Голодомор 1932-1933 років майже не торкнувся Криму, але не можна сказати, що півострів узагалі не мав до нього ніякого стосунку. З одного боку, сюди бігли, змучені голодом, українці в надії на порятунок, з іншого ‒ місцеві чекісти перехоплювали хліб, який вивозиться на материк.
Відсутність на півострові смертельного голоду в 30-і роки ХХ століття, наявність «власного» геноциду ‒ депортації кримських татар, і загальна політика радянської та пострадянської влади регіону призвели до того, що пам’ять про Голодомор у Криму навряд чи можна було назвати глибокою. Проте, нехай і в мінімальному масштабі, але півострів брав участь у загальноукраїнському процесі відновлення пам’яті про катастрофу.
Вперше на національному рівні відзначити дні Скорботи та Пам'яті до 60-х роковин Голодомору своїм указом розпорядився президент Леонід Кравчук
Вперше на національному рівні відзначити дні Скорботи та Пам’яті до 60-х роковин Голодомору своїм указом розпорядився президент Леонід Кравчук 21 лютого 1993 року. Серед інших, обов’язок забезпечити проведення пам’ятних заходів на півострові був покладений на «Раду міністрів Республіки Крим», як вона тоді називалася. Незважаючи на масштаб підготовчих робіт, самі дні Скорботи та Пам’яті так і залишилися разовою акцією.
Системно до цього питання повернулися через п’ять років. Спочатку Кабінет міністрів України своєю постановою від 26 жовтня 1998 року велів, серед інших і Раді міністрів Автономної Республіки Крим, «провести дні пам’яті» Голодомору в населених пунктах і «впорядкувати поховання» жертв трагедії, а при зверненні місцевого населення ‒ організувати панахиди та молебні.
А рівно через місяць, 26 листопада, президент Леонід Кучма указом встановив у третю суботу листопада День пам’яті жертв Голодомору, зробивши його щорічним. 2000, 2004 і 2007-го років цей день змінював свою назву ‒ до нього то додавалася, то забиралася згадка про жертв політичних репресій. Із цього часу пам’ятні заходи проводилися, в основному, силами громадських організацій та опозиційних політиків, але до 70-х роковин трагедії 2002 року до процесу активно долучилася й держава, серед інших і кримські органи влади.
Так, наприклад, 22 листопада 2002 року в Севастопольській держадміністрації вперше відбувся круглий стіл, присвячений пам’яті жертв Голодомору. І того ж дня вийшло спільне звернення до кримчан єпископа Сімферопольського і Кримського УПЦ КП Климента та муфтія мусульман Криму Еміралі Аблаєва зі закликом не забувати минуле та посильно боротися зі злом, яке породило тоталітаризм. 6 грудня владика Климент провів панахиду за жертвами Голодомору та комуністичних репресій.
12 лютого 2003 року в парламентських слуханнях щодо Голодомору брав участь і кримський історик Дмитро Омельчук. У січні 2004 року в Нижньогірській школі №3, а в листопаді ‒ в Кримській республіканській дитячій бібліотеці та в Сімферопольській школі №29 відбулися відповідні класні години та вечори-реквієми.
Прихід 2005 року до влади президента Віктора Ющенка, який вважав увічнення пам’яті жертв Голодомору своїм особистим обов’язком, привів до активізації цієї роботи в Криму. Але, як це часто бувало на півострові, ‒ з різкою ж активізацією протидії їй. Наприклад, того року ухвалили перше в історії півострова власне, а не спущене з Києва розпорядження Радміну про організацію «заходів, присвячених увічненню пам’яті жертв політичних репресій і голодоморів в Україні». З іншого боку, 7 листопада на площі Совєтській у кримській столиці встановили камінь із присвятою «радянським громадянам, полеглим від рук націоналістів ОУН-УПА», який, утім, у ніч на 26 листопада зник. Сімферопольські комуністи звинуватили в тому, що трапилося, українських націоналістів і спробували зірвати мітинг пам’яті жертв Голодомору, на якому виступав тодішній кримський прем’єр Анатолій Бурдюгов. Незважаючи на виникнення бійки, захід вдалося завершити. Втім, того ж дня на площі Леніна «Кримська правда» провела свято імені себе з піснями та вуличною їжею.
22 листопада 2006 року під час відкриття чергової сесії кримського парламенту спікер Анатолій Гриценко запропонував вшанувати пам’ять померлих від голоду хвилиною мовчання. Вставати відмовилася лише фракція комуністів
2006 рік приніс нові кроки та нові скандали. 22 листопада під час відкриття чергової сесії кримського парламенту спікер Анатолій Гриценко запропонував вшанувати пам’ять померлих від голоду хвилиною мовчання. Вставати відмовилася лише фракція комуністів. Пізніше в інтерв’ю «Кримській правді» її лідер Михайло Бахарєв сказав: «Придумують «геноцид», щоб звинуватити в усьому Росію. Ця політика спрямована проти Росії, і, щоб показати, що не всі з нею згодні, щоб зупинити цю банду, іншого слова просто не підберу, я й не встав. І ніколи не встану, і буду проти того, що ця банда творить».
