Росія не справляється із Кримом: що стало із півостровом без дніпровської води

2020 рік запам'ятається кримчанам наростанням масштабної кризи із водою. Частина населених пунктів Криму почала отримувати воду за графіком, а деякі зовсім залишилися без води. Запаси підземних вод продовжують виснажуватися, а кримські водосховища ‒ пересихати.

Крим.Реалії підбили підсумки посушливого 2020 року і підготували огляд стану водосховищ Криму, які висихають без дніпровської води.

Сімферопольське та Партизанське водосховища

Сьогодні з упевненістю можна стверджувати, що головною «жертвою» посухи, що панувала у Криму упродовж 2020 року, став Сімферополь. Основні зусилля російської влади півострова зосередилися саме навколо кримської столиці.

Щоб знизити дефіцит водних ресурсів, чиновники спільно з фахівцями місцевих держпідприємств створили новий каркас свердловин, водозаборів і систем водовідведення, який, утім, так і не зміг повністю задовольнити потреби міста у прісній воді.

Станом на початок 2020 року основний тягар із водозабезпечення Сімферополя лежав на двох штучних водоймах: Сімферопольському та Партизанському водосховищах, розташованих у центральній частині півострова.

У грудні 2019 року кримські фахівці констатували, що обидві водойми заповнені лише наполовину. Так, у Сімферопольському водосховищі налічувалося приблизно 17 мільйонів кубометрів води (при максимальному обсязі у 36 мільйонів), а в Партизанському ‒ 16 мільйонів (при максимальному обсязі у 34,5 мільйона кубів).

Основними джерелами для живлення обох водосховищ є кримські річки. Сімферопольське водосховище живить Салгир, Партизанське ‒ Альма. Річки, у свою чергу, наповнюються талими водами, що надходять у результаті танення снігів у Кримських горах. Посушлива осінь і малосніжна зима призвели до зневоднення річок і врешті-решт водосховищ.

У січні 2020 року кримські журналісти вперше опублікували фотозвіти з узбережжя водойм, які живлять Сімферополь. На знімках зображені значні за площею тераси, що утворилися на берегах Партизанського водосховища, а також колись донні валуни, порослі двостулковими молюсками, які лежать уздовж берега водойми на значній відстані від зрізу води.

В останній місяць зими та перші місяці весни 2020 року «зневоднення» водойм продовжилося. А рідкісні заяви кримських чиновників про поповнення водосховищ опадами принципово не змінювали ситуацію. У лютому, коли Партизанське та Сімферопольське водосховища були заповнені на третину, влада кримської столиці вперше озвучила ідею подачі води за графіками.

Рятуючи Сімферополь від посухи, влада вдавалася до найрізноманітніших методів: УПЦ Московського патріархату організовувала молебні про дарування вологи, а російський глава Криму Сергій Аксенов говорив про наміри стріляти у хмари піропатронами, начиненими йодидом срібла, в надії спровокувати штучні опади. Утім, жодний з ужитих заходів так і не довів своєї ефективності.

Результатом стали графіки водопостачання, запроваджені наприкінці серпня для жителів Сімферополя, Бахчисарая та Сімферопольського району. Кримська влада визначила три етапи посилення графіків подачі води. Третій, найжорсткіший, стартував 7 вересня, коли жителі зазначених населених пунктів стали отримувати воду по шість годин на добу: три години вранці та три ‒ увечері.

Тоді ж, щоб забезпечити містян додатковими обсягами питної води, на вулицях кримської столиці стали з'являтися сині пластикові бочки.

Після початку віялових вимкнень жителі Сімферополя стали скаржитися на різке погіршення якості води у водогоні. У багатьох будинках помітно збільшився ступінь каламутності води, в інших – вона набула характерного коричневого (а іноді навіть блакитного) відтінку.

Російська влада Криму практично відразу визнала наявність проблем із якістю води. На те, щоб знайти спосіб, як знизити каламутність, пішло декілька місяців. Для цього жителів Євпаторії, головного курорту Західного Криму, на п'ять тижнів залишили без гарячого водопостачання. За цей час працівники зможуть «прочистити систему», говорив Сергій Аксенов.

У жовтні 2020 року російський уряд затвердив комплексний план заходів щодо забезпечення водопостачання Криму. Вирішувати проблему водозабезпечення Сімферополя, згідно з опублікованим документом, російські чиновники мають намір відразу за декількома напрямками. Одним із наймасштабніших проєктів є реконструкція Міжгірного водосховища. Вона, говорили чиновники, дозволить вирішити проблему дефіциту води в Сімферополі, Саках та Євпаторії. На цей проєкт виділено 70 мільйонів рублів. Раніше кримські фахівці оцінювали реконструкцію водойми у 25 мільярдів рублів.

