Ведучий: Роман СкрипінРоман Скрипін: Найперше запитання до пана Йосипа дуже просте. Я поділюся власними враженнями.
Ми, коли піднімалися ліфтом у цю студію, вигляд у Вас не був радісний попри просту арифметику. Якщо подивитися на результати виборів, скласти голоси, віддані за НУНС і БЮТ, то виходить більшість у парламенті, 228 голосів.
Ви сказали, що Ви в роздумах. Поділіться цими роздумами. Чому Ви ще думаєте про те, чи буде коаліція чи не буде цієї коаліції? Які є проблеми? Йосип Вінський: Хід вашої сьогоднішньої передачі свідчить про те, що ми живемо в такому алогічному політичному світі.
Є Конституція України, де написано, що фракції, які домовилися між собою і в яких є більше 226 депутатів, формують коаліцію. У нас є угода між БЮТ та “НУ”, в нас є 228 мандатів, є дві фракції, які проголосили про створення коаліції...
Знайоме питання. Якщо ми ведемо обговорення якихось інших варіантів, то чомусь слухаємо Януковича, який хоче коаліцію формувати, хтось шукає Литвина, де його місце і таке все інше... Я запитую: чому ми в Україні ведемо такі розмови, маючи абсолютно реальні...
Ви роздратовані тим, що сказав Президент?
Маємо реальні речі. Так, ми маємо дві партії, які йшли спільно на вибори, які домовилися до виборів співпрацювати в парламенті після виборів. Люди нам довірили 228 мандатів. Вперше в історії України демократичні сили мають більшість у парламенті, можуть сформувати уряд і мати свого Президента!
Єдність гілок влади повна. Вектор розвитку геополітичний – Європа. Так, повний. Соціально-економічні позиції з більшості питань абсолютно узгоджені. Я ставлю питання: чому ви на своєму радіо ведете ці розмови, чому на центральному телебаченні вже тиждень що завгодно обговорюють, чому на програмі “Свобода слова” ставлять питання про коаліцію БЮТ, “НУ” і Литвин, а не говорять про коаліцію БЮТ і “НУ”, взагалі не ставлять питання? Я був на передачі в п’ятницю.
Тобто, я бачу, що йде дуже велика, серйозна політична гра навколо цих речей. Вкотре з’явилися бажаючі обманути людей.
Так як же обманути? Якщо навіть Литвин долучиться до коаліції, то все рівно...
Литвин тут непотрібний.
Навіть якщо він долучиться, то у вас все рівно 228 голосів, вам немає чому перейматися.
Так я ж про це і кажу. Чому ми тоді ведемо цю дискусію?
Як мені видається, на сьогоднішній момент ця дискусія повинна бути закінчена, має стояти крапка. Виборці України поставили крапку, вони чітко сказали, що має бути саме ця коаліція, вони дали їй повноваження на прийняття законів, на формування уряду, на здійснення тих повноважень, які передбачені Конституцією. Крапка. І немає про що говорити.
Є сили, які ще мають там якісь інші думки.
Назвіть ці сили.
Наприклад, Єхануров розіслав партійцям своїм листа, один із заступників голови “НУ”, де піддає сумніву нашу співпрацю.
Я ставлю питання, чому він до цього часу...
Він запитує, чому з пієтетом ставляться до Тимошенко...
Є рішення блоку “НУ” з цього приводу, воно абсолютно публічне, воно абсолютно відкрите. Чому він до цього часу в цій партії? Чому йому не дали оцінку, не відмежувалися від нього політично?
Ви не боїтеся, що такі розмови в ефірі призводять до того, що ваші опоненти можуть сидіти і потирати руки: ми ж говорили, що вони розсваряться ще до створення коаліції!
Ні-ні. Я ще раз кажу: ми не розсварилися. Ми абсолютно свідомі, Тобто, в нас відбулися консультаційні зустрічі керівництва нашого блоку і керівництва “НУ”, ми всі принципові позиції маємо спільні, ми сьогодні розуміємо, що треба, щоб ЦВК поставила крапку у виборчому процесі, щоб пройшли відповідні судові справи, ми отримаємо легітимний статус, заходимо до парламенту і приймаємо рішення.
