Доступність посилання

ТОП новини
07 липня 2020, Київ 15:45

Чи бояться коронавірусу відомі українці, які «в зоні ризику»? Карантинні будні знаменитостей


Ілюстративне фото

Ексміністр охорони здоров’я Ілля Ємець в інтерв’ю порадив «фінансистам підрахувати, скільки потрібно коштів «на ще живих людей, а не на трупів», маючи на увазі людей, яким понад 65 років. Відомий український хореограф Григорій Чапкіс, якому нещодавно виповнилося 90, обурився словами Ємця і звернувся до президента Володимира Зеленського з вимогою зняти його з посади. Верховна Рада звільнила Іллю Ємця 30 березня, призначивши натомість головою МОЗу Максима Степанова. Радіо Свобода запитало відомих українців, які потенційно перебувають у зоні ризику під час пандемії, про те, чи дотримуються вони карантину чи соціально дистанціюються і чи вважають себе вразливими до коронавірусної хвороби.

Григорій Чапкіс – український хореограф, володар ордена князя Ярослава Мудрого, 90 років

Я дуже погано до себе ставлюся, на мій погляд. Я не той чоловік, який лежить на дивані і вираховує, скільки з’їв сьогодні калорій або не виходить на вулицю, тому що слизько, жарко або холодно. Я всеїдний, я їм все, коли голодний. Я спеціально завантажив себе роботою в 90 років так, щоб в мене не було вільного часу. Я працюю не тому, що в мене немає грошей на хліб, а тому, що це моє щастя, це – стрижень життя. Тут ще сталося, що одружився на старості років, зустрів кохану жінку, яка надихнула мене на це все. Мені нема куди подітися, коли в мене вільний час. Я повинен бути весь час в роботі, весь час у русі. От зараз я страждаю від того, що я лежу на дивані, сиджу в кріслі.

Народний артист України Григорій Чапкіс
Народний артист України Григорій Чапкіс
Я закликаю всіх дотримуватися карантину. Зараза нікого не милує
Григорій Чапкіс

Зараз я не виходжу, я закликаю всіх дотримуватися (карантину – ред.) і пам’ятати, що зараза нікого не милує. Я саме читав список видатних людей, які захворіли, і депутати, і вчені, і поліцейські – кого там тільки немає. Якщо ти сміливий, ну, вийди на вулицю, погуляй так, щоб тебе не бачили, і ти нікого не бачив, щоб не дихати на іншу людину. Люби себе, люби друзів, довколишніх, не роби шкоди. Попросили не виходити – терпи. Я дуже сильно терплю зараз, що я не можу вийти, але я притримуюся правила.

(У магазин – ред.) я виїжджаю на машині, заповнюю холодильник, потім заглядаю через два-три дні, а мені половину треба викинути, бо прострочено. Хліб купую, кладу в холодильник. Вода є в мене вдома різна, соки. Мені вистачає на тиждень, потім можу ще раз гайнути у найближчий магазин, і все. А коли йдеш в магазин, одягни рукавички і маску. Особливо мені треба одягатися так, щоб мене не впізнавали, тому що люди притискаються, просять сфотографуватися, просять автограф.

Я не ходив по аптеках, просто мій друг прийшов до мене в гості, запитав, як я себе почуваю, я йому сказав, що в мене маски нема, тому що я не виходив. А він мені приніс 5 штук. Зараз чекаю з Кіровограда посилку з масками і рукавичками.

«Вони божевільні? Зараз на шашлики виходити?»

Я намагаюся робити пробіжки навколо будинку. (Щодо шашликів – ред.) і прогулянок – категорично проти – що вони, божевільні? Зараз на шашлики виходити? Як можна зараз збиратися, відзначати якісь події чи ненажерством займатися? Я вважаю таких людей просто ненормальними.

«Найбільше, що мене зараз турбує, – це самотність»

Найбільше, що мене зараз турбує, – це самотність. Виходить, домашній арешт. Мені ні з ким спілкуватися. Крім телевізора та інтернету – музика. Настрій пригнічений, що може радувати? Близькі мої не тут… Моя дочка живе в Італії, в мене дві онуки. Вони всі зібралися в Римі, і теж не виходять. Там дуже суворо, якщо вийдеш на вулицю, тебе оштрафують мінімум на 50 євро, на перший раз. У нас не дотримуються, і за це – нічого, а там дуже суворо. А в Америці в мене син і два онуки. Ми весь час підтримуємо один одного, це найболючіші місця.

Настрій пригнічений, що може радувати?
Григорій Чапкіс

Я не перестаю дивитися новини. Коли я працюю, в мене немає часу на телевізор, я відстаю від політики. А коли я вдома, під «арештом», на карантині, я не пропускаю нічого, я раптом втягнувся в політику! Мене буде тривожити, якщо я не буду знати, якщо я не буду в курсі.

«Мені 90 років, я не хочу помирати»

(Заява Ємця – ред.) викликала бурю. Я обурився тому, що він (ексміністр Ілля Ємець) сказав, що люди після 65 років – це «трупи». Мені 90 років, а я не хочу помирати, я борюся, я буду робити до останнього вдиху все, що я зможу, для того, щоб встигнути ще щось зробити корисне для суспільства, для країни.

Розумієте, я не хочу помирати, а він мене вже поховав. І не тільки мене, а все моє покоління
Григорій Чапкіс

Розумієте, я не хочу помирати, а він мене вже поховав. І не тільки мене, а все моє покоління. Якщо його знімуть, ми заспокоїмося (Верховна Рада звільнила Ємця 30 березня – ред.). Як може така людина, навіть якщо ти так думаєш, як ти можеш так казати? Думай собі, але не кажи про це вголос. Не заганяйте нас завчасно в труну.

Ніна Матвієнко – співачка, легенда української народної пісні, 72 роки

Я вдома, вся родина вдома. Нас семеро душ в хаті, і тому в нас є що робити. Дуже мало часу, тому що напередодні цих днів в нас було багато аварій. В нас прорвало гарячу воду, забилася кухонна раковина, прорвало каналізацію. Таке було фізичне напруження, я так фізично втомилася, я не знаю, як люди сьогодні кажуть, що їм нічого робити або що їм дуже тяжко. Я взагалі більшість часу вдома, тож для мене цей карантин – щорічний.

Співачка Ніна Матвієнко
Співачка Ніна Матвієнко
Я так фізично втомилася, я не знаю, як люди кажуть, що їм нічого робити
Ніна Матвієнко

Я дуже мало виїжджаю, тому що діти більше їздять. Тоня і Арсен (Тоня Матвієнко, дочка Ніни, та її чоловік Арсен Мірзоян – ред.) ходять у магазин, син мій ходить також, я пишу список, що треба купити. Діти намагаються забезпечити, щоб у нас все було. Інколи щось треба поміняти – фрукти, в основному. Дуже швидко все з’їдається. Схуднути, звичайно, ніхто не зможе.

Я читаю зараз, якщо в мене є хвилинка. Зараз Андрій Кокотюха, «Охота на маршала». До цього не читала, а це в мене сусіди хворі трошки, я їм допомагала коштами, вони із вдячності взамін мені книжки дають.

Гуляю біля хати. В нас подвір’я велике, мені вистачає по саму голову. І з малою (онукою) постійно, і погодувати, і перевдягнути. Весна – треба грести, кожен день. Повно сухого гілля, як вітер пошуршить, треба знову збирати. В мене є часник, дрібно порізати на столову ложку, випиваю з холодною водою. Тому я впевнена, що мене це не візьме, тому що я багато в вайбері сиджу, перечитаю багато інформації – з Іспанії, з Ізраїлю, з Італії в мене є друзі, з Чехії.

«Господи, спаси людей, спаси цей світ від цієї чуми»

Можливо, Бог дає такі моменти, щоб оглянутися і відважитися сказати, що ми один одного любимо
Ніна Матвієнко

Можливо, інколи Бог дає такі моменти, щоб трошки оглянутися і відважитися сказати, що ми один одного любимо. Тому що дуже мало хто кому сьогодні каже про любов. Коли дивлюсь (новини – ред.) по телебаченню, думаю, «Боженько, спаси». Я молюся, і за свою родину, так, але і кажу «Господи, спаси людей, спаси цей світ від цієї чуми. Якщо ми чимось наказані, то прости». Тому що не просто так дається ця хвороба, не просто.

Ніна Матвієнко під час концерту у Празі, 2019 рік
Ніна Матвієнко під час концерту у Празі, 2019 рік

Діти одягають маски – Арсен купив маски, звичайні. Вони дбають, кажуть, «мамо, мамо, всі старші люди не повинні ходити»… Я не вважаю, що я старша (сміється – ред.). Я намагаюсь про це не думати, намагаюся відволіктися, і тільки ввечері дивлюся телевізор. Але я обов’язково молюся. І я розумію, що молитва також – це велика сила. І ми повинні по-людськи думати, по-людськи співчувати та інформаційний простір заповнювати любов’ю, бо цього теж не вистачає. Зараза якась іде, а дуже мало любові в світі, дуже мало.

Всі намагаються бути вдома, але ходять на вулицю, дитину вивозять… Знаходять місця, щоб вона покатался трошки на велосипеді, де немає людей. Але так, щоб на люди – ні. На телефонах обов’язково питаємо один в одного, як справи. Переживаємо один за одного.

«Імунітет в них сильніший, мабуть, ніж у старших людей»

Багато людей, молоді, можливо, менше думають про це. Я думаю ті, що менше думають про це, їх нічого не візьме. Є в мене теж така впевненість. Я не знаю, як це пояснити, можливо, тому, що вони молоді… Імунітет в них сильніший, мабуть, ніж у старших людей. Тому що якось так йшла спочатку інформація, що «от тільки це старих бере», і молодь пішла гуляти. Як інформували, так і вийшло.

Сумно стало, що я не обняла, не подякувала, в мене аж сльози вийшли
Ніна Матвієнко

Мені товариш приніс курку, каже: «Ніно, я не буду в хату заходити, давайте я покладу перед дверима». А я кажу, ви що?!. Я бігом, бігом… Я вийшла, а він поклав і тікати… Сумно стало, що я не обняла, не подякувала, в мене аж сльози вийшли… Розумієте, такого ж не було ніколи. Але я розумію, розумію, і дуже ціную цю увагу. Хотіла б усім побажати думати сьогодні і про матір, і про батька, про сестер, братів, друзів. Треба берегти одне одного.

Раїса Недашківська – українська акторка театру і кіно, народна артистка України, 77 років

Звичайно, я на карантині, всі на карантині, все дуже серйозно. Ви бачите результат, що по телевізору показують: скільки в Іспанії помирає кожен день. Вже тисячі людей, в Італії, це ж серйозно дуже. Ну, що значить «боїтеся». Треба просто виконувати те, що вимагають.

Мені приносять (їжу – ред.), під дверима залишають. Я була в аптеці, за інсуліном ходила, тиждень, може, тому, при необхідності. У мене подруга є Галя, яка зі мною живе. Вона виходить в магазин, тоді, коли там людей немає.

Маски є. Антисептик не продається в аптеці. Антисептик – це спирт… Спирт важко знайти. Одеколон, духи, французькі, «Шанель»… (сміється – ред.).

«Хочеш вийти – вийди на балкон, подихай»

Це прекрасна пора року! Треба дякувати Богові, що ми це бачимо
Раїса Недашківська

Мої друзі-спеціалісти кажуть, що не треба взагалі виходити. Хочеш вийти, вийди на балкон, подихай. Я теж хотіла, я тут на Володимирській, біля Золотих воріт, до Софії пройтися з палками скандинавськими. І назад. Але, бачите, радять мені друзі взагалі не виходити. Взагалі я дуже люблю цю пору року, коли починає пробуджуватись, коли набухають бруньки і розкриваються вже зелені листочки на кущах. Розпустився каштанчик біля мене. Листя пустив, прекрасно. Це прекрасна пора року, прекрасна! І треба дякувати Богові, що ми це бачимо.

У мене вистачає хронічних хвороб. Будемо сподіватися на долю
Раїса Недашківська

У мене вистачає хронічних хвороб. Будемо сподіватися на долю, але все-таки треба дотримуватись (карантину – ред.) – маски, рукавички.

Є телефон, можна переговорити з друзями по телефону. А потім, дійсно, в хаті дуже багато справ. І книжки, які весь час нема коли, нема коли, а зараз є час прочитати.

(Заява Ємця – ред.) – це жахливо. Господь вирішує кому коли і як. Тому не треба гнівити Бога, робити те, що вимагають. На все воля Божа.

Анатолій Криволап – відомий український художник-живописець, 73 роки

Анатолій Криволап – український художник, майстер українського нефігуративного малярства та пейзажу
Анатолій Криволап – український художник, майстер українського нефігуративного малярства та пейзажу

Художники належать до тієї категорії митців, де самоізоляція – це їхня звичайна, буденна справа. Тому що, практично, у нас життя існує «поїв-поспав» і майстерня. Коли серйозно працює художник, то на все інше час дуже лімітований. Тож це абсолютно природна ситуація. За винятком того, що… Я, як і кожен день до карантину, я проїжджаю на машині десь 50–60–100 кілометрів по селах, по полях, біля озера – це я називаю «полювання за пейзажами». У мене в цьому плані не змінилося. Змінилося те, що я міг заїхати (я зараз на дачі в себе, 100 кілометрів від Києва) в Яготин і там випити каву. Але зараз такої можливості немає, але воно не сильно впливає на мій графік.

Для художників самоізоляція – буденна справа
Анатолій Криволап

Я й так не часто з кимось бачусь, а тепер, дійсно, ситуація непроста, я намагаюсь виконувати ті рекомендації, які дають спеціалісти і лікарі. Але зараз це не є проблемою, зараз є телефони і всі можливості для спілкування. І ще дуже важливо, я розсилаю своїм знайомим і дивлюся фільми про основні музеї Італії і Європи. Це дуже корисно, бо не завжди знаходиш час.

Анатолій Криволап: «Для художників самоізоляція – буденна справа»
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:02:37 0:00

Робота, звичайно. Я без роботи не міг ніколи, я просто на своєму місці, і все. І є можливість позакінчувати ті роботи, які в мене були відкладені. Я намагаюся, щоб цей час пройшов цікаво і з користю.

У нас є магазин, за два кілометри від мене. Там можна практично все купити. А з аптекою я домовляюся, там можна все купити, у вечірній час, коли вже зміна нічна. Я приїжджаю і через віконце в рукавичках, масці замовляю, підходжу, віддаю кошти, і забираю те, що мені потрібно.

Я маю найнебезпечніші в цьому плані (ризики), але я намагаюся якось вберегтися, але там вже як Бог дасть.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG