Меми, фотожаби, карикатури, історичні анекдоти. Жартівливо про серйозне. Чи місце гумору в шкільних підручниках з історії? Дискусію в соцмережах, на батьківських і вчительських форумах сколихнув випадок з українським підручником «Всесвітня історія» для 10 класу авторства історика з Дніпра Ігоря Щупака.
Автор підручника розповідає Радіо Свобода, що один з десятикласників виявив на історичному фото «Обід на хмарочосі» 1932 року, яке мало ілюструвати індустріальне зростання США, «приклеєне» зображення канадського актора Кіану Рівза.
Ігор Щупак каже: мем замість оригінального фото поставили випадково. Помітили вже після створення макету. Однак тоді автор вирішив нічого не змінювати, адже «мем не впливав на зміст цього фото».
Історик зізнається: не уникав використання гумору й в інших своїх підручниках, а їх у нього – десятки.
Ігор Щупак – кандидат історичних наук, керівник Музею Голокосту та Центру вивчення Голокосту «Ткума», які діють у Дніпрі. Розповідає: створенням підручників з історії для навчальних закладів займається понад 20 років.
Науковець показує свої свіжі розробки – шість підручників з історії, які вийшли друком в столичному видавництві «Оріон». У кожному з них знайшлося місце для гумору, каже автор.
«Листи академіків» чи підручники з ілюстраціями?
То за радянських часів підручник з історії іноді міг мати вигляд суцільного тексту з мінімумом ілюстрацій і нагадував лист одного академіка до іншого. «Але ж до чого тут учні?» – напівжартома запитує Щупак.
Каже: сучасні підручники – не такі, бо й самі учні змінились. Сучасні діти у більшості – візуали, люди з кліповим мисленням, вважає Щупак. Відтак і в шкільних книгах тепер багато всього того, що полегшує сприйняття, – таблиці, схеми, зображення, навіть QR-коди з посиланнями на фільми і меми.
Ось ще один підручник з історії, укладений Ігорем Щупаком. Після вивчення одного з розділів давньої історії вміщено два меми – з первісною людиною та царем Соломоном.
«Ми додаємо і визначення поняття «мем». Це спосіб поширення інформації за допомогою гумористичного зображення. Ми зробили мем про первісну людину: чим займались чоловіки, чим займались жінки. Ми проходили гендерну комісію. І єдине було мені зауваження: чому двоє чоловіків і одна жінка. Я пояснив, що два види занять у чоловіків – полювання й рибальство, у жінок – збиральництво», – розповів науковець.
Карикатура на тему історії
Ігор Щупак каже: у створенні своїх посібників активно використовує й карикатуру. Підручник з історії для 11 класу – один з прикладів. Тут і про давніх римлян, і про Першу світову, і про Євросоюз.
«Карикатури намагаюсь використовувати паралельно. Наприклад, американська – радянська. Ось чудові карикатури художника Богдана Маслюка в підручнику для 5 класу. Тут треба знайти зайвих персонажів. Йде гладіаторський бій, а до чого тут Наполеон?... Або – до чого тут слов’янський князь?.. Деякі карикатури наскільки важливі для розуміння матеріалу, що без них неможливо обійтися. Мій підручник для 9-го класу. Консерватизм і лібералізм. Йде пояснення їхніх основних принципів. А потім – карикатура: сумний старий консерватор і молодий оптимістично налаштований ліберал. В цьому ж підручнику, в темі про початок Першої світової війни – карикатури на Антанту й Троїстий союз. Коли ми говоримо про причини й привід війни – знову карикатура. Сербія, до неї причепилася Австро-Угорщина, до неї Росія, до Росії – Німеччина тощо. Є й позитивна карикатура про Євросоюз. Це для того, щоб щось залишилось в голові, адже знання – це те, що залишається в голові після того, як все забув», – сказав Ігор Щупак.