Тому навіть те, що сьогодні повідомили, що п’ять днів дав Президент, я думаю, що Президенту зрозуміло, яка має бути коаліція.
Він сьогодні сказав, я можу його процитувати, посилаючись на “РБК Україна” повідомлення 1523: “Помаранчеві політичні сили мають всі підстави сформувати коаліцію у ВР”.
Далі він говорить дійсно про п’ять днів. Далі він дійсно говорить про якийсь переговорний процес.
Це Вас дратує, наскільки я розумію?
Мене не дратує, просто це не зрозуміло. Що таке п’ять днів?
Вас це бентежить, можливо?
Так. Це мене бентежить. Чому п’ять днів? Чітко зрозуміло, що ми всі питання вирішили між нами, вони визначені ще вісім місяців назад. Треба чекати рішення ЦВК про підсумки виборів, треба готувати сесію, заходити до зали і приймати рішення.
Президент, можливо, хоче об’єднати всю Україну. Він говорить про співпрацю якусь поміж майбутньою опозицією і коаліцією. Юлія Тимошенко сьогодні говорить про те, що БЮТ і коаліція взагалі готові поділитися посадами, і йдеться про посади заступників міністрів, йдеться про керівників комітетів парламентських, йдеться про Рахункову палату. Про це ж треба домовитися.
Немає ж чіткої домовленості поміж майбутньою опозицією, можливо, Партією регіонів, та майбутньою, можливо, коаліцією про це немає.
Не можна ігнорувати один одного. Це показав досвід створення коаліції в 2006 році, коли знову-таки та ж Юлія Тимошенко виходила на трибуну і говорила: а тепер ви сидіть і вам нічого не дістанеться зовсім.
І сама ж потрапила в цю пастку, коли в подібний спосіб Партія регіонів почала діяти з помаранчевими.
Ні-ні. Я з Вами абсолютно не згоден.
Хочу Вам сказати, що я учасником був усіх переговорів в попередньому парламенті, коли формувалася коаліція, бо я представляв інтереси тоді певних політичних сил.
Я чітко знаю, що коли ми формували більшість з трьох політичних партій, то перше, що зробила Юлія Тимошенко, запропонувала законопроект про статус опозиції, запропонувала 15 комітетів для опозиції, в тому числі і Рахункову палату. Це було сказано публічно.
Але Партія регіонів від цього відмовилася, вона сказала, що нам непотрібно таку функцію контрольну виконувати, ми хочемо влади, ми будемо все робити, щоб досягнути влади.
Тому це міф, що ми когось там обмежували.
Більше того, ми подали законопроект відповідний до ВР і наполягали, навіть розміняли певні політичні речі, пов’язані з нашою партією в парламенті, щоб його проголосувати в першому читанні.
І ніхто не заважав Партії регіонів, соціалістам, комуністам проголосувати його в другому читанні для нас, і вони мали б його сьогодні для себе. Правильно? Вони ж це відмовилися зробити.
Ми ж продовжуємо цю лінію. Тобто, я хочу сказати, що БЮТ в цьому плані абсолютно, незалежно де він, чи в опозиції, чи у владі, але ми говоримо, що треба чітко розділити функціонально, по-перше.
Не повинно бути війни між владою і опозицією, а повинна бути спільна відповідальність за долю держави, взаємодія, але кожна структура ця має свої функції. Ті, що сформували коаліцію, мають здійснювати виконавчу владу і мати більшість у парламенті, щоб приймати закони так, як вони бачать, відповідно до своєї програми. Ті, що в опозиції, повинні мати контрольні функції, повинні мати можливість апелювання до населення, повинні мати доступ до ЗМІ, повинні бути абсолютно вільні у своїй опозиційній діяльності.
