Рон ХаббардВона не має описання Бога, натомість говорить про Верховну істину, з якою людина встановлює особистий зв’язок і до осягнення якої стримить. Якщо дуже просто, то людина, яка займається саєнтологією, піднімається на дедалі вищий рівень усвідомлення світу і Верховної істини. Людина навчається керувати реальністю і простує у Вічність.
Це пісня на слова Рона Хаббарда “Стан розуму”:
Якщо ти думаєш, що будеш побитим, ти будеш! Якщо вважаєш, що не насмілишся – то ти таки не насмілишся, Якщо хочеш перемогти, але думаєш – не зможу, то не переможеш! Точно не переможеш!
Отже, зрозуміло: якщо чогось по-справжньому хочеш, ти цього обов’язково досягнеш! Найважливішою формою релігійної діяльності в саєнтології є так звані одітінги різних рівнів. Це щось на зразок розмірковування і переоцінки минулого досвіду, точне відтворення того, що турбує людину. Одітор, який вислуховує цю людину, не дає жодних порад, він допомагає їй самовдосконалюватися. Людина може просуватися духовним шляхом лише тоді, коли вона сама знаходить відповіді на ключові життєві питання. Саєнтологічна теорія, або якщо говорити в релігійних термінах – догматика, містить велику кількість складних для сприйняття категорій і ми не перевантажуватимемо радіослухачів “тетанами”, “преклірами” і, тим паче, аксіомами саєнтології.
Але наразі для нас важливіше інше: чому саєнтологів так часто відверто не люблять, чому вони зверталися до Європейського Суду з прав людини?
Перш за все, вчення саєнтологів не схоже на жодну іншу релігію, для людей, вихованих у християнській релігії це радше психотерапевтична практика, ніж релігія. Де ваш Бог, питають вони у саєнтологів, де ваше поклоніння?
Не люблять саєнтологів і за суспільний сказати б, фокус. На відміну від багатьох новітніх релігійних рухів, вони апелюють не до “гнаних і голодних”, а до успішних і багатих. У будь-якому довідникові ви прочитаєте, що членами Саєнтологічної церкви є голлівудські мегазірки Том Круз і Джон Траволта. Успішні мають стати ще успішнішими, ті, хто має труднощі, негайно подолати їх. Церква нагадує корпорацію людей цілком задоволених, які не оголошують цей світ безнадійно зіпсованим. Вона обіцяє винагороду не лише через мільйони років (так-так, саєнтологи вірять, що вони існуватимуть і через такий астрономічний проміжок часу), але й тут і негайно.
Один із найбільш критикованих аспектів практики саєнтологів – це надання платних послуг. Згаданий одітінг – справа не безкоштовна. Гроші за треби, обряди і таїнства беруть і в традиційних церквах. Але у саєнтологів ця практика є відвертою і неприхованою. Саме це стало підставою для таврування Саєнтології як комерційного культу. І нарешті, репутацію Церкви Саєнтології серйозно підмочила діяльність її окремих підрозділів і офісів. Йдеться про так званий Охоронний офіс. Заснована 1966 року для правового захисту Церкви, ця служба перетворилася на таку собі розвідувальну організацію, чия діяльність порушувала закони США. 1977 року діяльність охоронного офісу викрило ФБР і проти 11 співробітників цієї служби були порушені кримінальні справи.
Церква ліквідувала цю службу, а згодом серйозно почистила лави свого керівництва. Далі назва Церква Саєнтології почала регулярно з’являтися на газетних шпальтах у зв’язку із численними судовими процесами. Саєнтологи затялися відстояти свою непорочність у судах і досягли неабияких результатів. Твердження нібито Церкву Саєнтології заборонено у цілій низці європейських країн, не відповідає дійсності. Після тривалих перевірок з боку податкових органів Церкву було визнано в її релігійному статусі в Сполучених Штатах. Декілька судів у Німеччині дійшли висновку, що саєнтологія – це релігія, оскільки, як зазначив Вищий Суд Гамбурга, не лише єднає осіб у ідеологічних цілях, але й спрямовується на досягнення трансцендентної мети.
Але у деяких країнах, зокрема в Греції, саєнтологія не визнається релігією. В Англії Комісія з благодійності визначила, що релігія – це віра у Вищу силу, і вираз цієї віри через поклоніння. Комісія вирішила, що хоча саєнтологія і передбачає віру у Вищу сутність, “ця віра не маніфестується через поклоніння”.
Особлива ситуація склалася для Церкви Саєнтології в Росії. Говорить експерт з міжнародного права Ірина Гринцова:
“У Церкви саєнтологів специфічне становище. У деяких державах її було легко зареєстровано і визнано як церкву. А у деяких країнах їй довелося зітнутись з певними труднощами, серед яких і проблема з дозволом на діяльність як релігійної громади, котра має бути зареєстрована в усталеному порядку на певній території. Приблизно така ситуація трапилася з саєнтологічною церквою у Росії, коли саєнтологи зареєструвались як церква 1994 року, а вже наступного року було ухвалено новий закон. Згідно з ним, усі церкви мали пройти перереєстрацію, при цьому реєстрацію могли пройти лише ті церкви, які на території Росії упродовж 15 років безперервно. А цього у так званих “молодих церков” у Росії не було”.
Отже, Церква Саєнтології в Москві намагалася перереєструватися, але марно. Вичерпавши, як це і має бути, всі засоби розв’язати проблему в рамках російського законодавства, саєнтологи звернулися до Європейського Суду з прав людини.