Історичний анекдот для школярів
Багато років поспіль, розповідає Ігор Щупак, він збирає історичні анекдоти і хоче видати збірку. Деякі зі своєї колекції також застосовує в підручниках, наприклад, для 11 класу.
Якщо вночі чеху сниться танк, зранку він має чекати «великого друга»чеський анекдот
«Неважко знайти анекдоти, пов’язані з Радянським Союзом, пов’язані з дефіцитом, з політичною системою. Ось карикатура, як Брежнєв знищив паростки Празької весни. А ось анекдот: «Якщо вночі чеху сниться танк, зранку він має чекати «великого друга». Це чеський анекдот 1968-го року. Тут також карикатури – але це класичні карикатури 60-х років. І документи…Є анекдоти про «Брекзит», про Китай, про різні історичні події», – розповів історик.
«За часів Сталіна було, як в автобусі: один веде, половина сидять, половина – трясуться. За Хрущова, як у цирку: один говорить – всі сміються. За Брежнєва, як у кіно: всі чекають кінця сеансу», – анекдот, який влучно описує загальну атмосферу у суспільстві.
Хоча увагу громадськості привернула світлина канадського актора Кіану Рівза, каже Щупак, у його підручниках є й світлини українських зірок. Щоправда, це не меми.
«Ада Роговцева, Василь Сліпак, спортсмени… Це ми ілюструємо думку: головне багатство України – її люди», – зазначив він.
Щупак вважає, що підручник передусім має бути науковим, його зміст не може бути перекрученим. Що ж до форми – можна дискутувати. Розробник підручників захоплений використанням QR-кодів у шкільних книгах.
«Якщо, наприклад, є завдання – розставити події в історичній послідовності, то хтось буде робити в зошиті, а хтось – ні. І набагато цікавіше дитині, якщо це завдання виконувати в гаджеті, смартфоні. Можна робити наввипередки. Можна – всім разом, вивівши на мультимедійну дошку. Серйозне за змістом – й ігрове за формою», – зауважив Щупак.
Де можна, а де не можна жартувати?
Водночас як історик, який багато років поспіль вивчає тему Голокосту, він зазначає: є теми, де жарти неприйнятні.
Є теми, де сатиричний підхід, абсолютно неприйнятний
«Є теми, де сатиричний підхід, який створює певний емоційний настрій, абсолютно неприйнятний.
Є теми, які показують людські трагедії, страждання людей, з дуже серйозним матеріалом», – зазначив науковець.
Що ж до зображення Кіану Рівза на історичній світлині, автор підручника не вважає це «проколом».
«Жарт може бути там, де це прийнятно. Я хотів пересвідчитись, наскільки уважно працюють з підручниками й учителі, й учні, і наскільки цікаво їм залучати до навчального процесу не тільки текст, а й ілюстрації. Радий, що саме ця ілюстрація серед сотень ілюстрацій в десятках моїх підручників привернула таку увагу. Дуже важливо зрозуміти і цей конкретний випадок, і той хайп, який піднявся, і те,що відбувається з нашими підручниками взагалі, чи є якийсь розвиток», – сказав він.
Видати книгу й не припуститись жодного «ляпу», зауважує він, – неможливо. Інша справа, якого штибу ці помилки і як вони можуть вплинути на споживачів інформації.
Немає жодної книги, жодної енциклопедії, де не можна було б помилокІгор Щупак
«Питання в значущості «ляпу». Якщо це помилка в написанні імені, назви – це дуже погано. Якщо «ляп» ідеологічний, наприклад, пов’язаний з радянською міфологією, – набагато гірше. «Очепятка», різні написання слова, бо й словники дають різні варіанти, – ну то таке. Немає жодної книги, жодної енциклопедії, де не можна було б помилок», – каже автор.
Наразі, розповів Ігор Щупак, він працює над новими підручниками з історії для 7 класу.
Обіцяє: гумор та «шпильки» будуть і в них.