Пане Вінський, я Вам нагадаю, що в 2006 році Юлія Тимошенко дозволяла собі такі речі говорити різко стосовно Партії регіонів, що їм не дістанеться жодної посади. Було таке. Давайте визнавати...
Я не знаю, де Ви чули...
Не було цього ухвалення закону, тому що не було коаліції, не було самого закону в сесійній залі. Оголосили про коаліцію, потім з’ясувалося, що цієї коаліції вже немає, створили іншу. Про жоден закон не йшлося...
Ні-ні. Я ще раз кажу: Ви некоректно ставите питання і говорите неточно.
По-перше, закон про парламентську опозицію Юлія Тимошенко внесла раніше, ніж створена коаліція...
 |
| Під час прямого ефіру |
Він був проголосований в опозиції в січні цього року. І цей закон не змінився. Тобто, його подавали до того часу, просто його вже прийняли пізніше. Я скажу відверто: ми його добивалися шляхом дуже серйозних політичних компромісів...
Зокрема закон “Про Кабмін”, який призвів до політичної кризи, про що сказав Президент, і розпуску парламенту.
Я з Вами не згоден абсолютно...
Я цитую Президента на сьогоднішній день.
Ми взяли на себе зобов’язання, до речі кажучи, БЮТ, як тільки ми сформуємо більшість, перше, що ми зробимо, це ті речі в законі “Про Кабмін”, які суперечать Конституції, ми спільно з “НУ” відмінимо.
Але не можна ліквідувати сам закон. Закон “Про Кабмін” має бути безперервно.
Поясність, що тоді об’єднувало цих людей: Мороза, Вінського і Луценка під одним дахом СПУ певний час? Очевидно, це спільні погляди, спільні цінності чи щось інше?
Так, спільні цінності, спільне...
Чому ж відбулася точка біфуркації, тобто ви розійшлися?
По одній причині. Олександр Мороз, на мій погляд, відмовився від ключових фундаментальних основ ідеології СПУ.
А Луценко?
Луценко, він, мені видається, на останньому етапі пішов у блок з “НУ” чисто політично.
Я вважаю його також лівоцентристським політиком, як і себе. Тобто, я ніколи не мав серйозних глибоких ідеологічних розбіжностей з Луценком. А те, що ми сьогодні в двох інших політичних структурах, це пов’язано з політикою, не з ідеологією.
Скажіть, а яка подальша доля Мороза?
Мені видається, що на сьогоднішній день те політичне фіаско, яке я передбачив рік назад, бо я чесно попередив, там розказують, що я побіг до Тимошенко і так далі – все це “чепуха”. Я в четвер офіційно виступив на фракції зі своєю позицією, потім виступив на політраді зі своєю позицією, я чесно попередив керівництво партії, які будуть наслідки...
Зараз яка доля Мороза?
Мороз здав партію, він здав тих виборців, які його підтримували, він отримав відповідну оцінку української громади з цього приводу.
Я абсолютно переконаний, що в нього є один шанс тільки – здати повноваження і піти на пенсію.
Власне, Ви сказали: здав, здав, здав... Мороза не здадуть або не зіллють?
Хто?
СПУ, тому що...
Ні, якщо СПУ залишить Мороза дальше головою партії, то це буде тільки одне, що це вся партія вже зараз, тому що якщо до моменту виборів може хтось сумнівався в його політичних помилках, то виборча кампанія показала, що Мороз довів партію до краху.
От дивіться, сьогодні донецька міська організація СПУ висловили ініціативу...
І політрада повинна відповідним чином, я вважаю, оцінити це.
Тобто, я вважаю, що Мороз має покинути посаду голови партії, політрада, яка привела до цієї ситуації, повинна бути розпущена, має бути сформована інша політрада, якщо політична партія думає про якусь політичну перспективу.
Я передбачаю, скажу відверто, що вже печатка СПУ куплена деякими багатими людьми.
Ким?
Я не хочу про це говорити – в мене немає доказів. Але в мене є таке...
