Молода кримська татарка Лія Газі нещодавно повернулася з Панами. У цій невеликій країні в Центральній Америці відбувся форум Youth Democracy Network, де дівчина була однією з ключових промовиць. Це міжнародна програма для молодих лідерів, під час якої вони співпрацюють із молоддю з інших країн і беруть участь у просуванні демократії та захисті прав людини. Ще кілька років тому Лія не могла навіть уявити, що блог в інстаграмі приведе її на міжнародні майданчики, де кримську татарку слухатимуть сотні людей, зокрема й перші особи держав. Про це інформує проєкт Радіо Свобода Крим.Реалії.
Кримськотатарська активістка Лія Газі вже планує свою наступну поїздку – на неї чекають на форумі у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, присвяченому захисту прав корінних народів. Вона каже, що останнім часом її все частіше запрошують на міжнародні конференції та просять розповісти про Крим. «Здається, тема Криму стала нарешті актуальною», – каже Лія.
Лії Газі – 24 роки. Вона народилася в Криму. Але у 2014 році через окупацію Кримського півострова Росією її родині довелося залишити свій дім. Із вірою в те, що «це скоро закінчиться» і вдасться повернутися, вони перебралися на материк – до Херсону – ближче до Криму. Лії тоді було 12.
Але повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 знову відтермінувало повернення дівчини додому. Зараз вона живе в Іспанії та навчається на четвертому курсі історичного факультету в одному з місцевих університетів.
Із блогерки в активістки
«Я зрозуміла, що нашу історію протягом багатьох століть писали росіяни. І існує дуже багато міфів та російської пропаганди щодо нашої історії – української і кримськотатарської. Тому моя мета в майбутньому – розвіювання цих міфів та дослідження справжньої історії Криму й України», – каже кримська татарка Лія Газі.
Так, у 2022 році вона почала вести блог в інстаграмі англійською мовою.
«На той момент було мало інформації в інформаційному просторі. Я хотіла висвітлювати становище Криму, кримських татар в окупації, тому що тоді репресії посилилися», – розповідає Лія.
Її помітили іноземні ЗМІ – вона дала десятки інтерв'ю для японських, іспанських, французьких видань. А потім Лію стали запрошувати вже на конференції та форуми по всьому світу. Поєднувати таку активність із навчанням в університеті непросто, але дівчина вважає це своєю місією.
Щоразу, коли Лія готує промову, з якою виступатиме, вона не може стримати сліз. Дівчина ділиться з іноземцями історією своєї родини – рідних, яких у 1944 році депортували з Криму. Розповідає про те, як історія повторилася – вже з нею самою, коли у 2014 році їй довелося залишити дім – і теж не з власної волі.
Лія каже, що після кожного виступу до неї підходить безліч людей.
«Вони дивляться на тебе як на героя, як на людину, яка постраждала від російської окупації, від російської агресії і продовжує з цим боротися. Це їх дуже надихає. Тому я намагаюся розповідати нашу історію дуже емоційно, щоб дати людям зрозуміти: це стосується не лише нас, це стосується і вас. Тому що Крим – це Європа. анексія Криму – КР було атакою на демократичні європейські цінності та свободи. Те, що відбулося в Криму і загалом в Україні, може в будь-який момент відбутися і в Європі, і в будь-якій іншій частині світу», – впевнена дівчина.
«В історії Криму вони знаходять для себе багато корисного»
«Я зустрічаюся з багатьма активістами та дисидентами, які також борються проти авторитарних режимів, за свободу, демократію та права людини. В історії Криму вони знаходять для себе багато корисного – наприклад, розуміння того, як вести боротьбу в умовах цифрового світу та соціальних мереж, як протистояти новим викликам», – ділиться Лія.
У червні 2026 року міжнародна організація Human Rights Foundation запросила дівчину виступити на Oslo Freedom Forum у Норвегії. Лія була наймолодшою доповідачкою на цьому заході.
Oslo Freedom Forum – щорічний саміт, який організовує міжнародна організація Human Rights Foundation (HRF). Подія збирає правозахисників, журналістів, діячів культури, фахівців у сфері технологій та політиків із понад 100 країн світу для обговорення боротьби з авторитаризмом і просування демократичних цінностей.
Там вона познайомилася з донькою Марії Коріни Мачадо – лауреатки Нобелівської премії миру 2025 року та лідерки венесуельської опозиції щодо режиму Ніколаса Мадуро.
Ніколас Мадуро, авторитарний наступник Уго Чавеса, перебував при владі у Венесуелі з весни 2013 року. Опозиція та правозахисні організації звинувачують його режим у фальсифікаціях на виборах і порушеннях прав людини.
«Донька лідерки венесуельської опозиції та лауреатки Нобелівської премії миру Марії Коріни Мачадо зізналася, що ніколи раніше не зустрічала кримську татарку або людину з Криму. І це недивно: на цьому заході я стала першою кримською татаркою, яка виступила за всю історію форуму. Це було вперше, коли історія Криму пролунала з настільки масштабної міжнародної сцени, перед аудиторією, у якій були присутні світові лідери. Там, наприклад, виступала принцеса Ірану, був Річард Гір, а також багато відомих міжнародних активістів, які борються з авторитарними режимами по всьому світу – в Китаї, Ірані, країнах Латинської Америки та інших державах. Для мене це стало неймовірним досвідом. Я досі не можу описати свої емоції. Навіть після повернення я довго не могла прийти до тями, тому що дуже довго мріяла про таке», – каже Лія.