І Суд виснував:
“У світлі вищевикладених загальних принципів можливість створювати юридичну особу задля спільної дії в сфері спільних інтересів є одним з найбільш важливих аспектів свободи асоціацій, без якого право було б позбавленим будь-якого значення. Відмова місцевих властей надати статус юридичної особи асоціації осіб може бути розціненим як порушення права заявника на свободу релігії, гарантованого Статтею 9 Європейської Конвенції з прав людини”.
Отже, саєнтологи справу виграли і тепер слід очікувати, що Московське управління юстиції виконає його рішення і зареєструє статут Церкви Саєнтології в російській столиці. Втім, дехто з фахівців ставиться до такої, здавалося б, єдино можливої розв’язки скептично. Серед них відомий московський релігієзнавець, священик Яків Кротов:
“Саєнтологи у Росії залишаються тим жупелом, страховиськом, яким лякають широку громадськість. Нещодавно проти них висунули позов, що вони лікують від наркоманії, але створюють залежність людини від саєнтології. Звичайно ж, це абсурд! Реально зараз саєнтологи з великої сцени зійшли.
Я вважаю, що рішення Європейського Суду у Росії виконане не буде. Так само – Армія Спасіння, вигравши суди у Москві, нічого не здобула. Оскільки у Росії вміють іноді стояти “на смерть”. Подібне свого часу було з кришнаїтами: вони тривалий час намагались отримати компенсацію за зруйнований храм, але свого не досягли, їх просто викинули за міські кордони Москви.
Боюся, що саєнтологія у подальшому буде утискатись. Нехай не ображаються на мене саєнтологи, але це частково пов‘язано з особливостями стилю самих саєнтологів – він дуже подібний до стилю Володимира Володимировича Путіна. Такий ніби американський, підтягнутий, діловий. Але це моя власна точка зору”.
Дійсно, саєнтологи часто підтягнуті і нерідко – ділові. Але утискати їх за це... Ну, якось нецивілізовано. І якось не відповідає тим зобов’язанням, що брали на себе більшість країн світу. Це стосується не лише Росії, але й України. Чому? Пояснює юрист Ірина Гринцова:
“Справа російської саєнтологічної громади європейський Суд з прав людини розглядав упродовж тривалого часу. Але рішення ухвалив на користь саєнтологічної громади. Тепер подібна проблема з реєстрацію виникла у саєнтологів України. Їм 2004 року було відмовлено у реєстрації як релігійної громади у місті Києві. Саєнтологи вирішили відкликати свою заяву. Нині вони обрали для себе такий шлях: доробляти і готувати потрібні документи на створення і реєстрацію Київської громади. У разі, якщо реєструючі органи порушать чинне законодавство, яке визначає терміни реєстрації таких громад, або ж буде знову відмова у реєстрації, саєнтологи у судовому порядку оскаржуватимуть рішення реєструючого органу”.
Реєструючий орган в українському випадку – це державний орган у справах релігій, який в останні роки вже двічі змінював свою назву. Місцеві громади реєструють свої статути у місцевих органах влади. У Київському міському управлінні у справах релігій ситуацію нашому кореспондентові не коментували, але підтвердили, що 2004 року саєнтологам було відмовлено у реєстрації.
Що робитимуть київські саєнтологи тепер? Розповідає представник Церкви Саєнтології Катерина Пенькова:
“В принципі, як ви розумієте, реєстрацію ми не отримали. Але це було давно – 2004 рік. І у будь-якому разі, нам прийдеться все одно подавати заново документи на реєстрацію. І як ми вважаємо в Україні, і як вважають саєнтологи у Росії, що прецедент європейського Суду є досить великим прецедентом. І тому ми вважаємо, що у принципі, як демократична держава, Україна і люди, які обіймають посади у цій держав, вони могли б, подивившись на цей прецедент з московською церквою, зареєструвати громаду на рівні Києва, уже, так би мовити, просто за прецедентом. Якщо ж цього не відбудеться, то звичайно, ми будемо далі думати, що робити – подавати позов до суду. Звичайно ж, ми сподіваємося на те, що Україна зараз є досить таки демократичною державою. І у принципі, подивившись на цей прецедент, ми вважаємо, що у нас є шанси на те, щоб наша держава зглянулась на це і надала статус юридичної особи для релігійної громади Києва одразу ж”.
Саєнтологи здійснюють досить масштабну соціальну роботу. Особливо фокусовано – у сфері реабілітації наркозалежних і в галузі захисту прав людини. Серед того, з чим не може примиритися Церква Саєнтології в “світі цьому” – це психіатрія. Саєнтологи гостро критикують психіатрію, аж до того, що звинувачують її у “надиханні манії Гітлера”, антилюдських програм стерилізації хворих, у жахливому поводженні з пацієнтами психіатричних лікарень. Психіатри обурюються, але, між іншим, діяльність створеної саєнтологами спеціальної комісії спричинилася до ухвалення низки законодавчих актів, заборон і інструкцій, які обмежували можливості зловживання психіатрією. Назвемо, до прикладу, заборону на застосування електрошоку до дітей у низці штатів США.
Справа, зрештою, от у чому. Згідно з духом і літерою міжнародного права у сфері прав людини і свободи совісті не можна оцінювати саєнтологів у категоріях “добрі” – “погані”, “істинні – хибні”. Людям, вихованим у православній духовній традиції важко сприйняти чимало ісламських чи індуїстських обрядів і традицій. А протестантові буває важко сприйняти таке природне для православного поклоніння святим мощам. Тому Європейський Суд свого часу і виснував, що уявлення про релігійну свободу не може стверджуватися на лише обмеженому колі релігійних традицій. Нині Суд такий свій висновок підтвердив.
