Восени 2025 року у світ вийшла нова монографія українського політолога Івана Качановського, де він намагається пояснити причини війни Росії проти України. Дослідника, відомого суперечливими роботами про Євромайдан, давно критикують в українському академічному середовищі за висновки, співзвучні з проросійськими наративами.

Нова книжка Качановського, як показує лічильник видавництва Springer, мала 313 тисяч переглядів і завантажень. Це свідчить про неабияку її популярність. Та вона спровокувала публічне обурення понад ста науковців у галузі східноєвропейських досліджень.

Робота під назвою «Російсько-українська війна та її витоки: від Майдану до війни в Україні» є у відкритому доступі, що нетипово для академічної монографії. Є повідомлення, що GoFundMe-кампанію на публікацію книжки у відкритому доступі підтримав американський мільярдер Ілон Маск. Серед донорів кампанії також називали ім’я Девіда Сакса.

Радіо Свобода ознайомилося з книгою, після чого поговорило з самим Качановським і його критиками, і з’ясувало, чому довкола неї спалахнув скандал.

Про що книга

Книга «Російсько-українська війна та її витоки: від Майдану до війни в Україні» складається з тринадцяти розділів, починаючи з «конфлікту наративів» про Євромайдан і закінчуючи міркуваннями про мирне врегулювання війни Росії проти України. Текст викладено на понад трьох сотнях онлайн-сторінок.

Автор розпочинає чи не одразу з низки тверджень, яку критики Качановського вважають сумнівними. Наприклад, автор стверджує, що, підтримуючи протести на Майдані незалежності проти відмови уряду Миколи Азарова підписати Угоду про Асоціацію з ЄС, «прозахідні опозиційні партії та лідери, а також значна частина українських ЗМІ… представили цю угоду як вступ України до ЄС» .

Угода про асоціацію з ЄС не подавалася в Україні як вступ до Євросоюзу. Численні експерти в ефірах усіх українських засобів масової інформації, зокрема і української редакції Радіо Свобода, оцінювали підписання Угоди як крок у євроінтеграції. І тогочасна влада на чолі з Віктором Януковичем говорила про «асоціацію», а не про вступ. Опозиція подавала угоду як «європейський вибір» і «крок до Європи», а не автоматичне членство.

Качановський також, зокрема, стверджує, що побиття протестувальників 30 листопада 2013 року нібито спровокував «Правий Сектор», а мовляв, тодішня опозиція могла цьому запобігти. Також вказує, що більшість постраждалих нібито була значно старшою, аніж типові студенти в Україні.

Із розповіді Радіо Свобода одного із учасників тих подій, студента університету Грінченка Віталія Кузьменка (йому зламали руку): «До останнього не думав, що буде така жорстока зачистка, допоки не почали арештовувати усіх підряд. Вони нас оточили протягом декількох хвилин, потім підійшли впритул і як по команді ті, хто стояли спереду, почали затримувати усіх, хто перед ними. Мене вирвали з натовпу, почали бити з різних сторін і потім вже відтягли через вулицю Інститутську до автозаку. ...Тоді були думки, що ось ми і докотилися до рівня Росії та Білорусі, було питання: «що ж буде вранці»? Ми прокинемось у диктаторській країні чи щось змінимо? Наступний день показав – ми змінимо країну. Розгін Євромайдану вивів на вулиці сотні тисяч людей і врятував країну». Події Майдану можна побачити ТУТ

У книжці Качановський знову просуває свою давню суперечливу теорію про розстріли на Майдані «під чужим прапором». Дослідник припускає причетність до цього окремих радикальних елементів з боку Майдану. Мета – буцімто спровокувати ескалацію протестів і делегітимізацію влади. Втім, автор використовує вельми сумнівну з погляду доказовості аргументацію:

«Оскільки урядове розслідування визнало, що 77 зі 157 поранених активістів Майдану були розстріляні не з контрольованих Беркутом секторів, і нікому не висунуло звинувачень у замаху на вбивство, це також означає, що їх розстріляли снайпери Майдану», – пише Качановський, хоча причинно-наслідковий зв’язок у цьому умовиводі відсутній.

Українське слідство не підтвердило версію про організований «розстріл під чужим прапором» силами Майдану й поклало основну відповідальність за вбивства протестувальників на силовиків президента-втікача Януковича. Водночас частина епізодів розстрілів залишається не встановленою.