За який розділ “Прориву” Ви відповідали або, можливо, Ви писали?
Я брав участь у безпосередньому написанні аграрної частини, “Аграрний прорив”. Я займався тією частиною, яка інвестиції регулює, та частина, яка стосується “Інвестиційного прориву” і “Конституційний прорив”. Це три частини, якими я опікувався, оскільки я веду ці питання в партії.
Зрозуміло.
Президент сьогодні між іншим сказав, що при створенні коаліції треба, щоб вона вже вийшла з певною програмою українського уряду.
“Український прорив” – ця програма може бути базисом для діяльності уряду?
У нас є підписаний документ. Це “Програма діяльності парламентської опозиції”. У неї друга частина – це “Програма діяльності опозиції (уряду)”.
Тобто, в нас первинний документ вже напрацьований, який затверджений і погоджений двома учасниками процесу.
Під час виборчого процесу наша частина зробила розвиток у вигляді “Український прорив”. Це серйозний документ, більше 300 сторінок. Я вважаю, що такого рівня документа не має жодна партія...
Партія регіонів мала свою програму.
Партія регіонів не має такого документа. Якщо він є, то покажіть його мені.
Вони його широко рекламували під час виборчої кампанії.
Вони рекламували палітурку. Наш документ розміщений на сайті, його могла кожна людина дивитися, він пройшов обговорення.
Документ, який писала Партія регіонів, писали американські спеціалісти, і він так і не був елементом виборчої кампанії.
У нас це був елемент виборчої кампанії. Ми публічно говорили, і, більше того, ми запросили до обговорення людей, ми отримали близько 10 тисяч пропозицій по цьому документові, вони всі зафіксовані, ми зараз їх доопрацьовуємо. Тобто, це документ у стадії роботи, бо ми його тільки за основу взяли і винесли на обговорення.
Значить, ми пропонуємо таку логіку, що є діюча програма, ми її доповнюємо “Українським проривом” в тій частині, яка там не передбачена, і є програма діяльності “НУ”, також в якій є елементи, які там не передбачені, і є соціальні ініціативи Президента, які також оголошені під час виборчої кампанії. Цих чотири документи мають бути взаємно доповнені.
Тобто, ми нічого з того, що тут є, викидати не будемо, ми будемо методом консолідації готувати спільний документ. Я думаю, що тут не так багато треба часу, щоб ми це зробили.
Я наполягаю на тому, що дійсно має бути дуже чітка позиція не на 100 днів. Має бути така логіка: визначається Прем’єр-міністр у парламенті, визначається уряд – і в той же день голосується програма діяльності.
Чи є в цьому “Українському прориві” речі, які доведеться суспільству переживати болісно, здійснюючи потрібні реформи?
Серед тих речей, які передбачені в “Українському прориві”, немає нічого такого, в яких іде мінус конкретній людині.
Ми собі чітку ставили таку мету: все, що ми пропонуємо, має йти в плюс і в прирощення рівня життя населення. Нічого там не робиться за рахунок основної маси населення.
Ви можете погодитися, що зміни суспільні не бувають безболісні, доведеться все ж таки комусь таки зробити боляче. Тим більше солідаризм заохочує, щоб еліта все ж таки утискала себе в апетитах, якщо вже говорити про солідаризм.
Я ще раз кажу: в програмі “Український прорив” немає нічого такого, яке в мінус працює для будь-кого.
Але є дуже серйозні речі, які добавляють інвестиційний ресурс для держави. Я маю на увазі транспортні коридори, я маю на увазі боротьбу з корупцією, я маю на увазі речі, пов’язані з ринком землі, коли він буде працювати на загальні потреби.
Тобто, ми шукаємо такі механізми, які дають прорив уперед, а не гальмують, звужуючи чиюсь ініціативу.
Що ж, вся країна може ознайомитися з “Українським проривом”. На сайті дійсно...
Так, треба знайомитися...
Якщо Тимошенко стане Прем’єр-міністром, то вся країна буде студіювати цей прорив, очевидно.