Чи потрібно говорити з росіянами?
На таких міжнародних заходах Лія часто перетинається з росіянами. Однак вона вважає за краще не вступати з ними в особисте спілкування, а зосереджується на протидії російським наративам.
«Іноземці просто ніколи не стикалися з росіянами безпосередньо. Вони не пережили війни і не відчували такого протистояння, як українці. Їм складно до кінця зрозуміти наш біль і наші страждання. Багато хто досі вважає, що наші народи мають дружити. Саме тому ми маємо говорити голосніше. Росіян [у Європі] дійсно багато, тому наш голос має звучати все сильніше й сильніше», – вважає дівчина.
Лія вважає, що після замороження або закінчення війни Росії проти України кількість росіян у Європі лише зростатиме, і ігнорувати цей факт стане неможливо.
«Саме тому нам не слід відмовлятися від участі в міжнародних організаціях та заходах. Візьмемо, наприклад, ООН: там представлені і Росія, і Україна. Але ж ми не збираємося виходити з ООН тільки тому, що там присутня Росія», – каже молода кримська татарка.
Результати своєї роботи Лія бачить уже зараз.
«Після моїх виступів до мене постійно підходять люди і зізнаються: «Я не знав про це. Я не знав, що це відбувається досі». Багато хто каже, що раніше сприймав Крим виключно як російську територію і дивився на нього лише через призму геополітики. Але історія кримськотатарського народу і моя особиста історія допомагають їм зрозуміти, що Крим – це не просто територія. Це батьківщина людей, які там живуть і які дійсно постраждали. Я сама – живий приклад того, як від дій Росії страждала не лише я, а й п'ять останніх поколінь моєї родини. Для багатьох це стає справжнім відкриттям», – схвильовано розповідає Лія.
Нерозривний зв'язок із Кримом
Лії пишуть і молоді кримські татари, які живуть в окупованому Криму.
«Це довгі повідомлення зі словами підтримки та захоплення. Багато хто зізнається: «Ми не можемо підписатися на тебе, хоча дуже хочемо. Сподіваємося, що після звільнення Криму зможемо це зробити». Багато хто дякує мені за те, що я продовжую боротися за свій народ і не забуваю своє коріння», – каже дівчина.
На своїх виступах Лія завжди доповнює образ елементами, які розповідають про історію та культуру кримськотатарського народу. Це можуть бути традиційні прикраси або Фес – традиційний кримськотатарський головний убір – національний кримськотатарський головний убір. Один із таких фесів для неї виготовили кримські майстрині.
«На Oslo Freedom Forum я одягла фес. Так я хотіла показати, що Крим – це не тільки політика, а й багата культура. Багато хто підходив до мене, робив компліменти і запитував про головний убір. Для більшості це був перший раз, коли вони побачили фес», – згадує Лія.
Цей традиційний кримськотатарський головний убір – улюблений елемент одягу для Лії. Одягаючи його в чужій країні, вона відчуває зв'язок із Кримом.
«У нас майже не залишилося сімейних реліквій, жодних речей, які б передавалися з покоління в покоління. Від минулого збереглися лише старі фотографії. Тому мені дуже хотілося мати хоча б один елемент традиційного одягу. Моя мрія – зібрати повний традиційний кримськотатарський костюм. Але поки Крим залишається під окупацією, я не можу цього зробити», – ділиться Газі.
Після депортації кримськотатарського народу, проведеної радянською владою у 1944 році, було знищено практично всю культурну спадщину корінного народу Криму.
Тому дівчина продовжуватиме боротися за свій Крим.
«Займаючись цим, мені легше жити у вигнанні. Мені легше справлятися з життям далеко від дому, тому що я розумію: я роблю щось важливе для своєї батьківщини, для свого народу і для його майбутнього. Я роблю це щиро, від усього серця. Коли пишу свої виступи, я постійно плачу. І під час самих виступів теж. Для мене це дуже особиста і болюча тема. Тому мені важко про це говорити і виступати публічно – я дуже емоційно переживаю все, про що розповідаю, і потім мені потрібні тижні, щоб прийти до тями. Але я бачу результат. Коли чотири роки тому я тільки починала, то навіть уявити не могла, що у мене з'явиться така спільнота: близько 30 тисяч підписників у X (Twitter) і стільки ж в Instagram. І я думаю, що це тільки початок. Після всього, що сталося, у мене з'явилися ще більш амбітні цілі. Я хочу і далі розповідати світу про Крим, виходити на ще вищий рівень, говорити зі світовими елітами та політиками. І я вірю, що зможу цього досягти, тому що вже довела самій собі: немає нічого неможливого. Головне – вірити, зберігати надію, багато працювати і робити все щиро, від щирого серця», – каже активістка.