Окрім того, до 2024 року влада планує ввести в експлуатацію Бештерек-Зуйський водозабір, а також почати відводити паводкові води з річки Салгир.

Попри, здавалося б, грандіозні плани, оперативного вирішення проблем із водопостачанням Сімферополя російська влада не знайшла. Містяни продовжують отримувати воду за графіком, а незначні обсяги води у водосховищах продовжують виснажуватися.

У грудні в ДУП «Вода Криму» повідомили, що в Сімферопольському водосховищі залишилося приблизно 4,9 мільйона кубометрів води, а в Партизанському ‒ 4,8 мільйона кубів. Наразі основні обсяги води, яка подається до кримської столиці, видобуваються з підземних джерел.

Білогірське й Тайганське водосховища

Білогірськ ‒ перше місто, яке російська влада Криму покликала на допомогу Сімферополю, коли ситуація з дефіцитом води в столиці півострова стала наближатися до критичної. При цьому й у самому Білогірському районі на той час достатку водних ресурсів не спостерігалося.

В околицях Білогірська розташовані два водосховища: Тайганське й Білогірське, проєктні обсяги яких ‒ 13,8 і 23,3 мільйона кубометрів води відповідно. Ці водойми взаємозалежні: Тайганське водосховище поповнюється водою з Білогірського через спеціальне перепускне спорудження.

Ще наприкінці 2019 року кримські чиновники повідомили, що в Білогірському водосховищі залишилося менше ніж 3,5 мільйона кубометрів води, що становило приблизно 15% від проєктних потужностей.

Таким чином, фактично єдиною водоймою, що постачає Східний Крим, стало Тайганське водосховище. У січні 2020 року воно мало значні запаси води, говорили Крим.Реалії місцеві жителі, однак і вони стали стрімко виснажуватися.

Наприкінці лютого посеред Тайганського водосховища в декількох місцях оголилося дно. Білогірські активісти говорили, що, попри посушливу зиму, водосховище активно експлуатувалося, у зв'язку з чим ризики його повного виснаження виявилися досить великими.

Утім, основне навантаження на обидві водойми припало на другу половину нинішнього року.

Влітку підрозділи російських трубопровідних військ спорудили першу чергу водогону з Білогірського району в Сімферополь. Ця споруда була покликана поєднати Тайганське водосховище з Сімферопольським. Перекачування води в бік кримської столиці почалося 10-го серпня під звуки російського військового оркестру.

Через місяць силами військових на річці Біюк-Карасу, у гирлі якої розташоване Білогірське водосховище, була збудована спеціальна земляна гребля. Воду з утвореної водойми також почали відводити у споруджені водогони.

Ці заходи викликали критику з боку громадських об'єднань, які проживають на території Білогірська. Так, кримський активіст Ілля Большедворов говорив, що земляна гребля зневоднить річище нижче за течією, у результаті чого всі види флори та фауни, за його словами, виявилися приреченими на вимирання.

Власник Білогірського сафарі-парку «Тайган» Олег Зубков, у свою чергу, зазначив, що труби тимчасового водогону були споруджені «на швидку руку». Наслідком цього стали регулярні прориви комунікацій ‒ за словами Зубкова, «10-метрові фонтани били по кілька годин».

Вода з Тайганського та Білогірського водосховищ допомагала боротися з посухою в Сімферополі приблизно три місяці. Лише у середині грудня російський глава Криму Сергій Аксенов повідомив, що перекачування води зупинять, оскільки «Тайганське водосховище залишилося єдиним джерелом питної води» для Білогірська. До того моменту жителі міста вже два місяці як отримували воду з пониженим тиском у мережі.

Наразі в Тайганському водосховищі залишилося менше ніж три мільйони кубометрів води, і воно продовжує міліти. Лише за останній місяць водойма втратила понад 550 тисяч кубометрів ресурсу. Обсяги Білогірського водосховища майже повністю виснажилися і зараз підтримуються штучно водою з сусіднього гідровузла на рівні 3,4 мільйона кубометрів.

Про те, що в Білогірському водосховищі вже могли початися незворотні природні процеси, місцеві активісти говорили ще наприкінці серпня. За їхньою інформацією, водосховище місцями почало заболочуватися. Це може спричинити сильне замулювання дна, що надалі помітно ускладнить подачу води з цього водоймища.

Загірське та Щасливенське водосховища

Водопостачання всіх населених пунктів Великої Ялти на 80% залежить від наповнення Загірського та Щасливенського водосховищ, констатував у грудні 2019 року керівник ДУП «Вода Криму» Володимир Баженов.

