Після президентських виборів у Білорусі близько 13 тисяч осіб стали жертвами репресій за участь у мирних протестах: вони були затримані, отримали арешти або штрафи, залишилися без роботи через свої політичні погляди. Допомагати один одному білоруси стали самі.
(відео російською мовою)
Сергій
Сергій Немогай втратив роботу на мінському заводі «Інтеграл», де виробляють електроніку, – через те, що відкрито виступив проти міліцейського насильства і фальсифікацій під час президентських виборів. Свій перший робочий день після виборів хлопець пам’ятає досі.
«Після 9 серпня не тільки зі мною, але й у всій країні все змінилося. Все стало по-іншому. Дев’ятого серпня почався наш із колегою страйк, і через три дні я був звільнений», – згадує він.
Страйк Сергія тривав лише три дні і не став масовим, але його звільнили з заводу за статтею. Також керівництво заводу заявило, що хлопець не відпрацював обов’язковий час розподілу після навчання у виші, а це значить, що Немогай залишається винен державі майже 2 тисячі доларів.
Сергій признається, що, якби не підтримка білорусів, йому довелося б важко.
«Солідарність білорусів дуже відчувається: в допомозі фінансовій, у підтримці друзів, людей, які мене абсолютно не знають. Це видно на всіх мітингах, акціях, – каже Немогай. – Це видно не тільки за тим, як люди до мене ставляться, але і загалом одне до одного: суспільство змінилося».
Сергій каже, що не шкодує, що залишився без роботи: оволодіває новою професією і вірить у зміни на краще.
«Зараз я студент. Після роботи на «Інтегралі» вирішив, що буду вчитися. Зараз я вчуся в двох місцях: у Київській семінарії і в БДУІР (Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки) на заочному, – каже він. – Зі мною, в принципі, все добре: я ходжу на протести, підтримую нову Білорусь. У принципі, все добре».
Максим
Мінського рятувальника Максима Сташуленка теж звільнили зі служби через його громадянську позицію. Пожежник попередив жителів одного зі столичних районів, що в їхній двір їдуть співробітники МНС і міліція знімати біло-червоно-білий прапор.
«Я написав, щоб попередити мешканців, тому що постійно ці конфлікти відбуваються, – розповідає Максим. – Співробітники ОМОНу приїжджають на зняття прапорів, навіть кілька людей затримали. До абсурду це все доходить».
Білоруських співробітників МНС після виборів 9 серпня регулярно залучають до зняття біло-червоно-білої символіки, яку в себе у дворах вивішують місцеві жителі. У тих пожежників, хто відмовляється це робити, виникають проблеми на службі. Але, незважаючи на репресії, знімати невгодний для влади прапор погоджуються не всі.
Максима Сташуленка після його вчинку з роботи звільнили того ж дня і протягом трьох діб зажадали звільнити службову квартиру: в ній чоловік жив із вагітною дружиною і маленьким сином.
Максим згадує, що найважче дня нього було розповісти дружині про звільнення.
«Я купив букет квітів, їхав додому. Коли я під’їхав, під вікнами вже стояли люди, яких, знову ж таки, я не знав. Пара знайомих людей була. Вони стояли, співали пісні, ліхтариками світили. Тут навіть якийсь музичний інструмент був, міні-оркестр був», – згадує Максим.
«Я відчиняю двері: стоїть Максим весь такий засмучений. Я питаю: що сталося? Відповідь була: я звільнений, – розповідає його дружина Уляна. – Я обійняла його і сказала: «Все йшло до цього: ти завжди за справедливість, за чесність, за правду. Коли-небудь це мало статися».
Максим каже, що вже в день звільнення отримав десятки дзвінків із пропозиціями про допомогу – від зовсім незнайомих людей. Такої солідарності родина Сташуленків не очікувала.
«Кількість дзвінків була – я й не порахую. У мене два дні телефон просто… ну, без дзвінків він не був. Постійні дзвінки, смс, – розповідає Максим Сташуленок. – Я на повідомлення у «ВКонтакте», вайбері, в інстаграмі, що мені приходили, відповідав уже після 11-ї години вечора, коли припинялися дзвінки».
Зараз Максим працює в IT-компанії і разом із адвокатами домагається поновлення на службі. Він підкреслює, що не шкодує, що написав повідомлення і попередив людей.
«Звичайно, образа є, засмучений, що звільнили. Працюєш – а в одну мить ти стаєш непотрібним. Усі твої якості перекреслюються в одну мить, коли ти стаєш іншим або стаєш незгодним», – нарікає він.
Катерина
Про солідарність білорусів розповідає і колишній технолог Катерина Гапоненко. Вона ще в серпні попросила керівництво свого підприємства організувати страйк, але їй відмовили. У відповідь дівчина написала заяву на звільнення. Зараз Катерина бере участь у мирних акціях протесту і активно підтримує працівників заводу.
«Вийти на страйк особисто для мене – це значить висловити свою думку проти насильства, проти беззаконня. Проти того, що ми не можемо вільно вийти на вулицю і висловити свою думку, – каже Катерина. – Що ми не маємо права вийти в одязі певного кольору, в браслетах певного кольору. Нас арештовують, нас б’ють люди в одностроях, невідомо, хто це, за що. Я вважаю, що це беззаконня, а право в демократичній країні – це пріоритет».
Катерина каже, що про звільнення не шкодує, хоча і признається, що йшла в нікуди. Зараз вона опановує IT і так само, як Максим і Сергій, сподівається на краще.
«Підтримка неймовірних білорусів була і до виборів, і під час виборів, а після них вона набула величезних неймовірних масштабів, – каже Гапоненко. – Особисто мені була надана і матеріальна підтримка, і підтримка в перекваліфікації в сфері, яка мені цікава, яка розвивається. Кожен білорус зараз робить усе можливе, щоб тут залишитися. Для того, щоб не прокидатися з думкою, що десь краще, а прокидатися і засинати з думкою, що тут краще, що я роблю максимум. І жити в неймовірній країні з неймовірними людьми в маленькій Швейцарії».
Білорусам, які залишилися без роботи через політичні причини, допомагає, в тому числі, Фонд солідарності BYSOLL. Гроші для підтримки потерпілих приходять із усього світу, зараз на рахунку фонду близько 2 мільйонів доларів.
«Білоруське суспільство зараз живе під знаком солідарності. І ця солідарність полягає не тільки в тому, що люди переказують гроші на рахунки благодійних фондів, лайкають і шерять пости якихось людей, які пишуть про ситуацію в країні, але і допомагають фактично, – каже правозахисник Андрій Стрижак. – Якщо людина потрапила в біду, то їй надають допомогу у вигляді перенавчання чи перекваліфікації. Весь світ зараз дивиться на Білорусь із надією. Весь світ дуже залучений у ситуацію в Білорусі, такої уваги до нашої країни не було ніколи і навряд чи ще коли-небудь буде. І ми повинні повністю використати ці можливості для того, щоб зміни в країні відбулися якомога швидше і вони були мирні».
Після виборів допомогу від фонду отримали близько трьохсот жителів Білорусі, які потрапили під репресії. Понад тисячу заявок зараз перебуває на розгляді.
