Використання наземних роботизованих комплексів (НРК) для евакуації поранених із «кілзони» є одним із завдань, яке поставив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський ще на початку 2026 року. Чи стало це реальністю на полі бою? Про це Радіо Свобода розпитало підрозділи, які тримають оборону на півдні України.
«Там, де раніше їздили пікапом, туди вже навіть на броні тяжко доїжджати», – ділиться військовослужбовець 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле».
Дорогатака, що не те щоб проїхати, буває пішки тяжко пройтиОлег
Михайло – водій-санітар. Близько року служить у евакуаційному підрозділі «Форсаж» 128-ї ОВМБр, яка тримає фронт на Оріхівському напрямку.
Стільки же медичною евакуацією займається і його напарник, водій-механік медичного пункту Олег.
«Потрібна підготовка, потрібно запитувати небо, і не завжди виходить. Буває, що і пів дня, і день треба чекати, поки буде чисте небо, щоб можна було виїхати на евакуацію. Дуже багато факторів – і небо треба враховувати, і на дорозі дуже багато заміновано, дуже багато всяких «їжачків», поварених з арматури, протипіхотні міни розкидані по дорозі. У нас останній виїзд, коли ми виїжджали, там дорога просто вкрита була – і з FPV залишки, які не вибухнули, і «Молнії» лежали. Дорога така, що там не те що проїхати, буває пішки тяжко пройти. Небезпека на кожному кроці».
Постійно все змінюєтьсяМихайло
Здійснюють евакуацію технікою з броньованими капсулами, РЕБами та антикумулятивним захистом. Останній, кажуть, намагаються максимально адаптувати під зміни поля бою на своєму напрямку.
«Обшиваємо – «мангали» будуємо на машинах, щоб FPV не влучив. Вони, звісно, влучають, але не так тяжко в броні. Кожен індивідуально робить свою машину. Немає типового рішення. Постійно все змінюється. Як машину підбили, немає «мангалу»: зрізається й новий робиться захист», – пояснює Михайло.
Коли дрони приходять на допомогу
На НРК до евакуаційної групи везли поранених близько трьох кілометрівОлег
Та навіть з додатковим захистом ситуація на напрямку не завжди дозволяє дістатися до точки евакуації.
Олег пригадує випадок, який найбільш запам’ятався йому за час роботи в евакуаційному підрозділі «Форсаж»:
«У нас було три спроби евакуації. Перша була невдала: ми виїхали, пошкодили колесо, довелося повернутися. Друга спроба була: ми втратили три колеса, наїхали на три протипіхотні міни, зібрали багато «їжачків», і можна сказати, що на одному колесі ми ледве звідти виїхали. А вже з третьої спроби забрали: нам на НРК підвезли, і ми вже забрали. На НРК везли близько трьох кілометрів. Один боєць був важкий, а другий був такий, що зміг допомогти своєму побратиму сісти на НРК».
Доставити за допомогою НРК поранених до точки евакуації допоміг суміжний підрозділ.
Хлопцям, які проходять БЗВП, даємо не тільки теорію, а й практику: як поводитися і як завантажувати на НРКОлександр
Від весни поточного року у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» запрацював і власний підрозділ НРК. За останній місяць, каже командир відділення НРК Олександр, провели близько 40 місій, переважно логістичних.
«Ми можемо за ніч чотири місії робити. Десь у середньому дві робимо. Це логістичні місії. Ми перевозимо паливо, боєприпаси, «Вампіри», батареї та різні посилки. Посилки ми називаємо «на передок». Це їжа, паливо, яких потребують хлопці на передку в бліндажах аж біля «нуля». Ми довозимо їх до хлопців, що на БПЛА працюють. Далі вони їх піднімають і везуть уже безпосередньо до отримувачів», – пояснює Олександр.
Ділиться: наразі не лише самі працюють із НРК, а й навчають, як із ними взаємодіяти інших військовослужбовців бригади. Зокрема пояснюють, що робити під час проведення медичної евакуації дроном. Для цього проводять спеціальні навчання на полігоні.
«Ми взаємодіємо з бригадними медиками, приїжджаємо на полігони. Хлопцям, які проходять БЗВП, надаємо повну інформацію. Не тільки теорію, а й практику: як поводитися і як завантажувати на НРК. Треба розуміти психологічний стан, коли люди на передовій: вони трошечки збуджені, вони на адреналіні. Було багато випадків, коли нам ламали антени та інші прилади. Ми розуміємо хлопців, що їм страшно, лячно, коли вони виходять з укриття. Треба все це проговорювати, щоб було взаємопорозуміння», – пояснює командир відділення НРК 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» Олександр.
Завдання: масштабувати
Вісім поранених бійців за ніч евакуювала за допомогою наземного дрона восени минулого року рота НРК «Триглав» 110-ї окремої механізованої бригади. Підрозділ воює на Олександрівському напрямку.
«Насправді це рекорд. Тоді і оперативна обстановка, і погодні умови сприяли. Був дуже сильний туман. Це був період активних бойових дій – тоді ворог активно наступав у напрямку Гуляйполя. Працювало одне НРК. По чотири людини вивозили за раз», – ділиться командир роти НРК «Триглав» Сергій Волков.
Те, що ми маємо станом на зараз – колісні, гусеничні НРК, платформи для організації і підтримки переднього краюСергій Волков
Зазначає: «Класична медична евакуація – виїхати на броні, завантажити хлопців – вже дуже складно робиться. Ворог контролює небо на деяких ділянках. Відповідно ці операції, коли двоє чи троє побратимів з евакогрупи організовують евакуацію одного пораненого, а у зв’язку з обмеженням особового складу це роблять хлопці з того ж батальйону – це іноді такий цинічний, несправедливий вибір: відправляти чи ні. Тому ми за те, щоб максимально захистити НРК, забронювати, убезпечити РЕБами, різними реактивними захистами, і максимально витягати поранених, як тільки з’явиться можливість».
Нині на рахунку роти НРК«Триглав» близько 60 медичних евакуацій та сотні логістичних місій.
Відео з евакуаційних місій підрозділу дивіться ТУТ
«Основні завдання – це логістичні. Відбуваються і евакуації. Але їх не так багато. Зараз більше суміжникам допомагаємо. Інженерні завдання виконуємо. Також бойові модулі патрулюють», – каже Сергій Волков.
На думку командира підрозділу «Триглав», повністю замінити собою людину на полі бою різні безпілотні системи, зокрема НРК, наразі не можуть:
«Якщо уявляєте гуманоїдного робота, то таких у наявності станом на зараз нема. Тобто таких, що на двох ногах, взяв кулемет чи АГС, пішов і «навалив» з переднього краю. До цього ми далекі, але думаю, що плюс-мінус два-три роки – і ми таке побачимо. Якісь прототипи цих рішень ми вже бачимо – собаки Boston Dynamics, китайські роботи-собаки з гранатометами. Цей напрямок живе і розвивається: інвестує багато хто з компаній як цивільних, так і мілтек. За цим майбутнє однозначно».
«Те, що ми маємо станом на зараз – колісні, гусеничні НРК, платформи для організації і підтримки переднього краю. Станом на зараз наше завдання – це масштабувати їх, щоб наш передній край був сталим у межах забезпечення провізією, БК тощо. Якщо потрібна евакуація, ми її організували. Якщо потрібна вогнева підтримка, ми її надали. І так само прикрили все це безпілотними системами з неба. В такому комплексі це вже все працює», – підсумовує командир «Триглав».
Форум