До того моменту, як керівник кримського держпідприємства давав це інтерв'ю, його колеги з держкомітету з водних ресурсів говорили, що в Щасливенському водосховищі залишилося приблизно 3,6 мільйона кубометрів води (при максимальному обсязі в 11,8 мільйона кубів). Ситуація з Загірським водосховищем була дещо кращою. Наприкінці минулого року там фіксували приблизно 14,3 мільйона кубометрів води (проєктний обсяг ‒ 27,85 мільйона кубів).

Першу половину 2020 року ситуація з водопостачанням Великої Ялти виглядала відносно стабільною, а в певні часові проміжки – й зовсім демонструвала позитивну динаміку.

Наприклад, наприкінці травня кримська влада відзвітувала про те, що обсяги Щасливенського водосховища становлять 5,8 мільйона кубометрів води. Що означало, що у водоймі накопичилося понад 2 мільйони кубів порівняно з кінцем минулого року.

Наприкінці жовтня Сергій Аксенов зустрівся з російським віцепрем'єром Маратом Хуснулліним, який в уряді Росії займається питаннями розвитку півострова. За підсумками зустрічі російський глава Криму повідомив, що ситуація з водопостачанням Ялти стабільна й контрольована, а необхідності вводити графіки подачі води в будинки місцевих жителів, на думку Аксенова, немає.

А вже через три тижні влада Ялти повідомила про «значне зниження» запасів води в місцевих водоймах і закликала містян економно ставитися до дефіцитного ресурсу. Втім, навіть тоді, коли Сергій Аксенов говорив «про стабільність», жителі одного з населених пунктів Великої Ялти, селища Краснокам'янка, вже два місяці отримували воду за графіком: шість годин зранку та шість годин у вечірній час доби.

Станом на кінець листопада наповнюваність Щасливенського водосховища була зафіксована на позначці у 2 мільйони кубометрів води, Загірського ‒ 4,7 мільйона кубів (17% від проєктних обсягів водосховищ).

Після цього в Ялті почали запроваджувати обмеження на подачу води. Перший етап економії передбачав вимкнення водопостачання в нічний період ‒ з 23:00 до 7:00. Другий етап, запроваджений чиновниками російської адміністрації міста, фактично скопіював модель сімферопольських графіків. З 14 грудня ялтинці почали отримувати воду по шість годин на добу.

У грудні рівень запасів води в Загірському водосховищі впав до критичної позначки. Виднілися пересохлі промоїни, якими раніше вода самопливом ішла в накопичувач, а також глибокі тріщини в донному ґрунті, які свідчили про посуху.

Експерти кажуть, що попри наявність снігу на Бабуган-яйлі, талих вод, які утворюються в результаті їхнього танення, буде недостатньо, щоб стабілізувати водний баланс Великої Ялти.

Ізобільненське водосховище

Ізобільненське водосховище є найбільшою водоймою, яка постачає водою територію Великої Алушти. За інформацією місцевих фахівців, наприкінці 2019-го там було приблизно 8,8 мільйона кубометрів води при проєктному обсязі у 13,25 мільйона кубів.

Ізобільненське водосховище називали найповноводнішою водоймою півострова. Якщо подивитися на статистику, то до кінця зими його обсяг залишався практично незмінним. 8,6 мільйона кубометрів води там фіксували ще в середині лютого.

Перші тривожні новини з Великої Алушти стали надходити на початку травня. Саме тоді в селищі Нижня Кутузовка, розташованому в околицях курорту, запровадили графік подачі води.

Підконтрольна Москві влада Алушти тоді пояснила своє рішення тим, що через загальну самоізоляцію, запроваджену внаслідок пандемії коронавірусу, в селищі різко зросли обсяги споживаної води. Завдяки віяловим вимкненням чиновники мали намір стабілізувати водоспоживання.

Наприкінці вересня список населених пунктів, які потрапили під обмежувальні заходи, істотно розширили. Вимкнення води торкнулися селищ Партеніт і Малий Маяк, а також самої Алушти. У нічний час водопостачання в будинках жителів зазначених населених пунктів вирішили подавати з пониженим тиском.

Разом із тим вжиті заходи не позбавили Ізобільненське водосховище від тривалого зневоднення. У листопаді річка Улу-Узень, яка постачає водойму, повністю пересохла, а на її берегах утворилися просторі тераси, які місцеві жителі стали використовувати як прогулянкові зони. До того моменту в водосховищі залишалося приблизно 6,5 мільйона кубометрів води.

Заяви місцевих чиновників поки не вселяють оптимізму. Влада запевнила містян, що упродовж новорічних свят режим подачі води залишиться незмінним, однак із 10 січня 2021 року жителі Великої Алушти почнуть отримувати воду «за графіком».

