«Фінляндія прекрасно реагує на нас. Тут такий ажіотаж. Я вам скажу більше: вони всі співають пісню „Дансинг, зібен, зібен, ай-люлю“».
Андрій Данилко, він же надалі просто Вєрка Сердючка, каже, що почувається там українською Попелюшкою, котра приїхала підкорювати Старий Світ. І від тамтешнього розмаїття мов просто розгубилася.
Жодних настанов і благословіння на успішний виступ від українських політиків Сердючка не отримувала. Але не ображається на них: «Зараз стільки справ і у Віктора Андрійовича, і у Віктора Федоровича — нові вибори. Я думаю, що їм зараз не до „Євробачення“. Я їх абсолютно розумію».
Вєрка Сердючка почувається на «Євробаченні» українським голубом миру, котрий хоче донести світові головний «месидж»: Україна — це не лише політичні розбірки, але й посмішки на вулицях:
«Я — голуб миру. І роблю зараз для України більше, аніж політики. Надзавдання того, що я поїхала на „Євробачення“ з мамою — щоб Україну побачили країною, що може посміхатися. Не тільки там помаранчеві революції, всілякі мітинги, пікети…»
Взагалі ж щодо політики Вєрка Сердючка має свою думку: «Політика — це танці паралітика».
Вєрка Сердючка всерйоз налаштована на перемогу. Але якщо перше місце не посяде, плакати не буде.
Каже, що головне, для чого туди поїхала, — себе показати і людей повеселити. А що голосу не має — не біда.
«Чому я сюди приїхала? „Євробачення“ — це дуже великий салат. Точніше, навіть обід. І я буду маленьким десертом. Я не співачка в тому розумінні, що, як справжня співачка, буду голос показувати. Я співаю серцем. Мені головне, аби люди в усій Європі, побачивши мене з екрану із зіркою на голові, посміхнулися. Все!»
І насамкінець Вєрка уклінно попросила передати вітання усім слухачам Радіо Свобода:
«Ви за нас тримайте кулаки. Ми з мамою ще раз передаємо вам вітання. Радіо Свобода — вам удачі і, звісно ж, посмішок».
