Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ) розпочала публікацію розсекречених документів радянських спецслужб про те, як українські емігрантські організації вживали заходів, щоб запобігти Голодомору-геноциду в Україні 1932–1933 років. Оскільки ці документи становлять чималий суспільний інтерес, передруковуємо публікації відповідно до умов, обумовлених на сайті СЗРУ.
Завдання: «придбати багато річевного матеріалу для організаторів протестів проти голоду»
Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів в Україні, який цьогоріч відзначається 27 листопада, Служба зовнішньої розвідки України публікує низку матеріалів із архівних фондів про те, як українські емігрантські організації створювали комітети допомоги голодуючим, як представники розвідувальних структур УНР і ОУН добували інформацію про голод в Україні, збирали докази злочинів сталінського режиму, виготовляли листівки та іншу пропагандистську літературу, яку нелегально переправляли до УСРР, намагалися донести світові правду про стан справ на батьківщині і як радянські спецслужби всіляко протидіяли цьому, а також будь-яким спробам протестів або вільнодумства всередині країни.
У справі-формулярі ДПУ УСРР на керівника уенерівської розвідки генерал-хорунжого Всеволода Змієнка зберігається повідомлення секретного співробітника Іноземного відділу ДПУ «Ж/54» від 3 листопада 1933 року про підготовку в Празі загальноемігрантських заходів, спрямованих на допомогу голодуючим в Україні, а також організацію протестів у країнах Європи проти більшовицької політики, яка призвела до штучного створення голоду.
«Ж/54» повідомляє про приїзд до Праги наприкінці жовтня 1933 року доктора Левка Чикаленка, голови Еміграційного комітету допомоги голодуючим при Українському центральному комітеті в Польщі, для об’єднання зусиль у протидії сталінському терору і розгортанні протестного руху. «За Чикаленком, справа має бути організована так, – зазначає секретний співробітник ДПУ, – аби придбати багато річевного матеріалу для організації протестів проти голоду, а саме: набрати макухів, себто хліба з України, дістати фотографій, які б ясно доказували стан голодуючих. Чикаленко є переконаний, а навіть певний, що таких доказів збере багато, а саме через зв’язки з втікачами».
Увага акцентується на тому, що питання голоду в Україні об’єднало представників різних українських емігрантських партій і організацій
У документі згадується про емоційний виступ на одному із зібрань селянина: «Колосальне зворушення на зборах зробив селянин, який прибув до Праги останніми днями через Польщу з України. Селянин з плачем розповідав, що вже рік не бачив хліба та що люди на Україні мруть з голоду як мухи. Зі собою селянин мав якийсь макух, якого їдять на Україні».
Крім цього, особлива увага акцентується на тому, що питання голоду в Україні об’єднало представників різних українських емігрантських партій і організацій. Зазначається, що до складу Комітету допомоги голодуючим в Україні увійшли відомі діячі від уенерівців, гетьманців, націоналістів, соціал-демократів, соціал-революціонерів та інших партій. Зокрема, називаються прізвища Ольгерда Бочковського, Бориса Гомзіна, Софії Русової, Івана Паливоди, Дмитра Антонюка, Наталії Дорошенко та інших.
Серед намічених комітетом заходів на першому місці стоїть пропагандистська робота, тобто донесення до світу правди про голод в Україні. Ця робота мала включати як організацію відозв, мітингів, актів протесту, так і випуск листівок, бюлетенів, газет. На малювання відповідних плакатів, зокрема, націлювали Миколу Битинського, а на складання віршованих текстів – Олександра Олеся.
Цей документ із архівних фондів розвідки є ще одним свідченням того, що у 1930-ті роки більшовицька влада не лише проводила злочинну політику стосовно селян, яка призвела до численних жертв, а й не шкодувала сил і засобів для стеження за реакцією на це в емігрантському середовищі, маючи на меті всіляко приховувати злочини від світової громадськості.
(ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6945. – Т.1. – Арк. 101–105).
(Це передрук публікації з сайту Служби зовнішньої розвідки України (СЗРУ))
