Без чого не може обійтися різдвяна ялинка? Звичайно, без подарунків під нею та іграшок, які прикрашають наші оселі в новорічні та різдвяні свята. Радіо Свобода відвідало найбільшу фабрику для виготовлення ялинкових прикрас у чеському місті Двур-Кралове-над-Лабем, яка працює аж із 1931 року. Чехія ж донедавна була лідером експорту іграшок ручної роботи у Європі, доки у справу не втрутився Китай.
У невеличкого чеського міста Двур-Кралове-над-Лабем, що поблизу із польським кордоном, є дві головні пам’ятки – один із найбільших у Європі зоопарків і найбільша у Чехії фабрика для виробництва ялинкових прикрас. Здавалось би, напередодні Різдва та Нового року цехи мають працювати на повну потужність. Але виявилось, що для них період різдвяних свят – час, коли можна трохи перепочити і підготувати обладнання до нового сезону. Адже основний виробничий процес припадає на весну, коли підприємство отримує замовлення на наступний святковий період.
На першому етапі виробництва з трубок із натрієво-калієвого скла роблять спеціальні заготовки. Вони бувають різної форми й діаметру. Все залежить від того, яку іграшку треба зробити – невеличку кульку чи масивну зірку на верхівку ялинки. Заготовку розігрівають на спеціальному обладнанні. Схоже воно, радше, на величезну газову плиту. Робити це необхідно дуже обережно, адже, коли розігріваєш скляну заготовку, руки тримаєш за кілька сантиметрів від вогню.
Тому тут головне – мати міцні руки і досвід, каже майстриня Моніка Гамалова. Вона за цим верстатом – уже 22 роки і боїться навіть порахувати, скільки іграшок вийшло з-під її рук.
Це робота, якій треба вчитися все життяМоніка Гамалова
«Це робота, якій треба вчитися все життя. Кожна іграшка потребує різного підходу, інколи потрібно декілька днів, щоб зрозуміти, що і як саме зробити, аби створити певну іграшку», – розповіла Моніка.
Після того, як заготовка розжарилася, а це відбувається за якихось 20–30 секунд, треба видути іграшку необхідної форми. Зробити це треба швидко та вміло, поки скло не охололо.
Ми теж вирішили спробувати доторкнутися до магічного ремесла. Після короткого інструктажу із правил безпеки сідаю за верстат, розігріваю заготовку і намагаюсь видути невеличку кульку. Лише з другої спроби вдалося зробити щось схоже на ялинкову прикрасу.
Після цього іграшки піднімаються на поверх вище – у цех фарбування. Перед тим, як пофарбувати кульки, їх обробляють розчином із вмістом срібла. Відтак прозора іграшка за допомоги хімічної реакції перетворюється на срібну і готова до фарбування. Тренд останніх років – білий та червоний. Фарбують кількома методами – опусканням іграшки у ємність із фарбою чи набризкуванням спеціальної фарби-аерозолю.
Далі вже кольорові іграшки прямують до цеху, де їх прикрашають. Роблять це теж вручну. Майстрині малюють візерунки, святкові написи та відправляють їх у пакувальний цех. Тут кожній іграшці відрізають ніжку і загортають у подарункові пакунки. Звідси кульки, зірочки та дзвіночки роз’їжджаються всією Європою.
Найбільшим конкурентом для нас зараз залишається Китай, який пропонує пластмасуМірослав Шорма
«У Чехії традиція створювання різдвяних іграшок почалася із 1931 року. Ми експортуємо наші іграшки фактично до цілого світу. Найбільшим конкурентом для нас зараз залишається Китай, який пропонує пластмасу. Людей більше цікавить ціна, аніж якість», – розповів Радіо Свобода керівник фабрики Мірослав Шорма.
Керівник фабрики розповідає: до 2002 року Чехія, яка славиться любов’ю до скляних виробів, була лідером у виготовленні іграшок ручної роботи. Але відтоді у справу втрутився Китай, і виробництво довелося скоротити більш ніж наполовину. Також чималі підприємства з того часу відкрились у Польщі, Росії, Україні, Румунії й Болгарії. Та, попри це, фабрика повністю задовольняє попит на іграшки ручної роботи у Чехії. Головний експорт припадає на Німеччину, Австрію та Швейцарію. Нині з-під рук тутешніх майстрів виходить від 3 до 5 мільйонів іграшок на рік.
