Доступність посилання

ТОП новини
22 Квітень 2019, Київ 13:28

Після проголошення воєнного стану: про зміни в армії України


Президент України Петро Порошенко з десантниками 95-ї десантно-штурмової бригади. Село Озерне, Житомирщина, 6 грудня 2018 року

Шостого грудня українці відзначали День збройних сил України. Після запровадження воєнного стану пройшло понад 10 днів. Президент України Петро Порошенко заявив, що це сприяє нарощенню бойової спроможності української армії. Експерти, у свою чергу, стверджують, що говорити про вплив та користь воєнного стану поки що зарано. Чи зробить запровадження воєнного стану в десяти українських областях армію сильнішою? Як ЗСУ будуть відбивати «повномасштабну агресію Росії» – про можливості якої в останні дні говорять українські політики та експерти? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили волонтер, заступник голови Ради військового резерву при Генштабі ЗСУ Мирослав Гай та експерт з питань безпеки Тарас Жовтенко.

– Президент України Петро Порошенко 6 грудня виступив на зустрічі з військовими десантно-штурмових військ на Житомирщині. Він сказав, що воєнний стан дає можливість нарощувати бойову спроможність підрозділів збройних сил, укріплювати оборону України тощо.

Пане Жовтенко, на ваш погляд, чи можна говорити, що запровадження воєнного стану якимось чином підвищило боєготовність військ і завдяки чому?

Тарас Жовтенко: Ще трохи рано говорити про те, чи можна поміряти зростання боєготовності й зміцнення взагалі готовності ЗСУ по відбиттю потенційної атаки, наземного вторгнення з прив’язкою до воєнного стану. Все те, про що говорив президент, можна було робити й без воєнного стану. Є таке поняття «воєнна організація держави», яке включає, у тому числі, і те, як по території країни розташовані постійні військові бази.

Наша проблема, так само як усіх країн, колишніх республік Радянського Союзу і країн так званого Варшавського договору полягала в тому, що у нас у переважній більшості усі бази були сконцентровані на західних рубежах для потенційної атаки зі сторони НАТО. На сьогодні пріоритети мають бути змінені.

– Пане Гай, зараз вперше були проведені вчення резервістів військ територіальної оборони. Що це і як це посилить боєздатність?

Мирослав Гай: Територіальна оборона (ТРО – ред.) – це резерв другої черги. Це люди, які хотіли б обороняти свою державу, але вони не є фаховими військовими або учасниками бойових дій, не закріплені за конкретними бригадами, але вони хотіли б і могли, у разі загрози, здійснювати оборону своєї області. Зараз з них формують такі підрозділи, керівним складом яких будуть кадрові військові.

Мирослав Гай, волонтер, заступник голови Ради військового резерву при Генштабі ЗСУ
Мирослав Гай, волонтер, заступник голови Ради військового резерву при Генштабі ЗСУ

– Це у десяти областях?

Мирослав Гай: По всій Україні. Але зараз збори відбуваються, у першу чергу, в тих областях, де є загрози.

Їхня зброя буде знаходитись у військкоматі. У них проходять вишколи, які тривають 10 діб, менше, ніж вишколи резервістів. Такі підрозділи ТРО зможуть допомагати збройним силам та поліції, їх можна залучати для комендантської години, якщо така є, або для охорони об’єктів критичної інфраструктури, для посилення охорони мостів. Тому що армія має виконувати своє завдання, тим більше, люди з ТРО ліпше знають свої області, як діяти у тих чи інших умовах.

– Про яку кількість людей йде мова?

Мирослав Гай: Не дам чітку кількість залучених. Тому що Генштаб, зрозумівши, що у військкомати прийшло дуже багато людей, які хочуть пройти збори, дозволив бригадам брати усіх, хто пройшов ВЛК (військово-лікарська комісія – ред.), хто, наприклад, є в оперативному резерві.

Зараз в оперативному резерві близько 180 тисяч людей. А підрозділи ТРО тільки формуються.

– Зараз, за повідомленням Генштабу України, перекинуті сили на лінію зіткнення, на українсько-російський кордон. 26 грудня завершиться воєнний стан, і всі додому? Чого очікувати далі?

Тарас Жовтенко: Однозначно вся та техніка й особовий склад, який Російська Федерація акумулює на наших кордонах, нікуди не дінеться.

Тарас Жовтенко, експерт з питань безпеки
Тарас Жовтенко, експерт з питань безпеки

– Спікер головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький повідомляв: 500 російських бойових літаків тактичної авіації, 340 гелікоптерів армійської авіації, не рахуючи двох так званих армійських корпусів «Л/ДНР».