Усунення Віктора Януковича від влади Качановський називає неконституційним і обґрунтовує використання терміну «державний переворот» щодо Майдану.

Водночас дослідник підкреслює незаконність анексії Криму Росією і повномасштабного вторгнення в Україну.

Автор, проте, посилається на свої власні дослідження, кажучи про аргументи вчених, які вважають, наприклад, неуникною сепаратизацію Криму з огляду на сильні проросійські настрої на півострові задовго до його фактичної втрати Україною. Качановський також стверджує, що Україна не стала воювати з Росією, щоб захистити Крим, буцімто за наказом Заходу.

Читайте тут: Чому не втримали Крим: стенограма РНБО від 28 лютого 2014 року

Війну на Донбасі 2014 року автор називає «громадянською», визнаючи водночас російське військове втручання. Утім, його роль не вважається визначальною в дослідженні Качановського.

Описуючи події 2022 року, Качановський ставить під сумнів плани Росії окупувати всю Україну. Качановський вважає, що вони обмежувалися прагненням повалити чинну владу. Аргумент – кількість російських військ, направлена в Україну.

Не схильний вірити автор і тому, що Росія хотіла вбити президента України Володимира Зеленського. Про це заявляли українські спецслужби в перші місяці повномасштабної війни й писали західні медіа, посилаючись на свої джерела. Качановський же пояснює непевність у цьому тим, що Росія не здійснювала ракетні удари по Офісу президента чи інших місцях, де з’являвся Зеленський.

Водночас він заявляє про спроби вбити Януковича, хоча доказів цьому немає, окрім тверджень самого експрезидента та його оточення.

Головним фактором, що спричинив вторгнення Росії в Україну, Качановський вважає «вступ України до НАТО та використання України як бастіону країнами НАТО», хоча й наголошує на перебільшенні російською владою «безпекових ризиків і їх терміновості».

Україна подала заявку на пришвидшений вступ до НАТО 30 вересня 2022 року, одразу після того, як Росія зробила спробув анексувати окуповані нею після повномасштабного вторгнення українські території.

Значним фактором, що нібито спровокував агресію Росії, автор вважає й закриття проросійських телеканалів, що належали олігарху і куму Путіна Віктору Медведчуку: «Це сигналізувало Путіну, що проросійські партії чи кандидати в президенти не зможуть виграти вибори в Україні».

«Твердження про те, що Росія вторглася в Україну, оскільки Україна є демократичною країною, не підтверджуються доказами, оскільки Україна є значною мірою недемократичною», – пише Качановський, аргументовуючи свою думку «насильницьким поваленням проросійського уряду Януковича», обмеженням діяльності проросійських сил, концентрацією влади в руках Офісу президента під час війни.

Freedom House та проєкт V-Dem продовжують класифікувати Україну як електоральну демократію, попри погіршення окремих показників під час війни.

Російський імперіалізм, на думку Качановського, був значним, але другорядним фактором у вторгненні Росії в Україну порівняно з перспективою її членства в НАТО.

Наслідки для України внаслідок зриву підписання так званої Стамбульської угоди в 2022 році – автор вважає катастрофічними. Політолог пише, зокрема, про 180 тисяч загиблих і 720 тисяч поранених військових і близько 20 тисяч цивільних смертей з українського боку, однак у цитованому фрагменті не вказує джерела цих даних. Качановський виступає за завершення війни шляхом переговорів.

«Спільна пересторога» критиків

З огляду на велику кількість переглядів монографії Качановського в Інтернеті, понад сто науковців у галузі східноєвропейських досліджень виступили з відкритим листом-критикою, або «колективним попередженням читачам», як охарактеризували його самі підписанти. Серед них – українські й західні історики й дипломати.

Книжку називають «апологетикою за підтримки Ілона Маска», маючи на увазі виправдання дій Росії щодо України. А бентежить підписантів «спільної перестороги», як її називають, широкий, нетиповий резонанс для книги академічного видавництва. Його пояснюють, зокрема, безкоштовним доступом до неї й активним поширенням праці в соцмережі Х, яка належить Маску.

«Скидається на те, що (фінансова – ред.) підтримка Качановського з боку Маска та Сакса була продиктована їхніми політичними уподобаннями», – припускають дослідники в колективному листі.

