Фотографка Альона Гром знімала Мар'їнку та її жителів до руйнування міста російською армією, яке сталося після початку широкомасштабного вторгнення Росії
Фото:Courtesy Image
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Фотографка Альона Гром згадує місто, яке – попри розпочату Росією у 2014-му році гібридну війну проти України, зокрема збройний конфлікт на Донбасі – жило мирним, хоч і напруженим життям, розквітало...аж поки широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, тотальні обстріли російської армії та бомбардування не знищили його.
Це фоторозповідь про Мар'їнку, яку знищила Росія
Цей супутниковий знімок зруйнованої Мар’їнки був одним із багатьох зображень-свідчень наслідків вторгнення Росії в Україну, які вразили світ. Апокаліптичні зображення до тла зруйнованого, ще рік тому квітучого міста, були опубліковані в соціальних мережах на початку березня.
Танк веде вогонь серед руїн Мар’їнки. Кадр з відео, знятого безпілотником для Associated Pressі 19 лютого 2023 року.
Для української фотографки родом з Донецька Альони Гром, ці зображення Мар'їнки стали великим особистим шоком.
Починаючи з 2017 року, Альона часто їздила до Мар'їнки, щоб задокументувати на фото місто та її жителів, які намагалися жити, попри бойові дії, що точилися неподалік міста між Збройними силами України і силами підтримуваного Росією угруповання «ДНР».
Альона Гром поряд зі статуєю російського поета Олександра Пушкіна. Мар'їнка 2019 рік.
За словами Альони, попри роки бойових дій майже на околицях Мар’їнки, «життя там вирувало. Люди закохувалися, одружувалися, ростили дітей, будували плани на майбутнє».
Дошки із фотографіями жителів Мар'їнки, які у радянські часи були нагороджені званням «Герой соціалістичної праці». Фото 2017 року
«Мар’їнка була дуже зеленим містом, – згадує Альона. – Було багато квітів, що росли на клумбах та біля будинків місцевих жителів».
Жителька Мар'їнки годує дитину грудьми, літо 2018 року.
«Було гарно навесні, коли цвіли фруктові дерева», – каже фотографка про місто, яке нині повністю зруйноване російською армією.
Закладені мішками з піском вікна для захисту від осколків у школі Мар’їнки
Звісно, спокійне життя міста змінилося ще навесні 2014-го року, коли у квітні проросійські збройні угруповання захопили місто. Через 5 місяців ЗСУ повернули Мар'їнку під контроль України. І з того часу, аж до 24 лютого 2022 року місто жило повноцінним життям.
Фото дівчини у Мар'їнці зроблене Альоною Гром у 2018 році.
Підтримувані Росією сепаратисти закріпилися за кілька кілометрів від міста. Через це, переважно увечері, жителі Мар’їнки чули роботу артилерії та постріли з іншої зброї. За вісім років навіть встигли до цього якось призвичаїтися.
Учениця стоїть у коридорі школи в Мар'їнці, 2017 рік.
Альона розповідає, що центр Мар'їнки був людним місцем, але лише в певні години.
«Місто було невелике, тому всі один одного знали, але місцеві гуляли лише вдень... Після 16:00 люди зникли з вулиць, тому що ввечері починалися обстріли», – розповідає фотографка.
Графіті з написом «тільки б не було війни».
Одного разу, коли Альона перебувала в будинку неподалік позицій української армії та розмовляла з його мешканцями, поблизу пролунали вибухи.
«Я схопилася і запитала у батька сім’ї: «Ви під час обстрілу не ховаєтеся? Вам не страшно?»
Житель Мар'їнки пояснив, що вони дивляться на поведінку свого собаки, який одного разу отримав осколкове поранення. Це був для них своєрідний показник небезпеки. Якимось чином собака міг за звуком визначити напрям обстрілу.
«Коли снаряди летять у напрямку нашого будинку, собака біжить, щоб сховатися – тоді і ми йдемо до підвалу», – розповів фотографці батько двох дітей.
Маки та занедбана шахта на околиці Мар'їнки, 2017 рік.
У 2017 році Альона взяла інтерв'ю у матері-одиначки, вагітної третьою дитиною.
Фотографка розповідає, що «коли запитала у її старшого сина, про що він мріє, він сказав мені, – «я ніколи не бачив моря». – Коли я повернулася додому, я подумала, як зробити дитину щасливою. Я купила великий надувний басейн та відправила його сім'ї».
Але подарунок був пошкоджений невдовзі після того, як його надули, коли уламок розірвав басейн.
Стіна в одному з класів Мар'їнської школи, 2017 рік.
Через групу в Telegram, створену жителями Мар'їнки, Альона стежила за тривожними повідомленнями, коли місто почало перетворюватися на руїни на початку 2022 року.
Через запеклі бої багато жителів Мар'їнки, які зволікали з евакуацією, не змогли виїхати до того, як місто було зруйноване внаслідок російського вторгнення.
Шкільна їдальня у Мар'їнці, 2017 рік.
Деякі місцеві жителі ховалися у підвалах, які згодом стали їхніми могилами.
«Внаслідок руйнування квартир люди були поховані під уламками власних будинків, – розповідає фотографка. – Іноді поранені люди похилого віку, які опинилися під завалами, просили про допомогу та кликали своїх родичів. Це було жахливо»
Мама тримає руку своєї дитини. Мар’їнка, 2018 рік
«Деякі місцеві жителі стали моїми друзями, — каже Альона, характеризуючи їх як м'яких, добрих людей, які пережили суворі випробування. Я й подумати не могла, що незабаром у Мар'їнці не залишиться жодного жителя, жодного вцілілого будинку».
Текст Еймоса Чаппла на основі розповідей Альони Гром
Поля розбитих війною сердець: фотосвідчення із території нового маріупольського цвинтаря
1/9Ірина Орфіняк плаче на могилі внучки Вероніки на Старокримському кладовищі, що на північному заході Маріуполя. 9 листопада 2022року.
Дівчинка загинула разом із своїм батьком, коли мінометний снаряд упав серед людей, які готували їжу на вулиці під час російської облоги міста
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
2/9Тоді загинуло 10 людей, серед них троє дітей, розповідає Ірина Орфіняк.
Вероніку «відкинуло до дверей під'їзду. Вона була поранена і померла, поки ми везли її до лікарні», – розповіла агенції Reuters згорьована бабуся і мати. Її син «загинув відразу на місці»
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
4/9Люди відвідують могилу на Маріупольському кладовищі, 9 листопада 2022 року.
Вважається, що десятки тисяч людей загинули під час майже тримісячної облоги Маріуполя російською армією, під час якої цивільні жили під майже постійними бомбардуваннями без світла та води, без доступу до медичної допомоги та продуктів харчування
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
5/9Повідомляється, що від 24 лютого, коли Росія розпочала широкомасштабну війну проти України, на Старокримському кладовищі в Маріуполі викопали понад 4600 могил
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
7/9Екскаватор розбирає руїни знищеного обстрілами житлового будинку в Маріуполі 9 листопада.
За словами українського чиновника, у підвалі одного з обвалених багатоповерхівок у Маріуполі знайшли тіла 200 людей. Цивільні разом зі дітьми під час облоги міста ховалися від російських авіабомбардувань та обстрілів у підвалах своїх будинків та різних установ
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
8/9Дівчинка присіла біля могили, викопаної просто на узбіччі дороги. Маріуполь. Фото від квітня 2022 року.
Під час російської облоги Маріуполя загиблих ховали де могли: у парках і скверах, у зелених зонах між будинками, у дворах багатоповерхівок і просто на узбіччі доріг. Маріупольці, яким вдалося вижити, розповідали Радіо Свобода, що багато людей загинули і тоді, коли намагалися поховати тіла своїх рідних чи знайомих. Після окупації міста російською армією, тіла з міської зони почали переносити на Старокримське кладовище. Дуже часто, могили позначені тільки номерами
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
9/9Могили з позначенням року смерті – 2022 – на Старокримському кладовищі у Маріуполі, 9 листопада.
Альберт Носов, місцевий житель Маріуполя, розповів агенції Reuters, що він прийшов на цвинтар, щоб відвідати могилу свого сина-інваліда Валерія, який помер від переохолодження під час блокади міста РФ. «Не було ні води, ні тепла, нічого. Ми не могли належним чином піклуватися про нього», сказав 85-річний чоловік. «Спочатку його поховали біля нашого житлового будинку, – бо йшли бої, – а потім перепоховали тут»
Фотосвідчення розростання кладовищ під Маріуполем відображають людські трагедії, спричинені російським вторгненням в Україну.