Опубліковані ці слова були 25 листопада ‒ власне, в День пам’яті жертв Голодомору. Тоді перед соборним храмом святих Володимира і Ольги УПЦ КП в Сімферополі, де розташований Пам’ятний Хрест жертвам Геноциду, єпископ Климент відправив панахиду. Після цього траурна колона пройшла центром Сімферополя до пам’ятника генералу Петру Григоренку, де після покладання вінків і квітів відбувся поминальний мітинг. Із промовою до присутніх звернувся постійний представник президента України в Криму Геннадій Москаль, виступив і народний депутат України, лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв. А 29 листопада Ющенко підписав проголосований напередодні Верховною Радою закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу.
2007 року 16 листопада в Сімферополі в будівлі Ради міністрів АР Крим відбулася науково-практична конференція «Увічнення в Криму пам’яті жертв політичних репресій і голодоморів: діалог влади та громадськості». Кілька днів по тому відділ внутрішньої політики Севастопольської держадміністрації провів науково-практичну конференцію «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні». А за повідомленням управління праці та соцполітики держадміністрації, в місті зареєстровані 216 постраждалих від Голодомору. 24 листопада в Севастополі, як і в усій Україні, відбулися меморіальні заходи, присвячені 75-м роковинам Голодомору. Траурний мітинг із представниками міської державної адміністрації, військовими ВМС України та городянами, яких зібралося понад п’ятсот, відбувся на площі Нахімова.
Заходи до 75-х роковин Голодомору 2008 року стали чи не найбільш масштабними на півострові
Заходи до 75-х роковин Голодомору 2008 року стали чи не найбільш масштабними на півострові. Республіканський план заходів, затверджений постановою Радміну АРК, налічував 11 пунктів. Із червня у вихідні в містах України відбувались акції «33 хвилини», під час яких молодь зачитувала назви знищених сіл, імена загиблих людей і спогади тих, хто вижив. У Севастополі такі акції відбулися біля пам’ятника Тарасу Шевченкові в серпні та листопаді. З 10 до 20 жовтня на півострові відбувся третій етап Всеукраїнського конкурсу «Голодомор 1932-1933 років. Пам’ять народу». У третій тиждень листопада в селах Цілинне, Мирновка, Переможне, Ясна Поляна, Пахаревка, Смарагдове Джанкойського району відкрили споруджені місцевими жителями меморіальні знаки, присвячені пам’яті жертв Голодомору в Україні. Тоді ж на півострів під час міжнародної акції «Незгасима свічка» привезли 200-кілограмовий шедевр Братства бджолярів України. Свічка мала побувати в декількох містах і селах Криму, після чого 22 листопада опинитися в Києві.
В універсальній науковій бібліотеці ім. Івана Франка в столиці Криму так і не відкрилася запланована виставка, яка висвітлює Голодомор
Однак кримські комуністи організували низку протестів: у Сімферополі заблокували вхід до собору УПЦ КП, в Цілинному організували пікет із 20 осіб, і лише завдяки втручанню міліції меморіал жертвам Голодомору був відкритий. А 21 листопада 2008 року в момент прем’єри в залі Кримського Українського театру вистави «Маршрут товариша Сталіна», комуністи разом із «прогресивними соціалістами» вивели на мітинг приблизно півсотню протестувальників. Приблизно стільки ж лівих виступило з запереченням геноциду й у Севастополі. В універсальній науковій бібліотеці ім. Івана Франка в столиці Криму так і не відкрилася запланована виставка, яка висвітлює Голодомор.
Втім, уроки-реквієми проводилися 21 листопада 2008 року в сімферопольській школі №29 і 26 листопада ‒ в столичній же школі-інтернаті №1. 22 листопада в усіх гарнізонах, де розташовані частини військ берегової оборони ВМС України, морські піхотинці приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку». На базу в Перевальному приїхав кримський прем’єр Віктор Плакида. У Севастополі півтисячі моряків і містян на чолі з губернатором Сергієм Куніциним зібралися на траурний мітинг. 25 листопада вечір пам’яті з присутнім на ньому заступником голови Меджлісу Рефатом Чубаровим відбувся і в Кримському державному інженерно-педагогічному університеті.
Рік 2009-й минув незвично спокійно. У Сімферополі 28 листопада біля собору УПЦ КП відбулася традиційна панахида, в Севастополі відбувся мітинг-реквієм із запаленням свічок на площі Нахімова ‒ вперше без проросійських і комуністичних провокацій. В усьому Криму управління культури та освіти місцевих адміністрацій організовували вже традиційні уроки пам’яті, лекції, бесіди, «круглі столи», у бібліотеках ‒ книжкові виставки та тематичні полиці. Однак, що примітно, жодного офіційного звернення республіканських органів влади (Верховної Ради АРК і Ради міністрів) з нагоди цього дня за всі минулі роки так і не з’явилося.
Після початку президентства Віктора Януковича 2010 року День пам’яті жертв Голодомору, зрозуміло, не скасували, але рівень уваги до нього з боку держави суттєво впав. На чолі Державної архівної служби та Українського інституту національної пам’яті опинилися комуністи. Розворот всієї країни в бік Росії та прихід до влади на півострові «макіївської» команди знову знизив рівень кримських заходів, присвячених Великому Голоду, до позначки десятирічної давності.
Співпраця громадськості та влади в справі увічнення пам’яті жертв Голодомору припинилася, ледь-ледь налагодившись.
(Далі буде. Першу частину публікації на цю тему читайте тут)
