президентом, Кабміном і ВР.
Кирило Булкін: Чи можливий консенсус між різними політичними силами щодо змін до Конституції? У чому може бути точка цього консенсусу?
Станіслав Шевчук: Без консенсусу не може бути стабільності.
Всеволод Речицький: Чесно кажучи, на майбутнє не вірю в консенсус довкола якоїсь нової Конституції. Є єдиний шанс – це повернутися до того, з чого починали. Власне, до 2004 року.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