Критики вказують на фундаментальні недоліки «Російсько-української війни та її витоків» у її темі. А саме – причин атаки Росії на Україну в 2014 і 2022 роках. У листі йдеться про «дивну спробу покласти провину за анексії та геноцид, скоєні Росією в Україні, на Київ та його західних союзників».

Натомість ключову причину вторгнення підписанти листа-критики вбачають саме в російському імперіалізмі, якому Качановський відвів другорядну роль.

«Війна Росії була викликана та обумовлена російськими політичними традиціями, ідеями та інтересами. Розповідь Качановського про причини та ескалацію російсько-української війни найчастіше збігається з кремлівською пропагандою: злочини в Києві, інтриги Вашингтона, втручання Лондона, провали Брюсселя тощо», – йдеться в листі.

Увагу дослідників привернув також той факт, що з виходом чергової монографії Качановського привітали оглядач російських, підтримуваних державою медіа RT Тарік Сіріл Амар та кореспондентка РІА Ленка Вайт.

Автори листа звертають увагу на надмірну, на їхню думку, увагу до внутрішніх і зовнішніх справ України, на відміну від подій на схід від неї.

«У Росії були, є і в найближчому майбутньому будуть свої власні уявлення про Крим та Україну в цілому, незалежно від того, що відбувається в Києві чи деінде…Війна Росії проти України не є реакцією на реальні чи уявні промахи Києва, Вашингтона, Лондона, Брюсселя тощо. Навпаки, вона є лише новою варіацією багатовікового російського експансіонізму, паннаціоналізму, імперіалізму та колоніалізму», – зауважують критики праці Качановського.

Підтвердженням цьому вважають «десятки тисяч воєнних злочинів», скоєних в Україні Росією з 2014 року. Дослідники вбачають у цьому повторення колишніх моделей поведінки Москви не лише щодо українців, а й інших народів Євразії.

«Було б прикро, якби публікації Качановського та подібні до них, які відкидає переважна більшість дослідників Східної Європи, але підтримують два американські олігархи-чайники, здобули широку аудиторію серед тих, хто не знайомий із минулим і сьогоденням російського імперського націоналізму. Ще сумнішим було б, якби політичне використання таких публікацій популістськими силами призвело до скорочення західної допомоги Україні», – резюмують підписанти листа.

Історик Ярослав Грицак, який серед них, в інтерв’ю Радіо Свобода називає Івана Качановського «маргіналізовною постаттю» в науковому середовищі, що вибірково підходить до фактажу у своїх дослідженнях.

«Те, що він робить, серед науковців зветься методом беррі-пікінг: ви збираєте ягоди, які вам подобаються. Він відбирає ті аргументи, які подобаються, які грають на інтерпретацію… В науковому середовищі діє одне просте правило: рецензування. Тебе оцінюють власні колеги. А серед більшості колег оцінка Качановського, м’яко кажучи, є дуже низькою», – вважає почесний професор НаУКМА й один із найвідоміших дослідників новітньої історії України Грицак.

Професор історії вважає, що вплив монографії на суспільні настрої щодо України буде мінімальним: «загал таких книжок не читає».

«Навряд чи якийсь там середньостатистичний мешканець Стокгольму або Венеції натрапить на книжку Качановського й обов’язково її прочитає. Читають її переважно експерти. А серед них є консенсус, що ця книжка не варта якоїсь окремої уваги», – наголошує Ярослав Грицак.

Український дипломат – колишній посол у Японії Сергій Корсунський теж звинувачує Качановського у жонглюванні фактами, а також – «свідомому використанні проросійських наративів», які поширювали свого часу телеканали у власності Віктора Медведчука.

«Повірте вже мені на слово – з моїх тридцяти років в МЗС, що в світі достатньо є людей, які з задоволенням будуть шукати подібні книги і свідчення для того, щоб обгрунтовувати якісь власні ілюзії і переконання», – зауважує в коментарі Радіо Свобода Корсунський.

Дипломат вбачає небезпеку в тому, що наративи в книзі Качановського підхоплять проросійські сили в Європі.

«Скажімо, «Альтернатива для Німеччини» зараз візьме цю книжку і буде її всім показувати. Ще німецькою перекладуть, бо Росія ж витрачає на це неймовірні гроші», – застерігає Корсунський.

