Алан Міллер, президент News Literacy Project, уже цілу декаду розвиває проект Chekology, який вчить критично мислити молодше покоління в США. Під час зустрічі з журналістами зі всього світу в Вашингтоні в рамках глобального репортерську туру «Медіаграмотність та протидія дезінформації» він розповідає про те, наскільки обізнаність в технологіях і сприйняття інформації серед молоді може вплинути на майбутнє якісної журналістики та що потрібно розуміти для того, щоб зберегти демократію.
Міллер почав з того, що десять років тому заснував News Literacy Project, який має на меті навчити школярів і студентів розуміти, у що вірити в цифрову епоху, а також дати їм інструменти впливу на демократичні процеси в країні. Ідея переросла в національний рух, який досяг свого апогею декілька років тому, на фоні інформації про втручання росіян в американські вибори.
«Ви можете сказати, що ми були протиотрутою фейковим новинам задовго до того, як термін став таким широковідомим. Але те ж саме було з російською дезінформацією, доки вона не почала становити загрози», - каже він, маючи на увазі, що активно цікавитися його проектами почали саме після виборів 2016 року.
Місія проектів Міллера полягає в тому, щоб пояснити школярам, студентам та вчителям те, що «інформація не створюється рівною» (All information is not created equal). Завдяки таким проектам як Checkology (віртуальний клас), NewsLitCamps (спеціальні заходи для шкіл від журналістів), розсилки The Sift та вебсайту newlit.org молодим людям надається можливість навчитися визначати, якій інформації слід довіряти і чому її завжди треба перевіряти. Кореспондент Радіо Свобода послухав лекцію Міллера і наводить головні тези його виступу.
1. Насправді, кількість інформації на нашій планеті зараз подвоюється що два роки. Наприклад, кожну хвилину на YouTube переглядають майже п’ять мільйонів роликів, щохвилини користувачі завантажують 375 тисяч додатків і надсилають один одному 18 мільйонів текстових повідомлень. В такому потоці просто немає ніяких бар’єрів для тих, хто хоче ввести вас в оману, обдурити чи використати.
2. Разом з розквітом соціальних мереж, який різко збільшив швидкість та обсяг потоку всієї інформації, різко збільшилася й прірва між поширенням суб’єктивних думок і констатацією фактів. Потрібно усвідомлювати, що із збільшенням кількості творців такого контенту кількість професійних журналістів, у загальній масі тих, хто поширює контент, різко зменшується.
3. Челендж знати, у що віриш, постійно росте. Це вже не тільки про те, щоб розпізнавати фейкові пости, твіти чи вебсайти. Зараз уже нікого не здивуєш тим, що алгоритм може згенерувати фото неіснуючого обличчя, а штучний інтелект зробить deep fake відео, на якому будь-кого можна змусити сказати будь-що. Це дуже педалює усвідомлення того, у що вірити, і чи вірити комусь взагалі. Цього і хочуть тирани. «Ви не можете нікому вірити», - сказав президент Росії Володимир Путін на зустрічі з президентом США Дональдом Трампом у Гельсінкі.
4. Тільки подивіться на деякі дані, які були розкриті в рамках розслідування російської кампанії з дезінформації у США в 2016 році, що мала на меті розділити американців, підірвати віру в демократію та допомогти обрати Трампа. 126 мільйонів громадян Сполучених Штатів, ймовірно, бачили контент, створений російськими структурами в Facebook; 11,4 млн американців побачили російську рекламу в цій соцмережі.
5. Одним зі стовпів, на який опираються росіяни, є партійний розкол у США, де прихильники демократів чи республіканців часто шукають інформацію з джерел, з якими вони звикли погоджуватися. Як правило, вони бачать новини, які підтверджують їх переконання, як справедливі та точні. З іншого боку, вони сприймають новини, що суперечать їх переконанням, як упереджені, несправедливі або навіть фальшиві.
6. Ще одна пастка - це сприймати всі новини або як реальні, або як фейкові. Інформація потрапляє на спектр, який не є двійковим. Слід розрізняти інформацію в ланцюжку новини - особиста думка - реклама - розвага - пропаганда. Потім за допомогою цього ланцюжка відбувається озброєння самого терміну «фейкові новини». Слід розрізняти постановочний контент від чесних журналістських помилок.
7. Дослідження новинної грамотності серед 8000 школярів і студентів в США від Stanford History Education Group показало, що вони були геть не готовими для того, щоб користуватися інформацією та зображеннями онлайн, воно показало, що їх легко обдурити. Дослідники описали здатність молоді резонно міркувати про інформацію в інтернеті одним словом: bleak (похмуро). А недавній аналіз Twitter, проведений дослідниками Массачусетського технологічного інституту, показав, що фальшиві чутки подорожують мережею набагато швидше, довше і глибше, ніж правдиві історії.
8. Однією з причин того, що громадськість в США чутлива до такого російського впливу, є те, що освітня система країни не змогла адаптуватися до нового цифрового світу, в якому живуть та навчаються її учні. Цей розрив між справжніми викликами та фактичним навчанням сприяє формуванню електорату, який схильний споживати та розповсюджувати маніпуляції, дезінформацію та інформацію, що розмиває межу між фактом та особистою думкою.
