У Мінську та інших містах Білорусі пройшли мітинги та концерти, присвячені 100-річчю Білоруської народної республіки. Вони зібрали загалом біля 25 тисяч людей. Влада Білорусі вперше за останні роки дозволила людям збиратися під національними біло-червоно-білими прапорами, святкувати, висловлювати своє бачення ситуації в країні 100 років тому та тепер.
Правда, тих хто хотів порушити сценарій, затверджений владою, затримала міліція: понад 50 осіб було арештовано. Хоч невдовзі більшість з них відпустили, але лідери Білоруського національного конгресу Володимир Някляєв та Микола Статкевич ювілей БНР зустріли в ув’язненні.
Майданчик іншої Білорусі
Площа біля Оперного театру у Мінську перетворився 25 березня у своєрідну «зону свободи». Огороджене та контрольоване місце для дозволеного владою Мінська мітингу та концерту стало майданчиком, де діяла гласність, де можна було ходити з національними біло-червоно-білими прапорами, де можна було критикувати владу та імперську Росію, співаючи «націоналістичні» пісні.
За оцінками організаторів, на свято вшанування 100 років проголошення незалежності Білоруської народної республіки у Мінську прийшло до 20 тисяч осіб. Тисячі людей святкували у інших містах країни. Кошти на організацію свята зібрали пересічні Білорусі через краудфандінгові платформи. Держава витратилася хіба що на міліцію, яка арештовувала учасників несанкціонованих акцій та контролювала дозволені мітинги.
На майдані біля Оперного театру у Мінську панувала дуже позитивна і весела атмосфера. Більшість учасників мітингу та концерту, що тривали сім годин, були молодими людьми. На святі було багато дітей, для яких була передбачена окрема програма. У багатьох в руках були біло-червоно-білі прапори та стрічки, а також прикрашені гілочки верби: сьогодні у католиків Вербна неділя. Молодь стояла в чергах до наметів, де продавалися білоруські національні сувеніри та одяг з національною символікою. Люди скандували гасла «Хай живе Білорусь!», «Захистимо країну від держави!», співали національні гімни.
Учасників святкування могли затримати відразу за кордоном цього куточка «вільної Білорусі», вільно ходити з національним прапором, котрий був запроваджений урядом БНР у 1918 році, у столиці Республіки Білорусь через 100 років - заборонено.
Білорусів з ювілеєм БНР привітав президент Польщі Анджей Дуда, а президент Білорусі вітання не надіслав. Урочисті зібрання з нагоди свята пройшли у Києві та Празі, у парламентах Канади та Литви, але не у білоруському парламенті та мінському міськвиконкому.
Алексієвич: «Ми - з БНР»
До учасників мітингу на честь 100-ї річниці проголошення незалежності Білоруської народної республіки звернулася нобелівський лауреат з літератури білоруська письменниця українського походження Світлана Алексієвич.
«Наші опоненти люблять говорити, що у БНР не було визначених кордонів, не було армії, не було нічого. Але через 100 років ми знаємо, що Білоруська народна республіка була. І ми звідти! Ті, хто виріс в СРСР, нічого не знали про Білоруську народну республіку, а якщо знали, то говорили про це пошепки. Нас змушували любити чуже минуле, але вже виросло молоде покоління, яке знає і любить своє минуле, готове за нього боротися», - заявила Світлана Алексієвич. Особисто вона не змогла прийти ня свято, її звернення зачитала народна артистка Білорусі Зінаїда Бондаренко.
«Боротися за Білорусь» прийшлося і 25 березня, коло півсотні осіб білоруська міліція затримала у Мінську та інших містах, щоб не дати їм висловити своє бачення подій 100-річної давнини у спосіб, недозволений владою, на несанкціонованій маніфестації.
До кінця дня з районних відділків міліції невдовзі відпустили усіх затриманих людей. Лідерів опозиції, які не пішли на поступки владі, - співголів Білоруського національного конгресу Володимира Някляєва та Миколу Статкевича відпустили з в’язниці після того, як усі святкові заходи закінчилися. А більшість опозиційних партій та лідерів цього разу вирішили, що краще святкувати, ніж битися з міліцією.
«Лукашенко захищає свою владу, а ми - свою країну»
Письменник і перекладач Лявон Борщевський, колишній депутат Верховної Ради Білорусі, один з авторів декларації про державний суверенітет Республіки Білорусь, ухваленої у 1991 році, в інтерв’ю Радіо Свобода розцінив репресивні дії білоруської влади, яка начебто була готова підтримати суспільні дії щодо відновлення національної ідентичності, тиском з Москви, який це не сподобалося.
«Риторика влади про єдність нації закінчилася десь тиждень тому, швидше за все, отримали окрик з Москви і пішов відкат назад. Треба весь час щось демонструвати Москві, адже ця влада в Білорусі не є незалежною. Лукашенко і сам дуже боїться неконтрольованого народного руху. Він сам сказав колись, що коли дозволиш, спочатку прийде 10 тисяч, потім 20, а потім буде, як 20 років тому, коли в Мінську виходили стотисячні демонстрації протесту. Якби не було спроби організувати демонстрації, людей арештовували б на підступах до Оперного театру, місця дозволеного мітингу. Лукашенку треба увесь час проводити якісь акції залякування».
Голова Об'єднаної громадянської партії Білорусі Анатолій Лебедько заявив Радіо Свобода, що в цілому святкування сотої річниці незалежності БНР, було гарною та важливою для Білорусі подією.
«Все пройшло дуже позитивно, я побачив багато чистих відкритих облич. Десятки людей підходили і дякували за це свято. Одне затьмарило свято - ці безглузді арешти».
Лебедько переконаний, що білоруська влада тепер у складній ситуації і шукає балансу у взаєминах із Заходом та Росією, балансує між національним білоруським та «російським світом».
«По-перше, Лукашенко знає, що його генерали невідомо, чи будуть його захищати при певних надзвичайних обставинах. А люди, які сьогодні прийшли, Білорусь захищати будуть. По-друге, Лукашенко хоче отримати дивіденди з Заходу, в першу чергу фінансові, і це теж обставина, яка впливає на ситуацію. По-третє, сам Лукашенко давно вже відмовився від проектів, спрямованих у минуле, на відновлення СРСР, імперії, він захищає свою владу, а ми - свою країну», - заявив Анатолій Лебедько.