Чорноріченське водосховище

Чорноріченське водосховище, яке постачає понад пів мільйонний Севастополь ‒ найбільше на Кримському півострові. Його максимальний обсяг ‒ 64,2 мільйона кубометрів води. Сьогодні воно продовжує залишатися фактично єдиним джерелом водних ресурсів для міста, населення якого за останні роки зросло на декілька десятків, а може, і сотень тисяч людей.

У грудні 2019 року в Севміськводоканалі повідомили, що через аномально спекотні осінні місяці водойма виявилася наповненою наполовину. За інформацією офіційного моніторингу, обсяг Чорноріченського водосховища становив 33,6 мільйона кубометрів води.

Одночасно з цим севастопольські метеорологи дали обнадійливий прогноз щодо опадів, які нібито мали пройти в місті наприкінці зими-початку весни 2020 року. Тому, підсумували фахівці, приводи для паніки були відсутні.

Дійсно, позитивна динаміка водного балансу в Чорноріченському водосховищі зберігалася аж до початку березня, коли там були зафіксовані пікові для нинішнього року показники обсягу. Так, за словами фахівців водоканалу, на початку весни у водоймі було понад 36,2 мільйона кубометрів води.

Разом із тим вже з квітня динаміка припливу талих вод у водосховище різко знизилася. У підконтрольному Москві уряді Севастополя повідомили, що за весь місяць у накопичувач надійшло лише 900 тисяч кубометрів води, тоді як за аналогічний період 2019 року цей показник дорівнював 5,2 мільйона.

Ці новини, судячи з усього, стали приводом для запровадження перших і поки єдиних обмежувальних заходів. Садові товариства Севастополя не були переведені з зимового на літній режим водопостачання. Таким чином, все літо люди, які проживають у котеджних селищах, отримували воду на полив сільськогосподарських культур зі зниженим тиском. Утім, у місцевому відділенні Спілки садівників Росії запевняли, що вплив цього заходу на життя в кооперативах був мінімальним.

На початку літа журналісти фіксували різке обміління південної частини водойми, у липні посеред водосховища почали з'являтися невеликі за площею острівці, а в серпні віцегубернатор Севастополя Володимир Базаров повідомив, що у водоймі залишилося лише 22,5 мільйона кубометрів води, що становило приблизно 34% від проєктного об'єму.

Восени російський губернатор Севастополя Михайло Развожаєв активно долучився до роботи з реінкарнації проєкту водозабору на річці Коккозка у Бахчисарайському районі. Чиновник оголосив, що отримав згоду на будівництво споруди з боку російської влади Криму, а також Міноборони Росії, силами яких планувалося зводити споруду. Президент Росії Володимир Путін навіть погодився виділити для цього проєкту 7,4 мільярда рублів із федерального бюджету.

Однак протести жителів Бельбецької долини та численні заяви екологів, які попереджали про суттєві збитки, яких можуть завдати екології регіону, призвели до того, що влада Криму «відкликала» свою згоду на будівництво водозабору.

Після затвердження комплексної програми російського уряду щодо забезпечення водопостачання Криму та Севастополя стало зрозуміло, на які саме проєкти можуть розраховувати жителі міста в частині пошуку альтернативних джерел водопостачання.

Так, у листопаді та грудні чиновники спільно з представниками Водоканалу створили інфраструктуру водовідведення для подачі води жителям міста з кількох місцевих озер. До цього переліку увійшли: Голубе озеро, розташоване в Кадиковському кар'єрі, озеро біля гори Гасфорта, а також Інкерманське озеро, яке утворилося в старому кар'єрі.

Станом на середину грудня всі зазначені водойми були успішно інкорпоровані в систему міського водогону.

Окрім того, у першому кварталі 2021 року російська влада має намір завершити будівництво водозабору на річці Бельбек, щоб встигнути зібрати паводкові річкові води, які мають утворитися в результаті танення снігів у Кримських горах.

Попри те, що місто переходить на водопостачання з альтернативних джерел і планомірно знижує щодобовий обсяг споживання води з Чорноріченського водосховища, воно продовжує міліти.

До початку зими у водоймі вже утворювалися великі мілини та коси, що виходили від берега і «вдавалися» вглиб водосховища.

Попри те, що на цей час у водоймі залишилося менше ніж 13,8 мільйона кубометрів води, президент Росії Володимир Путін оголосив, що Севастополь не повинен зіткнутися з жорсткими обмеженнями водопостачання. На вирішенні цієї проблеми, говорив він на пресконференції, «держава не економитиме».