На його думку, інтелектуали мають розвінчувати теорії, висунуті Качановським, усіма доступними способами й на всіх можливих дискусійних майданчиках.

Що відповідає Качановський

Низка критиків Івана Качановського підкреслює його українське походження. На їхню думку, це озброює додатковими аргументами тих, хто ретранслюватиме наративи. Мовляв, таких висновків дійшов саме український, а не, скажімо, російський вчений.

Качановський народився на Волині. У 90-х роках емігрував до Північної Америки. Здобув докторський ступінь у галузі публічної політики в Університеті Джорджа Мейсона у США, був запрошеним дослідником у Гарвардському університеті.

Нині Іван Качановський – викладач Школи політичних студій Університету Оттави із частковою, погодинною зайнятістю.

В Україні він давно відомий суперечливими дослідженнями розстрілів на Майдані та ролі Росії й Заходу у подіях 2014 року. За свої погляди українсько-канадський політолог опинився в базі даних сайту «Миротворець». А сам він повідомляв про конфіскацію свого майна в Україні за свою професійну діяльність.

Українські й західні дослідники критикують його за сумніви в офіційній версії розстрілів протестувальників на Майдані та описи війни на Донбасі як внутрішнього конфлікту.

Водночас прихильники Качановського кажуть про право на альтернативні інтерпретації.

Після відкритого листа з критикою його монографії «Російсько-українська війна та її витоки: від Майдану до війни в Україні» Качановський ініціював збір підписів на свою підтримку. У листі-відповіді йдеться насамперед про важливість академічної свободи.

«Доктор Качановський від самого початку засудив російське вторгнення в Україну у 2022 році, давно виступав за членство України в ЄС, а також підтримував демократію та свободу в Україні ще до здобуття нею незалежності…Академічна свобода як на Заході, так і в Україні є особливо важливою під час криз і конфліктів, таких як трагічна російсько-українська війна. Академічну свободу необхідно захищати навіть тоді, коли дослідження кидають виклик домінантним наративам… Науковці, їхні книжки та інші академічні публікації не повинні ставати об’єктами колективного засудження, цензури, санкцій, кримінального переслідування чи іншої помсти за їхню наукову діяльність», – йдеться в заяві, оприлюдненій Качановським.

Заява зібрала більше підписів, аніж лист із критикою: Качановський повідомляв про понад 180 людей із 33 держав.

Засудження праці українсько-канадського політолога зібрало понад 100 підписів, але там – помітно більше відомих імен міжнародного рівня.

Качановський в інтерв’ю Радіо Свобода каже, що в ініціаторів листа-критики «не залишилося жодної порядності», що вони зробили «донос у сталіністському стилі» й що їхня мета – не лише цензурувати книжку, а й позбавити його роботи в університеті.

«Замість дотримання стандартних академічних норм і практик вони вдаються до колективного засудження книжки та українсько-канадського науковця. Це типово для радянських практик, а не для західної академії. Їхній донос базується на примітивному шахрайстві, фейках і наклепі», – зазначає автор книги.

Політолог також називає неправдивим твердження про просування його праці мільярдером Ілоном Маском, і вважає, що критики спотворили її висновки.

Качановський наполягає, що російський імперіалізм – не єдиний чинник війни, що розглянув усі в комплексі, й приділив увагу неправдивості російських наративів про причини вторгнення.

«Моя книжка показує, що… це війна, а не «спеціальна військова операція» в Україні. Моя книжка також показує, що на Донбасі не було геноциду етнічних росіян/російськомовних, що воєнні злочини переважно вчиняли російські сили… що в Україні немає нацистського чи неонацистського режиму, що в Україні у 2014 році не було «фашистського перевороту», що Україна не є колонією США… Вона показує, що російський імперіалізм був важливим фактором, зокрема в анексії Криму, Донбасу, Херсонської та Запорізької областей, але немає доказів того, що Росія прагне окупувати та анексувати всю Україну», – наполягає у письмовій відповіді Радіо Свобода Качановський.

Автор скандальної монографії також стверджує, що деякі підписанти листа-критики нібито пошкодували про це й хотіли відкликати підписи. Публічних підтверджень цієї інформації немає.