Сімферополь ‒ головне місто та адміністративний центр Криму з багатою історією. Офіційно у 2020 році йому виповниться 236 років. Як і навіщо посеред степів Криму з'явилося місто Сімферополь? Чому його часто називають іншим ім'ям ‒ Акмесджит? Хто будував тут перші літаки? І де є дуже схожий залізничний вокзал?
На ці та інші запитання в ефірі Радіо Крим.Реалії разом з ведучим Андрієм Гевком відповідає кримський історик, автор книг «Вулиці Сімферополя», «Сімферополь», «Душа Криму» Володимир Поляков.
‒ Пане Володимире, чому Сімферополь досі називають також Акмесджитом?
‒ Я б хотів внести правку: наше місто не з'явилося 236 років тому лише через те, що його стали називати Сімферополем. Це давня Ак-Мечеть, можна продовжити його історію і до Неаполя Скіфського, але не будемо зараз заглиблюватися. У кримськотатарському середовищі його називають Акмесджит, Ак-Мечеть ‒ русифікована версія, це означає «біла мечеть». Місто ‒ поняття умовне. Є місця, де життя не зупиняється ніколи ‒ там, де вода, рілля та місце для притулку. У цьому плані Сімферополь розташований дуже зручно: поряд долина Салгира, обриви Петровських скель. Як писав Макс Волошин, «тут століть не просихала цвіль». Люди йшли, приходили, але ніхто не покине місце, де зручно жити.
‒ Яку роль Акмесджит мав у Кримському ханстві?
‒ Спочатку несуттєву, тому що столиця була поблизу Старого Криму, а потім у Бахчисараї. Акмесджит виник як друге за значенням місто, але його юрисдикція поширилася дуже далеко ‒ на Карасубазар і так далі. У Середньовіччі він став важливим політичним центром. До речі, вже в сучасності було абсолютно неправильним рішенням назвати новий мікрорайон Сімферополя Ак-Мечеть. По суті, так мала називатися центральна його частина, старе місто. Все інше ‒ місто російської пори.
‒ Як Сімферополь, який отримав статус міста, розвивався в Російській імперії?
‒ Старе місто перебудовувати не стали, а поруч, зліва від вулиці Салгирної ‒ зараз це проспект Кірова ‒ почали будувати європейське місто. Спочатку його називали Левкополь, тому що назву Сімферополь хотіли віддати Старому Криму. Тоді Катерина Друга запровадила моду на грецькі назви: знаючи, що є Херсонес, нове місто в гирлі Дніпра назвали Херсон. Коли вже заволоділи Кримом, вийшло, що назва була використана, інакше нинішній Севастополь зробили б Херсонесом. Плутанину влаштували пристойну. Єдине місто, з яким потрапили в ціль ‒ Феодосія, яка була там і раніше. Сімферополь зробили не просто містом, а губернським містом ‒ у перекладі з грецького це «місто користі». Є ще версія, що це «місто-збирач», але я не згодний: «місто користі», і крапка.
Сімферополь як на долоні: краєвиди з Петровських скель (фотогалерея)
‒ Які галузі промисловості розвивалися в Сімферополі, чим він був таким важливим для Криму?
‒ Ахіллесовою п'ятою Сімферополя була логістика. Спочатку звідси постачали сіль на всю Україну і південь Росії, потім почали возити фрукти. Термін постачання ‒ дві-три тижні. Найдобірніші плоди вивозили в Москву та Петербург, те, що гірше, продавалося в містечках Малоросії, а найгірше ‒ всередині губернії. Усе змінилося, коли збудували залізницю: стали везти все у величезних кількостях. У Криму почала з'являтися переробна промисловість: власні консервні, кондитерські фабрики тощо. Вони давали багато робочих місць.
‒ Як на місті позначилася Кримська війна 1854-1856 років?
‒ З Кримською війною, з похованнями пов'язані пів Сімферополя. У будь-якому більш-менш пристосованому приміщенні був госпіталь, а ховали, де тільки можна. Є вулиця Братська ‒ там були братські могили. Те ж саме з Госпітальними вулицями. Досі на території приватних дворів знаходять кістки учасників війни з медалями, ґудзиками. Дуже багато шкіл були збудовані на місцях кладовищ.
Крізь призму часу: Сімферополь через 34 роки (фотогалерея)
‒ На початку 20-го століття в Сімферополі з'явився завод аеропланів Анатра. Що це було за виробництво?
‒ Цю назву також має мікрорайон на північний захід від нинішнього стадіону «Локомотив», де розташовані 13 вулиць і провулків. Колись тут було льотне поле і цехи авіаційного заводу. Тоді він був одним з найбільших на півдні Російської імперії. У 1914 році одеський банкір Артур Анатра купив порожні землі та збудував своє підприємство. Це був останній завод, створений у царській Росії ‒ найсучасніший. Тут збирали не свої літаки, але одні з найкращих моделей свого часу ‒ «Ньюпор 17». Підприємство укомплектували найкращими робітниками авіаційних заводів Петербурга. Серед істориків тривають суперечки, чи встигли ті літаки потрапити на фронт, чи ні. У Громадянську війну німці вивезли частину обладнання, але підприємство продовжувало жити. Робітники просили Володимира Леніна зберегти його, але нічого не допомогло. У 1921 році почалася криза, і завод знищили, обладнання вивезли в невідомому напрямку. Потім відкрили на місці старих цехів шкіряний комбінат.
‒ Як вийшло, що Крим, за винятком Севастополя, так швидко захопили у Другу світову війну? Що означав для Сімферополя прихід німецьких військ?
‒ Головною трагедією було те, що радянські війська чекали десанту з моря ‒ а німці прийшли з Перекопу. З Сімферополя куди не відступай ‒ усюди море, так що багато хто опинився у страшній пастці, особливо євреї. Рятували насамперед техніку, худобу, а людям треба було отримати перепустку для евакуації. Спочатку командування було впевнене, що Крим не здадуть, а коли німці вже прорвали Перекоп, стали створювати партизанські загони. Німці увійшли до Сімферополя 1 листопада 1941 року. У перші дні було безвладдя ‒ пограбування магазинів тощо. Німці швидко навели залізний лад і повісили мародерів. Потім румунська армія, яка стояла в місті, дуже довго харчувалася запасами нашого консервного заводу. У квітні 1944 року ситуація повторилася: німці пішли, радянські війська не прийшли, і знову стався спалах мародерства.
Німці пішли, радянські війська не прийшли, і знову стався спалах мародерства
‒ Як був збудований сімферопольський залізничний вокзал, який знають усі, хто колись бував у Криму?
‒ Спочатку він був одноповерховий і постраждав у роки війни. Вокзал ‒ одна з найперших цілей для авіації будь-якого боку. Відновлювали вокзал Сімферополя полонені німці, але під керівництвом наших архітекторів. Це був проєкт Олексія Душкіна, причому майже така ж будівля з башточкою є в Сочі. Він дійсно запам'ятовується: ці портрети полководців у головному залі, курортна тематика, унікальний годинник.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