Не всі 100% з тих російських бойових одиниць, які знаходяться на українсько-російському кордоні, заведуться й не всі можуть піти в бій
Тарас Жовтенко

Тарас Жовтенко: Кількісні параметри ми розуміємо. Але ми так само маємо розуміти, що не всі 100% з тих бойових одиниць, які знаходяться на кордоні, заведуться й не всі можуть піти в бій. Також треба чітко розуміти, що російське керівництво під те, що робить за допомогою власних національних збройних сил, підтягує певні політичні цілі. Воєнну загрозу з боку Російської Федерації цим десяти областям ми повинні зіставляти з тими політичними плюсами й мінусами, які російське керівництво зможе отримати або не отримати в результаті того, що воно, наприклад, вирішить пробивати наземний коридор до Криму.

Я відстоюю позицію, що не в інтересах російського керівництва це робити, тому що політичних ризиків набагато більше, аніж реальних переваг.

Десантники 95-ї десантно-штурмової бригади 6 грудня вирушили із селища Озерне, на Житомирщині, на українсько-російський кордон.
Десантники 95-ї десантно-штурмової бригади 6 грудня вирушили із селища Озерне, на Житомирщині, на українсько-російський кордон.

Мирослав Гай: Якщо Російська Федерація буде вдаватися до агресії, це буде не тільки Азовське побережжя. Тому що, якщо б вони таке зробили й пішли ва-банк, їм би вгатили такі санкції, плюс, вони б отримали супротив з українського боку. Тож якщо їм вже щось робити, це має бути повномасштабна операція або продовження такої гібридної війни.

Якщо Російська Федерація буде вдаватися до повномасштабної агресії, це буде не тільки Азовське узбережжя
Мирослав Гай

Вони не зможуть отримати Азовське узбережжя, з урахуванням того, що Генштаб Міністерства оборони зараз там окопується, проводять укріплення узбережжя, мінні загорожі, артилерійські підрозділи, розвиваються бригади морської піхоти, створюються нові бригади. Це буде навіть не Чечня. Щоб їм боротися з такими силами заради якогось там суходолу, щоб поєднати з Кримом, це потрібно провадити повномасштабну операцію по різних напрямках.

У принципі, вони так і готуються. Вони будують базу на кордоні Україна-Білорусь, провели рокадні дороги між Ростовом і Сочі, і потроху вибудовують ешелони наступального характеру. Буде цей напад чи ні – ми не знаємо, але маємо готуватись.

– Який план далі? Як себе буде поводити Україна у цьому випадку?

Мирослав Гай: У нас зараз маневрена оборона. Ми розраховуємо на те, що у нас буде достатня кількість резерву для того, щоб ми оперативно змогли зібрати людей, які будуть готові дати першу відсіч у разі такого нападу і дати можливість державі виграти час для введення вже повноцінного воєнного стану й проведення мобілізації.

Бо той воєнний стан, який зараз введений, не має обмеження прав, не має комендантської години. Фактично, це «можливий» воєнний стан, який дає оперативну швидкість командуванню й президенту зробити ті чи інші дії в разі загрози. Це буде оголошено у разі чого. Усі розвідки світу, усі супутники дивляться на кордон з Україною. Такі дії, як широкомасштабна агресія приховати неможливо.

– У стратегічному плані на що може розраховувати українська армія у разі подібного наступу зі сторони Росії? Якщо, наприклад, Росія захоче захопити Київ?

Одна річ захопити, а інша – втримати. Чому вони не сунули на Дніпро, Одесу, Харків? Вони не були готові
Мирослав Гай

Мирослав Гай: Одна річ захопити, а інша – втримати. Чому вони не сунули на Дніпро, Одесу, Харків? Вони не були готові. Зайшли б вони підрозділами, а по них стріляють з кожного вікна. Ми зараз протидіємо їхній пропаганді, встановлюємо свої радіовежі, проводимо інформаційні кампанії, проводимо заходи, щоб підвищити міцність нації.

Тарас Жовтенко: Стратегічна ціль одна – утримання території, недопущення просування ворога. Дуже правильна позиція керівництва Збройних сил, що ми переходимо від позиційної оборони до маневреної. Коли тактика дій підрозділів передбачає не стаціонарне утримання позицій, а протидія ворогові на марші. Не прив’язані до конкретних опорних пунктів. Це запорука того, що принаймні на рівні оперативному й тактичному росіяни отримають досить гідну відповідь.

– Де ще є слабкі місця української армії? Що ще доведеться
проробити, великий обсяг роботи?

Тарас Жовтенко: Те, що ЗСУ поступово переходять на стандарти НАТО, це і є широченне поле для діяльності та реформування. Можна говорити про багато речей: від стандартів суто технічних і до стратегічних питань, наприклад, цивільного контролю.

Якщо говорити про питання обороноздатності, це проблема логістики, але вони актуальні не тільки для української армії. Питання командної структури, питання оперативності знімаються по ходу здобування українськими підрозділами реального бойового досвіду. І цей спектр проблем хоч і є сам по собі гострим, але його гострота знімається тим, що ці проблеми вирішуються на практиці з низів.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG