28 липня Україна відзначає День Хрещення України-Русі. Воно відбулося у 988 році в Києві з ініціативи великого Київського князя Володимира. Втім, нинішні російські керівники уникають згадки про Київ. А саму подію намагаються подати як частину саме російської історії.
День Хрещення України-Русі як державне свято почали відзначати від 2008 року за указом президента Віктора Ющенка.
У Росії ж таке свято з’явилося після запровадження в Україні – у 2010-му.
Відтоді сучасна Росія щороку гучно святкує Хрещення Русі і навіть звела пам’ятник Володимирові Великому біля самого Кремля.
А у 2013 році, за президентства Віктора Януковича, на святкування 1025-ї річниці Хрещення приїхали президенти Росії, Молдови і Сербії, а очолив богослужіння Московський патріарх Кирило.
Він дякував президентові Росії Володимирові Путіну за організацію святкування і закликав молитися за «Святу Русь».
До речі, російські керівники у своїх виступах систематично називають Русь як завгодно, але не «Київською», як було заведено попередніми роками.
Після анексії Криму в Росії почали надавати сакрального значення і півострову.
«Саме в Криму, у Херсонесі, хрестився князь Володимир, а потім охрестив Русь. Первинна купіль хрещення Росії – там… Ви уявляєте, який зв’язок між духовним джерелом і державною складовою, маючи на увазі боротьбу за це місце: і за Крим загалом, і за Севастополь, за Херсонес?» – заявив Володимир Путін у 2014 році на зустрічі із істориками.
При цьому історичних даних про обставини особистого хрещення київського князя, зокрема про те, чи дійсно воно відбулося в Херсонесі, немає. Про це йдеться тільки в пізніших переказах.
Це спроба дати анексії півострова релігійне виправдання, пояснює історик Сергій Громенко.
У програмі «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» історики розповідають, що князь Володимир пішов походом на Херсонес, аби домогтися бажаного: породичатися із візантійським імператором. Тоді це відбувалося через так звану «шлюбну дипломатію». Заради цього князь Володимир готовий був змінити віру, що й відбулося після взяття Херсонесу.
Після цього князь Володимир Великий повернувся до Києва і хрестив киян.
Але історики вказують, що на той час християнство вже не було новим на Русі.
«Коли Аскольд помер, то маємо певний доказ, що він був християнином, бо його поховали біля церкви Святого Миколая. Тобто в 9-му столітті були вже храми християнські. Крім того, християнкою була в бабця Володимира – княгиня Ольга», – пояснює кандидат історичних наук Ольга Щодра у програмі.
Наступного року після своєї заяви про «сакральний Крим» Володимир Путін пішов далі. В день пам’яті святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира він заявив, що той «поклав початок створенню єдиної російської нації».
«Князеві Володимиру судилося стати великим державником. Його вибір був далекоглядним і гранично відповідальним і послужив джерелом становлення Росії як унікальної країни-цивілізації», – заявив Путін у Кремлі у 2015 році.
Повернімося ж до свідчень істориків.
«Навіть Москви тоді ніякої не було. Вона вперше згадується під 1147 роком, тобто під серединою 12-го століття. А в середні 10-го століття ніякої Москви там не було – там жили угро-фінські племена», – розповідає доктор історичних наук Надія Нікітенко.
Російські легенди знаходять своє відображення у публікаціях відомих ЗМІ й ширяться культурною сферою. Так, російське видання журналу National Geographic назвало Севастополь «місцем Хрещення Русі».
«Є міста, які не потребують представлення, вони давно у всіх на слуху. Саме таким є Севастополь – прославлене місто-герой і місце Хрещення Русі», – мовиться в заголовку статті. При цьому російська ж історіографія стверджує, що Севастополь був заснований 1783 року.
Щодо культури: наприкінці 2016 року в російський прокат вийшов фільм «Вікінг» про князя-хрестителя. Стрічка отримала позитивний відгук від президента Росії Володимира Путіна. Але от набралася критики від істориків.
Кульмінацією фільму є хрещення князя в Херсонесі, а Київ представлений як занехаяне поселення. До того ж російський образ князя-хрестителя «загубив» такий символ, як Тризуб.
Але саме Тризуб засвідчував князівську владу в період України-Русі, його викарбовували на монетах, які почали випускати за Володимира Великого, і печатках.
«Росія не краде українського Володимира, а розвиває свого власного, російського князя-хрестителя», – резюмує автор аналізу фільму Василь Явір.
